Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2012 в 21:00, курсовая работа
Редуктором називається передача, що збільшує крутний момент на веденному валу, і зменшує його кутову швидкість. Внаслідок того, що редуктор має окремий корпус покращується змащення, підвищується ККД, передачі надійно захищаються від пилу, бруду. У редукторах зазвичай використовуються передачі зубчасті, черв’ячні і ланцюгові. Залежності від типу передачі, редуктори поділяються на циліндричні, конічно-рядові, планетарні, зубчасті, черв’ячні і комбіновані.
1. ПРИЗНАЧЕННЯ І БУДОВА РЕДУКТОРА
1.1 Стислий опис принципу роботи і призначення редуктора..................................................................................
1.2 Кінематична схема редуктора.................................................
2. ОФОРМЛЕННЯ РОБОЧОГО КРЕСЛЕННЯ
2.1 Вимоги ЄСКД до робочого креслення.......................................
2.2 Нанесення допусків на розміри деталей.................................
2.3 Нанесення допусків форми і розміщення поверхонь деталей .................................................
2.4 Позначення шорсткості поверхонь деталей.........................
3. РОЗРАХУНКИ ДОПУСКІВ І ПОСАДОК З’ЄДНАНЬ ДЕТАЛЕЙ МАШИН ЗАГАЛЬНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ
3.1 Розрахунок допусків і посадок гладких циліндричних з’єднань
3.1.1 Для з’єднання Ø95H8/f7...................................................
3.1.2 Для з’єднання Ø95H7/p6................................................
3.1.3 Для з’єднання Ø95F8/h7................................................
3.2 Розрахунок виконавчих розмірів калібрів................................
3.2.1 Визначення виконавчих розмірів калібру-пробки для контролю отвору Ø95H8..............................................
3.2.2 Калібр-скоба Ø95f7……………………………………………….........
3.3 Розрахунок і вибір посадки з натягом D1=95,L = 40мм,М = 173Н×м ..........................................................
3.3.1 Визначення найменшого функціонального натягу………………………
3.3.2 Вибір стандартної посадки ………………………………………….
3.4 Розрахунок посадки підшипника кочення 212..................................................................................
3.4.1 Вибір посадок підшипника…………….................................
3.4.2 Посадка внутрішнього кільця підшипника на вал ∅60 ..............................................................
3.4.3 Посадка зовнішнього кільця підшипника в корпус ∅110H7/l0……………………………………………………………….
3.5 Розрахунок допусків і посадок різьбового з’єднання М70×3- …...............................................................
3.6 Розрахунок допусків і посадок шпонкового з’єднання D2=76, L=63.......................................................................
3.7 Розрахунок допусків і посадок шліцьового з’єднання d – 10x72 x78x12 ........................................................
4.ВИБІР І ОБГРУНТУВАННЯ ПОСАДОК І
КВАЛІТЕТІВ ТОЧНОСТІ З’ЄДНАНЬ РЕДУКТОРА.
ОФОРМЛЕННЯ СКЛАДАЛЬНОГО КРЕСЛЕННЯ
4.1 Методи вибору допусків і посадок з’єднань деталей машин загального машинобудування……….................
4.2 Вимоги ЄСКД до складальних креслень....................................
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
95мм . . . 95,035мм
Для валу Ø95р6 за стандарммтом ДСТУ 2500-94 визначаємо граничні відхилення:
Верхнє відхилення: es = + 0,059мм
Нижнє основне відхилення: ei = + 0,037мм
Номінальний розмір: d = 95мм
Визначаємо граничні розміри валу:
dmax = d + es = 95 + 0,059 =95,059мм
dmin = d + ei = 95 + 0,037 =95,037мм
Дійсний розмір придатного валу повинен бути в межах 95,037мм . . . 95,059мм
Для з’єднання Ø95H7/p6
Nmin = dmin - Dmax= 95,037 – 95,035 = 0,002мм
Nmax = dmax - Dmin = 95,059 - 95 = 0,059мм
TN = Nmax - Nmin = 0,059 - 0,002 = 0,057мм
Nm = (Nmax + Nmin) = (0,059 + 0,002) = 0,03мм
За результатами розрахунків будуємо схему розташування полів допусків:
Рисунок 3.3 - Схема розташування полів допусків для з’єднання Ø95H7/p6
Рисунок 3.4 - Ескіз складального креслення і деталей з’єднання Ø95H7/p6
3.1. 3 З’єднання Ø95F8/h7
Для отвору Ø95F8 за стандартом ДСТУ 2500-94 визначаємо граничні відхилення:
Нижнє основне відхилення: EI =+0,036мм
