Страховий ринок України

- сприяння створенню фондів страхових гарантій, у тому числі за договорами страхування життя;

- розробка нормативної бази, що уможливлює співпрацю страхових компаній та КУА у сфері управління активами страхових компаній; 

- упровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування;

- розробка та реалізація заохочень для страховиків що добровільно дотримуються у своїй діяльності стандарти прозорості та підвищених вимог до платоспроможності і впровадженні міжнародних стандартів фінансової звітності;

- розробка нормативно-правових актів, які б урегулювали порядок діяльності страхових агентів, консультантів, аварійних комісарів та увести їх реєстрацію.[1 с. 24].

Зокрема, в рамках реформування страхового ринку, підвищення рівня  якості послуг на страховому ринку, а  також підвищення його інвестиційного потенціалу доцільно реалізувати наступні заходи нормативно-правового, організаційно-методологічного  та інформаційного характеру:

- впровадження нормативів достатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування;

- розробка та реалізація заохочувальних заходів для страховиків, що добровільно дотримуються у своїй діяльності стандартів прозорості та підвищених вимог до платоспроможності і впровадженні міжнародних стандартів фінансової звітності;

- удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності актуаріїв, завершення створення в Україні системи підготовки та сертифікації актуаріїв з поступовою передачею цих функцій саморегулівній організації;

- запровадження стимулюючої податкової політики для розвитку особистого страхування, довгострокового страхування життя, в тому числі інвестиційного, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення, обов'язкового медичного страхування шляхом віднесення частки внесків з цих видів страхування на валові витрати юридичних осіб та удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб;

- забезпечити розроблення та впровадження додаткових актів законодавства, що сприятимуть запобіганню використання страхового ринку для проведення протиправних і сумнівних операцій та шахрайства, включаючи відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, можна констатувати, що практично вже створені організаційні і правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні та розвитку ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потрібне вдосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-управлінських питань розвитку страхування та визначення фінансових результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки  добровільне страхування стає пріоритетним, і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

Одним з найважливіших  напрямів розвитку і ефективного регулювання страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається  впровадження зарубіжного досвіду  організації страхування і ефективного  регулювання страхового ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка  національна система координації  діяльності страхових організацій  при провідній ролі держави в  розробці програм і стратегії  розвитку страхування, а також є  позитивний досвід розвитку кооперативних  страхових організацій.

Таким чином, з метою покращення ситуації на страховому ринку доцільно реалізувати низку системних різнопланових заходів, спрямованих на усунення як хронічних проблем, так і тих, що спричинені фінансовою та економічною кризами. Особливий акцент необхідно зробити на активізації інвестиційного потенціалу страхового ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи наведені вище показники, можна констатувати наступне: страхова діяльність в Україні нині динамічно розвивається й усе більше впливає на економіку країни, розширюється сфера страхування, з’являються і розвиваються нові види страхування. Як показують дослідження, головними позитивними тенденціями розвитку страхового ринку протягом останніх років є: зростання частки страхових премій у ВВП; поетапне збільшення обсягів власного капіталу, активів і резервів, що підвищує рівень платоспроможності страхових компаній; створюються об’єднання страховиків, що сприяє появі на ринку корпоративних правил і зміцненню позицій компаній-учасниць; законодавство наближається, хоча й дуже повільно та непослідовно, до європейських стандартів, потреб страхувальників і страховиків.

Водночас, сучасний стан страхового ринку характеризується наявністю  багатьох негативних тенденцій та суттєвих диспропорцій свого розвитку, які потребують підвищеної уваги як з боку державних органів по нагляду за страховою діяльністю, так і врахування в процесі управління розвитком окремого об’єкта страхового підприємництва.

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування.

Розвиток страхового ринку  стримує дія таких факторів: відсутність державної політики розвитку як економіки в цілому, так і програми розвитку ринків фінансових послуг, неузгодженість господарського і страхового законодавства, недосконалість податкового законодавства, нестабільність фінансового середовища господарюючих суб'єктів і населення, слабкість стимулів у розвитку страхування .

Актуальність питання  розвитку страхового ринку України  обумовлює необхідність розробки державної  політики ефективного розвитку страхування у поєднанні з загально-національними економічними пріоритетами.

Усунення наслідків економічної  та фінансової криз вимагає негайних заходів тактичного характеру, спрямованих на усунення загрозливих тенденцій, що спостерігаються на страховому ринку, недопущення зменшення інвестиційного потенціалу та платоспроможності страховиків та розгортання глибокої кризи страхового ринку. Основними з цих заходів є наступні:

- забезпечення дієвого механізму безперешкодного повернення депозитних коштів страховикам, як таких, що є коштами страхових резервів страховиків і спрямовуються на виплати страхових відшкодувань, зокрема, надання рефінансування комерційним банкам на зазначені цілі;

- забезпечення наявності страхового покриття майна, що перебуває у заставі в комерційного банку, на весь період дії кредитного договору;

- підвищення інституційної спроможності та статусу Держфінпослуг, забезпечення концентрації її обмежених ресурсів на ключових проблемах, зокрема - надання Держфінпослуг на період фінансової кризи повноважень з протидії демпінгу на страховому ринку та штучному зниженню платоспроможності страховиків;

- впровадження Держфінпослуг методики щомісячного моніторингу фінансового стану страховиків з метою вжиття заходів щодо попередження їх банкрутства;

- надання Державною податковою адміністрацією України роз’яснення на основі законодавства про страхування та оподаткування щодо оподаткування курсових різниць та інвестиційного доходу;

- забезпечення Міністерством внутрішніх справ України дієвого постійного контролю за наявністю полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників;

- перегляд, з урахуванням наслідків фінансової кризи, вимог та переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів, у які можуть розміщуватися резерви страхових компаній;

- заборона надання кредитів комерційними банками під заставу майна, щодо якого не забезпечено наявність страхування протягом всього періоду дії кредитного договору та відсутності договору страхування життя позичальника протягом всього періоду дії кредитного договору;

Не потребує доказів, що ситуація на вітчизняному ринку  страхових послуг є прямим наслідком  негативних макроекономічних процесів. Розвиток ринку реального страхування  в Україні ускладнюється через  наявність домінуючого попиту на псевдострахові операції у порівнянні з попитом на страховий захист, через слабке залучення населення до страхових процесів, через відсутність достовірної інформації щодо макроекономічних показників розвитку ринку, через непрозору конкуренцію в окремих сегментах ринку. Проте дія більшості з перелічених негативних макроекономічних чинників може бути суттєво пом’якшена завдяки адекватному державному регуляторному впливу із застосуванням не тільки звичних для вітчизняного ринку прямих адміністративно-правових методів, але переважно - непрямих методів, спрямованих на створення повноцінного і здорового ринкового середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабій Л.І. Вдосконалення інвестиційної діяльності страхових компаній  // Інвестиції: практика та досвід: науково-практичний журнал. - 2011. - №20. - С. 22-24.

2. Вовчак О. Д. Страхова справа: підручник. - К.: Знання, 2011. - 391 с.

3. Гамакова О.О. Методи державного регулювання ринку страхових послуг // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №10.- С.71-73.

4. Гутко Л.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх вирішення // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - №7. - С. 19-24.

5. Журавка О.С. Сучасні тенденції розвитку страхового ринку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua

6. Завада О. Розвиток страхового ринку України: що? як? коли? // Фінансовий ринок України. - 2008. -№ 10. - С.14-16.

7. Залетов О. Вплив світовової кризи на сучасний страховий ринок України // Світ фінансів: науковий журнал. - 2011. - №3. - С. 95-100.

8. Іванов О. Інтегрованні кредитно-страхові продукти // Фінансовий ринок України. - 2011. - №3. - С.18.

9. Іванчук О. Міжнародні стандарти діяльності для українських страховиків // Фінансовий ринок України. - 2011. - № 7-8. - С. 24-26.

10. Йолкіна-Старк, Л. Сучасні інформаційні технології у страховому бізнесі // Фінансовий ринок України. - 2008. - №10.- С. 17-19.

11. Лебединська Л.Д. Стратегічні аспекти сталого розвитку страхового ринку України під впливом глобалізаційних процесів // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №9. - С. 206-214.

12. Лондар С. Л., Тимошенко О. В. Фінанси: навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2009 - 384 с.

13. Лисенко Н. Система оподаткування страхової діяльності в Україні у 2011 році // Страхова справа. - 2010. - №4. - С. 58-60.

14. Нестерова С. Л. Аналіз ринку страхових послуг України // Статистика України. - 2009. - №4. - С. 46-51.

15. Підсумки діяльності страхових компаній за І квартал 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.forinsurer.com

16. Порозман О. І. Стан страхового ринку України в умовах кризи // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №6. С. 140-142.

17. Приймак Н.В. Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку // Стратегічні орієнтири [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.libfor.com

18. Роль страхування в ринковій економіці [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.info-works.com.ua

19. Савелко С. О. Ефективність разподілу інвестиційних ресурсів та мотивації на страховому ринку // Інвестиції: практика та досвід: науково-практичний журнал. - 2011. - №19. - С. 10 -12.

20. Сидорчук О. Податкові аспекти страхових схем оптимізації // Фінансовий ринок України: інформаційно-аналітичний бюлетель. - 2011. - №7-8. - С.20-21.

21. Ткаченко Н.В. Фінансова стійкість страхових компаній в умовах глобалізації  // Фінанси України. - 2010. - С. 82-91.

22. Філонюк О.Ф. Страховий ринок України як об’єкт державного регулювання // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №22. - С. 73-77.

23. Чвертко Л.А. Страховий ринок України: реалії та перспективи розвитку // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. - 2010. - №1. - С. 55-58.

24. Шірінян Л. А. Конкурентоспроможність страхового ринку України в сучасних умовах // Економіка України. - 2011. - №7. - С. 37-48.

25. Щодо активізації інвестиційної діяльності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.old.niss.gov.ua

26. Яворська Т. В. Страхові послуги: навчальний посібник - К.: Знання, 2007. - 360 с.