Митно-тарифна політика України в умовах вступу в СОТ

 

Вступ

Митно-тарифна  політика України в умовах вступу в СОТ

1. Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій
2. Митний Кодекс – основний інструмент митної політики країни
3. Митно-тарифна політика України в контексті інтеграції країни у Світову організацію торгівлі
4. Проблеми митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політики України

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Розвиток  зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування  експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки  будь-якої держави.

Зовнішня  торгівля є одним із головних стабілізуючих  факторів національної економіки. Протягом останніх років, внаслідок зростання  експорту, його питома вага у ВВП  збільшилася від 17,9 % до понад 40 %, що забезпечило зростання кількості  робочих місць і значною мірою  сприяло виведенню економіки  України з кризи. Не останню роль в цьому зіграла виважена політика митно-тарифного регулювання.

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.

10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Митно-тарифна  політика України в умовах вступу в СОТ

 

1. Мито як інструмент регулювання експортно-імпортних операцій

Мито  – це непрямий податок, який справляється з товарів (інших предметів), що переміщуються  через митну територію (ввозяться, вивозяться або слідують транзитом), включається до ціни товарів і  сплачується за рахунок кінцевого  споживача.

Мито, що стягується митницею, являє собою  податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні  застосовуються такі види мита:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Мито  варто відрізняти від митних зборів, що представляють собою плату  за послуги митниці. Мито  має  всі необхідні основні податкові  характеристики:

• сплата мита  носить обов'язковий характер;
• мито  є безоплатним платежем;
• мито використовується для цілей фінансового забезпечення діяльності держави і/чи муніципальних утворень.

На відміну  від мита, митні збори представляють  собою плату за надання різного  роду послуг (перевезення, збереження), виконання різних заходів у процесі  митного оформлення і, отже, не є  податками у власному змісті слова. Таким чином, мито  представляє  собою платіж, що сплачується в  обов'язковому порядку, стягнутий митними  органами з товарів, переміщуваних  через митний кордон, і яких присутні  усі риси податку, головним чином, безплатність його сплати, під якою розуміється  однобічний характер податкового зобов'язання, без еквівалентність і безповоротність  податку, у той час як збір завжди возміздний. Платник збору одержує  за плату визначені права.

Імпорт  товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік  товарів, у відношенні до яких вони застосовуються, визначені "Єдиним митним тарифом України" та змінами  і доповненнями до нього.

Ставки  ввізного мита встановлюються ї змінюються Законами ВР України.

Ставки  ввізного мита, які слід використовувати  у роботі, надані у підготовленому Держмитслужбою систематизованому  зводі ставок ввізного мита (лист ДМК  України від 30.08.96 р. N 11/2-6451) враховуючи наступні зміни і доповнення.

При ввезенні товарів з країн у відношеннях  з якими діють угоди про  вільну торгівлю, мито не стягується. Діючий порядок при цьому передбачає підтвердження походження товарів  з наданням документів за встановленою формою.

Преференції з ввізного мита поширюються також  на товари, походженням з митних територій країн СНД які поставляються  в рамках Угоди про загальні умови  і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей  держав-учасниць СНД від 23 грудня 1993 року.  На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

З метою  захисту економічних інтересів  України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну  територію України і вивезення  за межі цієї території товарів незалежно  від інших видів мита можуть застосовуватися  особливі види мита:

• спеціальне мито;
• антидемпінгове мито;
• компенсаційне мито.

Особливі  види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних  заходів, прийнятих відповідно до законів  України "Про захист національного  товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного  товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних  заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться  на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного  кордону України. Мито сплачується  митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються  в міжнародних поштових відправленнях - підприємствам зв'язку. Порядок  надання відстрочки та розстрочки оплати мита встановлюється Державною митною службою України.

 

2. Митний Кодекс – основний інструмент митної політики країни

Інтеграція  української економіки в європейську  і світову потребувала трансформації  вітчизняного законодавства у напрямку імплементації окремих норм і  положень до світових. З 1 січня 2004 року набув чинності новий Митний кодекс України. Нова редакція Митного кодексу  повністю узгоджується із нормами міжнародного права, закріплює в національному  законодавстві основні положення  низки міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи. Правові норми Кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій; здійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролю товарів, які переміщаються через митний кордон, незалежно від країни – власника товарів, вантажів і транспортних засобів; законодавчо закріплюють види митних режимів; визначають особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським, річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізують процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил тощо. До того ж кодекс розширює правову базу для функціонування системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні.

В новому Кодексу подаються принципово важливі  з позиції нашої державності  норми, такі як: митна територія, митний кордон, спеціальні митні зони, широко окреслюються органи державного регулювання  митною справою, їх права та обов’язки.

Сформована  за роки незалежності система митних органів в цілому відповідає завданням, що ставляться перед митною службою  України, водночас для підвищення ефективності роботи галузі виникла необхідність реструктуризації окремих ланок  митної системи. Організація регіональних митниць, митниць, митниць централізованого підпорядкування та митниць, підпорядкованих  регіональним структурам, дозволить  суттєво скоротити адміністративно-управлінський  апарат та підвищити ефективність службової  діяльності. Новий Митний Кодекс містить  норми, які закріплюють створену на сьогодні структуру митних органів  України, чітко визначає статус та повноваження всіх елементів цієї структури: від  Державної митної служби до митниць  та спеціалізованих організацій. Даний  акт конкретизує права та обов’язки  регіональних митниць, митниць, митних лабораторій, навчальних закладів митних органів, чітко визначено принципи взаємовідносин митних органів України  та їх посадових осіб з іншими органами, підприємствами та громадянами.

У Митному  Кодексу розроблено принципові положення  щодо міжнародних зв’язків Державної  митної служби України з міжнародними організаціями, а також митними  службами іноземних держав. Спираючись на світовий досвід, опрацьовано процедуру  здійснення спільного з митними  службами суміжних держав митного контролю вантажів і товарів на кордоні  України. Новим, принципово важливим фактором для забезпечення міжнародних правил торгівлі є встановлення в Кодексу  норми щодо застосування рівнозначних митних процедур незалежно від країни – власника товарів, вантажів і транспортних засобів, а також від того, в  яку країну направляються або  з якої країни прибувають згадані  товари і транспортні засоби, за винятком випадків, передбачених міжнародними актами щодо застосування санкцій до окремих країн.

Митний  Кодекс встановлює новий, більш гнучкий  принцип побудови митного тарифу України, який відповідає вимогам, які  пред’являються до митних тарифів  країн – членів Світової організації  торгівлі (СОТ). Одне з першочергових  завдань Кодексу – висвітлення  і конкретизація всіх аспектів митного  контролю, митного оформлення товарів  і вантажів як підприємств, організацій, установ усіх форм власності, так  і громадян. Ряд статей спрямовано на максимальне спрощення і лібералізацію  процедур митного контролю шляхом впровадження нових і законодавчо закріплених  чинних на сьогодні форм та засобів  такого контролю, їх юридичного обґрунтування. Мова йде, зокрема, про законодавче  визначення запровадженого в країнах  ЄС спеціального режиму огляду речей  пасажирів та їх звільнення від обов’язкового  декларування, організацію в прикордонних митницях і аеропортах так званих “зелених коридорів”. Взагалі, питання  декларування товарів, транспортних засобів, особистого багажу громадян є сьогодні одним з найбільш вразливих як для фізичних, так і для юридичних  осіб. У Кодексу вперше законодавчо  визначено такі важливі фактори  здійснення процедури декларування, як термін подання митної декларації та момент її прийняття, що має важливе  юридичне значення в організації  митного контролю та оформлення. З  метою спрощення митних процедур впроваджується також подання попередньої  декларації або оформлення товарів  на підставі періодичної митної декларації.

Вперше  в митному законодавстві ґрунтовно  розглядаються особливості здійснення митних операцій при переміщенні  громадянами і вантажів різними  видами транспорту. В окремому розділі  визначаються порядок та умови пропуску через митний кордон України морських і річкових суден, авіаційних апаратів, залізничних та автомобільних транспортних засобів, а також митних процедур на трубопровідному транспорті, лініях електропередачі, міжнародному поштовому  каналі.

Ряд нових  розділів, глав і статей спрямований  на впорядкування нарахування і  справляння мита, інших митних платежів, їх відстрочення та розстрочення, надання  гарантій щодо сплати митних платежів уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими  установами. Систематизовано перелік  митних платежів, що справляються митницею, опрацьовано такі вкрай важливі  для митної справи проблемні положення, як критерії визначення країни походження товарів, митні пільги та преференції  тощо. Так, принципово новий підхід пропонується при встановленні преференцій  щодо товарів, які імпортуються в  Україну. Передбачається, що національна  система преференцій встановлюватиме  пільговий режим для товарів  з держав, віднесених ООН до найменш  розвинутих країн світу, а також  для товарів з держав, що розвиваються і в яких ВНП на душу населення  не перевищує цього показника  в Україні. Прогресивними аспектами  Кодексу є визначення правового  статусу митного брокера та митного  перевізника. Пропозиції щодо законодавчого  закріплення цих інститутів вже  давно надходили від фахівців митної справи та суб’єктів господарської  діяльності, які працюють у зовнішньоекономічній сфері. Адже брокери забезпечують оперативне оформлення експортно-імпортних вантажів, а чітка робота митних перевізників має звести до мінімуму зловживання  та забезпечити дотримання встановленого  порядку при переміщенні товарів  в режимі митного транзиту.

Новий Митний кодекс України, є сучасним, актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію не тільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи в Україні, а й значно розширить перспективи вступу України до СОТ, виходу України на світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних та економічних зв’язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої держави в міжнародному спiвробiтництвi з митних питань.

 

3. Митно-тарифна політика України в контексті інтеграції країни у Світову організацію торгівлі