Особисте страхування в Україні

1. самогубства застрахованого;
2. захворювання на СНІД
3. алкогольного, токсичного, наркотичного сп’яніння.

Страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття. Договір укладаються індивідуально, а також з групою осіб. Страхові виплати здійснюються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування.

Страхування від  нещасних випадків

Страхування від  нещасних випадків об’єднує короткострокові договори страхування, відповідальність за якими у страховика виникає уразі тимчасової втрати працездатності, постійної втрати працездатності, уразі смерті внаслідок нещасного випадку.

Під нещасними  випадками розуміються такі події:

• травмування;
• укуси тварин, комах, зміїв;
• переохолодження, обмороження;
• отруєння хімічними речовинами;
• утоплення;

Страхування від  нещасних випадків є як обов’язкове, так і необов’язкове. Страхуватися можуть як фізичні так і юридичні особи. Договора страхування від нещасних випадків укладаються на підставі заяви страхувальника, але це стосується тільки добровільних видів страхування.

За обов’язковими  видами страхування особа вважається автоматично застрахованною ⁵.

Страхування від  нещасних випадків поділяється:

• колективне страхування
• індивідуальне страхування

Колективне  страхування здійснюється за рахунок  коштів підприємств. Індивідуальне страхування за рахунок коштів застрахованої особи.

До колективного страхування відноситься:

• Страхування туристів
• Страхування роботодавцями працівників

Індивідуальне страхування:

• Від нещасного випадку на транспорті
• Страхування дітей
• Особисте страхування

Обов’язкове страхування  від нещасних випадків визначено  законом про страхування:

• страхування від нещасних випадків на транспорті;
• страхування спортсменів вищих категорій;
• страхування працівників медичних закладів на випадок захворювання СНІДом  при виконанні службових обов’язків;
• страхування пожежників;
• страхування життя та здоров’я спеціалістів ветеринарної служби;

За обов’язковим страхуванням від нещасних випадків вважаються застрахованими:

1. пасажири наземного, морського, залізничного, повітряного транспорту за виключенням муніципального транспорту.
2. Водій будь-якої організаційної форми власності підприємства.

Плата за страхування  здійснюється в момент придбання проїзного квитка. Плата за водіїв здійснюється за рахунок коштів підприємств. Страхування для страхувальників починає діяти з моменту оголошення посадки і закінчується після прибуття до місця призначення. Для водіїв страхування розповсюджується тільки на час поїздки. Страхова сума за обов’язковим страхуванням на транспорті встановлюється на рівні 1000 неоподаткованих мінімумів.

Повна страхова сума сплачується вразі смерті застрахованої  особи, вразі першої групи інвалідності – 90%, 2-ї – 80%, 3-ї – 75%. Уразі тимчасової непрацездатності сплачується 0,02 від страхової суми за кожен день перебування застрахованої особи на лікарняному.

Для отримання  страхового відшкодування застрахована особа, або вигодонабувачі  повинні  подати заяву страховикові про настання страхового випадку та проїзний квиток, та довідку медичного закладу про стан здоров’я.

При добровільному  страхуванні, в більшій частині, страхувальник є фізичною особою, але договори страхування можуть бути укладені із страхувальником –  юридичною особою.  

Страховим випадком вважається:

• Смерть
• Тимчасова та постійна втрата працездатності.

При добровільному  страхуванні від нещасного випадку  на виробництві, виокремлюють три групи  ризикових професій.

1 – адміністративний  апарат управління, працівники навчальних закладів, банків, медичних установ, бібліотекарі.

2 – наземні  працівники горно добувної промисловості,  працівники міліції, транспортних  підприємств.

3 – шахтарі,  працівники карного розшуку, даїшники.

Місячний тариф, який застосовується для 1 групи – 0,01, 2 – 0,02, 3 – 0,03.

Якщо укладається  договір колективного страхування  до нього надається списочний  склад працівників ⁶.

Договір страхування  укладається у двох екземплярах, один надається страховикові. При настанні страхового випадку, застрахована особа надає письмову заяву в установленій формі, страховий поліс та довідки з медичного закладу. Страховий випадок повинен бути підтверджений страховим актом. При смерті застрахованої особи, страхова сума сплачується в повному обсязі. При набутті інвалідності страхова сума сплачується в залежності від ступеня втрати здоров’я.

Добровільними видами страхування є:

• страхування на виробництві.
• Туристичне страхування.
• Страхування дітей.

Медичне страхування.

Об’єктом МС вважається здоровя та працездатність застрахованої особи. Відповідальність страховика настає вразі захворювання, звернення до медичного закладу, наявність потреби в профілактичних заходах. МС може проводитися як в добровільній так і в обов’язковій формі.

Обов’язкове медичне  страхування розповсюджується на всі верстви населення та не залежить від віку, стану здоров’я застрахованої особи та роду її зайнятості.

