Застосування митних пільг та їх соціально-економічні наслідки для України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

 

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА  ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

КАФЕДРА ЕКСПЕРТИЗИ В МИТНІЙ СПРАВІ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ МИТНОЇ СПРАВИ»

 НА ТЕМУ:

«ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МИТНИХ ПІЛЬГ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ»

студента 2 курсу денної форми навчання

факультету маркетингу, торгівлі та митної справи

Нестеренко Юлії Віталіївни

 

 

 

                                                                                         

                                                                                          Науковий керівник:

                                                                                          асистент, Чернишова А. С.

 

 

 

 

 

ДОНЕЦЬК-2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Роль мита як джерела надходжень до Державного бюджету України

1.1. Митно-тарифне регулювання ЗЕД.  Загальні положення……………………4

1.2. Митні платежі та  методи їх визначення…………………………………...…9

Розділ 2. Поняття й  види митних пільг

2.1. Пільги з митного  оформлення та митного контролю…………………..….21

2.2. Пільги зі сплати  митних платежів…………………………………………..26

Розділ 3. Застосування митних пільг та їх соціально-економічні наслідки для України

3.1. Процедура надання  та припинення митних пільг………………………….28

3.2. Особливості застосування  митних преференцій…………………………...31

3.3.  Роль митних  пільг і митних преференцій  у митній політиці України…...35

Висновки…………………………………………………………………...……...38

Список використаних джерел……………………………...…………………….40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Розбудова України як незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, утвердження ринкових механізмів в економіці супроводжуються  докорінними перетвореннями в усіх сферах суспільних відносин, у тому числі й у зовнішній торгівлі та зовнішньоекономічних зв’язках. Орієнтиром розвитку економіки держави є формування передумов, необхідних для рівноправної участі нашої держави у Світовій організації торгівлі, набуття реального статусу країни з ринковою економікою, асоційованого членства в Європейському Союзі з перспективою активної участі в цьому економіко-політичному утворенні. Указані процеси неодмінно супроводжуються активним використанням митних засобів державного регулювання.

У зв’язку із цим вагомого значення набувають правові дослідження нової митної політики України, основних інструментів її реалізації – митно-тарифних і нетарифних заходів з відповідним набором методів митного регламентування. Поглибленого вивчення й наукового аналізу зазнали не лише загальні засади тарифної й нетарифної регламентації та їх правове забезпечення, а й виняткові (екстраординарні) методи державного впливу, що полягають у наданні переваг у сфері переміщення товарів і предметів через митний кордон.

Метою курсової роботи є визначення об’єктивних передумов застосування митних пільг на сучасному етапі її інтеграції до світових і європейських економічні структур.

Для досягнення поставленої  мети основна увага була приділена  вирішенню таких завдань:

- сформулювати поняття митні пільги й тарифні преференції, відмежувати їх від податкових та інших правових пільг;

- навести класифікацію митних пільг і тарифних преференцій;

- окреслити правові підстави надання і скасування митних пільг і тарифних преференцій та дати аналіз сучасного стану національної системи митних пільг і преференцій, з’ясувати його відповідність загальноприйнятим митним стандартам;

 

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ МИТА ЯК ДЖЕРЕЛА НАДХОДЖЕНЬ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

 

1.1. Митно-тарифне регулювання  ЗЕД. Загальні положення

 

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками  різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає  їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: “Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах”. Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою  якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх  ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою  продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею  називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття “міжнародна торгівля” вживається й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Термін “міжнародна  торгівля” має на увазі складний механізм взаємин, що виникають у  процесі купівлі-продажу товарів  на світовому ринку.

Фірми прагнуть до міжнародної  діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація приводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідної, чим у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку і як торговельні посередники між продавцями і покупцями в різних країнах.

Фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, так чи інакше співпрацюють з митницею.

У Глосарії Ради митного  співробітництва, в уніфікованому  переліку митних термінів країн Східної  Європи митниця визначається як державний орган, через який повинні ввозитися в країну і вивозитися з її території всі імпортовані й експортовані товари, а також поштові відправлення й інші вантажі.

Митниця є державним органом, що відповідає за забезпечення економічного суверенітету держави і дотримання норм як національного, так і міжнародного права, стягування імпортного й експортного мита, податків і різних зборів, а також здійснення контролю за застосуванням інших законів і правил, що регулюють, серед іншого, питання ввозу, транзиту і вивозу вантажів.

Митні установи здійснюють митний контроль, під яким розуміють  заходи, що застосовуються для забезпечення виконання вимог законів і  правил, за дотримання яких відповідають митниці.

Доцільним для України  в процесі формування її митної політики та механізму використання інструментів митно-тарифного регулювання є використання світового досвіду – а саме досвіду тих країн, які мають подібний економічний стан. Розглянемо особливості митно-тарифного регулювання в деяких країнах світу та спробуємо виділити ті інструменти та прийоми, які можливо використати в Україні з метою покращення ефективності її митної політики.

Митно-тарифне регулювання  експортно-імпортних операцій розвинутих країн світу в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У країнах з ринковою економікою з метою заохочення припливу капіталу до країни митом оподатковується лише імпорт, а експортне мито не застосовується а у США навіть заборонено законодавчо. Взагалі, більшість високорозвинених країн та країн з перехідною економікою застосовували на різних етапах свого розвитку схожу зовнішньоекономічну політику, що полягала у стимулюванні експорту готової продукції, обмеженні вивозу сировини та заохочення імпорту комплектуючих, матеріалів для розвитку власної промисловості.

