Статистичні методи вивчення чинників, які впливають на рівень продуктивності праці

Взаємозв’язок між абсолютними  приростами виражається у вигляді  адитивного рівняння зв’язку:

Взаємозв’язок між відносними показниками (індексами) зміни продуктивності праці за рахунок різних чинників виражається у вигляді мультиплікативного рівняння зв’язку:

Метод групувань дає змогу встановити наявність або відсутність зв’язку, характер залежності між певним чинником і продуктивністю праці. З цією метою сукупність (підприємства, дільниці виробництва, працівники), що вивчається, групується за факторною ознакою. Наприклад, підприємства за рівнем спеціалізації виробництва, механізації виробничого процесу, плинності кадрів або за ознакою, що нас цікавить. Працівники групуються за рівнем кваліфікації, стажем, віком або іншими ознаками. У кожній виділеній групі обчислюється середній рівень продуктивності праці. Далі за результатами розрахунків будується варіаційний ряд у порядку зростання факторної ознаки (рис. 4):

Групи одиниць сукупності   за факторною ознакою	Кількість одиниць   сукупності в групі	Середній рівень продуктивності праці в групі
1	n1	W1
2	n2	W2
3	n3	W3

Рис. 4. Варіаційний ряд у порядку зростання факторної ознаки

Якщо з переходом від групи  до групи рівень продуктивності праці  загалом зростає, можна зробити висновок про існування прямої залежності між цим чинником і рівнем продуктивності праці. Якщо з переходом від групи до групи рівень продуктивності праці загалом знижується, то це можна розглядати як свідчення наявності оберненої залежності. Якщо рівень продуктивності праці приблизно однаковий у всіх групах або змінюється хаотично, то зв’язок між вибраною ознакою і рівнем продуктивності праці відсутній або дуже слабкий.

Кореляційний  аналіз дає змогу встановити не тільки факт наявності залежності, а й виразити це кількісно, а саме:

1) знайти аналітичний вираз зв’язку - рівняння регресії, що показує залежність продуктивності праці від одного або кількох факторних ознак:

Вирішення цієї задачі передбачає визначення параметрів рівняння регресії;

2) виміряти рівень зв’язку, тобто кількісно оцінити, наскільки сильно залежить продуктивність праці від чинників, що вивчаються. З цією метою застосовують коефіцієнт кореляції, кореляційне відношення та інші показники (1, с.119-13).

 

1.4 Продуктивність праці  в Україні у 2001-2007рр.: динаміка  та фактори, що її визначили

 

Найвищим у зростання сукупної продуктивності та в цілому у ВВП протягом 2001-2007рр. був внесок продуктивності праці. Це частково пов’язане з «штучним завищенням» статистичних даних. Але, оскільки вони в цілому приблизно однаково впливали на викривлення динаміки та інших складових продуктивності, їх вплив не пояснює провідної ролі саме продуктивності праці. Перш за все, це формування більших стимулів для її підвищення, ніж капіталу, зокрема прискорене нарощування рівня заробітної плати (див. рис. 5).

Зростання реальної середньомісячної заробітної плати, яке почалося наприкінці 2000р., протягом 2001-2007рр. набуло певної стабільності із середньорічними темпами 18,2% і було забезпечене як економічним піднесенням, так і активною соціальною політикою держави (підвищенням рівня мінімальної заробітної плати, упорядкуванням оплати праці працівників окремих галузей бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки тощо). Поряд з тим збільшувався рівень заробітної плати у сферах діяльності з високою доданою вартістю.

Питома вага оплати праці найманих працівників у валовому внутрішньому продукті збільшилась на 7,5 процентного пункта (з 42,3 у 2001р. до 49,8% у 2007р., що відповідає середньоєвропейському рівню(48,4% по країнах ЄС-27 у 2007р., в Росії - 45,6%).

Рис. 5. Рівень заробітної плати за видами економічної діяльності

(в цінах 2001р., грн.)

Крім того, відбулося призупинення негативних тенденцій на ринку праці. Так, протягом досліджуваного періоду скоротився в 1,7 раза рівень безробіття населення (визначений за методологією МОП), зменшились обсяги вивільнення працівників з підприємств, установ та організацій, а також скоротилася чисельність працівників, які перебували в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації підприємств або працювали на умовах неповного робочого дня (тижня). Тобто створювались умови для стимулювання зайнятості і підвищення рівня конкуренції на виробництвах. Проте, незважаючи на позитивні зрушення у цій сфері, темпи зростання зайнятості в цілому залишалися досить низькими і в середньому становили 100,4% за рік.

Рис. 6. Рівень продуктивності праці за видами економічної діяльності                        (в цінах 2001р., грн. на 1 чол.)

Слід зазначити, що загалом політика щодо стимулювання підвищення продуктивності праці лише шляхом поліпшення матеріальних умов працюючих та підвищення рівня зайнятості має свої обмеження. Так, збільшення заробітної плати темпами, які перевищують динаміку продуктивності праці, формують значні диспропорції розвитку і з часом можуть знівелювати стимулюючий матеріальний ефект через прискорення інфляційних процесів. Частково це вже спостерігалося в Україні протягом 2007-2008рр. Суттєва диференціація розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності, яка зберігалась унаслідок того, що її рівень не завжди залежав від кваліфікації працівників, так само у перспективі може знецінити зусилля уряду, спрямовані на підвищення продуктивності. В першу чергу це стосується низького рівня оплати праці трудівників таких видів економічної діяльності, як освіта, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги, в яких зайняті люди з високим рівнем професійної освіти.

Якщо аналізувати продуктивність праці в розрізі видів економічної  діяльності, то необхідно зазначити, що в 2001-2007рр. відбувалось зростання  продуктивності праці в усіх галузях (за винятком виробництва електроенергії, газу та води), проте чинники цього зростання були різними. Умовно поділимо всі види економічної діяльності на три групи: перша - промисловість та будівництво; друга - сфера послуг; третя - сільське господарство, мисливство та лісове господарство (таблиця 1).

Таблиця 1 - Темпи зростання/падіння продуктивності праці

(% до попереднього року)

Показники	Роки						Індекс зростання (2001-100)
	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	102,2	89,5	121,5	100,1	113,5	99,5	125,6
Рибальство, рибництво	101,6	96,8	110,2	147,4	89,5	117,8	168,6
Промисловість та будівництво	109,8	117,6	110,8	98,5	106,9	103,5	155,9
Добувна промисловість	108,0	109,7	106,8	106,4	110,1	110,8	164,3
Переробна промисловість	115,0	121,7	116,1	100,4	110,8	112,4	203,1
Виробництво електроенергії, газу та води	98,8	101,9	96,8	99,0	98,9	108,9	104,0
Будівництво	100,5	129,0	111,2	83,6	95,9	108,5	125,3
Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	101,2	118,4	106,9	81,2	110,6	110,5	127,2
Діяльність готелів  та ресторанів	94,1	104,1	126,7	97,3	172,6	187,6	391,2
Діяльність транспорту і зв’язку	105,2	110,5	110,4	106,3	105,6	109,2	157,3
Фінансова діяльність	95,7	136,4	115,3	98,3	104,6	93,7	145,1
Операції з нерухомим  майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	110,6	101,9	122,3	109,1	96,1	97,7	141,1
Державне управління	105,7	101,8	125,3	102,2	89,3	95,8	118,1
Освіта	99,0	109,9	99,6	98,9	100,8	104,1	112,3
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	104,7	108,3	103,1	99,6	102,5	99,4	118,7
Надання комунальних  та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту	119,3	106,0	99,0	117,1	110,2	109,9	177,4
Сфера послуг	103,9	112,1	111,5	99,2	105,6	110,0	149,7
Продуктивність  праці	104,6	109,1	111,4	101,1	107,2	106,7	147,0

Як показують дані таблиці 1, найвищий рівень продуктивності праці та постійне його збільшення спостерігалось саме у першій групі, особливо в добувній та переробній промисловості. При цьому, дослідження продуктивності праці за видами промислової діяльності показує досить алогічну ситуацію, коли в добувній промисловості та виробництві електроенергії, газу і води, галузях, які можна назвати обслуговуючими й такими, що не належать до видів економічної діяльності з високою часткою доданої вартості у випуску (за винятком виробництва електроенергії), рівень продуктивності праці був і залишається вищим, ніж у переробній промисловості. Проте, оскільки найвищі темпи зростання продуктивності праці протягом досліджуваного періоду спостерігалися саме у переробній промисловості (112,7% в середньому за рік), ці диспропорції поступово нівелюються, що є позитивним фактором для підвищення рівня конкурентоспроможності економіки України в цілому.

