Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами

Техніка оброблення швів у гіпсокартонних обшивках.

Обшивка поверхонь перегородок і підвісних стель з ГКЛ Кнауф передбачають утворення швів між суміжними елементами. При цьому шви в стиках ГКЛ можна залишати відкритими для використання їхніх декоративних можливостей або заповнювати шпаклівками. Слід зазначити, що відкриті шви в стінах ГКЛ сприяють вирівнюванню напружень в обшивці обгороджувальних конструкцій, не спричиняючи видимих деформацій за зміни волого-теплового режиму або у разі дії на неї механічних навантажень.

Якісне виконання і оброблення швів у гіпсових обшивках залежить не тільки від професійного виконання певних робіт фахівцями, а й від таких чинників:

1. вологості приміщень, пов’язаної з природними умовами (холодна дощова зима) або виконанням “мокрих” будівельних процесів;
2. коливання температури, що зумовляється виділенням теплоти з асфальтобетону або при висушуванні приміщень нагрівальними приладами;
3. рухів повітря (протягів) при відкритих отворах під час провітрювання приміщень;
4. силових дій, пов’язаних з деформаціями будівельних конструкцій (прогинання перекриттів, осідання фундаментів).

Отже, саме тому всі роботи, пов’язані  з улаштуванням і обробленням  швів, слід виконувати на завершальних етапах зведення будівлі, коли в ній  закінчено просушування обштукатурених поверхонь і наливних підлог, після  охолодження асфальтобетонних підлог, провітрювання приміщень та скління вікон. шпакльовані роботи виконують за стабільної температури повітря в приміщенні не менше 10°С.

Стикування ГКЛ зі скошеними (обтиснутими) кромками виконують зі щільним притисканням суміжних листів.

ГКЛ із заокругленими повздовжніми кромками розташовують із зазорами в  місцях їхнього стикування. Для листів 9,5 мм завтовшки, які використовують при влаштуванні сухої штукатурки, зазор становить 3 мм, а для ГКЛ 25 мм завтовшки – 5 мм.

Перед шпаклюванням швів поверхні ГКЛ, на які може потрапити вода або які потребують захисту від зволоження, заздалегідь покривають гідроізоляцією “Кнауф-Флехендихт”.

Техніка шпаклювання. Шви шпаклюють  двічі спочатку наносять підготовчий  шар (ґрунт), а потім оздоблювальний (накривний) шар.

Роботу, пов’язану із шпаклюванням швів між ГКЛ, виконують так: (рис. 20.2, а-г). Опоряджувальник бере в одну руку ящик з потрібною шпаклівкою кількість шпаклівки, а в другу  – шпаклювальний інструмент. На стик, утворений ущільненими кромками ГКЛ, наносять шпателем підготовчий шар (ґрунт) шпаклівки. Вертикальним рухом вирівнюють укладену масу, одночасно видаляючи надлишки шпаклівки (рис. 20.2, а). укладають армуючи стрічку, втискаючи її шпателем у підготовчий шар, по всій ширині стрічки. Операцію виконують відразу після нанесення шпаклівки до початку її тужавіння (рис. 20.2, б). широким шпателем (200...300 мм) наносять накривальний шар шпаклівки. Під час нанесення підготовчого і накривального шарів шпаклювальна маса не повинна виступати зі шва (рис. 20.2, в). після того як шов просохне, обробляють його теркою, не допускаючи пошкодження картонної оболонки (рис. 20.2, г).

Якщо працюють шпаклівкою “Фугенфюллер”, то спочатку в так званий “жолоб”, утворений поставленими впритул  ГКЛ з ущільненими (обтиснутими кромками) кромками, наносять шпателем підготовчий шар на ширину обтиснутих кромок (скосів). На шпаклівку, укладену в “жолоб”, відразу після її нанесення за допомогою фальцювального приладу зверху вниз накладають армуючу стрічку, притримуючи її шпателем і одночасно щільно втискаючи в підготовчий шар по всій ширині стрічки. Потрібно стежити, щоб при цьому під армуючою стрічкою не утворювалися бульбашки або складки.

