Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами

Для шпаклювання швів, утворених  ГКЛ з кришками типу ПЛУК, застосовують стрічку для поверхневого ущільнення шпаклівки, укладеної у порожнину  шва. Стрічка є спеціальним високоякісним  папером з перфорацією або прозорим еластичним клейким пластиком. Використовуючи клейку стрічку, слід стежити, щоб у швах не залишилось порожнини. Останнім часом з’явились армуючі стрічки зі скловолокна для ручного шпаклювання. Вони зручніші тим, що під ними не утворюються повітряні бульбашки. Водночас потрібні навички у роботі, щоб стрічки не зсувались при нанесенні першого шарк шпаклівки. Клейкі армуючі сітчасті стрічки додають швам високої тріщиностійкості. Їх приклеюють вручну або з механізованим розмотуванням прямо на картон, завдяки чому немає потреби у нанесенні ґрунтувального шару. Шар шпаклівки наносять на стрічку не пізніше ніж через 24 год. Сітчасті стрічки мають гранично малу товщину і тому особливо придатні для шпаклювання поперечних швів. Для того щоб поверхня ГКП була бездоганно рівна (при боковому освітленні на ній не повинні з’являтися тіні від місцевих нерівностей), після завершення звичайних шпаклювальних операцій (виправлення дефектів  монтажу ГКЛ, нанесення підготовчого шару, остаточне шпарування швів), її повністю покривають тонким шаром шпаклівки на казеїновій основі. При цьому ділянки площею 5...6 м² покривають тонким шаром шпаклювальної маси малярним валиком з хутра, а потім відразу затирають гнучким шпателем 30 см завширшки або напівтерком. Це сприятиме усуненню нерівностей гіпсокартонної обшивки.

При ручному шпаклюванні шві  приготовлену шпаклювальну масу завантажують у спеціальний ящик з нержавіючої  сталі для шпаклювальних розчинів.

Оскільки запас шпаклівки має  бути використаний протягом 30...40 хв, то її кількість повинна відповідати обсягу запланованої роботи.

На рис. 20.1. показано інструмент та інвентар для оброблення швів шпаклівкою.

2.5. Пристрої для виконання  опоряджувальних робіт на висоті.

Значний обсяг опоряджувальних  робіт виконують на висоті. В середині приміщення на висоті до 4 м стіни і стелі опоряджують із помосту, а у разі невеликого обсягу ремонтних робіт – з інвентарних пересувних столиків. При опорядженні фасадів будівель до 4 м заввишки використовують пересувні вишки. Зовнішні та внутрішні опоряджувальні роботи понад 4 м виконують з риштувань, ремонтні – з колисок. Нижче подано коротку характеристику добре відомих та нових пристроїв, які застосовують нині під час виконання опоряджувальних робіт на висоті.

Поміст. Улаштування його з інвентарних столиків, які встановлюють уздовж однієї із стін приміщення на відстані 1,5...2 м один від одного і перекривають спеціально виготовленими щитами.

Пересувні інвентарні столики. Конструктивно  вони схожі між собою, але призначення  і виробничі можливості їх різні. Виготовляють столики із металевих труб або кутикові сталі.

Пересувний різновисотний столик “МИДИП” (рис. 4.1.) складається з  двох рам опорного сталевого каркасу 1, поруччя 2, металевого настилу 3. Між  собою рами з’єднуються поперечними сталевими стрижнями, які одночасно є драбиною 4. Стійкість столика забезпечується діагональними підкосами S. Така конструкція забезпечує піднімання й опускання настилу на висоту до 1,37 м. Пересувається на висоту до 1,37 м. пересувається столик за допомогою двох коліс 6. столик “МИДИП” легко збирається і розбирається, ідеально підходить для опоряджувальних і ремонтних робіт. За потреби його можна використовувати як стелаж, верстат або столик.

