Стан та тенденції розвитку страхового ринку в Україні (2004-2009 рр.)

 

 

ПЛАН:

 

Вступ………………………………………………………………………. 1

1. Страховий ринок в Україні……………………............................. 2
2. Стан та тенденції розвитку страхового ринку в Україні (2004-2009 рр.)…………………………………………………………… 6

Висновки…………………………………………………………………. 18

Список використаної літератури……………………………………….. 20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У сучасних економічних умовах страхування – чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний  щорічний приріст обсягів наданих  послуг. Страхування є послугою, яку надають за певну платню за цінами, що покривають витрати і  приносять прибуток, а економічний  простір, на якому реалізуються операції з купівлі-продажу цієї послуги, є ринком.

Ринок страхових послуг - один з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаний з  ринком засобів виробництва, споживчих  товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах  з розвиненою економікою страхова справа має великий розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону  їхніх інтересів від несприятливих  наслідків різного роду техногенних  аварій, фінансових ризиків, криміногенних  факторів, стихійних і інших лих.

Страхові послуги займають важливі позиції в системі  управління та мінімізації ризиків. При цьому страховий ринок, забезпечуючи конкуренцію страховиків, надає  страхувальникам можливість вибору найбільш підходящих і вигідних умов страхування для кожного окремого страхового випадку і в кожній окремій ситуації.

В умовах панування державної  форми власності й адміністративно-командної  системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування  не міг бути розкритий повністю, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи у його теперішньому значення не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності  суб'єктів господарювання.

Дослідження основ формування і дії страхового ринку для  нашої країни вкрай важливо, тому що саме зараз вітчизняний ринок  знаходиться на цій стадії розвитку. Вивчення світового досвіду в  цьому аспекті необхідно для  запобігання повторення помилок, а  також отримання можливості створення  більш досконалої системи страхування  в нашій країні.

Страховий ринок у сучасній економіці не нове явище, він функціонує у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими ринками, що і дає підставу розглядати його як комплексну модель, яка об'єднує необмежену кількість  інших ринків, наявних за законами ринкової економіки.

Питання формування страхового ринку досліджували як зарубіжні  вчені, такі як В. Берг, А. Вагнер, А. Манес, К. Маркс, М. Ротшильд, П. Самуельсон та ін., так і вітчизняні автори: В.Д. Базилевич, О.Д. Вовчак, О.А. Гвозденко, В.Б. Гомелля, Л.А. Орланюк-Малицька, Л.І. Рейтман, Т.А. Ротова, А.С. Руденко, Б.Ю. Сербіновский, Ю.М. Журавльов, В.В. Шахов, А.К. Шихов  та ін.

Метою цієї індивідуальної роботи є аналіз основних аспектів формування страхового ринку в Україні та з'ясування основних тенденцій його розвитку в період з 2004 по 2009 роки.

 

1. Страховий ринок в Україні

Загалом страховий ринок  розглядають в економічній літературі як систему суспільних, економічних, фінансово-економічних чи грошових відносин, особливу соціально-економічну структуру, економічне середовище функціонування страховиків, економічний простір, сукупність страхових компаній, форму  взаємозв'язку між учасниками страхових  правовідносин, частину фінансового  ринку, окрему сферу послуг, форму  функціонування сукупного страхового фонду.

Інакше кажучи, в широкому розумінні страховий ринок є  сукупністю

економічних відносин з приводу  купівлі-продажу страхових послуг, тобто

ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками та страхувальниками і

тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При  цьому необхідною умовою існування  страхового ринку є наявність  суспільної потреби страховиків, які  можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій.

При цьому основними законами його функціонування є економічні закони попиту і пропозицій, закон вартості, накопичення капіталу, закон додаткової вартості, закон конкуренції.

Поряд з цим, страховий  ринок є складовою фінансового  ринку, що

представляє особливе соціально-економічне середовище, де об'єктом купівлі-

продажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього, а сукупність всіх його суб'єктів  функціонує в системі економічних, фінансових, договірних, інформаційно-консультаційних  та інших відносин, що обумовлені необхідністю страхової послуги і виникають  між ними на всіх етапах її надання.

Проте розглянуті вище визначення не повною мірою відбивають справжню сутність страхового ринку. На мою думку, страховий ринок – це

система стійких економічних  відносин між покупцями, посередниками  і продавцями, а також страховиками і регуляторними органами, пов'язаних із формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і перестрахування, які матеріалізуються у страхових, перестрахувальних  і супутніх послугах у певній країні, групі країн чи міжнародному масштабі, що піддається регулюванню.

Страхова галузь розвинених країн забезпечує дієву систему  захисту

майнових прав та інтересів  усіх громадян і підприємств, підтримання  соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а  також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки  й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство.

Відповідно до Закону України "Про страхування" страхування  є одним із видів цивільно-правових відносин, пов'язаних із захистом майнових інтересів громадян та юридичних  осіб у разі настання певних подій  (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами (страхувальниками) страхових внесків та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно із договором страхування.

Страховиками в Україні визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також ті, що отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. евро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. евро.

Учасників страховика повинно  бути не менше трьох. Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних  громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49% за винятком окремих  випадків, коли ця частка може досягати 50%. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків  України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, в тому числі  розмір внеску до статутного фонду  окремого страховика не може перевищувати 10%.

При створенні страховика, або збільшенні зареєстрованого  статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається сплата грошової частини внесків до статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою за їх номінальною  вартістю, але не більш як 25% загального розміру статутного фонду. Забороняється  використовувати для формування статутного фонду кошти страхових  резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити  нематеріальні активи.

Страхову діяльність в  Україні здійснюють виключно страховики — резиденти України. В окремих  випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації.

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування  медичних і фармацевтичних працівників  (крім тих, які працюють в  установах і організаціях, що  фінансуються з Державного бюджету  України) на випадок інфікування  вірусом імунодефіциту людини  при виконанні ними службових  обов'язків;

3) особисте страхування  працівників відомчої (крім тих,  які працюють в установах і  організаціях, що фінансуються з  Державного бюджету України) та  сільської пожежної охорони і  членів добровільних пожежних  команд;

4) страхування спортсменів  вищих категорій;

5) страхування життя і  здоров'я спеціалістів ветеринарної  медицини;

6) особисте страхування  від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування  цивільної авіації;

8) страхування відповідальності  морського перевізника та виконавця  робіт, пов'язаних із обслуговуванням  морського транспорту, щодо відшкодування  збитків, завданих пасажирам,  багажу, пошті, вантажу, іншим  користувачам морського транспорту  та третім особам;

9) страхування цивільної  відповідальності власників транспортних  засобів;

10) страхування засобів  водного транспорту;

11) страхування врожаю  сільськогосподарських культур  і багаторічних насаджень державними  сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і  цукрових буряків сільськогосподарськими  підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної  відповідальності оператора ядерної  установки за шкоду, яка може  бути заподіяна внаслідок ядерного  інциденту (порядок та умови  цього страхування визначаються  спеціальним законом України);

13) страхування працівників  (крім тих, які працюють в  установах і організаціях, що  фінансуються з Державного бюджету  України), які беруть участь у  наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд  за особами, які страждають  на психічні розлади;

14) страхування цивільної  відповідальності суб'єктів господарювання  за шкоду, яку може бути заподіяно  пожежами та аваріями на об'єктах  підвищеної небезпеки, включаючи  пожежовибухонебезпечні об'єкти  та об'єкти, господарська діяльність  на яких може призвести до  аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного  характеру;

15) страхування цивільної  відповідальності інвестора, в  тому числі за шкоду, заподіяну  довкіллю, здоров'ю людей, за угодою  про розподіл продукції, якщо  інше не передбачено такою  угодою;

16) страхування майнових  ризиків за угодою про розподіл  продукції у випадках, передбачених  Законом України "Про угоди  про розподіл продукції";

17) страхування фінансової  відповідальності, життя і здоров'я  тимчасового адміністратора та  ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових  ризиків при промисловій розробці  родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України  "Про нафту і газ";

19) страхування медичних  та інших працівників державних  і комунальних закладів охорони  здоров'я та державних наукових  установ (крім тих, які працюють  в установах і організаціях, що  фінансуються з Державного бюджету  України) на випадок захворювання  на інфекційні хвороби, пов'язаного  з виконанням ними професійних  обов'язків в умовах підвищеного  ризику зараження збудниками  інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності  експортера та особи, яка відповідає  за утилізацію небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку  може бути заподіяно здоров'ю  людини, власності та навколишньому  природному середовищу під час  транскордонного перевезення та  утилізації небезпечних відходів;

21) страхування персоналу  ядерних установок, джерел іонізуючого  випромінювання, а також державних  інспекторів з нагляду за ядерною  та радіаційною безпекою безпосередньо  на ядерних установках від  ризику негативного впливу іонізуючого  випромінювання на їхнє здоров'я  за рахунок коштів ліцензіатів;

22) страхування об'єктів  космічної діяльності, перелік яких  затверджується Кабінетом Міністрів  України за поданням Національного  космічного агентства України;

23) страхування цивільної  відповідальності суб'єктів космічної  діяльності;

24) страхування об'єктів  космічної діяльності, які є власністю  України, щодо ризиків, пов'язаних  з підготовкою до запуску космічної  техніки на космодромі, запуском  та експлуатацією її у космічному  просторі;

25) страхування відповідальності  щодо ризиків, пов'язаних з  підготовкою до запуску космічної  техніки на космодромі, запуском  та експлуатацією її у космічному  просторі;