Особисте страхування,та його розвиток

ЗМІСТ

ст.

ВСТУП…………………………..………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………………...5

1. Економічний зміст особистого страхування та його еволюція……..5
2. Види особистого страхування………………………………………...7
3. Законодавче регулювання особистого страхування в Україні….....11

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО  РИНКУ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В  УКРАЇНІ…………………………………………………..16

2.1 Тенденції розвитку ринку  страхування в Україні…………………..16

2.2 Показники ринку страхування  життя в Україні…………………….19

2.3 Загальні тенденції розвитку  ринку особистого страхування  в Україні…………………………………………………………………...……….22

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ  ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………………..25

3.1 Реформування галузі  страхування життя……………………………25

3.2 Основні напрямки  розвитку особистого страхування……………...29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...……………34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Слово "страхування" увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших  мовах: "insuranse" - у англійській, "versicherungs" - у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження. У основі його слова securus і sine cura, що означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.

У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також приділено  значну увагу. Проте до єдиного розуміння  змісту категорії "страхування" дійти  не вдалося. Оскільки ігнорувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту в жодному разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така позиція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.

Особисте страхування проводиться  на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпе-ченням. При цьому окремі види належать до довгострокового ("накопичувального"), а окремі - до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей особистого страхування.

Метою написання курсової роботи є характеристика особистого страхування, сучасний стан та перспективи його розвитку в Україні.

Завдання роботи:

• охарактеризувати поняття особистого страхування та його види;
• описати сучасний стан особистого страхування в Україні;
• охарактеризувати проблеми та шляхи вдосконалення особистого страхування в Україні.

При написанні курсової роботи використовувалися наступні методи: порівняльний аналіз, дослідження, індукція, логічний, факторний аналіз, конкретизація, класифікація, синтез, узагальнення.

Дана курсова робота має наступну структуру: вступ, основна частина, що полягає їх трьох розділів, висновок, список використаних джерел.

Інформаційною основою курсової роботи стали наукові праці вітчизняних  і зарубіжних вчених, журнальні публікації, ресурси мережі Інтернет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В  УКРАЇНІ

1.1 Економічний  зміст особистого страхування та його еволюція

Особисте страхування - це галузь страхування, існування  якої історично зумовлено ризиковим  характером життя та діяльності людей, підвищеним ступенем ризику, пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній кількості населення.

В особистому страхуванні  об'єктом страхових відносин виступають майнові інтереси, що пов'язані з  життям, здоров'ям, працездатністю страхувальника або застрахованої особи.

Характерною рисою є  той факт, що об'єкти особистого страхування  не мають вартісної оцінки: страхова сума визначається окремо в кожному  конкретному випадку, залежить від  страхувальника, його фінансової спроможності. Через це виплати страховика на користь страхувальника, його родини або застрахованої особи мають характер фінансової допомоги.

Суб’єктами особистого страхування є страховики, страхувальники, вигодонабувачі та застрахована особа [14, с. 102].

В особистому страхуванні  є певні особливості, що відрізняють  його від інших галузей страхування:

• по-перше, під страховий захист підпадає найдорожче, що є у людині - життя та здоров'я;
• по-друге, у цій галузі відносяться до особи як до об'єкта, який піддається ризику у зв'язку з його життям, здоров'ям або фізичною повноцінністю; тому застрахований повинен бути визначеною особою;
• по-третє, життя або смерть як форма існування не може бути об'єктивно оцінена, страхувальник може лише спробувати запобігти тим матеріальним труднощам, з якими зіткнеться у разі настання страхових випадків, а відтак, страхові суми визначаються з урахуванням бажань страхувальника, виходячи з його матеріальних можливостей, а не є вартістю нанесених збитків.

Взагалі особисте страхування, як соціальний інститут захисту людини  було притаманне людству з моменту пізнання себе і свого місця в природі і суспільстві. Розвиток такого  інституту -  це закономірний  наслідок удосконалення  превентивних форм багатовікової боротьби людства з небезпеками, які його оточували. Особисте страхування – це дуже стародавній інститут. Воно відоме ще древнім римлянам, коли була організована релігійна спільнота, учасники якої вносили спеціальний вступний внесок. У разі смерті одного із членів організація хоронила його за свій рахунок та передавала певну суму коштів його нащадкам. Існували у Древньому Римі й всім відомі каси легіонерів. Їх страхувала держава, проте легіонери вносили певний внесок, щоб їх родичі у разі смерті годувальника отримали страхове відшкодування [1; с. 145].

В Італії ще в роки середньовіччя  були установи, які за певний внесок бідних батьків при народженні дівчинки, давали можливість видати її заміж  з приданим. А у XVII ст. була випущена державна позика венеціанського лікаря Тотті. Для придбання цієї позики учасники страхування поділялись на 10 груп, кожний підписувався на певну суму. Той, хто переживав всіх останніх у своїй групі, ставав нащадком коштів померлих. Тотті вважається батьком, засновником особистого страхування, саме він ввів у страхування віковий поділ.