Верхнє відхилення: ES = EI + TD = 0,036 + 0,054= +0,09мм
Номінальний розмір: D = 95мм
Визначаємо граничні розміри отвору:
Dmax = D + ES = 95 + 0,09 = 95,09мм
Dmin = D + EI = 95 + 0,036= 95,036мм
Дійсний розмір придатного отвору повинен бути в межах
95,036мм . . . 95,09мм
Для валу Ø95h7 за стандартом ДСТУ 2500-94 визначаємо граничні відхилення:
Верхнє основне відхилення: es = 0
Нижнє відхилення: ei = es – Td = 0 – 0,035 = - 0,035мм
Номінальний розмір: d = 95мм
Визначаємо граничні розміри валу:
dmax = d + es = 95 + 0 =95мм
dmin = d + ei = 95 – 0,035 =94,965мм
Дійсний розмір придатного валу повинен бути в межах
94,965мм . . . 95мм
Для з’єднання Ø95F8/h7
Smax = Dmax - dmin = 95,09 – 94,965 = 0,125мм
Smin = Dmin – dmax = 95,036 – 95 = 0,036мм
Sm = (Smax - Smin) = (0,125 – 0,036) = 0,08мм
TS = Smax - Smin = 0,125 – 0,036 = 0,089мм
За результатами розрахунків будуємо схему розташування полів допусків:
Рисунок 3.5 - Схема розташування полів допусків для з’єднання Ø95F8/h7
Рисунок 3.6 - Ескіз складального креслення і деталей з’єднання
Ø95F8/h7
Результати розрахунків записуємо в табл.3.1
Позна-чення з’єднань (посадка) |
Граничні розміри, мм |
Граничні значення, мм |
До-пуск по-садки, мм | ||||||
Отворів |
Валів |
Зазорів |
Натягів | ||||||
Dmax |
Dmin |
dmax |
dmin |
Smax |
Smin |
Nmax |
Nmin | ||
Æ95H8/f7 |
95,054 |
95 |
94,964 |
94,929 |
0,125 |
0,036 |
0,089 | ||
Æ95H7/р6 |
95,035 |
95 |
95,059 |
95,037 |
0,059 |
0,002 |
0,057 | ||
Æ95F8/h7 |
95,09 |
95,036 |
95 |
94,965 |
0,125 |
0,036 |
0,089 |
Таблиця 3.1 – Результати
розрахунків гладких
3.2 Розрахунок виконавчих розмірів калібрів
Для з’єднання Ø95H8/f7 побудувати схему розташування полів допусків робочих калібрів і показати на ній всі розрахункові величини.Визначити виконавчі розміри робочих калібрів для контролю отвору і вала, а також найменший виробничий допуск виробу, показати його на схемах полів допусків. Виконати ескіз робочих калібрів і показати на них маркування, виконавчі розміри, шорсткість робочих поверхонь та допуски форми і розміщення цих поверхонь. Результати розрахунків навести у вигляді таблиці.
3.2.1
Визначення виконавчих
Для побудови схеми розташування полів допусків калібру-пробки за стандартом ГОСТ24853-81, виписуємо необхідні дані:
Н = 6мкм – допуск на виготовлення нового калібру-пробки
Z = 8мкм – зміщення середини поля допуску калібрів для отвору
У = 6мкм – допустимий вихід зношеного калібру за межі поля допуску отвору
Рисунок 3.7 – Схема розташування полів допусків калібру-пробка, для контролю отвору Ø95H8
Визначення найбільших граничних розмірів калібру-пробки:
ПР = + Z + = 95 + 0,008 + 0,003 = 95,011
ПРзн = - У = 95 – 0,006 = 94,994
НЕ = + = 95,054 + 0,003 = 95,057
Виконавчі розміри калібру-пробки:
ПР : 95,011-0,006
ПРзн: 94,994
НЕ : 95,057-0,006
Рисунок 3.8 – Ескіз калібру-пробки для отвору Ø95Н8
3.2.2 Калібр-скоба Ø95f7
Для побудови схеми розташування полів допусків калібру-скоба за стандартом ГОСТ24853-81, виписуємо необхідні дані:
Н1 = 6мкм – допуск на виготовлення нового калібру-скоба
Z1 = 5мкм – зміщення середини поля допуску калібрів для валу
У1 = 4мкм – допустимий вихід зношеного калібру за межі поля допуску валу
Рисунок 3.9 – Схема розташування полів допусків калібру-скоба, для контролю валуØ95f7
Розрахунок найбільших граничних розмірів калібру-скоби:
ПР = - Z1 - = 94,96 – 0,005 – 0,003 = 94,952
ПРзн = + У1 = 94,96 + 0,004 = 94,964
НЕ = - = 94,92 - 0,003 = 94,917
Виконавчі розміри калібру-скоби:
ПР :
ПРзн: 94,964
НЕ :
Рисунок
3.10 Ескіз калібру-скоба для отвору
Таблиця 3.2 Виконані розміри калібрів для з’єднання Ø95H8/f7
Позначен-ня виробу |
Виконавчі розміри калібра-пробки (для отвору) |
Граничний розмір зношення калібра- пробки ПРзн |
Виконавчі розміри калібра-скоби (для вала) |
Граничний розмір зношеного калібра- скоби ПРзн | ||
Прохідного ПР |
Непрохідного НЕ |
Прохідно ПРmin |
Непрохіднго НЕmin | |||
Отвір: Ø95H8 |
95,011-0,006 |
95,057-0,006 |
94,994 |
|||
Вал: Ø95f7 |
94,964 |
3.3 Розрахунок і вибір посадки з натягом
Для з’єднання D1=95 розрахувати посадку з натягом і за результатами розрахунків вибрати стандартну посадку за стандартом ДСТУ 2500 – 94.
Побудувати схему розташування полів допусків для підібраної посадки, показати на ній всі необхідні величини.
L = 40мм – довжина з’єднання;
М = 173Н×м – крутний момент ;
Матеріал з’єднаних деталей – Сталь 35.
3.3.1
Визначення найменшого функціон
NнмF. = Nнм.р + U, [1]
Nнм.р - найменший розрахунковий натяг;
U – поправка на шорсткість.
Визначаємо найменший розрахунковий натяг:
Nнм.р = ( + ) ,[1]
E1,E2 = 2.06 × ГПа - модуль пружності матеріалу;
f = 0.08 - коефіцієнт тертя при запресовці деталей;
D=70 - внутрішній діаметр втулки;
D1 = 95 – зовнішній діаметр втулки;
Діаметр D2 визначаємо пропорційно конструкції
D2 = = 290 - діаметр ділильного кола;
С1,С2 – коефіцієнти, які визначаються за формулами:
C1 = + ,[1]
= 0,3 - коефіцієнти Пуасона для сталі.
= =1,54 та
, [1]
= 0,3 - коефіцієнти Пуассона для сталі.
= = 2,33
Nнм.роз. = ( + )=
Рисунок 3.11 – Ескіз з‘єднання зубчастого колеса з втулкою
Розраховуємо поправку на
, [1]
де k = 0,5 - коефіцієнт, що враховує висоту стиснення нерівностей валу та отвору втулки;
Rz1 = 6,3 та Rz2 = 3,2 – висота нерівностей поверхонь отвору та валу,
U = 2k × ( + ) = 2 × 0,5 × (6,3 +3,2) = 9,5мкм
Визначаємо найменший функціональний натяг:
3.3.2 Вибір стандартної посадки
Стандартну посадку вибираємо в системі основного отвору, квалітет точності отвору приймаємо 7. Тоді отвір буде позначатися ∅95H7.
EІ=0, ES=+35мкм,
Dmin =95мм,
Dmax = 95,035мм,
Основне відхилення валу, яке позначається еі визначаємо за формулою еі=ES+NH.M.F.=35+16,08=51,08 мкм
Дану величину округлюємо в сторону збільшення та за стандартом ДСТУ 2500-94 вибираємо посадку s,квалітет точності призначаємо 6,тоді вал буде позначатися ∅95s6.
ei =+71мкм,
es=+93мкм,
dmin = 95,071мм,
dmax = 95,093мм
Nmin = 0,036мм,
Nmax =0,093 мм,
Nm = 0,064мм
За результатами розрахунків будуємо схему розташування полів допусків з‘єднання ∅95H7/s6
Рисунок 3.12 – Схема розташування полів допусків з’єднання ∅95H7/s6
3.4 Розрахунок і вибір посадок підшипника кочення
Вибрати посадку підшипника кочення 212 методом розрахунку і визначити характер з’єднання підшипника за приєднуючими поверхнями.
Побудувати схему розташування полів допусків посадки внутрішнього кільця підшипника на вал і зовнішнього кільця в корпус з нанесенням всіх розрахункових величин. Визначити і вказати на схемах величини зазорів і натягів.
Виконати ескізи посадочних елементів вала і корпуса з позначенням на них допусків, шорсткості та допусків форми і розміщення поверхонь.
ВИХІДНІ ДАНІ:
Fr = 5,8 – радіальне навантаження, кН;
клас точності підшипника – 0;
П – характер навантаження(П – з помірними поштовхами і вібрацією).
212 – номер підшипника;
B = 22мм – ширина підшипника;
r = 2,5 – радіус заокруглення.
3.4.1 Вибір посадок підшипника
Для циркуляційно навантаженого кільця посадку вибираємо за інтенсивністю радіального навантаження.
PR= к1 к2 к3 = x1x 1x 1 = 341
к1 = 1 – динамічний коефіцієнт посадки;
к2 = 1 – коефіцієнт, що враховує ступінь послаблення посадки у випадку полого вала ;
к3 = 1 - коефіцієнт, що враховує степінь нерівномірності налшвантаження у випадку спарених або сферичних підшипників;
b = B – 2r – ширина контактуючої поверхні підшипника;
b = 22 – 2 х2,5 = 17мм
За таблицею 9.3,[1] визначаємо, що даній інтенсивності радіального навантаження відповідає посадка k, квалітет точності 6. Тоді посадка внутрішнього кільця на валі буде позначатися ∅60 .
Друге, місцево-навантажене, кільце монтуємо конструктивно з невеликим робочим зазором. Для корпусу підшипника призначаємо посадку H, квалітет точності 7. Тоді посадка зовнішнього кільця в корпус буде позначатися ∅110
Визначаємо характер з’єднання підшипника за приєднуючими поверхнями.
3.4.2 Посадка внутрішнього
кільця підшипника на вал ∅60
Для внутрішнього кільця Ø60L0 за стандартом ГОСТ 520 – 2002 визначаємо граничні відхилення:
Информация о работе Стислий опис принципу роботи і призначення редуктора