Страхувальником для працюючих осіб є роботодавці, а для непрацюючих – держава ⁷.

Обсяги відповідальності обов’язкового страхування передбачають відшкодування витрат застрахованій особі при гострих захворюваннях та випадках, які передбачають необхідність швидкої медичної допомоги.

Обов’язкове страхування  регулюється законодавством України. Також один із суб’єктів обов’язкового  страхування є фонд охорони здоров’я,  який здійснює контроль за діяльністю медичних закладів та страхових компаній, які здійснюють обов’язкове страхування ⁸.

Суб'єктами добровільного  медичного страхування є:

• страхувальники — окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;
• страховики — страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;
• медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

Страхові фонди  добровільного медичного страхування  утворюються за рахунок:

• добровільних страхових внесків підприємств та організацій;
• добровільних страхових внесків різних груп населення;
• добровільних внесків окремих громадян 

Добровільне страхування  може здійснюватися як індивідуально  так і колективно.

Колективне  в більшій частині здійснюється на підприємстві за рахунок його коштів. Індивідуальне страхування здійснюється за рахунок коштів застрахованої особи.

Добровільне страхування  здійснюється на підставі правил страхування , якими визначається програма медичного  страхування.

Програмами  медичного страхування визначається обсяг відповідальності страховика; перелік хвороб внаслідок яких страхова компанія повинна сплачувати відшкодування; умови проведення лікування; обсяги послуг, яки можуть надаватися медичним закладом ⁹.

У відповідності  до власних потреб застрахована особа  визначає програму страхування. При  укладанні договору страхування  застрахована особа повинна надати відомості про стан здоров’я. При визначенні плати за страхування враховується вік застрахованої особи та стан здоров’я та програма страхування.

Програми страхування  страхова компанія складає самостійно, в якій визначається перелік послуг, які надаються страховиком та медичним закладом, перелік захворювань при яких здійснюються виплати.

Програмами  страхування передбачаються обсяги відповідальності страховика.

Взаємодії між  страховими компаніями та медичними установами здійснюються на підставі угоди про сумісну діяльність.

В залежності від  умов договору страхування страхувальники можуть отримувати страховий захист у вигляді медичних послуг в медичних закладах, які зазначені договором, або в будь-якому закладі, який задовольняє потреби страхувальника.

Тарифи на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування встановлюються за договором страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих.

Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки ймовірності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо.

Головні завдання державного медичного страхування (ДМС):

• забезпеченні, охорони здоров'я населення;
• забезпечення відтворення населення;
• розвиток медичного обслуговування;
• фінансування системи охорони здоров'я;
• перерозподіл коштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верствами населення.

Особливості ДМС  визначаються його місцем в системі  соціально-економічних гарантій громадян і полягають у такому:

• ДМС є однією із форм особистого страхування;
• воно є важливим ринковим компонентом, що доповнює системи обов'язкового загальнодержавного медичного страхування і соціального забезпечення;
• програми ДМС обираються за бажанням страхувальника і залежать від його платоспроможності;
• ДМС ґрунтується на принципі страхової солідарності, зміст якої полягає в тому, що застрахована особа отримує медичну допомогу у випадках та обсягах, що визначаються страховим договором згідно зі сплаченим страховим платежем. Перевищення вартості медичних послуг над внесками страхувальника є можливим завдяки тому, що частина застрахованих, які внесли премії до страхової компанії, не потрапляють у страхову ситуацію і не користуються послугами медичних закладів.

Таким чином, особисте страхування може бути, як обов’язковим так і добровільним. Особисте страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров’ю та працездатності людини, а також однією із галузей страхування, що законодавчо закріплюються в Україні.

Необхідність  особистого страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення  робочої сили, так і підвищенням  ступеню ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній чисельності населення.

 

 

 

2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

 

 

Галузь страхування  життя в усьому світі дотується  державою, оскільки компанії, що працюють у цій сфері, частково беруть на себе соціальний тягар держави, знімають соціальне та психологічне навантаження з бюджету, а також дозволяють вирішити проблеми пенсійного забезпечення громадян.

У перші роки свого існування лайфове страхування  зазвичай є планово збитковим. Адже потрібно вкласти чималі фінансові  ресурси у створення компанії, а саме: закупити програмне забезпечення та основні засоби, найняти кваліфікований персонал, якому необхідно виплачувати зарплату незалежно від обсягів продажу страхових продуктів, організувати рекламну та PR-кампанії тощо. До того ж знадобляться кошти на утримання та виплату агентських винагород. Слід відзначити, що в перші роки існування компанії програми страхування життя та комісійні займають найбільшу частку в її витратах. У цей період внески, які отримала страхова компанія, не приносять доходів ¹⁰.