Митно-тарифне регулювання  виконує дві функції:

1. Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції).

2.Фіксальну (поповнення  державного бюджету).

Крім того, може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни, особливо, якщо мова йде про вільні економічні зони та ін.

Митні тарифи можуть бути:

- простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для  одного товару чи товарної  групи незалежно від країни  походження;

- складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і  більше ставок по кожному товару в залежності від країни походження.

Ставки підрозділяються  на:

- максимальні - діють  для країн, з якими відсутні  торгові угоди;

- мінімальні - встановлюються  по відношенню до країн, яким  надається режим найбільшого  сприяння;

- префенціальні - встановлюються по відношенню ввозу окремих товарів з окремих країн, в тому числі тих, що розвиваються.

Основним елементом  митного тарифу являється мито. По своєму змісту і характеру впливу вони теж відносяться до економічних  регуляторів.

Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. В свою чергу вони поділяються:

1 . По методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються  в твердій сумі до одиниці  виміру ваги, площі, об'єму і  т.д.);

- змішані - об'єднують  і адвалорні, і специфічні.

2. По характеру походження на:

- автономні - вводяться  тією чи іншою державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною;

- конвенційні - встановлюються  в процесі угоди чи домовленості  з іншою стороною і фіксуються  в одному із цих документів.

3. Особливі види мита. До них відносяться:

- спеціальне. Використовується для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів; для попередження недобросовісної конкуренції; у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав. Ставка соціального мита встановлюється в кожному окремому випадку;

- антидемпінгова. Демпінг полягає в проникненні товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче середнього рівня в даних країнах. ГАТТ/ВТО з метою захисту від демпінгу вітчизняних виробників може вводити антидемпінгове мито. Останнє використовується у випадку виявлення факту демпінгу, тобто імпорту на територію України товарів по ціні значно нижче їх конкурентної ціни в країні-експортері при тому, що даний імпорт наносить шкоди вітчизняним виробникам аналогічних товарів.

- компенсаційне - встановлюється у випадку ввозу на територію України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії;у випадку експорту з території України товарів, при виробництві чи експорті яких використовувались субсидії; якщо експорт протирічить інтересам держави. Ставка даного мита не може перевищувати розмір виділеної субсидії.

Особливе мито вводиться  тільки після спеціального розслідування  відповідного департаменту Міністерства економіки України на замовлення українських чи іноземних державних  органів, які в цьому зацікавлені.

В світовій практиці і  в Україні використовується також  сезонне мито, яке встановлюється в основному на окремі товари на певний період (в Україні не більше чотирьох місяців).

Але ключовим елементом  тарифних засобів регулювання є митний тариф — звід ставок мита щодо переміщуваних через митний кордон України товарів і систематизованих відповідно до ТН ЗЕД. Основна мета митного тарифу полягає у раціоналізації товарної структури міжнародного обігу товарів та створенні сприятливих умов на території України для виробництва і споживання товарів, захисті економіки країни від несприятливого впливу іноземної конкуренції, забезпеченні умов для ефективної інтеграції у світову економіку.

Згідно Закону України "Про єдиний митний тариф" окремі види товарів звільняються від накладання мита, серед них: транспортні засоби, які здійснюють транспортні міжнародні вантажні перевезення; валюта України, іноземна валюта, цінні папери; товари, які вироблені на Україні і ввозяться назад на й територію без переробки, а також товари іноземного походження, які вивозяться назад з України без переробки; товари, які імпортуються всеукраїнськими і міжнародними об'єднаннями громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; товари, що імпортуються за рахунок коштів державного валютного фонду України та іноземних кредитів, котрі надаються під гарантію Кабінету Міністрів України, а також інші групи товарів згідно з різними договорами, угодами і законами України.

Суттєва відмінність  митно-тарифного регулювання в Україні від провідних країн світу полягає у надзвичайно розгалуженій товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності, що станом на 2009 рік нараховує 11058 позицій, в той час, як, приміром, у США ТНЗЕД складається з 10085 позицій, в  Японії – 8964, а в Китаї – 6509 позицій. Така ситуація створює потенційну можливість для зловживань суб’єктів ЗЕД шляхом декларування товару не за своїм кодом з метою сплати меншої суми платежів.

На жаль, можливість гармонізації митного законодавства України  за вимогами ЄС суттєво гальмується через  надання пріоритету фіскальній функції митних органів, що надзвичайно ускладнює можливість тісної співпраці з країнами ЄС. У промислово розвинутих країнах мито виконує перш за все регулюючу функцію, а не фіскальну, і надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП, на відміну від України, митна служба якої відіграє ваджливу роль в процесі наповнення державного бюджету. Перетворення митних органів України у фіскальні зменшує можливості реалізації інших їх функцій та створює перешкоди для міжнародного співробітництва та ефективної боротьби з митними правопорушеннями. Як наслідок, збільшуються масштаби ухилення від сплати податків, зменшується конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника, не приділяється належної уваги розвитку співробітництва на міжнародній арені тощо