Непрямі податки з підприємств

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана

кафедра статистики

дисципліна «Статистика  державних фінансів»

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: «Непрямі податки з підприємств»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

 студентка 4-го курсу

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

План

Вступ

1. Сутність оподаткування підприємств та податкова система.
2. Непряме оподаткування підприємств.
1. Податок на додану вартість (ПДВ).
2. Акцизний збір.
3. Податок мито.

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      Стабільна та збалансована податкова система – ефективний інструмент економічної політики держави в умовах ринкової трансформації. Побудова раціональної податкової системи потребує розвитку теорії оподаткування, передусім досліджень окремих форм податків, їхнього взаємозв’язку із розвитком економічного і політичного життя.

        Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи. Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умов оподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів. Таким чином, структура, яка може охопити всі види податків, складається з прямих  непрямих податків. Найсуперечливішим у фіскальній науці є питання про сфери застосування непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Саме тому в історії фінансової науки знання генезису сутності окремих форм податків, зокрема непрямих, дасть змогу осмислити світовий і вітчизняний досвід та побудувати у нашій державі збалансовану податкову систему.

        Непрямі податки з’явилися наприкінці XVIII ст., коли розвиток податкових форм відбувся одночасно в двох напрямках – прямого і опосередкованого оподаткування. Історичний розвиток системи оподаткування привів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків – акцизів, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, насамперед чітко визначений об’єкт оподаткування – обсяг обороту чи додану вартість. При цьому об’єкти оподаткування частково зберігаються: пряма форма – податок на прибуток і непряма форма – податок на додану вартість, частину якої становить той же прибуток.  
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються несправедливими і фіскальними.

        Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито. Непрямі податки сплачує багато платників за місцем  створення нової вартості, ці податки різняться простотою обчислення; широка база оподаткування сприяє зростанню доходів бюджету; вилучення податку на всіх етапах руху товарів забезпечує рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

       Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли  тому, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.  
       Побудова ефективної податкової системи – одне з найважливіших завдань економіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежить функціонування самої держави. Оскільки в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави, розгляд можливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним. Що є неможливим без розуміння сутності, порядку обчислення і сплати непрямих податків.

 

Розділ 1

Сутність оподаткування  підприємств

та податкова  система

      Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. Податки — це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат. Обов’язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть

здійснюватися у формах:

− податки;

− плата за ресурси;

− цільові відрахування.

    Суспільне призначення податків виявляється в двох основних функціях:

− фіскальна;

− регулююча.

    Фіскальна функція полягає у формуванні грошових доходів держави (мобілізації коштів у розпорядження держави і формування централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави).

    Регулююча функція податків проявляється через вплив податків на різні сторони діяльності суб’єктів господарювання (держава регулює розвиток економіки і соціально-економічні процеси в суспільстві). Функції податків діють одночасно і взаємоузгоджені. Неможливо також розмежувати податки на суто фіскальні й регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути й регулюючої. Застосування податків як фінансових регуляторів надзвичайно

складне і важливе, оскільки вони торкаються всіх сфер життя як платника податків, так і суспільства загалом. Ефективність застосування податків залежить від їх реальності: об’єкта оподаткування, розміру ставок, податкових пільг, сталості законів про оподаткування тощо, тобто від сталості й реальності податкового механізму, податкової системи. Тому в умовах ринкової економіки завданням держави в галузі податків є створення такої системи оподаткування та умов для платників податків, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва і збільшенню доходів бюджету, що дало б змогу державі якнайкраще виконувати свої функції. Сукупність діючих у державі податків і податкових платежів утворює податкову систему. Сукупність форм і методів

стягнення частини доходу юридичних і фізичних осіб у дохід бюджету утворює систему оподаткування.

     Система оподаткування — це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави. Податкова система будь-якої країни має будуватися, виходячи з її соціально-економічного становища. І для того, щоб ця система забезпечила отримання позитивних результатів, потрібне її наукове обґрунтування, що включає системність, встановлення визначальної основи системи оподаткування, а також формування правової бази і вихідних принципів. Визначальною основою податкової системи є обсяг витрат бюджету. Види податків та їх обсяг у державі встановлюються з метою покриття витрат. Виходячи з цього, податки є вторинними щодо витрат бюджету. Збалансування обсягу податків і податкових платежів, що надходять до бюджету, з обсягом бюджетних витрат держави — основне завдання державних фінансових органів.

      Правовою основою податкової системи є відносини власності. Форма власності визначає право держави на доходи. При державній власності все майно підприємств і доходи, що створюються ними, належать державі. Держава вирішує, яку частку доходів підприємств централізувати до бюджету та інших

централізованих фондів, а  яку залишити трудовим колективам. Що ж до приватних і колективних  підприємств, то держава може централізувати до бюджету лише частину доходів, що необхідна для задоволення загальнодержавних потреб.

      До вихідних принципів побудови податкової системи належать: формування доходів бюджету у процесі перерозподілу ВВП; встановлення однакових обов’язків і відповідальності перед бюджетом для суб’єктів господарювання всіх форм власності; встановлення оптимального співвідношення між частиною доходу, що стягується з підприємств, і частиною, що залишається у них для розвитку власного виробництва, соціальної сфери і матеріального стимулювання працівників.

     Основні принципи побудови системи оподаткування:

− обов’язковість;

− стимулювання підприємницької  виробничої діяльності та інвестиційної активності;

− рівнозначність і пропорційність;

− соціальна справедливість;

− стабільність;

− економічне обґрунтування;

− рівномірність сплати;

− недопущення проявів  податкової дискримінації.

     На жаль, не всі з перелічених принципів достатньо реалізуються за здійснення податкової політики, у законодавчих актах щодо окремих податків.

    Система оподаткування складається з двох підсистем:

− оподаткування юридичних  осіб (підприємств);

− оподаткування фізичних осіб.

Система оподаткування підприємств  в Україні зображена на рис. 1.

Рис. 1 . Система оподаткування підприємств в Україні.

 

 

 

 

Розділ 2

Непряме оподаткування  підприємств

    В Україні використовуються три види непрямих податків:

− податок на додану вартість;

− акцизний збір;

− мито.

    Непрямі податки включають до цін товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. Непрямі податки мають, переважно, фіскальне спрямування. На суму непрямих податків відповідно зростає ціна товарів, що впливає на їх виробництво й реалізацію.

    Платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи — суб’єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб’єктами

господарювання. Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, які більше споживають товарів, мають більш високі доходи. Розглянемо сутність зазначених видів непрямих податків, порядок їх стягування і сплати до бюджету.

 

Розділ 2.1

Податок на додану вартість (ПДВ)

     Податок на додану вартість — один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.

    Податок на додану вартість — це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів, робіт та послуг. Відповідно до законів України, платниками ПДВ є всі юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

   Платниками ПДВ є:

− особи, якщо обсяг виконуваних  ними операцій, що підлягають оподаткуванню  з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

− особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України  або отримують від нерезидента  роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, у випадках, коли такі особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не оподатковуються згідно із законодавством;

− особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку торговельну діяльність за готівку  незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в

порядку, встановленому законодавством;

− особи, які на митній території  України надають послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

− особи, які несуть відповідальність за внесення податку до бюджету за об’єктами оподаткування на залізничному транспорті, що визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

− особи, які надають послуги  зв’язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат, пов’язаних з наданням згаданих послуг і отриманих іншими особами, які підпорядковані таким особам.

    Об’єктом оподаткування при нарахуванні ПДВ є обороти з продажу продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг. При цьому при продажу товарів об’єктом оподаткування є обороти не лише з продажу товарів власного виробництва, а й купованих. При продажу робіт об’єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних та інших робіт, у тому числі робіт, виконаних господарським способом. При продажу послуг об’єктом оподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розвантажувальних, зв’язку, побутових, рекламних та ін., а саме:

− продаж товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості в межах підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не відносяться до собівартості виробництва, а також для своїх працівників;

− з передачі товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);

− з передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам чи громадянам;

− з реалізації предметів  застави, ураховуючи їх передачу заставоутримувачу  при невиконанні зобов’язання, забезпеченого  заставою.

   Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість», об’єктом оподаткування є такі операції платника: