Страховий ринок України

Отже, незважаючи на значну кількість компаній, фактично на страховому ринку основну частку валових страхових премій - 93,7% - акумулюють 100 СК

"non-Life" (25,8% всіх СК "non-Life") та 96,0% – 20 СК "Life" (30,3% всіх СК

"Life").[15].

Протягом другого кварталу страховий  ринок України зберіг зростання  за валовими преміями на рівні 30%. Автострахування як і раніше залишається головним виглядом, на який роблять ставку страхові компанії України (особливе це стосується ОСАГО, яке після зростання вартості стало для багатьох компаній ключовим видом страхування).

Окрім ОСАГО, зростання демонструє медичне страхування, приріст за яким за 1 півріччя склав 20%.

У другому кварталі спостерігалося зростання ринку внутрішнього перестрахування, який зберігся на рівні 55%, частка фінансових та інших майнових ризиків зросла до 40%. Окрім цього, за підсумками 1-го півріччя спостерігається зниження обсягу чистих премій до 50%, що практично  відповідає внутрішньому перестрахуванню.

Крім того, відбувається скорочення як валових, так і чистих виплат (на 8% у порівнянні з 2010 роком). Рівень чистих виплат за підсумками другого кварталу склав близько 40%.

Кажучи про ринок страхування  життя, необхідно відзначити, що у  січні-червні, за прогнозними даними, обсяг виплат за цим видом страхування склав понад 500 млн. грн.

Структура страхових платежів залишилася тією самою: 85% - договори з фізособами і 15% - договори з юрособами. При цьому у першому півріччі 2011 роки спостерігає тенденція зростання кількості застрахованих фізичних осіб на 85%.

За валовими показниками страховий  ринок України в 2011 році не тільки досягне докризових об'ємів 2008 року, але і перевищить 24 млрд. грн., ринок  страхування життя відповідно 1,95 млрд. грн. Цьому сприятимуть багато чинників, зокрема приріст кредитного банківського портфеля за перше півріччя, що склав в першому півріччі 4,9%.

Згідно із прогнозами експертів, зростання  кредитного банківського портфеля в 2011 році складе 7-10% на тлі загального відновлення  економіки України і споживчого сектора. Крім того, спостерігається  споживча упевненість - продажі нових автомобілів зросли на 40%.

В кінці червня президентом  підписано Закон України 3462-ІУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», прийнятий Верховною Радою України 2 червня 2011 року.

Він надає держорганам  додаткові повноваження щодо посилення  контролю за діяльністю страхових компаній, ломбардів та кредитних спілок.

Закон викликав неоднозначне сприйняття учасників ринку. З одного боку, його називають документом европейського зразка, з іншого - вважають, що він може посилити корупційний тиск на бізнес. Більшість норм документа наберуть чинності в липні 2012 року і лише одна - у грудні 2011 року. Це вимога отримання від органів, які здійснюють держрегулювання ринків фінансових послуг, письмового погодження на придбання істотної участі у фінансовій установі.

Це стосується як юридичних  так і фізичних осіб, які мають  намір володіти та прямо або опосередковано контролювати 10%, 25%, 50% і 75% статутного капіталу такого учасника чи право голосу придбаних  часток в органах управління професійного учасника фондового ринку.

Новацією закону є розділ з пруденційного нагляду, що базується на оцінюванні ризиків ненадання послуг або втрати коштів клієнтів. Також закон перелічує інформацію, що повинна бути включена у звіт про корпоративне управління.

Закон містить норми, характерні для європейських фінансових ринків. Зокрема, це норма щодо придбання  і погодження істотної частки фінустанови з регулятором або розмір винагороди за рік членів Наглядової ради та виконавчого органа.

Закон визначає перелік документів, які фінансова установа повинна  надати клієнту до укладання з  ним угоди Вимога повідомляти  клієнту інформацію про розмір його винагороди до підписання з клієнтом договору сприятиме захисту прав споживачів.

За експертними оцінками, середній показник винагороди страхового агента при страхуванні життя  зараз становить до 60%, при нелайфовому - 5 -40%. Така інформація свідчитиме, які кошти компанія дозволяє витрачати на винагороду своїм агентам, та показуватиме доцільність таких витрат. Регламентування посередницької діяльності є позитивним нововведенням і дозволить облікувати всіх агентів, що страхують «автоцивілки».

Втім, на думку експертів, агентам, які укладають договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників, слід остерігатися норми закону про необхідність реєструватися у Моторному транспортному страховому бюро України. Ця норма дивним чином з’явилася в другому читанні закону без обговорення при підготовці документа.

