Визначення митних платежів при переміщенні мармеладу через митний кордон України в режимі імпорту

З іншого боку, кондитерський ринок Євросоюзу є досить насиченим, що потребує від українських виробників розширення власного асортименту, а також приведення якості продукції до європейських стандартів, при чому для конкурування з європейською продукцією не тільки на зовнішньому ринку, а й на внутрішньому. При цьому вітчизняні кондитери поступово відкривають виробничі майданчики на території інших країн, таким чином кондитерська галузь має всі шанси стати першою транснаціоналізованою  в Україні.

Ще одним фактором, що стримує розвиток вітчизняної кондитерської галузі є проблеми з поверненням ПДВ. Враховуючи, що експорт іде близько 30% кондитерської продукції, даний факт негативно відображається на забезпеченні діяльності українських кондитерів оборотними коштами.

3. Споживачі. Рівень споживання кондитерських виробів в Україні є значно нижчим, ніж у країнах ЄС, що зумовлюється низьким порівняно з європейським рівнем доходу. Покращення економічної ситуації в Україні опосередковано дасть поштовх для розвитку, в першу чергу, шоколадного сегменту, продукція якого, зважаючи на більш високу вартість, поступається з споживацьких уподобаннях продукції цукрового сегменту. При цьому останнім часом попитом на вітчизняному ринку користуються складні кондитерські вироби.
4. Збут продукції. Однією з проблем реалізації кондитерської продукції в Україні є складні відносини кондитерів з роздрібними мережами. Враховуючи дефіцит торгових площ та невелику кількість великих торгівельних мереж, останні здатні диктувати кондитерам свої умови. При цьому, як уже зазначалось, платіжна дисципліна контрагентів є низькою, і кондитери вимушені співпрацювати з рітейлерами в умовах постійного товарного безвідсоткового довгострокового кредитування. Дані питання має регулювати прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання внутрішньої торгівлі»      
5. Розподіл ринку. Наразі кондитерський ринок України є висококонкуретним та насиченим. Більшу частину продукції виробляють та реалізують 5 – 10 кондитерських компаній. На нашу думку, у наступні декілька років рівень концентрації українського кондитерського ринку підвищуватиметься, оскільки головною передумовою розвитку галузі є удосконалення виробництва, що потребує значних капітальних інвестицій, які є непосильними для дрібних кондитерських виробників.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.

 Митні платежі та  методи їх визначення

 

2.1. Митні  платежі та їх значення для  економіки України

 

Мито відноситься до непрямих податків, якими оподатковується зовнішньоторгівельний оборот. Залежно від державної політики ставки мита можуть диференційовано підвищувати вартість товарів та впливати на їх конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках. Це дозволяє використовувати мито як дієвий інструмент податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, застосування мита дозволяє підтримувати раціональне співвідношення ввезення та вивезення товарів, валютних надходжень та витрат, забезпечує сприятливі умови інтеграції національної економіки у світову. Митне оподаткування імпорту обумовлено, окрім фіскальної спрямованості, проведенням політики помірного протекціонізму щодо вітчизняного товаровиробника та необхідністю регулювання ввезення продукції, яка не має вітчизняних аналогів чи виробляється у недостатній кількості на внутрішньому ринку. Миту, як невід'ємній складовій будь-якої податкової системи, притаманні такі основні риси:

- включення до ціни  товару в якості доданої вартості;

- виконання функцій податків  на споживання з чітко вираженою  фіскальною природою;

- стягнення відповідно  до тарифів;

- включення в повному  обсязі до Державного бюджету  України у формі загальнодержавного  податку.

Фактично мито виконує ті ж самі функції, що й інші податки і збори, однак мас певні особливості.

Фіскальна функція мита полягає в тому, що за допомогою акумулювання митних платежів забезпечується виконання державою покладених на неї функцій.

Важливе фіскальне значення мито має у країнах з низьким рівнем соціально-економічного розвитку. В розвинутих країнах його частка в доходах бюджетів є незначною. Фіскальна складова мита має певні обмеження: підвищення ставок мита веде до зменшення обсягів імпорту і, відповідно, бюджетних надходжень від його оподаткування.

Регулююча функція мита полягає в тому, що завдяки диференціації ставок відбувається корегування національних і світових цін. Розрізняють три основні прояви цієї функції:

- протекціоністський - національна  ціна є значно нижчою за  світову ціну разом зі сплаченим  митом;

- стимулюючий - національна  ціна перевищує світову ціну  разом зі сплаченим митом;

- стабілізуючий - національна  ціна дорівнює світовій ціні  разом зі сплаченим митом.

Отже, мито - це загальнодержавний податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Але на відміну від акцизного податку, ставки мита диференційовані за групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Основними законодавчими актами, які визначають механізм справляння та сплати мита в Україні, є Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-У1 та Закон України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року № 2371-ІІІ зі змінами та доповненнями.

 Види ставок мита

База оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, зображена на рис. 4.2 (ст. 279 МКУ).

Відповідно до Митного кодексу України, мито може бути класифіковане за наступними ознаками:

1. За способом нарахування (відповідно до видів ставок) мито  поділяється на:

адвалорне мито - нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

- специфічне мито - нараховується  у встановленому грошовому розмірі  на одиницю товарів, що обкладаються  митом;

- комбіноване мито - поєднує  обидва ці види митного обкладення.

Розмір адвалорних ставок переважно залежить від наявності виробництва в Україні аналогічних товарів. До тих товарів, що не виробляються в Україні, застосовуються низькі або нульові ставки, а до товарів, виробництво яких передбачає одержання значного прибутку, - високі ставки.

2. За напрямком руху  товарів мито поділяється на:

- вивізне (експортне) мито - нараховується на товари при  їх вивезенні за межі митної  території України;

- ввізне (імпортне) мито - справляється  митницями при надходженні іноземних  товарів на внутрішній ринок  України;

- транзитне мито - справляється  митницею при транзиті товару  через митну територію України.

Вивізне (експортне) мито має, насамперед, регулюючий характер і встановлюється, перш за все, з метою обмеження експорту природних ресурсів або тих товарів, на які існує підвищений попит на внутрішньому ринку. Експортне мито підвищує ціну товару для споживача, знижуючи тим самим його конкурентоспроможність на світовому ринку.

 

2.2. Методи  визначення митної вартості: їх  переваги та недоліки.

 

Мито нараховується митним органом України відповідно до Митного кодексу і ставок Єдиного митного тарифу України, що є чинними на день подання митної декларації, і сплачується яку валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Чинне законодавство регулює особливості митного оформлення окремих категорій товарів. Так, порядок ввезення й митного оформлення та оподаткування особистих речей та транспортних засобів визначається Законом України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13 вересня 2001 р.

Законодавством передбачено, що товари, які безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України, пересилаються в несупроводжуваному багажі або в міжнародних поштових відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам у порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою в розмірі 20 % від митної вартості, податком на додану вартість та у встановлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.

У свою чергу товари, що пересилаються на адреси громадян у вантажних та експрес-відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, податком на додану вартість та у встановлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.

При перевищенні зазначеної суми та ваги оподаткування здійснюватиметься за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення у порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними імпортних операцій.

Пільги. При ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування:

• товари, сумарна митна вартість яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами у супроводжуваному багажі (за умови усного декларування), пересилаються в несупроводжуваному багажі та надходять на адресу громадян у міжнародних поштових відправленнях;
• горілчані вироби у кількості 1 л, вино - 2л, пиво - 5л, тютюнові вироби - 200 цигарок (або 200 г цих виробів), які ввозяться в особистому багажі громадянами;
• товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення;
• товари, що належать громадянам-нерезидентам та переміщуються транзитом через митну територію України;
• товари, що належать громадянам-резидентам та переміщуються транзитом у транзитних зонах міжнародних аеропортів;
• товари та транспортні засоби, що належать особам, які користуються на території України митними пільгами відповідно до статей 59-63, 65-67 Митного кодексу України;
• транспортні засоби в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією та товари, що ввозяться (перестилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за межами України на користь резидента, у разі підтвердження її складу органами, що вчиняють нотаріальні дії у країні її відкриття (за умови легалізації), тощо.

Також громадяни мають право безперешкодно ввозити особисті речі на митну територію України в режимі тимчасового ввезення за умови їх усного або письмового декларування за бажанням власника таких речей.

Митне оформлення товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України в режимі тимчасового ввезення в обсягах, що підлягають оподаткуванню, проводиться шляхом письмового декларування у порядку, визначеному Державною митною службою України, та подання митному органові зобов'язання про зворотне вивезення таких товарів за митну територію України.

Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, що передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав. Транспортні засоби, товари та предмети міжнародних, іноземних організацій та представництв підлягають обов'язковому декларуванню митницям України.

Окремими актами регулюється і ввезення в Україну продуктів харчування, визначено перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян, встановлено порядок декларування валютних цінностей тощо.

Державне мито. Державне мито являє собою плату за здійснення юридичне значущих дій в інтересах юридичних та фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами та видачу їм відповідних документів, що мають правове значення. Розмір ставок державного мита та порядок його нарахування встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. В Україні прийнято низку законів, які вносять зміни до зазначеного Декрету та змінюють ставки його справляння.

Платниками державного мита в Україні є фізичні та юридичні особи за вчинення в їх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Законодавство визначає об'єкти справляння державного мита. Державне мито справляється:

• із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;
• із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за ново-виявленими обставинами;
• за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
• за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;
• за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;
• за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на Право виїзду за кордон або продовження строку його дії;
• за реєстрацію місця проживання громадян;
• за видачу дозволів на право полювання та рибальства;
• за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;
• за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
• за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
• за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин;
• за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи.