Правова статистика

 

Значно більші можливості для аналізу ряду динаміки має  застосування методу ковзної середньої. Сутність цього методу полягає в тому, що кожний рівень ряду динаміки замінюється на середню величину, яка обчислюється із даного і сусідніх рядів. Цей спосіб одержав назву за техніку обчислення: кожна наступна середня величина обчислюється шляхом переміщення на один рівень ряду. В нашому прикладі спочатку обчислюється середній рівень за три місяці (січень, лютий, березень), а потім — за лютий, березень і квітень і т.д.

Результати обчислення ковзної середньої обов'язково відносять  до середини періоду, тому, як правило, її обчислюють з непарного числа  рівнів ряду. Якщо період включатиме парну  кількість рівнів ряду, то обчислені  середні величини необхідно відносити до середини проміжку між двома рівнями ряду.

В стовпчику 6 табл. 1 наведено ковзну середню величину, обчислену за три місяці. З цих даних видно, що наприкінці року дійсно реєструється значно більше злочинів, ніж на початку. Можна обчислити ковзну середню і за більший проміжок часу. Існує думка, згідно з якою чим більший проміжок часу береться за інтервал для обчислення ковзної середньої величини, тим більш зрозумілою стає загальна тенденція ряду динаміки, але в той же час завжди скорочується кількість рівнів на величину: тривалість інтервалу вирівнювання мінус одиниця. Стовпчик 6 табл. 20 дійсно коротший на два рівні, ніж первинні дані, тому що інтервал вирівнювання дорівнює трьом (3—1), тобто зникають один рівень на початку ряду динаміки і один наприкінці.

До недоліків згладжування ряду динаміки методом ковзної середньої  належать: 1) неможливість обчислення показників для початкових і останніх рівнів ряду; 2) довільність вибору інтервалу згладжування, що може істотно впливати на одержані результати. Тому цей метод використовується з метою попередньої оцінки наявності чи відсутності загальної тенденції зміни рівнів ряду динаміки.

Найбільш досконалим методом для виявлення загальної  тенденції та її характеру є аналітичне вирівнювання рядів динаміки¹². Аналітичне вирівнювання — це основа для використання інших методів поглибленого вивчення рядів динаміки з метою проведення статистичного аналізу взаємозв'язків між явищами.

Сутність аналітичного вирівнювання — це знаходження математичного вираження закономірностей (рівняння прямої лінії, гіперболи, параболи або якоїсь іншої). Знаходять таке рівняння, яке максимально наближуватиметься до первинних даних Наприклад, на графіку (рис. 1) наносимо первинні дані (табл. 1), ковзну середню і будуємо теоретичну пряму лінію, яка з точки зору математики найбільш близько підходить до первинних даних. У математиці з цією метою застосовується метод найменших квадратів, за допомогою якого визначають параметри аналітичного рівняння обраної лінії, тобто щоб сума квадратів відхилень фактичних рівнів від вирівняних, які розташовані на теоретичній лінії, була б найменшою.

Технічно вирівнювання зводиться до заміни фактичних рівнів ряду такими, які б у середньому менше за все відхилялися від  фактичних, мали певне аналітичне вираження. За даними, наведеними в табл. 1, побудуємо теоретичну лінію у вигляді рівняння

     Уt = а₀ +а₁t

де Уt— теоретична лінія значень; а₀, а₁— параметри теоретичної лінії; t— час, порядкові номери проміжків або моментів часу (абсциси точок прямої).

Параметри а₀ та а₁ теоретичної прямої, яку ми повинні знайти з урахуванням вимог методів найменших квадратів, знаходяться шляхом розв'язування системи рівнянь. Розв'язавши систему рівнянь, знаходимо, що теоретична лінія матиме вигляд Уt= 35993 + 702,12t. Результати вирівняних рівнів, одержані внаслідок такого вирівнювання вихідних даних, наведено в останньому стовпчику табл.1.

Після всіх проведених розрахунків  побудуємо ці дані у вигляді графіку (рис. 1).

Проведене аналітичне вирівнювання на основі прямої лінії дає змогу лише виявити основну закономірність зміни явища. З точки зору математичного аналізу можна використовувати більш складні форми зв'язку. Застосування сучасної обчислювальної техніки значно спрощує техніку обчислення, але підвищує вимоги до рівня обізнаності дослідника, який повинен мати більш чітке уявлення про наявність і форму зв'язку між явищами.     

Щорічні рівні більшості  суспільних, особливо правових, явищ залежать від сезонних коливань. Перебудова рівнів ряду динаміки застосовується для їх виявлення і обчислення індексів сезонності. і Індекс сезонності — це відношення кожного рівня ряду динаміки у

вигляді відсоткового відношення рівнів кожного місяця до якогось  І теоретичного, як правило, середнього рівня за рік, який приймається за базу порівняння.

Для більшої надійності одержаних результатів індекси  сезонності обчислюються заданими за три роки (або більший проміжок часу). В цьому випадку для кожного місяця обчислюється середня величина рівня за три роки, яка і порівнюється із загальним середньомісячним рівнем за три роки, або для кожного року окремо обчислюються щомісячні індекси сезонності, з яких потім обчислюється середній рівень для кожного місяця.

Існують й інші, більш  складні методи обчислення індексів сезонності.

 

ІV. Методологія, методи та етапи статистичної науки

 

Під методом будь-якої науки розуміють спосіб пізнання теоретичного дослідження чи практичного здійснення чого-небудь¹³. Для вивчення свого предмета статистика розробляє і використовує різноманітні методи, сукупність яких утворює статистичну методологію.

Методологія статистичної науки - це система принципів наукового пізнання, які використовуються на шляху розуміння дійсності.

Статистична методологія  ґрунтується на загально-філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах. Статистична наука застосовує у своїх дослідженнях філософські категорії одиночного і загального (злочин і злочинність), випадкового і необхідного (один злочин - випадок, злочинність в цілому - закономірність) та інші.

Згідно з принципами логіки статистика будь-яке суспільне  явище розглядає не ізольовано, а у взаємозв'язку з іншими, виявляє фактори, які спричинюють зміну значень ознак у межах однорідної сукупності, оцінює ефект впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв'язків.

Суспільні явища динамічні, тому статистика вивчає їх у розвитку, оцінюючи тенденції та циклічні коливання, інтенсивність динаміки та структурних зрушень.

Статистична методологія  ґрунтується на поєднанні аналізу і синтезу. Розглядаючи сукупності елементів, статистика, з одного боку, визначає в них схожі риси і відмінності, об'єднує елементи в групи, виділяючи при цьому різні типи й форми явищ, а з іншого - узагальнює інформацію як за окремими групами (типами), так і у сукупності в цілому.

У статистиці на базі загальних  принципів діалектичного методу розроблено такі специфічні методи:

Метод масового статистичного спостереження - науково організоване збирання і реєстрація різних фактів та явищ суспільного життя за істотними ознаками за розробленими до початку спостереження документами первинного обліку.

Метод групування дає змогу виділити в суспільному досліджуваному явищі найважливіші типи, характерні групи та підгрупи за істотними ознаками.

Статистичний  аналіз зведеного та опрацьованого матеріалу, в процесі якого виявляються закономірності та зв'язки суспільних явищ (методи вивчення варіації, інтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси).

У статистиці широко застосовуються математичні методи. Це пояснюється тим, що статистика визначає величину, розміри суспільних явищ, вивчає їх кількісну сторону у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Математика та статистика мають спільні методи обробки і оцінювання даних, але різні предмети пізнання. Математика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі, а статистика як суспільна наука характеризує розміри і співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах їх існування і розвитку. До інших методів, що використовуються в статистиці, слід віднести:

Табличний та графічний методи - це способи раціонального викладення наслідків статистичного дослідження.

Метод відносних  величин дає змогу охарактеризувати кількісне співвідношення різних суспільних явищ, а також склад сукупності.

Метод середніх величин дозволяє охарактеризувати типовий розмір ознаки сукупності в конкретних умовах простору і часу.

Індексний метод дає змогу охарактеризувати зміну рівня суспільного явища в часі, просторі чи порівняно з плановим завданням, нормою або стандартом.

Кореляційний метод - це встановлення та обчислення щільності взаємозв'язку явищ суспільного життя¹⁴.

Усі ці методи застосовуються на різних етапах статистичного дослідження.

Будь-яке статистичне  дослідження послідовно проходить три етапи. Але перед початком статистичного дослідження необхідно провести відповідну підготовку. Підготовча частина включає вивчення проблеми дослідження, розробку його напрямів, визначення понятійного апарату та низку інших питань методологічного і матеріально-технічного забезпечення дослідження.

Перший  етап - збирання первинного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів.

Другий  етап полягає в тому, що зібрані дані підлягають систематизації і групуванню - від характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі абсолютних, відносних чи середніх величин.

Третій  етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей. За результатами аналізу висновки можуть бути описані в текстовій формі, подані у формі таблиць і графіків¹⁵.

 

 

V. Галузі статистичної науки

 

Статистика є багатогалузевою  наукою і складається з окремих  розділів або галузей залежно  від того, яку сферу суспільного  життя вона вивчає. Усі ці галузі тісно пов'язані між собою.

У складі статистичної науки  виділяють такі частини:

1) загальна теорія статистики;

2) економічна статистика;

3) соціальна статистика¹⁶.

Загальна  теорія статистики розглядає категорії статистичної науки. Вона формулює і розробляє основні принципи, правила і методи дослідження, загальні для всіх галузей статистики.

Економічна  статистика вивчає явища і процеси, що відбувається в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення національного господарства країни чи регіону як єдиного цілого. Завданням економічної статистики є розробка і аналіз статистичних показників, що відображають стан національної економіки, взаємозв'язку економічних галузей, особливостей розміщення продуктивних сил, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання.

Соціальна статистика формує систему показників для характеристики життя населення та різних аспектів соціальних відносин; її галузі - статистика народонаселення, політики, культури, охорони здоров'я, науки, освіти тощо.

Галузеві  статистики формуються на базі показників економічної або соціальної статистики, розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображують особливості окремої галузі господарства (наприклад, статистика промисловості, статистика сільського господарства, правова статистика). 

Література

 

1. Про внесення змін до Закону України «Про державну статистику»: Закон України від 13 липня 2000 р. № 1922-ПІ //Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 43. - Ст. 362.
2. Інструкція про єдиний облік злочинів від 26 березня 2002 р. — К.: Генеральна прокуратура, СБУ, МВС, ДПА, 2002.
3. Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. — М.: Юристь, 1999. — 400 с.
4. Кальман О.Г., Христич І.0. Правова статистика: Навчальний посібник. — X.: Право, 1999. -204 с.
5. Правова статистика: Курс лекцій./ О.М. Джужа, Ю.В. Александров, В.В. Василевич та ін. / Під заг. ред. О.М. Джужи. — К.: НАВСУ: Правові джерела, 2000. — 336 с.
6. Кальман А.Г., Христич Ж.А Словарь криминологических и статистических терминов. — X.: ИИПП АПрН Украины, Гимназия, 2001. — 96 с.
7. Статистика: Підручник/За ред. А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. — К.: Вища школа, 1993. Статистика: Підручник/ За наук. ред. д-ра екон. наук С.С. Герасименка. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 467 с.
8. Кальман О.Г., Христич І. О.Статистичний облік і звітність у правоохоронних органах України: Науково-практичний посібник. - X.: ІВПЗ АПрН України, Гімназія, 2002. — 140 с.
9. Трофімова Г.Г. Правова статистика: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2001. — 75 с.
10. Захожай В. Б., Федоренко В. С. Правова статистика: Навчальний посібник. - К.:МАУП, 2003.-С. 5.        
11. Камлш М. І. Правова статистика: Навчальний посібник - К.: Атіка, 2004.- С. 7.

 

¹ Словник іншомовних слів / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін.- К.: Довіра, 2000

² Статистика: Підручник/За ред. А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. — К.: Вища школа, 1993.

³ Мармоза А Т. Правова статистика: Навчальний посібник-К,: КОНДОР, 2006 - С. 14

⁴ Кальман О.Г., Христич І.0. Правова статистика: Навчальний посібник. — X.: Право, 1999.

⁵ Лунеев В.В. Юридическая статистика: Учебник. — М.: Юристь, 1999

⁶ Захожай В. Б., Федоренко В. С. Правова статистика: Навчальний посібник. - К.:МАУП, 2003.