До моменту набрання чинності змін до закону Держфінпослуг доведеться розробити ще багато документів., Вони повинні містити чіткі критерії та виражені у зрозумілих формулах, цифрах і коефіцієнтах нормативи. За ними визначатиметься достатність капіталу, платоспроможність, ліквідність, прибутковість, якість активів та ризикованість операцій.[20 с. 20].

Сучасний стан страхового ринку України свідчить про те, що страхування у функціонуванні фінансової системи недостатньо повно виконує свою роль. Наприклад, за розрахунками авторів, частка страхових платежів за особистим страхуванням в Україні становить усього 4-5%, тоді як у Західній Європі та СШЛ цей вид посщуг займає близько 60%, в Японії - 80%, у Великобританії - 70%. у світі в середньому - 58.3%. Загальний обсяг страхових послуг на ринку України в останньому десятилітті за зібраними преміями дорівнював 0,06% світових обсягів і був меншим у 400 разів порівняно із СШЛ. в 60 разів - з Німеччиною, в 50 разів - з Францією, в 15 разів - з Росією.

Найближчим часом вітчизняний  страховий  ринок очікує дві важливі  події - впровадження вимог до платоспроможності страховиків Solvency 2 та перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності. Solvency 2 .

Диреватива Європейської комісії про заснування та ведення бізнесу страхування та перестрахування, яку ще називають директивою платоспроможності Solvency 2 має бути реалізована країнами та членами ЄС до кінця 2012 року.

Ця директива передбачає застосування трирівневої системи оцінки платоспроможності страховиків, тобто вимоги стосовно оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків (рівень 1), вимоги щодо здійснення нагляду з урахуванням ризиків (рівень 2) і розкриття інформації учасникам ринку (рівень 3).

Рівень 1 запроваджує дві конкретні вимоги до капіталу: вимога щодо платоспроможності (ВПС) і вимога щодо мінімального капіталу (ВМК).

ВПС - це рівень капіталу, який дозволяє компанії покривати великі непередбачені збитки. Його планується встановити на рівні, який залишає лише 1 шанс із 200, що через один рік капітал буде неадекватним.

ВПС - це вимога до оцінки капіталу з урахуванням ризиків, яка забезпечує контроль кредитоспроможності і буде розраховуватися або із використанням стандартного підходу, або внутрішніх моделей які мають пройти «ходові іспити» та отримати погодження регуляторного органу. Розрахунок ВПС передбачає оцінку операційного ризику на додаток до страхового, інвестиційного й інших фінансових ризиків. ВПС не може бути нижчою від ВМК, у протилежному випадку в роботу має включатися наглядовий орган. Страхова компанія, яка порушує ВМК і може відновити свій капітал до необхідного рівня не матиме права на здійснення нових операцій.

Рівень 1 також узгоджує рахунки  технічних резервів. Технічні резерви повинні розраховуватися страховими компаніями для уможливлення виконання ними своїх зобов’язань перед власниками полісів і бенефіціарами плюс витрати.

Рівень 2 вимагає, щоб страхові компанії мали зважені та ефективні стратегії і процеси оцінки ризиків, на які вони наражаються, та оцінки і підтримання капіталу для покриття цих ризиків. Компанії повинні самостійно проводити річну оцінку своїх систем управління та потреб у капіталі.

Така самооцінка перевірятиметься регуляторними органами. Якщо, на думку цих органів, компанія повинна мати більше капіталу або капітал вищої якості, вимога щодо платоспроможності збільшуватиметься для отримання скоригованої ВПС.

Якщо виявлена проблема стосуватиметься  неналежного управління ризиками, компанії може бути запропоновано не збільшувати  капітал, а поліпшити таке управління.

Рівень 3 вимагає розкривати інформацію про достатність капіталу страхових компаній учасникам ринку, таким як власники цінних паперів, власники боргових зобов‘язань, перестраховики та великі комерційні покупці страхових продуктів. Інформація, що підлягає розкриттю, може бути розподілена на три категорії. Категорія 1 - показники фінансового становища та діяльності, включаючи звіти компанії про доходи, баланс і грошові потоки. Категорія 2 - інформація про профіль ризику, включаючи рівень ризику та диверсифікацію портфеля, наприклад сума під ризиком і перевірки портфеля «під навантаженням». Категорія З - стосується невизначеності інформації категорій 1 і 2, включаючи аналіз чутливості до величини параметру та порівняння результатів із попередніми розрахунками. Впровадження Solvency 2 матиме серйозні наслідки для страхових компаній.[9 с. 24].

