Форма державного правління

Зміст

 

Вступ.........................................................................................................................3

1. Поняття та елементи форми держави...............................................................5
2. Форма державного правління...........................................................................7
3. Форма державного устрою..............................................................................13
4. Форма державного режиму.............................................................................19

Висновок.................................................................................................................26

Література..............................................................................................................28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У сучасній теорії держави  категорія “форма держави” є однією з найважливіших і ємних понять. Як відомо, уже за давніх часів – на Древньому Сході і в Стародавній Греції та Римі – у дослідників державно - правових явищ виникла потреба щодо визначення поняття, яке було б достатньо ємним і давало хоча б загальне уявлення про основні шляхи здійснення в ній державної влади. Таким чином за різних часів різними дослідниками у категорії “форма держави” вкладався неоднаковий зміст.

З давніх давен найбільш відомою класифікацією форм держави  була та, яку дав Аристотель. Він розрізняв форми держави за двома ознаками:

а) кількістю тих хто  править (один, кілька, багато);

б) в чиїх інтересах  здійснюється управління.

Друга ознака була критерієм розподілу форм держави на правильні – правління здійснюється в інтересах усіх і неправильні – правління здійснюється в інтересах тільки тих, хто править. На думку Аристотеля правильними формами були: монархія, аристократія, політія; неправильними– тиранія, олігархія, демократія.

У новий час питання  про форму держави пов’язане, насамперед з ім’ям Ш. Монтеск’є, який під цим терміном розумів  ті чинники, що визначають методи здійснення державної влади. Він на основі цього  визначив такі форми держави:

республіканська – форма  держави, в якій організацію і  здійснення державної влади визначають такі якості, як доброчесність і  рівність;

монархія, де основа влади  – чесність;

деспотія, де основа влади  – страх.

Отже, під формою держави  Монтеск’є розумів лише те, що в сучасній науці називається державним або державно-правовим режимом.

Ж.-Ж. Руссо розумів  форму держави як структурну організацію  вищих державних органів і  на основі цього виділяв такі форми  держави:

монархію – форму  держави, в якій владу здійснює одна особа;

аристократія – владу  здійснює невелика група осіб;

демократія – владу  здійснюють всі члени суспільства.

Отже, Ж.-Ж. Руссо під  формою держави розумів те, що на сьогоднішній день ми називаємо формою правління.

Категорія “форма держави” дає загальне уявлення про особливості організації державної влади, порядок утворення державних органів та їх відносини між собою та населенням.

Наукою вироблена певна  універсальна система, що виражена в  понятті форми держави для  характеристики способів організації влади будь-якої держави, якщо держава – організація політичної влади, то форма держави розкривається через спосіб організації, існування.

Категорія “форми держави” вироблена політичною та юридичною  наукою, яка відображає взаємозв’язок  трьох найважливіших сторін державної влади. Форма державного правління відображає поняття про способи та порядок утворень вищих органів. Способи територіального устрою відображає поняття форма державного устрою. Сукупність способів і методів здійснення державної влади розкривається через поняття державного режиму.

Провідне місце в  теорії держави і права займає інститут форми держави. Дослідження  питання “форми держави” має дуже важливе значення у формуванні та розвитку суверенної і незалежної держави.

Таким чином, на основі методу порівняння, аналізу визначається особливості кожного типу держави. Її устрою та здійснення державної влади.

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та елементи форми держави

 

Розглядаючи державу, як складний суспільний феномен, необхідно знайти поняття, яке давало б уявлення про основні характеристики тієї чи іншої держави, про основні шляхи здійснення в ній державної влади.

Таким поняттям є категорія  “форми держави”. Отже, форма держави - це спосіб організації і здійснення державної влади. На форму держави впливає національний склад населення, територіальні розміри країни, історичні традиції тощо.

Поняття форми держави  необхідно для відповіді на питання: як створюються вищі органи держави, як вони взаємодіють між собою  і з населенням, як територіально  побудована державна влада, якими методами здійснюється державна влада.

Форма держави – це державно - правова конструкція, яка складається з трьох елементів: форми правління, форми державного устрою, форми державного режиму (Я(23, с.35).

Форма державного правління — це спосіб, або порядок організації та взаємодії вищих органів державної влади. В залежності від форми правління розрізняють монархічні і республіканські держави.

Форма державного устрою — це порядок організації територіального устрою, тобто поділу держави на певні складові частини, та співвідношення держави, як цілого, з її складовими частинами. В залежності від форми державного устрою розрізняють унітарні, федеративні та конфедеративні держави.

Форма державного режиму — це порядок здійснення державної влади певними способами і методами. В залежності від форми державного режиму розрізняють демократичні, ліберальні, авторитарні, деспотичні та тоталітарні держави (демократичні та анти).

Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи (форма правління, державний устрій, державний режим) мають правову основу – вони фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Але слід мати на увазі, що закріплені у конституції положення і реальна дійсність можуть не збігатися і не відповідати дійсному характеру існуючих відносин.

Слід відзначити, що поняття форми  держави, як певної структури, не означає  механічної, довільної сукупності елементів, що її утворюють. Форма держави відображає єдність, взаємообумовленість об'єднаних  у ній елементів, у результаті чого народжується нова якість, яка не властива жодному з цих окремо взятих елементів. При цьому, форма правління і державний устрій характеризують, головним чином, структурний аспект форми держави, а державний режим — її функціональний аспект. В цілому, форма держави — це така категорія, яка характеризує єдність структури і територіальної організації, а також методів здійснення державної влади.

Таким чином, форма держави —  це складне поняття, що характеризує державу з точки зору існуючих у ній форм правління, державного устрою та державного режиму. Іншими словами, це взяті в єдності способи організації державної влади, її устрою і методів її здійснення. Це вироблена юридичною і політичною науками категорія, що відображає сукупність і взаємообумовленість трьох найважливіших сторін організації державної влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Форма державного  правління

 

Форма державного правління  визначається порядком організації, структурою і взаємодією вищих державних  органів влади і управління. Форма правління будь-якої держави вказує: на склад і повноваження вищих органів державної влади; порядок їх утворення і характер взаємовідносин між ними; ступінь і форми участі громадян у формуванні вищих органів влади; вплив населення на прийняття державних рішень (4, с.87).

В залежності від порядку заміщення посади глави держави розрізняють два різновиди форми правління - монархію і республіку.

Монархія — це форма державного правління, при якій вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи монарха, і, як правило, передається серед представників правлячої династії у спадщину і довічно. Бувають випадки, коли влада формується якимось іншим шляхом, наприклад в результаті переворотів, коли силовим шляхом змінюється правляча династія.

Монархії притаманні такі ознаки:

• влада голови держави (імператора, царя, короля, великого герцога, еміра, султана) існує історично і не делегується йому народом;
• влада монарха здійснюється безстроково (довічно) і передається, як правило, у спадщину;
• монарх не відповідає за ухвалені ним політичні рішення.

Протягом історії виникали різні види монархій:

1) східна деспотія, заснована на  азіатському засобі провадження;

2) антична (рабовласницька);

3) феодальна:

а) ранньофеодальна —  характеризується великим ступенем децентралізації;

б) станова-представницька — влада монарха поєднується із наявністю станово-представницького органу (Іспанія — кортеси, Франція — генеральні штати, Англія — парламент);

в) абсолютна;

4) конституційна.

На цей час у світі  існує близько 30 монархій. Їх різновиди визначаються характером взаємовідносин монарха з іншими вищими органами влади – парламентом та урядом.

Загалом монархії поділяються на дві групи — необмежені та обмежені.

Необмежена (абсолютна) монархія - це така монархія, в якій влада монарха не обмежена ні законом, ні будь-яким державним органом влади. Інакше кажучи, у країні не існує ні державних органів, ні законів, що могли б якоюсь мірою змінити або відмінити волю монарха.

Розрізняють такі види необмеженої монархії:

• деспотична монархія, в якій влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнається божеством або напівбожеством. Цей різновид необмеженої монархії був поширений у державах рабовласницького типу і насамперед на Древньому Сході (Ассирія, Вавилон, Єгипет, Китай тощо);
• абсолютна монархія характерна для більш пізніх часів і свого розквіту досягла в епоху феодалізму. Вона характеризується тим, що, хоча в ній монарху і не надаються божественні почесті, але за ним визначається необмежена влада, що обумовлюється його приналежністю до правлячої династії, яка, як вважається, вищу владу в державі одержала від божества. У руках монарха зосереджена вся повнота влади, всі інші органи влади формуються монархом та діють під його керівництвом. Прикладом такої монархії може бути Російська імперія десь до 1905 року. Нині, у чистому вигляді, таких монархій не існує: у більшості випадків вони, хоча б формально, мають конституцію (Катар, Оман, Саудівська Аравія ).

Обмежена  монархія — це монархія, в якій влада монарха, тією чи іншою мірою, обмежується повноваженнями певних державних органів, що може закріплюватись в конституціях.

Розрізняють такі види обмеженої монархії:

дуалістична монархія, за якої монарх уже не має законодавчої влади, але в його руках зосереджена вся виконавча влада, вона поділяється між парламентом і монархом. Парламент приймає закони, але в монарха є право абсолютного вето (відхилення законопроекту). Уряд призначається монархом, підпорядковується йому і відповідає тільки перед ним. Ця монархія була характерна для періоду переходу від феодалізму до капіталізму, нині прикладом дуалістичної монархії є: Бруней, Бутан, Тонга.

парламентська (конституційна) монархія, за якою влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади. Монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною фактично не бере. Статус глави держави зберігається за ним тільки формально, як правило, виключно з представницькими повноваженнями. В парламентський монархії, монарх або не має права вето щодо законопроектів (наприклад, у Японії), або фактично не застосовує його (наприклад, у Великій Британії). Абсолютна більшість сучасних монархій — це монархії парламентські. Їхнє існування обумовлене національними традиціями, монарх виступає в них, як символ єдності нації, як символ держави, наприклад королева у Великій Британії, мікадо (імператор) в Японії. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний. Сучасними парламентськими монархіями є: Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Малайзія, Нідерланди, Норвегія, Таїланд, Швеція, Японія.

Низка монархій займає проміжне положення між дуалістичними  і парламентськими (Йорданія, Марокко).

Поняття “республіка”, яке вперше було запроваджене у Стародавньому  Римі, дослівно означає “справа  народу”, але пізніше стало тлумачитися як “влада народу”. Різноманітність республіканських форм правління залежить від того якою мірою народ впливає на формування та діяльність органів держави (6, с. 84).

Республіка – це така форма правління, за якої верховна влада здійснюється представницькими органами, що обираються населенням на певний строк.

Республіка має  такі ознаки:

1. влада глави держави і вищих державних органів делегується їм народом;
2. повноваження глави держави обмежені визначеним терміном;
3. глава держави несе політичну відповідальність за свою діяльність.