Страховий ринок України та проблеми його удосконалення

Перед страховим ринком постає складне завдання щодо зростання  обсягу та якості страхових послуг, підвищення рівня капіталізації  та фінансової надійності страхових  компаній, ліквідності їх активів.

Створення Державної комісії  з регулювання ринків фінансових послуг України сприяло вдосконаленню  державного регулювання страхової  діяльності та формуванню адекватних основ розвитку вітчизняної страхової  індустрії в сучасних умовах. Однак  недостатнє технічне та ресурсне забезпечення уповноваженого державного органу призвело до обмежених можливостей використання інформаційних технологій і проведення оперативного аналізу діяльності страховиків  і страхових брокерів, а також  оцінки ризиків страхової індустрії  в цілому.

Як показує світовий досвід, страховий ринок ефективно розвивається тоді, коли враховується принцип оптимальності  державного регулювання, тобто держава  регулює діяльність учасників ринку  лише у випадках, коли це абсолютно  необхідно, а в інших вона делегує  частину своїх повноважень професійним учасникам ринку,

На страховому ринку України  діє три добровільних професійних  об’єднання страховиків (Ліга страхових  організацій України, Асоціація  «Страховий бізнес» та Українська федерація  убезпечення), загальна чисельність  членів у яких не перевищує 130 страхових  компаній або 27% від їх загальної  кількості. На зазначену групу страховиків  припадає 60% страхових платежів і  понад 95% страхових виплат, а на решту (335 страхових компаній) 40% страхових  платежів і лише 5% страхових виплат. Це свідчить про недостатній рівень інституціонального розвитку на страховому ринку.

Враховуючи велику кількість  страхових компаній, що не входять  до професійних об’єднань, відповідні державні органи об’єктивно не можуть проводити обговорення та консультування з кожним окремим учасником ринку, оскільки це потребує великих затрат у часі. Консультування з окремими представниками ринку також не забезпечують репрезентативності.

Вагомі функції у сфері  страхування можуть покладатися  на саморегулівну організацію. Розроблені професійними учасниками саморегулівної організації ринку страхових послуг правила та стандарти страхової діяльності повинні бути загальновизнані органами державної влади, суддями, споживачами як досконалий та реальний інструмент регулювання. Порушення правил, принципів та стандартів саморегулівної організації призводитиме до вжиття заходів впливу. Таке визнання можливе тільки за наявності прямих норм у Законі України «Про страхування».

Існують також й інші негативні  фактори, що стримують розвиток страхової  індустрії, такі як: недосконалість захисту  прав споживачів; незначна клієнтська база страховиків, а також зосередження їхньої діяльності переважно на фінансових ризиках юридичних осіб; нерозвиненість довгострокового страхування життя; відсутність обов'язкового медичного  страхування; недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування; слабке кадрове забезпечення; низький  рівень страхової культури населення. Недосконалим залишається також  нормативно-правове регулювання  діяльності страхових агентів, актуаріїв, аварійних комісарів, сюрвеєрів і аджастерів.

Страховий сектор є невід’ємною  частиною економіки й соціальної політики будь-якої держави. З одного боку, страхування є свої рідним барометром економіки, за показниками  якого можна судити про її поточний стан, основні процеси й напрямки розвитку. З іншого боку, страхування  є досить ефективним інструментом у  руках держави щодо проведення економічної  та соціальної політики.

За розміром страхових  платежів на душу населення серед  країн Східної Європи Україна  суттєво відстає. Наприклад, у 20 разів  від Словенії, в 11 разів від Чеської  Республіки та у 9 разів від Польщі.

Платежі за договорами страхування  у структурі витрат населення  протягом 2001 — 2008 років зросли в  чотири рази та становили на початок  фінансової кризи 0.9%. при цьому обсяг  страхових послуг населенню України  свідчить про його незначний рівень. Зокрема, питома вага забезпеченості страховим  захистом будівель приватного сектору  становить лише 1%, добровільним медичним страхуванням - 2%, страхуванням життя - 6%, добровільним страхуванням від нещасних випадків 7% населення страхуванню  туристів - 8% та страхування автомобілів - 12%.

Участь страховиків у  відшкодуванні збитків від повені у 2008 році становила лише 1,5% у загальній  структурі виплачених компенсацій. Продовжує існувати хибна практика, коли громадяни, які завчасно уклали договори страхуванню свого майна  від стихійних явищ, одержавши  від страхових компаній відшкодування  втрачають право одержувати компенсації з державного бюджету. У результаті цього інтерес населення до добровільного страхування майна від природних катастроф розвішається дуже повільно.

Ще низьким залишається  рівень охоплення населення України  обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами (лише 69%, хоч: в Росії та Білорусі цей показник сягає 

95-98%, відповідно). При цьому  ліміти відповідальності вітчизняних  страховиків за відшкодування  шкоди особам, що постраждали  внаслідок ДТП, є найнижчими  в Східній Європі.

Як показує динаміка останніх років, страхова індустрія України  в цілому вийшла на певний рівень інвестиційної  привабливості та представлена провідними транснаціональними страховими групами  з Австрії, Бельгії, Великобританії, Ізраїлю, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, Словенії, США, Франції, Швеції, але ще не стала реальним фактором стабільності національної економіки  та за своїми інституційними і функціональними  характеристиками не відповідає сучасним тенденціям, які визначають її істотне  відставання в глобальному процесі  формування світової фінансової системи.

Література [16, 17, 19, 20]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Тенденції розвитку страхового ринку України.

Страховий сектор України  до початку світової фінансової кризи розвивався досить динамічно: зростала кількість страхових компаній (див. табл.  1),  вартість  їх  активів, попит на їх послуги з боку споживачів.

За останні роки загальна кількість страхових компаній почала зменшуватись

Необхідно відзначити, що характерною  рисою розвитку страхового ринку  України є те, що він на 85 % складається  зі страхових компаній «non-life». Рівень розвитку страхування життя в цілому в Україні залишається на найнижчому рівні серед розвинених країн, а в деяких областях даний вид страхування  повністю  відсутній:  Вінницька,  Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська,

Кіровоградська, Луганська, Львівська, Полтавська, Сумська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська, Чернівецька. 

Основними показниками, що характеризують стан розвитку страхового ринку України, є розміри валових та чистих страхових премій, валових та чистих страхових виплат (таблиця 2.1)

Починаючи з 2006 року кількість  договорів поступово зростала. 2009 рік позначився від’ємним темпом росту, який складає -2,1%. У 2011 році темп приросту склав 87,4%, що є найбільшим показником за роки, починаючи з 2006.

У 2008 році затверджено найбільше  компаній – 469, у т.ч. 72 СЖ. У 2009 кількість  компаній із страхування життя залишалась стабільною, в той час як загальна кількість СК зменшилась до 450 (на 19). 2010 і 2011 позначились поступовим спадом компаній зі страхування життя на фоні поступового збільшення загальної  кількості страхових компаній.

Страхові резерви, що були сформовані у 2006-2008 роках мали найбільші  показники. Надалі вони поступово зменшувались, у т.ч. зі страхування життя. Особливо це позначилось на 2009 році.

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 12 місяців 2006 року, становила 13829,9 млн. грн., значно зросла активність фізичних осіб у страхуванні (ними сплачено 2945,8 млн.грн. страхових премій, що май же у 2 рази більше (+82,3%) ніж за 2005р.).

Так, за показниками вітчизняного страхового ринку  за період 2006-2008рр. простежується приріст валових  страхових премій з 13829,9 млн. грн. у  2006 р., до 18008,2  млн. грн. у 2007 р., до  24008,6 тис. грн. у 2008 р., За січень – грудень 2009 року на 0,3 в.п. зменшилась частка валових страхових премій у відношенні до ВВП (у 2008 році співвідношення валових страхових премій до ВВП становило 2,5%); на 0,3 в.п. (до 1,4%) зменшилась частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП. За результатами 12 місяців 2009р. відзначалися темпи спаду більшості показників страхової діяльності, у порівнянні до 12 місяців 2008 року динаміка показників свідчила про такі тенденції: загальна кількість страхових компаній становила 450, у тому числі компанії із страхування життя – 72 компанії. Основним фактором зростання валових страхових премій, у порівнянні з 2009 роком, стало збільшення обсягу внутрішнього перестрахування на 1 969,9 млн. грн. (25,3%).

На тлі вищезазначеного, відстежується тенденція зменшення  питомої ваги чистих страхових премій у валових страхових преміях  протягом останніх років: 2008 рік – 66,6% ; 2009 рік – 61,9%; 2010 рік – 57,7%.

За договорами страхування  життя лише на випадок смерті активно  позначився показник 2011 року, але в  загальному він займає лише 5% всієї  кількості. За договорами страхування  довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника недержавного ПФ бачимо різке зростання  показника у 2010 2,1 млн.грн і різкий спад у 2011 до 0,2. За договорами страхування, якими передбачено досягнення застрахованою особою визначеного договором пенсійного віку найбільша активність спостерігается у 2009 році і складає 60,7 млн.грн. За 2010 та 2011 роки цей показник зменшився майже в 2,5 рази. За іншими договорами страхування життя спостерігається різка активність за останні 2 роки (зростання майже у 2 рази): від 73,8 млн.грн у 2009 до 167 і 137 млн.грн. у 2010 та 2011 відповідно.За іншими договорами накопичувального страхуванням бачимо найбільші показники за 2009 та 2010 роки: 676 та 683,5,та різкий спад у 2011 до 350,5млн.грн.

Особливої  уваги  також  заслуговує  аналіз  загального рівня  страхових  виплат  в  Україні (брутто  норми  збитковості) – цей показник  наочно  де монструє ефективність страхового бізнесу, адже дає можливість оцінити, яку частину від отриманих коштів страхові компанії спрямували на виплати, засвідчує якість роботи страховиків щодо матеріального захисту юридичних та фізичних осіб від найрізноманітніших ризиків.

 Зростання валових страхових виплат з 2599,6 млн. грн. у 2006 р., до 4213 млн. грн. у 2007 р., до 7050,7 млн. грн. у 2008 р., але за період 2009-2011 рр. простежується поступове зиження показника. За договорами страхування життя лише на випадок смерті бачимо поступове зменшення від 6,2 до 1,8 млн.грн. За договорами страхування, якими передбачено досягнення застрахованою особою визначеного договором пенсійного віку є невідчутнє зниження показника у 2010 порівняно з 2009: від 17,9 до 15,8, та відчутнє зниження показника у 2011 до 9,6 млн.грн. За іншими договорами страхування життя теж відбувається поступове зниження показників, хоча частка, яку вони займають в загальному залишається майже на стабільному рівні і складає 15%.  За іншими договорами накопичувального страхування також є зниження показника у 2011 з 25,4 до 16,2, хоча частка, яку займа.ть ці договори залишається на стабільному рівні і складає 46-49%.

Література [16, 17, 20, 21, 23]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Оцінка тенденцій явищ та процесів на страховому ринку України.

На основі інформації наведеної в таблиці 1.1. на страховому ринку спостерігається тенденція до постійного зростання страхових премій за2006-2008 рр. Частка валових страхових премій та чистих страхових премій в 2008 році відносно ВВП залишилася на тому ж рівні, що і в 2007 році і становить відповідно 2,5 % та 1,7 %. Дане співвідношення свідчить про певну стабільність розвитку страхування, але вказаний відсоток є дуже низький порівняно із провідними країнами світу, де дана частка становить близько 12 %. Це свідчить про покращення на той час якості страхових послуг в Україні, оскільки валові страхові виплати мали тенденцію до збільшення відносно валових страхових платежів, що є, звісно, позитивною тенденцією, але ще не достатньою  як  для розвитку національного ринку, оскільки світова практика  свідчить, що ситуація є задовільною, якщо рівень виплат перевищує 70 %. За 2006-2008 рр. значними темпами відбувається зростання страхових виплат з 2599,6 млрд. грн. до 7050,7 млрд. грн.  або на 171 % порівняно зі страховими преміями, які збільшилися лише на 73,5 %.

Але починаючи з 2009 року показники  страхового ринку почали стрімко  падати почали стрімко падати: валові страхові премії порівняно з 2008 роком  знизились на 68,4% у 2011р. , а валові страхові виплати на 49,4%.

Причиною таких явищ могло  бути посткризове становище України  і зниження довіри громадян до страховиків.

Невисокий рівень виплат страховими компаніями може характеризуватися наступними чинниками:

• високі страхові тарифи;
• складна процедура здійснення страхових виплат;
• страховик займається вибірковим страхуванням та
• інші.

Проведемо аналіз структури  валових страхових премій (рис. 2.1.) та валових страхових виплат (рис. 2.2.)

Згідно з наведеними графіками, можна сказати, що найбільш розвинутим є добровільне майнове страхування, оскільки на нього припадає 72% страхових  премій та 71% страхових виплат. На другому місці недержавне обов’язкове страхування, на яке припадає 12% платежів та 14% виплат. Всі інші види страхування мають відносно невеликий відсоток.

Наприклад, на страхування  життя припадає лише 4% валових премій, при цьому виплати складають  лише 1%, у той час, як в європейських країнах даний вид страхування  є домінуючим.

Загалом  низький  рівень  страхових  виплат  негативно  впливає  на  імідж 

вітчизняних страхових компаній, ринку загалом, адже посилює недовіру з боку страхувальника, і над цією проблемою варто працювати усім суб'єктам ринку.

Важливою складовою страхового ринку є сегмент страхування життя, який  займає  інституціональне  значення  в  розвитку  економіки.  Виконуючи функцію  нагромадження  грошових  коштів,  страхування життя акумулює внутрішні  інвестиційні ресурси суспільства,  і сприяє поліпшенню економічного стану країни. Рівень розвитку національного ринку страхування життя є індикатором рівня розвитку суспільства, ефективності проведення економічних програм, спрямованих на зміну економічних відносин у суспільстві. Також страхування життя є одним з основних інструментів системи соціального захисту та соціального забезпечення населення

Низька капіталізація  страхових компаній знижує їх конкурентоспроможність і не дає їм можливості взяти на себе відповідальність за великі страхові ризики. Це призводить до перестрахування  їх частини за кордоном, що не є позитивним явищем, оскільки відбувається відтік грошових коштів з країни.