Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві

 

- вибору оптимальних режимів  праці й відпочинку працівників;

 

- інформування та надання  роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

 

Служба охорони праці  виконує такі основні функції:

 

- опрацьовує ефективну  цілісну систему управління охороною  праці;

 

- здійснює оперативно-методичне  керівництво роботою з охорони  праці;

 

- складає разом зі структурними  підрозділами підприємства комплексні  заходи щодо досягнення встановлених  нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також розділ "Охорона праці" у колективному договорі;

 

- проводить з працівниками  вступний інструктаж з охорони  праці;

 

- готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці й подає їх на розгляд роботодавцю;

 

- забезпечує належне оформлення  і зберігання документації з  питань охорони праці;

 

- розглядає факти наявності  виробничих ситуацій, небезпечних  для життя чи здоров'я працівників  або людей, які їх оточують, у випадку відмови з цих  причин працівників від виконання дорученої їм роботи;

 

- організовує забезпечення  працюючих правилами, стандартами,  нормами, положеннями, інструкціями  та іншими нормативними актами  з охорони праці; паспортизацію  цехів, дільниць, робочих місць  щодо відповідності їх вимогам  охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій; підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці; роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці; допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій; підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці;

 

- бере участь у розслідуванні  нещасних випадків та аварій; проведенні внутрішнього аудиту; організації навчання з питань  охорони праці; роботі комісії  з перевірки знань з питань  охорони праці; роботі комісії  з питань охорони праці підприємства; роботі комісій з прийняття в експлуатацію завершених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування; розробці положень, інструкцій, нормативних актів з охорони праці, що діють у межах підприємства; роботі комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;

 

- контролює дотримання  чинного законодавства, вимог  нормативно-правових актів, виконання  працівниками посадових інструкцій  з питань охорони праці; виконання  приписів посадових осіб органів  державного нагляду; виконання  заходів, передбачених колективним  договором; використання цільових  коштів, виділених на заходи з  охорони праці; стан запобіжних  і захисних пристроїв, вентиляційних  систем; своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мийними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з чинним законодавством; проходження попереднього і періодичних медичних оглядів працівників; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.

 

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

 

- безперешкодно відвідувати  виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

 

- одержувати від посадових  осіб необхідні відомості, документи і пояснення з питань охорони праці;

 

- перевіряти стан безпеки,  гігієни праці та виробничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта, цеху, виробництва обов'язковий для виконання припис;

 

- вимагати від посадових  осіб відсторонення від роботи  працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативно-правових актів з охорони праці;

 

- надсилати роботодавцю  подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

 

- порушувати клопотання  про заохочення працівників, які  беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці.

1.2.5. Комісія з питань  охорони праці підприємства

 

 

Комісія з питань охорони  праці підприємства може створюватися на підприємствах, в організаціях, господарствах  з кількістю працюючих 50 осіб і  більше, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та роботодавця і створюється з метою залучення представників роботодавця та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

 

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та трудового колективу. До складу Комісії від роботодавця включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу - працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

 

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, нормативно-правовими актами з охорони  праці, а також Положенням про  комісію з питань охорони праці  підприємства.

 

Основним завданням комісії є:

 

- захист законних прав  та інтересів працівників у сфері охорони праці;

 

- підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;

 

- узгодження шляхом двосторонніх  консультацій позицій сторін  у вирішенні практичних питань  у сфері охорони праці з  метою забезпечення поєднання  інтересів держави, роботодавця  та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

 

- вироблення пропозицій  щодо включення до колективного  договору конкретних питань з  охорони праці та використання  цільових коштів, виділених на  заходи з охорони праці на  підприємстві.

 

Комісія має право: - звертатися до роботодавця, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

 

- створювати робочі групи  з числа членів комісії для  вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

 

- одержувати від окремих  працівників, служб підприємства, профспілкового комітету необхідну інформацію;

 

- здійснювати контроль  за дотриманням вимог законодавства  з питань охорони праці;

 

- знайомитись з будь-якими  матеріалами з питань охорони  праці, аналізувати стан умов  і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

 

- вільного доступу на  всі дільниці виробництва і  обговорення з працюючими питань  охорони праці.

 

Комісія може делегувати своїх представників для участі:

 

- у розв'язанні разом  з представниками державного  нагляду за охороною праці  конфліктів, пов'язаних з відмовою  працівника виконувати доручену  роботу з мотивів небезпечної  для його здоров'я чи життя  виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;

 

- в обговоренні питань  охорони праці роботодавцем, профспілковим  комітетом чи органом самоврядування  трудового колективу (за погодженням з цими органами).

 

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін зі збереженням за ними середнього заробітку.

 

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляються  на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються вжиття наказами роботодавця. При незгоді роботодавця з рекомендаціями комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

 

 

 

ВСТУП !!!!!Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки

 

Коли люди гинуть на війні або помирають від невиліковних хвороб, з цим злом хоча й важко примиритись, однак його неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових молодих людей (найчастіше віком 20-40 років), то подібне явище сприймається не тільки трагічно; воно просто не вкладається у свідомість.

 

Людство впоралося з епідеміями чуми, віспи, холери та інших хвороб, знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями, шукає шляхи продовження життя, стримування війн, але дотепер не навчилося надійно захищати людину, її здоров'я в процесі повсякденної праці. Міжнародна статистика стосовно питань, які розглядаються, свідчить, що в наш час травматизм та смертність від нещасних випадків можуть бути прирівняні до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) смертність від нещасних випадків на сьогодні посідає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань; причому якщо від таких захворювань помирають зазвичай люди похилого віку, то внаслідок нещасних випадків переважно гинуть люди молодшого та середнього віку. У той же час аналіз причин смертності в Україні свідчить, що саме нещасні випадки у виробничій та невиробничій сферах є головною причиною смерті наших чоловіків у працездатному віці (табл. 1).

 

Таблиця 1. Рівень смертності у працездатному віці на 100 тис. осіб (узагальнений середній показник останніх років)

 

 

Треба зазначити, що рівень смертності чоловіків працездатного віку порівняно з жінками в нашій країні є значно вищим, ніж у інших європейських країнах. Загалом нині в Україні склалася така ситуація стосовно кількості загиблих і травмованих унаслідок нещасних випадків і аварій, що створюється враження, ніби у нас відбувається тиха, прихована війна, яка за своєю суттю аморальна. Адже для мирного часу така кількість людських втрат є непомірно високою. Тому питання охорони праці та здоров'я наших громадян у процесі їх трудової та будь-якої іншої діяльності повинні стати пріоритетними та увійти до розряду найвищого державного рівня, оскільки саме люди, їх життя та здоров'я є найбільшим багатством будь-якої держави.

 

Отже, охорона праці відіграє важливу роль як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя - те й інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що внаслідок нещасних випадків та аварій на виробництві гинуть не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди - годувальники сімей, батьки та матері, доньки та сини, родичі та друзі.

 

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення. Це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку держави. Так в Україні щорічно майже 17 тис. осіб стають інвалідами; кількість пенсіонерів унаслідок трудового каліцтва перевищила 160 тис. осіб; щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій та пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, сягає понад 2,5 млрд грн.

 

За розрахунками Німецької  ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх запобігання. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, складають понад 1 % світового валового внутрішнього продукту, а витрати на ліквідацію аварій - ще більші.

 

Упродовж багатовікової  історії людства проблеми здоров'я  та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці приділялась серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі, психологи, представники інших галузей вивчали проблеми створення безпечних та нешкідливих умов та засобів праці. Тому історично склалось, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головними об'єктами її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва, знаряддя праці. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.