Митно-тарифна політика України в умовах вступу в СОТ

Україна підписала угоди про зони вільної  торгівлі (ЗВТ) майже з усіма країнами колишнього СРСР та понад 60 двосторонніх угод про режим найбільшого сприяння (РНС) з іншими державами. (ЗВТ передбачають, зокрема, преференційні — нульові митні тарифи, РНС — пільгові). Надаючи іноземним товарам переваги в доступі на наш внутрішній ринок, ми на умовах взаємності теж повинні отримувати аналогічні пільги. Відповідне зменшення надходжень до бюджету від мита повинно компенсуватися за рахунок зростання податкових відрахувань унаслідок зростання експорту. Але через хронічну несплату податків цього не сталося, а реальним аналізом «балансу» втрат і додаткових надходжень до бюджету урядові структури досі не займалися.

Відтак  Україна не спромоглася виробити чіткого механізму, який би визначав процедури і термін застосування двосторонніх преференцій у торгівлі, щоб гарантувати повноту та одночасність їх надання.

Можливо, це сталося ще й тому, що вступ нашої країни до системи СОТ, у якій регламентовано єдині підходи, правила і стандарти у всіх компонентах торговельної політики: від допустимих рівнів митних тарифів (зборів) та уніфікованої митної документації — до справедливих процедур в антидемпінгових розслідуваннях та арбітражного вирішення торговельних суперечок. У цьому випадку до наших експортерів антидемпінгові санкції застосовуються у значно менших масштабах.

Крім  того, в СОТ автоматично діє  пільговий митний режим (РНС), що знімає необхідність укладати двосторонні  торговельні угоди (а це досить тривалий і затратний процес) і дає істотний імпульс до диверсифікації зовнішньої торгівлі.

 

Висновки

 

Дослідивши  в даній роботі особливості митно-тарифної політики України ми можна зробити наступні висновки та узагальнення. По-перше, податкова політика України як складова фінансової політики на сучасному етапі має формуватися з огляду на стосунки з іншими країнами. Тому розгляд особливостей митного оподаткування, яке є важливим економічним регулятором зовнішньоекономічної діяльності, на сьогодення набуває особливої гостроти. Ми визначили, що мито, безумовно, є податком, оскільки, воно сплачується в обов’язковому безвідплатному порядку відповідно до вітчизняного законодавства та не має конкретного цільового призначення. Відповідно мито є важливою складовою податкової системи i характеризується таким:

• є непрямим податком, а тому йому притаманні їх основні риси: по-перше, мито включається до ціни товару як надбавка i є податком на споживання; по-друге, мито має чітко виражену фіскальну природу; по-третє, стягується за тарифами;
• є загальнодержавним податком i у повному обсязі включається до Державного бюджету України.

Мито  виконує фактично ті самі функції, що й інші податки та збори, однак  має певні особливості:

• фіскальна функція мита полягає в тому, що акумулюються кошти для виконання державою покладених на неї завдань. Такий суто фіскальний підхід для встановлення мита був характерним для епохи протекціонізму, коли спеціально встановлювалися високі ставки мита, однак з початку інтеграційних процесів відбулося послаблення ролі мита у формуванні доходів держав;
• регулююча функція мита полягає в тому, що завдяки диференціації ставок відбувається коригування національних i світових цін.

Наразі  вітчизняне митне законодавство  та практика його застосування зазнають важливих змін. 1 січня 2004 року чинності набув новий Митний кодекс України. Цього ж року набула чинності ціла низка підзаконних актів у  сфері митного регулювання. В  цілому можна стверджувати, що прийняття  нового Митного кодексу зі змінами  внесеними Законами України № 291-IV від 28 листопада 2002 року та № 3488-IV від 24 грудня 2002 року, було визначним кроком у вірному напрямку.

Новий Митний кодекс пов’язаний із застосуванням  норм цілого комплексу законодавчих і нормативних актів та міжнародних  угод. Головні з них такі: Конституція  України, Земельний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кодекс «Про Єдиний митний тариф України», Кодекс України про адміністративні  правопорушення (статті 1-212-4) Закон  України «Про ліцензування певних видів  господарської діяльності«, Кодекс України про адміністративні  правопорушення (статті 213 - 330), Угода  про застосування статті VII Генеральної  угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, Закон України «Про державний  захист працівників суду і правоохоронних органів«, Закон України «Про державну службу«, Міжнародна конвенція про  Гармонізовану систему опису  та кодування товарів, Митна конвенція  про перевезення вантажів із застосуванням  книжки МДП (Конвенція МДП), Генеральна угода з тарифів та торгівлі.

Питання митно-тарифного регулювання є  одними з основних у розвитку зовнішньоекономічних відносин. Отже, особливої уваги  необхідно приділяти вирішенню  проблем вдосконалення системи  митно-тарифного регулювання в  Україні.

Митна політика України розвивалася в напрямі  паралельного розвитку всіх сторін системи  митно-тарифного регулювання у  відповідності з передовими, загальновизнаними  нормами і правилами міжнародної  практики. Вона включала одночасне  вирішення проблем заповнення теоретичного вакууму, розбудови митної інфраструктури і активну участь у опрацюванні  митних режимів, що мають забезпечувати мінімізацію митних процедур та ефективність митного контролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Митний кодекс України
2. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" 
3. Власюк О.С. Модельний аналіз динаміки міжгалузевих цінових пропорцій в економіці України. – К.: НІСД, 2004. – 80 с. – (Сер. “Екон. стратегії”; Вип. 5).
4. Власюк О.С., Ямпольська І.Л. Зовнішня торгівля України: стан та прогноз. – К.: НІСД, 2004. – 63 с. – (Сер. “Наук. доповіді”; Вип. 49)
5. Михно І., Сіренко В. До питання про ефективність міжнародного товарообміну України з країнами СНД // Економіка України. – 2004. – № 2. – С. 80.
6. Рокоча В.В. «Міжнародна економіка: навчальний посібник”. –К.: Таксон, 2000.
7. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. «Міжнародна економіка: короткий конспект лекцій». – К.: МАУП, 1999.
8. Вірван Л.А. Проблеми і перспективи України у міжнародній торгівлі //Фінанси України. - №5. – 2003
9. В.Г. Андрійчук, О.С. Власюк, А.І. Мокій, В.П.Титаренко; За ред. В.Г. Андрійчука «Розвиток зовнішньої торгівлі України та її економічна безпека»: Моногр. – К.: НІСД, 2003. – 148 с. – (сер. “Екон. стратегії”; Вип. 4).
10. «Світова економіка»/під ред. Філіпенка А.С., Рогач О.І., Шниркова О.І.. – К.: Либідь, 2000.
11. Новицький В.Є. “Міжнародна економічна діяльність України: Підручник”. – К.: КНЕУ, 2003
12. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. «Міжнародні економічні відносини». – К.: Знання-Прес, 2001
13. www.uaie.com.ua  - інформаційний сайт Української асоціації імпортерів і експортерів.
14. www.rada.gov.ua – офіційний сайт Верховної ради України
15. www.minfin.gov.ua – офіційний сайт Міністерства фінансів України