Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Мая 2012 в 19:52, курсовая работа
Однією з найскладніших соціально-економічних проблем в Україні є формування національного ринку праці. Сучасний економічний розвиток держави супроводжується зростанням рівня та тривалості безробіття, розвитком вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції тощо.
Зайнятість і безробіття – найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. Разом з інформацією про інші аспекти економіки вони є базою для оцінки та аналізу макроекономічної політики уряду будь-якої країни.
Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю.
За останній рік чисельність безробітних, які не працювали до одного року, зменшилась на 29,8%. Внаслідок цього середня тривалість безробіття у 2011 році становила 10 місяців проти 11 рік тому.
Активні заходи державної політики зайнятості не обмежуються лише працевлаштуванням. В області ефективно використовуються інші форми соціального захисту незайнятих громадян, зокрема, організація тимчасових громадських робіт, професійна орієнтація населення, професійне навчання і підвищення кваліфікації звільнених працівників і безробітних.
Сфера зайнятості є однією з найважливіших сфер макроекономіки. Будь-яка держава зацікавлена у високій зайнятості робочої сили. Проте жодне суспільство не здатне забезпечити усіх працездатних роботою. В національній економіці з різних причин виникає безробіття.
Зростання масштабів безробіття, розвиток вимушеної, неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції є свідченням того, що в умовах перехідної економіки в Україні ще не створено ефективних механізмів перерозподілу робочої сили, внаслідок чого формування національного ринку праці відбувається вкрай повільно. Причиною цього є недостатній рівень економічних реформ. Довгий час в Україні тривало зростання пропозиції праці та скорочення попиту на неї. Але за останній рік з'явилась тенденція до зростання попиту на робочу силу.
Складна демографічна ситуація в Україні спричиняє зменшення працездатного населення з 28 млн. чол. у 2010 р. до 26,6 у 2011 р., що негативно позначається на формуванні ринку праці в країні та динаміці процесів у сфері зайнятості.
Під час розроблення державної політики зайнятості населення основним показником має бути критерій, який зменшував би масштаби безробіття. Для України характерним є невисокий рівень офіційно зареєстрованого безробіття. Офіційні показники безробіття в Україні в кілька разів менше реальних. Характерною рисою українського ринку праці є „тіньова” зайнятість.
Державна політика зайнятості має спрямовуватись на створення нових продуктивних робочих місць. Навіть в умовах фінансової кризи політику створення нових робочих місць можна було б реалізувати за допомогою використання непрямих економічних важелів – податкових пільг, розвитку малого й середнього бізнесу, залучення іноземних інвестицій тощо.
1. Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 року №2017-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №48. – с.38-48.
2. Указ Президента України „Про стратегію подолання бідності” від 15.08.2001 р. №637/2001. – Урядовий кур’єр. – 2001. – 18 серпня. – с.10.
3. Діденко Я. Формування ефективної державної політики зайнятості // Україна: аспекти праці. – 1999. – №2.
4. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. – Житомир: ЖІТІ, 2000.
5. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України – з основами теорії. – К.: Знання, 1998.
6. Панчишин С.М. Макроекономіка: Навч. пос. – К.: Либідь, 2001.
7. Статистичний збірник Житомирської області 2001 рік.
8. Гакал Н., Ярошенко А., Гребенченко Н. Сучасні доходи і рівень життя населення // Праця і зарплата. – 1999. – №10. – с.12-13
9. Лібанова Е. Баланда А. Незареєстрована зайнятість в Україні: формування і можливості державного регулювання // Україна: аспекти праці. – 2000. – №4. – с.3-8
10. Моніторинг показників сфери соціального розвитку за січень 2002 року // Праця і зарплата. – 2002. – №12. – с.8-9.
11. Солдатенко М. Державні зусилля подолання бідності // Соціальний захист. – 2001. – №10. – с.10-11.
12. Якуненко Н. Аналіз рівня і структури витрат і доходів населення України // Україна: аспекти праці. – 2001. – №1. – с.12-17.
13. Яценко В. „Безробіття по-українські” у цифрах і фактах // Україна: аспекти праці. – 1999. – №6. – с.19-27.
14. Ящук В. Житлові субсидії і новий розмір прожиткового мінімуму // Місто – 2002. – 14 лютого. – с.6
Информация о работе Статистичный аналіз безробіття в Україні