Отже, говорити про реальний розвиток українського страхового ринку, залучення масштабного фінансування в цю сферу, варто лише за умови  впровадження нової системи фінансової звітності для страховиків.

 

3.НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РИНКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Безумовно, що всі ми перебуваємо у значній залежності від загальної політичної та економічної ситуації 3 одного боку ця ситуація сприяє динамічному розвитку страхового ринку: зростає ВВП, реальна заробітна плата, деструктивне втручання у функціонування страхового сектору не виходить за припустимі межі. Динаміці зростання страхового ринку України може позаздрити будь-яка інша галузь.[6 с. 14].

Сучасний стан економіки України вимагає прийняття відповідних законів, направлених на реформування і розвиток національного господарства, виходу із кризового стану реального і фінансового секторів, зокрема страхового ринку. Фінансово-економічна криза 2008-2010 років, переконливо довела, що необхідно змінювати напрями розвитку економічної системи, впроваджувати принципово нові механізми розвитку кредитно-інвестиційної діяльності.[1 с. 22].

До фінансово-економічної  кризи страховий сегмент вітчизняної  економіки розвивався за своїми власними закономірностями та тенденціями, що не завжди співпадало з інтересами інших зацікавлених учасників перерозподілу фінансових ресурсів в країні. Діяльність страхових компаній найчастіше була підпорядкована лише їх власним інтересам, а тому недостатньо впливала на економічне зростання в країні.

Успіх реформування вітчизняної  економіки, підвищення господарювання страхових компаній і суб'єктів підприємництва реального сектора, добробуту населення залежить від багатьох умов і чинників, які на етапі розвитку України мають свій особливий прояв, що вимагає прийняття на рівні держави системи адекватних рішень і заходів з метою вдосконалити, а за необхідності і перебудувати взаємовідносини всіх учасників економічних стосунків. Це повинно забезпечити принципово нове вирішення завдань, які виникли перед кожним економічним суб'єктом в умовах сучасного кризового світового і національного ринкового господарства, виходячи з поєднання індивідуальних, колективних і загальносуспільних інтересів. Тому саме питання вдосконалення інвестиційної діяльності страхових компаній є вкрай актуальним.[1 с. 22].      

Враховуючи, що в Україні  вільні кошти страховиків, внаслідок  специфіки вітчизняного законодавства  та інституційних особливостей страхового ринку, не повною мірою трансформуються  в інвестиційні ресурси, вирішення  хронічних проблем перебуває у правовій площині. В рамках реформування страхового ринку, підвищення рівня якості послуг на страховому ринку, а також підвищення його інвестиційного потенціалу доцільно реалізувати наступні заходи нормативно-правового, організаційно-методологічного та інформаційного характеру:

- формування чіткої концепції реформування галузі, удосконалення державного регулювання ринку, зокрема у сегментах обов'язкового та медичного страхування; своєчасну та широку адаптацію українського страхового ринку до світових вимог фінансового регулювання та нагляду, активну співпрацю з європейськими та міжнародними організаціями;

- створення правових умов для повноцінного впровадження інвестиційного та пенсійного страхування;

- розробка моделі державної підтримки розвитку аграрного страхування, яка має передбачати прийняття спеціального закону та узгоджені дії страховиків і держави щодо покриття ризиків, які існують у аграрній сфері та не можуть бути покриті і інший спосіб на звичайних ринкових засадах;

- впровадження міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і аналітики діяльності страхових компаній;

- створення єдиної саморегулюючої організації членами якої повинні бути всі страхові компанії, робота яких має зосереджуватися на захисті прав споживачів страхових послуг, забезпеченні добросовісної конкуренції на ринку розвитку страхування на принципах транспарентності уведенні норм етики між усіма учасниками ринку, а також створенні централізованої бази даних про шахрайство на страховому ринку, доступ до якої матимуть усі страховики;

- створення незалежного  інституту експертизи договорів і страхових випадків, а також діючої системи контролю над фінансовим станом страхових компаній;

- забезпечення формування інвестиційних інструментів для розміщення довгострокових страхових резервів;

- створення так званої претензійної бази даних, яку кожен страхувальник, який має одержати виплату, проводитиме перевірку щодо кількості та частоти страхових випадків що сприятиме виявленню недобросовісних страхувальників що зможе своєчасно попередити масові незаконні виплати;

- удосконалення моніторингу діяльності страховиків та посилення контролю за дотриманням страховиками вимог щодо забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості, розміру чистих активів, статутного капіталу та осіб що володіють значною часткою капіталу страховиків;