Накривальний шар шпаклювальної  маси можна наносити тільки після  остаточного тужавлення підготовчого шару. Наносять його шпателем 20...30 см завширшки. Цей шар заповнює нерівності, що залишилися після виконання попередніх операцій. Надлишки шпаклівки видаляються широким шпателем після її легкого затвердіння. Краї накривального шару мають забезпечувати плавне сполучення сусідніх ГКЛ. Плавність цього сполучення контролюють сталевою лінійкою: між лінійкою і площиною сполучення не повинно бути зазорів. Після того як шов затвердне, його обробляють шпателем, стежачи за тим, щоб не пошкодити картонну оболонку.

Стики між обрізаними кромками ГКЛ  шпаклюють тричі на півтерком 50 см завширшки. При цьому завчасно оброблені  поперечні шви доцільно обклеювати тонкими армуючими стрічками.

У разі використання шпаклівки “Фугефюллер” з армуючою стрічкою (рис. 20.3) фаску з обрізаної кромки знімають під кутом 45° на третину товщини ГКЛ.

При нанесенні третього шару шпаклівки  для вирівнювання нерівностей попередніх шарів може виникнути потреба  у захопленні поверхонь сусідніх ГКЛ на 25...30 см обабіч шва.

Останній шар шпаклівки не можна загладжувати теркою із повсті, оскільки фактура зашпакльованої ділянки обшивки істотно відрізнятиметься від решти картонного опорядження, що може зіпсувати остаточне оздоблення поверхні. Тому після висихання шпаклівки виявлені дефекти і нерівності усувають шліфувальним інструментом або теркою.

Таку саму технологію можна застосовувати  й під час оброблення швів шпаклівкою “Джойнтфіллер супер” з використанням  армуючої паперової стрічки. Спочатку наносять підготовчий шар з укладанням на нього паперової стрічки, потім – тонкий шар шпаклівки на паперову стрічку. Після тужавлення і висихання підготовчого і тонкого шарів шпаклівки наносять накривний вирівлювальний шар. Надлишки шпаклівки знімають широким штапелем.

У разі використання клейкої армуючої стрічки і шпаклівок “Фугенфюллер” і “Джойнтфіллер супер”, коли шпаклювання здійснюють у ручну ,підготовчий шар не наносять. Шпаклюють відразу після висихання стрічок, завдяки чому тривалість шпаклювальних робіт зменшується. Вадою клейких стрічок є те, що вони не пропускають шпаклівку в шви, залишаючи в них порожнини. Стикові сполучення ГКЛ зі скошеними напівкруглими кромками зашпакльовують шпаклівкою “Уніфлот”, що має підвищену клейку здатність і не потребує використання армуючих стрічок (рис. 20.4). це відносно нова технологія шпаклювання швів, яка дає змогу істотно зекономити час при обробленні швів ручним способом з високою якістю його виконання.

Повздовжні та інші стики (зі знятою фаскою під кутом 22,5° на 2/3 товщини  ГКЛ) ГКЛ шпаклюють “Уніфлотом” двічі. “Уніфлот” тужавіє і висихає значно швидше, ніж шпаклівка “Фугенфюллер”, тому шпаклювальну масу треба заготовляти з розрахунку її використання за 20 хв. Шви заповнюють широким шпателем (20 см завширшки) з викруткою на рукоятці, втискаючи шпакльовану масу в “жолоб”, утворений кромками ГКЛ. Після нетривалого витримування (приблизно 30 хв) знімають надлишки шпаклівки в місцях потовщення шва. Незначні нерівності усувають за допомогою накривного вирівнювального шару шпаклівки “Уніфлот” або “Фініш паста”. У результаті отримують рівну, гладеньку поверхню сполучення сусідніх ГКЛ, тільки в окремих випадках за потреби шліфують незначні нерівності.

