Непрямі податки з підприємств

− продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції, пов’язані з оплатою  вартості послуг за угодами оперативної  оренди (лізингом) і передаванням права  власності на об’єкти застави  позичальнику

(кредитору) для погашення  кредиторської заборгованості;

− ввезення (пересилання) товарів  на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції, пов’язані з

ввезенням (пересиланням) майна  за угодами оренди (лізингу), застави  та іпотеки;

− вивезення (пересилання) товарів  за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

    Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції:

− випуск, розміщення та продаж за грошові кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб’єктами підприємницької діяльності;

− сплата орендних (лізингових) платежів за умовами угод фінансової оренди (лізингу) або оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря;

− передавання майна в  оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;

− надання послуг зі страхування  і перестрахування, передбачених Законом  України «Про страхування», соціального  і пенсійного страхування;

− надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення і повернення грошових коштів згідно з угодами  позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення;

− надання, управління і  перевідступлення фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручництв особою, що надала такі кредити, гарантії або поручництва;

− торгівля за грошові кошти  або цінні папери борговими зобов’язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингові операції);

− оплата вартості державних  платних послуг, які надаються  фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, обов’язковість отримання (надання) яких встановлюється законодавством, у

тому числі плата за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита;

− виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інші грошові або майнові виплати  фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом;

− виплати дивідендів у  грошовій формі або у формі  цінних паперів (корпоративних прав), надання брокерських, дилерських послуг;

− передавання основних фондів як внеску до статутного фонду юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права;

− оплата вартості фундаментальних  досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок державного бюджету України.

     База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки і збори.

    У разі бартерних операцій база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

    Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.

    Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) є поворотною, до бази оподаткування не включається.

    Сфера і види діяльності суб’єктів господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану вартість.

    Важливим для покупця-суб’єкта господарювання — є визначення джерела сплати і подальшого відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного до ціни.

 

    Встановлені такі джерела відшкодування вхідного ПДВ:

− для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб’єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету;

− для суб’єктів господарювання, звільнених від оподаткування ПДВ, суми ПДВ, сплачені у зв’язку з  придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва;

− якщо суб’єкт господарювання — платник податку — купує товари (роботи, послуги), вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок відповідних джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу податкового кредиту не включається.

    Податковий кредит складається із сум податків, сплачених підприємством у звітному періоді за придбану продукцію, вартість якої відноситься до валових витрат, основних засобів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Погашення податкового кредиту здійснюється за рахунок сум ПДВ від реалізації продукції підприємством.

   Податкове зобов’язання — це загальна сума податку, яку зобов’язаний сплатити (нарахувати) платник податку у звітному (податковому) періоді.

   Податковий кредит — це сума, на яку підприємство (платник податків) має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

   Для розрахунку ПДВ встановлені ставки:

− 20 % від бази оподаткування, що включаються до ціни продукції;

− Нульова ставка.

    Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

− продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку  за межі митної території України;

− продаж робіт (послуг), призначених  для використання і споживання за межами митної території України;

− продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України  в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

− надання транспортних послуг з перевезення пасажирів  і вантажів за межами митного кордону України;

− продаж вугілля та продуктів  його збагачення, вугільних і торф’яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу.

     Отже, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій уможливлює включення до суми податкового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані товари (роботи, послуги), що були використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

    Підставою для включення ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається в продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим документом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні законодавчі документи.

    Не дозволяється включати до податкового кредиту витрати на сплату ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ

грошей на оплату таких  робіт (послуг). Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

    Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету суб’єктом господарювання — платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

    Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

    Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована до суми наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету.

    Терміни сплати ПДВ до бюджету. Вибираючи податковий період, платник має врахувати можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту. Таке відшкодування безпосередньо пов’язане з податковим періодом.

    Для платників податку, у котрих обсяг операцій, що оподатковуються, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає

за звітним періодом.

    Платники податку, обсяг операцій яких з продажу менший від 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, можуть застосовувати податковий період за власним вибором, який дорівнює календарному місяцю чи кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає до податкового органу за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року дозволяється змінювати квартальний період на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку зміну подається платником податку до податкового органу за місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

    Якщо за декларацією сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань, різниця зараховується в погашення існуючих заборгованостей з ПДВ інших платежів, а залишки підлягають відшкодуванню з бюджету протягом 30 днів, наступних за днем подання декларації, шляхом зарахування на рахунок платника або видання йому казначейського чека.

    Для отримання бюджетного відшкодування платником податку у строки, визначені для подання щомісячної податкової декларації, до податкового органу подається розрахунок бюджетного відшкодування спеціальної форми.

    До податкової декларації з ПДВ за скороченою формою розрахунок бюджетного відшкодування не подається.

    Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

   На суму бюджетної заборгованості нараховуються відсотки в розмірі 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

 

 

 

Розділ 2.2

Акцизний збір

    Акцизний збір — це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні монопольні товари і включається до їхньої ціни.

   Платниками податку акцизного збору є:

− суб’єкти підприємницької  діяльності, також їхні філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) — виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини за товарами (продукцією), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, з доручення яких виготовляється продукція на давальницьких умовах за товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, що сплачують акцизний збір виробнику;

− нерезиденти, що здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України, безпосередньо або через їх постійні представництва або осіб, прирівняних до них відповідно до законодавства;

− будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності вкладених у них

іноземних інвестицій;

− фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі на митну територію України та у вигляді супроводжувального або не супроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують підакцизні товари, переслані через митний кордон України у вигляді поштових чи інших відправлень, в обсягах або за вартістю, що перевищують визначені митним законодавством норми безмитного перевезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

− юридичні або фізичні особи, які купують (одержують) в інші формування володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари в податкових агентів.

    Під податковим агентом розуміється суб’єкт підприємницької діяльності, створений у вигляді підприємства з іноземними інвестиціями, що уповноважений здійснювати нарахування та стягнення акцизного збору з його платників, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з платників цього збору, до бюджету.

    Податковим агентом вважається також уповноважений державний орган, що здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених з вільного обігу або конфіскованих у випадках, передбачених законодавством. Податковий агент не є платником акцизного збору, але це особа, уповноважена законодавством

нараховувати, стягувати  акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету.

    Об’єктом оподаткування є:

− обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безкоштовного передавання товарів або з частковою їх оплатою;