Універсальний столик (рис. 4.2.) складається  з чотиристоякового прямого опорного каркаса, різновисотного опорного каркаса, драбини, настилу і полиці. Столик призначений для виконання опоряджувальних робіт у приміщеннях 2,5...2,7 м заввишки, а також на сходових клітках, конструкція його дає змогу фіксувати положення настилу в двох рівнях. Працюючи в звичайному приміщенні, настил можна встановити на висоті 0,7 або 0,9 м. Для роботи на сходовій клітці до столика приєднують різновисотний опорний каркас обладнаний підкосами. При такому положенні столика настил модна встановити на висоті 0,75 або 0,95 м. Розмір робочої площадки столика – 60 х 100 см, маса – 24 кг.

Інвентарні риштування. Вони бувають  клинохомутового типу, трубчасті  струнні (підвісні), рамні, модульні тощо.

Трубчасті болтові риштування (рис. 4.3.) застосовують для штукатурення фасадів будинків до 40 м заввишки. Вони складаються з опор, прогонів, поперечок, поруччя та деревинного настилу. До кінців прогонів і поперечок приварено гачки, а вздовж опор на відстані 2 м один від одного – спеціальні патрубки. Під час монтажу риштування гачки прогонів 2 і поперечок 5 встановлюють у відповідні патрубки опор 1. Опори встановлюють вздовж стіни на відстані 2 м від одної. Ширина риштувань 1,65 м.

Нижні кінці опор, установлюють у  спеціальні башмаки, які спираються на дерев’яні підкладки, підмощені під кожну пару опор. Риштування прикріплюють до стін гачками, які закладають у петлі анкерних болтів, заздалегідь закріплених у стіні.

На прогони укладають інвентарні дерев’яні щити настилу 3. Настили  риштувань обгороджують інвентарним поруччям 4 заввишки не менше 1 м, у нижній частині якого закріплюють бортову дошку завтовшки не менш як 15 см. Окремі яруси риштувань з’єднують сходами.

Підвісні (стрункі) риштування (рис 4.4.)

 Підвішують до металевих  або дерев’яних консольних балок 1, які закріплюють під дахом. Струни риштувань 5 складаються з окремих ланок 4 м завтовшки кожна. До струн приварені спеціальні гачки, в які закладають прогони настилу, поруччя 3 на бортову дошку 3. Відстань між струнами вздовж стіни становить 2,5...4 м, ширина настилу 2 м. Щоб риштування не розгойдувалось, їх у відповідних місцях прикріплюють до стіни жорсткими скобами.

Будівельні риштування клинохомутового  типу (Україна) виготовлені зі сталевої пофарбованої труби діаметром 42 мм. (рис. 4.5.) риштування складаються з ферми страхування 1, опорної форми 2, драбини 3, тримача настилу 4, опорного  костиля з опорною пластиною 5 те регулювальної п’ятки 6.

Ця конструкція має такі переваги:

1. швидке збирання і встановлення;
2. легкість конструкцій;
3. невеликі габаритні розміри;
4. можливість роботи на сходових маршах;
5. установлення ярусу на будь-якій висоті.

Ширина настилу риштування 700 мм, довжина прогону – 3400, висота комплекту  – 7500 мм.

На риштування одночасно укладають  два яруси настилу. Навантаження на настил 2 кПа, площа вертикальної робочої поверхні 25,5 м².

Рамні інвентарні риштування

Plethas SL70/SL100 виробництва МВМ-Арнхольдт (Німеччина)(рис. 4.6.) становлять систему вертикальних поперечних сталевих рам 1, установлених у підйомні башмаки 2 і закріплених спеціальними кріпленнями. Рами з’єднуються прогонами 3, які виконують обгороджу вальні функції, та сталевими (металевими) щитами настилу 4. по периметру настилу влаштовують бортову дошку 5. Яруси системи обладнують сходами 7, для чого в щитах настилу передбачено отвори.

Жорсткість системи рамного  риштування забезпечує діагональ нижнього ярусу 6 та анкерне кріплення до будівлі. Всі елементи риштування з’єднуються  між собою спеціальними кріпленнями 9. За потреби риштування ззовні захищають  сіткою або плівкою.

2.6. Техніка опорядження поверхонь сухою штукатуркою.

ГКЛ слід розкроювати так, щоб зазор  між ГКЛ, підлогою і поверхнею  стелі має бути не менше ніж 20 мм. Зазор між ГКЛ і готовою  поверхнею стелі має бути не менше  як 5 мм. Зазори виконують для провітрювання  і видалення Волги з порожнини між основною і гіпсокартоном. Зазори між ГКЛ і поверхнею підлоги потім закривають плінтусом. Після закінчення робіт з улаштування сухої штукатурки шви в місцях примикання ГКЛ до стелі шпаклюють. Зазори в підлозі і стелі можна також зашпарувати мінеральною ватою і ущільною масою для стикових щілин (“Кнауф-Акріл-Діхтунгмассе”). Перед приклеюванням ГКЛ у них вирізують отвори для вимикачів розеток, електропроводки.

Суху суміш монтажного клею “Перлфікс” замішують тільки в чистих посудинах (гумових або пластмасових), оскільки залишки старого розчину прискорюють тужавлення нового замісу. В чисту воду засипають суху суміш. На мішок (30 кг) треба 12 л води. Отриману масу добре перемішують до кашкоподібного стану так, щоб не було грудок. З клеєм працюють протягом 30 хв. з моменту засипання суміші у воду.

ГКЛ спочатку приклеюють до тих ділянок  стіни, які розташовані поблизу  дверних та віконних прорізів, тобто, де потрібні підвищені охайність  і точність припасування ГКЛ.

До рівних підготовлених поверхонь стін, наприклад з бетону. ГКЛ приклеюють нанесенням тонких суцільних смуг клею “Фугенфюллер” зубчастим калібрувальним шпателем по всьому периметру та однієї-двох смуг по середині ГКЛ, укладених лицьовим боком униз на очищену поверхню підлоги переносного робочого столу (рис. 13. 17.). Після нанесення клею піднімають  ГКЛ, встановлюють на підкладки, укладені під стінку для утворення зазору 20 мм з підлоги, притискують до стіни і вирівнюють за допомогою виска або рівня. Підкладки з-під ГКЛ видаляють лише після тужавлення клею. Як правило, гіпсокартонні листи приклеюють вертикально. Слід мати на увазі, що ГКЛ можна вирівнювати лише до того моменту, поки клей не почне тужавіти.

Гіпсокартонні листи встановлюють упритул один до одного. Бажано влаштувати підрід не менше ніж два, а краще три ГКЛ на розчин з одного замісу. Одночасно рекомендується вирівняти установлення.

Приклеювання ГКЛ до нерівних поверхонь  стін (нерівності до 20 мм), зведених із цегли, різних стінових блоків або змішаної кладки (цегла і стінові блоки або камені) потребує нанесення більшого шару гіпсового клею. У цьому разі використовують гіпсовий клей “Пелфікс”, який кельмою наносять по периметру і по середині ГКЛ купками через 30...35 см. Уздовж повздовжніх кромок та краю ГКЛ, що підлягає до підлоги, клейові купки наносять близько або майже впритул одна до одної 3...4 см заввишки (рис. 19.18). Для ГКЛ 9,5 мм завтовшки клейові купки укладають у чотири ряди, для ГКЛ 12,5 мм завтовшки – у три ряди (по ширині ГКЛ).

Під час робіт слід встановлювати підряд, як і в попередньому випадку, не менш ніж три ГКЛ на клею з одного замісу з одночасним вивірянням їх під рівень або висок. При встановленні ГКЛ на підкладки не можна залишати порожнини у швах, оскільки після їхнього оброблення (шпаклювання) на ділянці стику можуть утворитися тріщини.

На стінках зі змішаною кладкою  або бетонних, шлакобетонних блоків, з вапняку-черепашнику у разі нерівностей понад 20 мм слід сформувати рівну поверхню за допомогою маячних  смуг з ГКЛ завширшки 10 см, які  приклеюють до стіни клеєм “Перлфікс” і вирівнюють під рівень, висок або рейку (рис. 19.19). Улаштовуючи вирівнювальну основу з маячних гіпсокартонних смуг, спочатку до стіни зверху і внизу приклеюють горизонтальні смуги з ГКЛ, а потім вертикальні з кроком, що відповідає, як правило, пополовині ширини ГКЛ. Як і в попередніх випадках поміж крайніми смугами і поверхнями покриттів (підлоги і стелі) слід залишити зазори 10...20 мм. Відстань сіж осями симетрії вертикальних маячних смуг не повинна перевищувати фактичних розмірів ширини ГКЛ.

На приклеєний до стіни “каркас” сформований із смуг ГКЛ, або на зворотній  бік ГКЛ зубчастим калібрувальним шпателем наносять тонкий шар клею “Фугенфюллер”, після чого ГКЛ приклеюють до каркаса і вирівнюють облицювання  правилом.

Поштукатурену поверхню, яку пофарбовано фарбами або облицьовано керамічною плиткою, а також вологу бетону поверхню стіни не можна використовувати як основу для опорядження сухою штукатуркою. В таких випадках рекомендовано або влаштування каркаса (з металевих профілів Кнауф), або розчищення поверхні основи. Як альтернативне вирішення кріплення ГКЛ гіпсовим клеєм суху штукатурку. Можна виконати по існуючій штукатурці, старому пофарбуванню або шпалерах, приклеюючи її будівельним клеєм до вирівнювальних (маячних) смуг із ГКЛ 10 мм завширшки і 12,5 м завтовшки, які встановлені на гіпсову постіль та за потреби закріплені дюбелями. Умовою виконання такого кріплення ГКЛ є сузі, непошкоджені матеріали стін, що підлягають оздобленню. Наносити купки гіпсового клею можна і безпосередньо на поверхні, які опоряджуються, а потім уже приклеювати ГКЛ.

Стінки димоходів споряджають  сухою штукатуркою приклеюванням  заготовки з ГКЛ клеєм “Перлфікс” по всій площині поверхні, що опоряджується. Товщина шару клею після вирівнювання заготовок під рівень і висок має бути не менше ніж 15 мм. Відстань від внутрішньої поверхні труби димоходу до ГКЛ – не менш як 20 мм.

У місцях встановлення умивальників, унітазів та інших санітарно-технічних  приладів, прикріплених безпосередньої до стіни, яка опоряджується, ГКЛ кріплять за допомогою шару клею, що понаносять на поверхню стіни. Так само облицьовують проміжки стін між віконними та дверними прорізами, колони і пілястри.

Стіни підвальних приміщень при  їхньому опорядженні сухою штукатуркою  мають бути сухими. Зворотній бік ГКЛ обклеюють пароізоляцією, наприклад алюмінієвою фольгою або поліетиленовою плівкою. Шви між ГКЛ повинні бути паронепроникними. Ця сама вимога ставиться також до приміщень, в яких розміщені сауни і басейни, ванні кімнати. З’єднання в кутах і по крах ГКЛ зашпаровують шпаклівкою так, щоб вони не пропускали повітря. Гладенькі стіни і такі, що не всмоктують вологу (цементобетон), перед опорядженням сухою штукатуркою обробляють ґрунтовкою “Кнауф-бетонконтакт” для надійного зчеплення з гіпсовим клеєм. Дуже адсорбуючі стіни (цегли, особливо з порожниками, шлакоблоки, арболіт, керамзитобетон, вапняк-черепашник) ґрунтують ґрунтовкою “Кнауф-грундерміттель”, щоб зменшити поглинання вологи. Пароізоляцією наносять на теплі поверхні стіни і перегородок. Обрізні кромки ГКЛ покривають водовідштовхувальною (гідрофобною) ґрунтовкою, наприклад “Тіфенгрунд”, або спеціальною ізоляційною стрічкою. Найдоцільніше це зробити до опорядження. ГКЛ не повинні торкатися зволожувальних поверхонь, щоб конденсат води, що стікає по них, не був би у безпосередньому контакті з гіпсокартонною обшивкою. Відстань до зволожувальної поверхні має становити не менше ніж 1 см. За потреби на поверхні ГКЛ улаштовують гідроізоляцією.