Затужавілий матеріал (після видалення  надлишків у швах або той, що залишився  після закінчення шпаклювання швів) надалі не зазнає перероблення або використання через небезпеку утворення тріщин у швах. Інструмент і посудини відразу після закінчення робіт ретельно вимиють водою, оскільки залишки гіпсових шпаклівок сприяють скороченню тривалості тужавлення шпаклюючих мас наступних замісів.

Для шпаклювання швів з будь-яким типом кромок використовують “Фугенфіт” (без використання армуючої стрічки). Гіпсовий розчин шпаклювальної маси наносять у стики шпателем 20 см завширшки. Стики ГКЛ обробляють двічі. Після  висихання першого (підготовчого) шару (приблизно через 2 год) знімають шпателем надлишки шпаклівки, що виступають, і ще раз наносять тонкий накривальний шар шпаклівки “Фугенфіт”. Після його висихання виявлені нерівності усувають за допомогою наждачного паперу. Після затужавлення відшліфованої поверхні її рекомендується загладити вогкою губкою. Навантажувати несівні елементи обшивки з ГКЛ після оброблення швів можна після повного затужавлення шпаклівки (приблизно через добу). Тривалість використання шпаклювальної маси “Фугенефіт” не повинна перевищувати 30 хв. Покриття можна наносити тільки після повного затужавлення шпаклівки. Після закінчення шпаклювальних робіт інструмент відразу ретельно вимивають чистою водою.

Кути і кромки гіпсокартонних обшивок, призначених для експлуатації в звичайних умовах під час шпаклювальних робіт армують, як правило, паперовими стрічками ,оскільки їх можна перегинати в повздовжньому напрямку по середині їхньої ширини. Рівно перегнути стрічки можна за допомогою фальцювального приладу. Для внутрішніх кутів найкраще застосовувати паперові армуючі стрічки. Зовнішні кути перегородок, захищають від механічних пошкоджень металевими кутниками (ПY) з антикорозійним покриттям 31 х 31 х 0,4 мм. Для захисту кромок застосовують алюмінізовану стрічку або алюмінієвий профіль 25 х 15 х 0,5 мм. Вони полегшують шпаклювання цих вузлів і одночасно виконують роль шаблонів-маяків.

Технологія шпаклювання кутів  і кромок така сама, як і стиків ГКЛ. Армуючу паперову стрічку втискають  у підготовчий шар шпаклівки  за допомогою спеціальних шпателів для шпаклювання внутрішніх і зовнішніх кутів, які переміщують уздовж під гострим кутом до поверхні, що оброблюється. Надлишки шпаклювальної маси знімають шпателем зі звичайною або подовженою ручкою. Після тужавлення першого (підготовчого) шару шпаклівки наносять другий (накривний) шар, поверхня якого після тужавлення остаточно обробляється “Фініш-пастою” з подальшим шліфуванням шва (там де це потрібно) наждачним папером.

2.7. Дефекти сухої штукатурки.

Недотримання технології шпарування швів між ГКЛ призводить до утворення різних дефектів швів гіпсокартонних обшивок. До найпоширеніших дефектів швів належать тріщини і швах і видимі контури швів. Основними причинами таких дефектів є перевищення розтягувальних напружень над міцністю матеріалу шпаклівки, укладеного у стикові ділянки гіпсокартонної обшивки. Небезпеку тріщоутворення потрібно врахувати при зведені будинків і споруд у сейсмонебезпечних регіонах і на територіях, де інтенсивно добувають корисні копалини в підземних гірських родовищах. Тому в разі застосування технологій “сухого” будівництва в цих регіонах доцільно використовувати (видимі) відкриті шви в гіпсокартонних обшивках, що не підлягають шпаклюванню. Такі шви можуть зазнавати деформацій, які звичайно не погіршують зовнішній вигляд або експлуатаційні властивості обшивки обгороджувальних конструкцій, особливо із ковзними сполученнями стель, перегородок і стін.

Утворення тріщин у швах між ГКЛ  спричиняються:

1. шпаруванням шпаклювальними масами без використання армуючих стрічок, які ущільнюють поверхню швів;
2. використанням шпаклівок, що втратили здатність до тужавлення. При цьому тріщини з’являються переважно обабіч стику по краях армуючої стрічки;
3. порушенням волого-теплового режиму або прикладанням випадкових навантажень як під час виконання робіт, так і в процесі експлуатації будинків і споруд;
4. порушенням правил виконання деформаційних швів, які треба передбачити при влаштуванні гіпсокартонних обшивок значної довжини і площі (понад 15 м і 50 м² відповідно). Отже, температурні шви слід улаштувати в довгих коридорах (через кожні 15...20 м) та в приміщеннях значної висоти і довжини (через кожні 8...10 м).

Видимі контури швів, що можуть позначатися на обробленій поверхні гіпсокартонних обшивок при їхньому  освітленні боковим світлом зумовлюються такими причинами і чинниками:

1. ділянки поверхні швів мають фактуру поверхні, що відрізняється від решти поверхонь обшивки через їхнє шліфування, надмірну ширину, неякісне ґрунтування поверхні під фарбування;
2. опуклості (вм’ятини) у зоні швів відносно великого за довжиною розміру , що утворилися внаслідок неякісного вирівнювання;
3. наявність уступів (задирок) на поверхні швів, що утворюються при нестабільному волого-тепловому режимі в процесі шпаклювальних робіт;
4. помилка монтажу гіпсокартонної обшивки (поперечні стики ГКЛ без утворення фасок), яку своєчасно не усунено до початку шліфувальних робіт;
5. помилки, допущені при шпаклюванні швів: передчасне нанесення накривного шару на поверхні шпаклівки, що недостатньо затужавіла; шпаклювання виконано за один раз; застосування неякісної шпаклівки, що втратила свою міцність через порушення технологічних операцій; недостатня кваліфікація опоряджувальника.

У разі випадків можна усунути видимі контури швів, хоча це пов’язано  із зайвими витратами матеріалів і часу. Зокрема, можна виконати додаткове шпаклювання, але вже по всій поверхні обшивки, або обштукатурити цю поверхню тонким шаром структурної штукатурки. Шліфування опуклостей у зонах швів не завжди ефективне, оскільки виникає небезпека пошкодження не покритих шпаклівкою ділянок гіпсокартону.

Будь-які роботи, пов’язані із усуненням  дефектів швів у гіпсокартонних обшивках, доцільно виконувати після стабілізації деформацій конструкції будівлі. і  з дотриманням усіх вимог щодо виконання робіт.

2.8. Організація праці опоряджувальників.

Організація праці опоряджувальників  має забезпечувати ефективне  використання робочого часу, засобів  механізації і матеріальних ресурсів із метою підвищення продуктивності праці, скорочення термінів будівництва, поліпшення його якості. Це досягається дотримання вимог наукової організації праці (НОП), яка передбачає здійснення комплексу організаційно-технічних і соціально-економічних заходів.

Найважливіша вимога НОП – поділ  і кооперування праці. Кількісний професійно-кваліфікаційний  склад бригади має відповідати виду, трудомісткості й терміном виконання робіт із дотриманням стабільного складу виконавців.

В умовах ринкової економіки найефективніші збільшені комплексні бригади, які  суміщують кілька професій.

Під час виконання опоряджувальних робіт застосовують ланкову або бригадну систему організації праці. За ланковою системою ланки спеціалізуються на певному виді опоряджувальних робіт згідно з планом-завданням. Бригадну систему застосовують частіше, при цьому бригад та її складові ланки мають спільний план-завдання.