Стан та тенденції розвитку страхового ринку в Україні (2004-2009 рр.)

26) страхування відповідальності  суб'єктів перевезення небезпечних  вантажів на випадок настання  негативних наслідків при перевезенні  небезпечних вантажів;

27) страхування професійної  відповідальності осіб, діяльність  яких може заподіяти шкоду  третім особам, за переліком, встановленим  Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності  власників собак (за переліком  порід, визначених Кабінетом Міністрів  України) щодо шкоди, яка може  бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної  відповідальності громадян України,  що мають у власності чи  іншому законному володінні зброю,  за шкоду, яка може бути заподіяна  третій особі або її майну  внаслідок володіння, зберігання  чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин  на випадок загибелі, знищення, вимушеного  забою, від хвороб, стихійних лих  та нещасних випадків у випадках  та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів  України;

31) страхування відповідальності  суб'єктів туристичної діяльності  за шкоду, заподіяну життю чи  здоров'ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності  морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач  та перетворюючого обладнання  передавачів електроенергії від  пошкодження внаслідок впливу  стихійних лих або техногенних  катастроф та від протиправних  дій третіх осіб.

 

 

 

 

 

2. Стан та тенденції розвитку страхового ринку в Україні (2004-2009 рр.)

 

В Україні аж до 1988 року існувала державна монополія у сфері страхування, яка уособлювалася системою Держстраху. Діяльність останнього регулювалася і контролювалася державою повністю, і він був придатком до бюджетної системи: всі страхові премії перераховувалися в бюджет, з якого здійснювалися і страхові компенсації. Витрати страхових організацій також відшкодовувалися бюджетом за принципом бюджетного фінансування без створення прибутку.

Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно  пов'язані з переходом країни на початку дев'яностих років до ринкової економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржами, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та іншими фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи, а з 1990 року – перші страхові компанії, кількість яких інтенсивно зростала. Лише за 1990–1993 роки їхня кількість зросла від 35 до 455 формувань.

Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала  за принципом фінансових пірамід, а  умови внутрішнього економічного ринку  сприяли розширенню тіньової економіки. У 1995 році розпочався процес банкрутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Найбільша кількість офіційно діючих компаній становила 798, але в 1994–1995 роках були відкликані ліцензії на право займатися страховою справою у 280 організацій, а у 1996 році – ще у 150 компаній. Це було викликано потребою посилення надійності страхового захисту ринкових суб'єктів господарювання та ліквідацією прояву шахрайства у цій справі.

Новий етап розвитку страхового ринку в Україні розпочався після  прийняття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочався процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавче було визначено такі положення: загальні поняття страхування; об'єкти і суб'єкти страхових відносин; види обов'язкового страхування; специфічні ознаки договору страхування; порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань; умови забезпечення платоспроможності страховиків; порядок формування страхових резервів; компетенції і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд); умови ліцензування страхових компаній.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерству фінансів України.

На сьогодні страховий  ринок України характеризується зростанням

основних показників його діяльності та перебуває на етапі  поступового інтегрування у світовий. З кожним роком зростає кількість  страхових компаній (рис. 1). Перші  комерційні страхові компанії почали створюватися у 1990 р., коли значно розширилося  законодавства щодо розвитку ринкових відносин.

Інтенсивному зростанню  кількості страхових компаній у 1991-1996 рр. сприяло: створення дочірніх компаній російськими страховиками в Україні, формування відділеннями Укрдержстраху паралельних комерційних  страхових компаній, утворення страхових  компаній при галузевих міністерствах  та відомствах, створення страхових  компаній при великих фінансово-промислових  структурах та громадських організаціях, а також з ініціативи зарубіжних інвесторів. Однак велика кількість  новостворених страхових організацій, ще не означала створення повноцінного страхового ринку

Значна частина цих  страхових компаній одержувала доходи від діяльності "фінансових пірамід", або інфляційних коливань. У 1997 р. на ринку спостерігаємо різке  падіння кількості страхових  компаній (майже у 2,9 раза), і поступове  зростання їх кількості з 1998 по 2008 рр. Станом на початок 2008 р. кількість  діючих страхових компаній становила 447 і зросла на 8,7 % порівняно з  попереднім роком. Серед усіх страхових  компаній страхування життя ("life") здійснювало 65 компаній або 15 %, решта  страхових компаній здійснювали  види страхування інші, ніж страхування  життя ("non-life").

Важливими показниками, що характеризують загальний розвиток страхового ринку, є: сукупні обсяги премій та виплат, розміри статутних фондів страхових  компаній, їх власного капіталу й активів, страхових резервів; частка страхування  у ВВП країни, рівень виплат, частка ризиків, що передаються в перестрахування  та ступінь присутності іноземного капіталу.

 

Рис. 1. Кількістьстрахових компаній та брокерів на ринку2003-2009рр.

 

Станом на початок 2004 року на страховому ринку в Україні функціонує 268 страхових компаній. Проте їхня дієвість не однакова: успішно функціонують лише 50 компаній. На їх частку припадає 82,8% зібраних премій, 95,4% страхових виплат, 69,9% уставного капіталу і 83,4% резервних коштів.

Ще зовсім недавно страховий  ринок України був важкодоступним для

іноземного капіталу. Таке становище склалося через протекціоністську  спрямованість вітчизняного законодавства  – участь іноземців обмежувалася

відсотковою часткою у  статутному фонді страхової компанії. Але сьогодні можна спостерігати дещо іншу ситуацію. На початок 2008 р. на ринку працювало 78 страхових компаній з іноземним капіталом (з них 11 компаній з 100 % іноземним капіталом). Іноземний капітал на страховому ринку України представлений 30 країнами. Найбільшу частку в загальній  сумі іноземного капіталу становить  капітал Великобританії та Північної  Ірландії (18,4 %), США (12,8 %), Польщі (11,3 %), Кіпру (10,5 %), Нідерландів (9,9 %), Росії (9,8 %), Австрії (8,0 %) [16]. В Україні вже працюють Allianz, Generali, AXA, PPF, Wiener Stadtische, UNIQA, Vienna Insurance Group, Fortis, ТуранАлем, "Росгосстрах". У роздрібному сегменті ризикового страхування лідерами є українська СК "Оранта" та італійська Дженералі Гарант. Вибитися в десятку лідерів намагаються Allianz, ПРОВІДНА (група "Росгосстрах") і Княжа (Vienna Insurance Group). У сегменті страхування життя пальму першості ділять Alico AIG Life (США), вітчизняна група "ТАС" і Дженералі Гарант Страхування Життя з італійськими інвестиціями. [14]

Український страховий ринок  приваблює іноземні страхові компанії своїм високим потенціалом розвитку. Страхові ринки в США, країнах  Європи зростають на 1-2 % щороку, тоді як в Україні загальний обсяг  зібраних страхових премій, за даними Ліги страхових організацій (ЛСОУ), у 2006 р. зріс на 7,6 %, у 2007 р. – на 26,6 % (до 17,6 млрд грн). Сегмент страхування  життя взагалі зростає на 50-60 % щороку. Про високий потенціал  зростання свідчить і частка страхування  у ВВП – 2,5 % в Україні та 15 % у західних країнах. Інша причина  експансії закордонних компаній на український ринок – висока дохідність страхової справи в Україні. Вітчизняні страховики хоча й скаржаться на низький рівень прибутковості  бізнесу, однак цифри свідчать про  протилежне.

На мою думку, перевагою  присутності іноземного страхового капіталу на українському страховому ринку є можливість використання новітніх технологій і світового  досвіду; покращення якості обслуговування страхувальників; удосконалення державного регулювання страхової діяльності на основі гармонізації правового середовища у страховій сфері й приведення його у відповідність до світових стандартів; підвищення вимог до капіталізації  національних страховиків, що, зрештою, сприяє збільшенню фінансової стійкості  та конкурентоспроможності страхових  компаній.

Важливою проблемою українського страхового ринку сьогодні є невідповідність  розмірів статутних фондів страховиків  законодавчим нормам.

У законі України "Про  страхування" зазначено, що протягом двох років із дня його прийняття, статутний фонд страховика (крім страхування  життя) повинен бути сформований  на рівні 500 тис. євро, а протягом трьох  років досягти 1 млн євро. Аналогічно для страховиків, що займаються страхуванням життя 750 тис. євро і 1,5 млн євро відповідно. Наявні тенденції на страховому ринку  є обнадійливими – вони свідчать про прискорені темпи капіталізації  протягом останніх років і зростання  фінансової спроможності національного  страхового ринку. Подібні явища  особливо важливі з огляду на необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних  страховиків в умовах порівняно  вільного доступу на страховий ринок  України іноземного капіталу.

Загальний обсяг сплачених  статутних фондів вітчизняних страховиків  збільшився з 23 млн грн у 1995 р. до 10,634 млрд грн у 2007 р.; величина сформованих  страхових резервів зросла відповідно з 65,2 млн грн. до 8,423 млрд грн. Динаміка зростання статутних фондів є  цілком зрозумілою.

На наш погляд, це свідчить: по-перше, про виконання вимог  страхового законодавства щодо мінімально сплаченого статутного фонду; по-друге, про привабливість для інвестування страхового ринку як галузі, що динамічно  розвивається; по-третє, про усвідомлення страховиками необхідності збільшити  фінансову потужність для безумовного  виконання страхових зобов'язань.

У абсолютних показниках на ринку страхування спостерігається  зростання валового збирання страхових  премій і страхових відшкодувань протягом 1994-2007 рр., (рис. 2). Так, обсяг зібраних страхових премій з 144,2 млн грн у 1994 р. зріс до 18,008 млрд грн у 2007 р., тобто майже у 125 разів.

Зростання валових страхових  виплат незначне, хоча в абсолютних показниках можемо констатувати, що вони збільшились з 129,2 млн грн у 1997 р. до 4212,97 млн грн у 2007 р.

Особливої уваги також  заслуговує аналіз загального рівня  страхових виплат в Україні (брутто норми збитковості) – цей показник наочно демонструє ефективність страхового бізнесу, адже дає можливість оцінити, яку частину від отриманих  коштів страхові компанії спрямували на виплати, засвідчує якість роботи страховиків щодо матеріального  захисту юридичних та фізичних осіб від найрізноманітніших ризиків.

Відповідно до визначених тенденцій протягом 1994-2004 рр. спостерігалося тенденційне падіння рівня страхових  виплат – з 66,2 % у 1994 р. цей показник поступово знижувався до 7,9 % у 2004 р. (рис. 2). Починаючи з 2005 р. на ринку  страхових послуг маємо поступове  зростання рівня страхових виплат – з 14,7 % у 2005 р. до 23,4 % у 2007 р. (в 1,6 разів у 2007 р. порівняно з 2005 р.). Необхідно зауважити, для порівняння, в економічно розвинутих країнах світу рівень страхових виплат становить від 30 до 70 %. Причинами низького рівня страхових виплат в Україні слугують: непоінформованість власників полісів з питання своїх прав; необґрунтоване завищення страховими компаніями розмірів страхових тарифів; відмова страховиків розробляти й виводити на ринок нові продукти, які мають досить високий ступінь ризику, порівняно з уже наявними; низький розвиток класичного страхування; невиконання окремими страховиками взятих зобов'язань перед страхувальниками.

 

Рис. 2. Динаміка збирання страхових платежів, проведених страхових відшкодувань та рівня страхових виплат в Україні у 1994-2007 рр. [16]

 

Аналіз страхового ринку  в розрізі юридичних і фізичних осіб дає змогу констатувати слабку співпрацю страхових компаній з  фізичними особами (рис.3).

Протягом 2003-2007 рр. на ринку  спостерігалося поступове зростання  надходження страхових премій від  страхувальників-фізичних осіб, так  у 2007 р. надійшло 5170,4 млн грн (28,7 % від  валових премій та 42,2 % від премій отриманих від страхувальників), що в 7,5 разів більше, ніж у 2003 р., коли ця сума становила тільки 692,3 млн грн. Аналогічну ситуацію маємо зі страховими виплатами – з 616,6 млн грн у 2005 р. до 1788,5 млн грн у 2007 р. (у 2,9 раза), що становить 42,5 % від валових страхових виплат.

Рис. 3.  Страхування фізичних осіб 2005-2009 рр.

 

Загалом низький рівень страхових  виплат негативно впливає на імідж вітчизняних страхових компаній, ринку загалом, адже посилює недовіру з боку страхувальника, і над цією проблемою варто працювати усім суб'єктам ринку.

Важливою складовою страхового ринку є сегмент страхування  життя, який займає інституціональне значення в розвитку економіки. Виконуючи функцію нагромадження грошових коштів, страхування життя акумулює внутрішні інвестиційні ресурси суспільства, і сприяє поліпшенню економічного стану країни. Рівень розвитку національного ринку страхування життя є індикатором рівня розвитку суспільства, ефективності проведення економічних програм, спрямованих на зміну економічних відносин у суспільстві. Також страхування життя є одним з основних інструментів системи соціального захисту та соціального забезпечення населення.