У сфері послуг найвищий рівень продуктивності праці мали такі види діяльності, як транспорт і зв’язок, фінансова діяльність, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Зростання продуктивності праці в цих галузях протягом 2002-2007рр. перевищувало середнє її збільшення по економіці в цілому. Підвищення ефективності діяльності таких галузей, як транспорт і зв’язок, фінансова діяльність певною мірою впливало на зростання продуктивності також в інших видах економічної діяльності, збільшувало обсяги експорту послуг і було одним з чинників зростання економіки.

На динаміку продуктивності праці  в сільському господарстві більшою  мірою, ніж зміна кількості зайнятих та рівень заробітної плати (найнижчий  по економіці), впливали сезонні чинники (рис. 7). Так, падіння обсягів виробництва  сільськогосподарської продукції у 2003 році на 11% було пов’язане з надзвичайно низьким врожаєм зернових та зернобобових культур (20,2 млн. т - вперше з 1991р.). У 2007р. скорочення обсягів виробництва на 6,5% було зумовлене падінням урожайності більшості сільськогосподарських культур через несприятливі погодні умови (6, с.4-17).

Рис. 7. Темпи зміни кількості  зайнятого населення, заробітної плати 

та продуктивності праці в сільському господарстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

 

Задача №1

Рівень механізації розвантажувально-навантажувальних робіт і продуктивності праці робітників складського господарства характеризується наступними даними:

Робітник (порядковий номер)	Рівень механізації робіт, %	Продуктивність праці,  т.	Робітник (порядковий номер)	Рівень механізації робіт,  %	Продуктивність праці,  т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10	68,2 67,8 70,7 57,4 67,5 59,9 66,2 48,0 76,4 51,3	9,2 9,8 10,0 8,5 9,0 8,1 8,9 6,4 10,7 6,2	11 12 13 14 15 16 17 18 19 20	49,6 71,9 60,2 61,4 78,0 63,1 55,7 64,2 75,8 58,3	6,3 10,6 9,5 8,8 11,5 9,0 8,7 8,7 11,2 8,0

Для виявлення залежності між рівнем механізації робіт і продуктивністю праці робітників, виконати групування робітників по рівню механізації робіт, утворивши п’ять груп з рівними інтервалами. По кожній групі і сукупності в цілому визначити:

а)кількість робітників;

б)середній рівень механізації  робіт; 

в) середню продуктивність праці (всього і в середньому на одного робітника).  Результати представити у вигляді таблиці. Проаналізувати одержані показники і зробити виводи.

Розв’язання

Для поділу робітників на п’ять груп визначимо ширину інтервалу. Для цього від найбільшого рівня механізації робіт (78) віднімемо найменший (48) і розділимо  на кількість груп (5). У результаті одержимо ширину інтервалу, що дорівнює 6%.  Виділимо групи робітників за рівнем механізації робіт: 48-54; 54-60; 60-66; 66-72; 72-78. 

Для  кожної  групи  визначимо:

-   кількість робітників, рівень  механізації робіт яких у межах  відповідного інтервалу;

-   середній рівень механізації робіт шляхом ділення сумарного рівня механізації робіт групи на кількість робітників;

-   середню продуктивність  праці шляхом ділення сумарної продуктивності праці робітників групи на їхню  кількість.

Аналогічно розрахуємо кількість робітників, середній рівень механізації робіт  і середню місячну продуктивність праці робітника в цілому по цеху.

Результати  зведемо  в  таблицю.

№ групи	Групи  за рівнем механізації робіт	Кількість  робітників, осіб	Середній рівень механізації робіт, %	Середня  продуктивність праці робітника, шт
1 2 3 4 5	48-54 54-60 60-66 66-72 72-78	3 4 4 6 3	49,6 57,8 62,2 68,7 76,7	6,3 8,3 9 9,6 11,1
По всіх  робітниках	-	20	63,6	9

 

Висновок: із збільшенням рівня механізації робіт середня продуктивність праці збільшується.