В 1699 р. в Англії з’явилась перша  професійна організація „Еквітебель”, яка займалась особистим страхуванням: спочатку вдів та сиріт, а потім всіх бажаючих жителів.

Страхуванням життя в Царській Росії почали займатись з 1897 р. 5 страхових компаній, 3 з яких були іноземними. В 1904 р. вже страхуванням життя займалось 14 страхових компаній. Саме в Росії вперше було введено страхування робочих місць за рахунок коштів підприємців та запрваджені лікарняні каси [3; с. 276].

18 червня 1583 року у Лондоні складено  перший договір про страхування життя. Практично через сто років  (1693) Е. Галлей друкує науково - обґрунтовані розрахунки визначення тенденцій підвищення чи зниження рівня смертності – так звані «таблиці смертності», які стали підвалинами теорії страхування життя. У 1774 році в Англії прийнято закон про страхування життя, що лишається в складі чинного законодавства в цій країні й досі. До набуття Україною статусу незалежної держави страхування на її території здійснювалось згідно з економічними, соціальними і правовими умовами, чинними у відповідні періоди існування Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Турецько-татарського іга, Царської Росії, колишнього СРСР. Центри страхування, зокрема й особистого страхування, традиційно базувались в Україні у містах, які мали політично-економічну вагу у ті періоди (Київ, Полтава, Львів,  Одеса,  Харків) [5, с. 111].

З 1917 р. особистим страхуванням став займатись Держстрах в урізаному варіанті. Тому що частину піклування за особистим страхуванням з приводу медичного, пенсійного, соціального забезпечення взяла на себе держава.

Особисте страхування – досить великий вид страхування, який поєднує  ризикову та заощаджу вальну функції страхування. Конкретними страховими подіями за цим видом страхування є дожиття до закінчення терміну страхування чи втрата здоров’я в результаті реалізації певних ризиків. Сформований страховий фонд є важливим джерелом інвестицій в економіку держави.

1.2 Види особистого страхування

Необхідність особистого добровільного  страхування зумовлюються як ризиковим  характером відтворення робочої  сили, так і підвищенням ступеня  ризику життя у зв’язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також  зростанням частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів.

Особисте страхування  включає:

1. страхування від нещасних випадків;
2. страхування життя;
3. добровільне медичне страхування;
4. страхування додаткової пенсії [7, с. 99].

1. Страхування від нещасних випадків включає:

• індивідуальне страхування;
• страхування дітей та школярів;
• страхування робітників і службовців за рахунок підприємств та організацій;
• обов'язкове страхування пасажирів;
• державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців, працівників митних, контрольно-ревізійних, податкових, правоохоронних органів;
• державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання службових обов'язків і т. п. (ст. 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування").

2. Страхування життя – це страхування, яке здійснюється на добровільній основі шляхом укладення договору страхування між страховиком (страховою компанією) та страхувальником (юридичною чи фізичною особою), згідно з яким страховик бере на себе зобов’язання здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, а страхувальник зобов’язується своєчасно сплачувати страхові внески.

При укладенні договору страхування до кожного клієнта  застосовується індивідуальний підхід. З тієї простої причини, що в світі  немає двох однакових людей, страхування життя проводиться за індивідуальними тарифами, що залежать від індивідуальних особливостей конкретної людини: її статі, віку, стану здоров’я, професії і інших об’єктивних чинників. При цьому кожен клієнт гарантовано отримує високопрофесійну консультацію, якісні фінансові послуги та європейський рівень обслуговування.

Договір страхування  обов’язково містить основну програму страхування та може містити одну або декілька програм додаткового страхування. Програми встановлюють спеціальні умови страхування, як, наприклад, вимоги до віку застрахованої особи, перелік страхових випадків, порядок сплати страхових внесків, умови здійснення страхових виплат.

Страхування життя є  універсальним інструментом для вирішення багатьох соціальних завдань. Насамперед, це матеріальне забезпечення особи після досягнення пенсійного віку чи у випадку втрати дієздатності через нещасний випадок. На Заході виплати за довгостроковими договорами страхування складають основу доходу громадян пенсійного віку [15, с. 65].

3. За своїм призначенням медичне страхування є формою захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров'я з будь-якої причини. Воно пов'язане з компенсацією громадянам витрат, зумовлених оплатою медичної допомоги, та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я:

• відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням;
• придбанням медикаментів;
• лікуванням у стаціонарі;
• отриманням стоматологічної допомоги, зубним протезуванням;
• проведенням профілактичних та оздоровчих заходів тощо.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

• страхувальники — окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;
• страховики — страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;
• медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

При індивідуальному страхуванні страхувальниками, як правило, виступають окремі громадяни, які уклали договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів.