Уявлення молоді про життєвий успіх

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Факультет менеджменту, економіки, соціології та філології

Кафедра соціології

Курсова робота

Уявлення молоді про життєвий успіх: соціологічний  аналіз

 

 

 

 

 

 

Виконавець:

ст. гр. СЦ-09 1-з

Пономарьова Ганна Сергіївна

Науковий керівник:

к. с. н., доцент

Мачуліна Ірина Іванівна

 

 

 

 

 

 

Дніпродзержинськ

2013 рік 
ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЖИТТЄВОГО УСПІХУ

 

1.1 Концепція життєвого  успіху

 

1.2 Умови формування  життєвої успішності людини

 

1.3 Життєвий успіх очима  молоді

 

РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ЖИТТЄВОГО УСПІХУ СЕРЕД МОЛОДІ

 

2.1 Життєвий успіх: чоловіча і жіноча модель

 

2.2 Молодь у міжпоколінній взаємодії

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

Над тим, що таке життєвий успіх, ламали голову багато поколінь. Але до єдиного розуміння цього  питання так і не прийшли.

Адже скільки людей, стільки й думок. І всі вони різні. Це залежить від виховання, від  рівня знань, навіть від особистих  якостей людини.

Для одних людей життєвий успіх полягає насамперед у матеріальному  добробуті. Для інших – зовсім в іншому. Кому чужі грошові проблеми. Вони захоплені своєю роботою і знаходять душевний спокій у зовсім інших цінностях. І це теж свого роду “життєвий успіх”. На мій погляд, він поміщений в сукупності моральної задоволеності, душевного спокою і матеріального благополуччя. Тільки при сукупності цих благ людина може відчувати себе щасливим і тоді його голова звільняється від повсякденних турбот, йому не доводиться думати про “хліб насущний”. У нього з’являється бажання працювати, втілювати в життя цікаві ідеї.

І це стосується не тільки кінця кар’єри, а й особистого щастя. Людина, яка має улюблену роботу і робить успіхи чи має шанувальників свого таланту, без домашнього вогнища не може бути повністю задоволений життям.

Тільки сімейне благополуччя може зробити людину по-справжньому  щасливим. І такі люди свій життєвий успіх пов’язують з теплотою, зарядом  позитивної енергії, яку отримують  в колі сім’ї.

 Але життєвий успіх в той же час, як рулетка: одному везе, іншому ні. А з іншого боку, людина сама творець свого щастя. У кожного має бути завзятість, терпіння, а головне – бажання домогтися чогось у житті.

Може бути, з моєю точкою зору багато хто не погодиться, може бути, для них життєвий успіх – щось зовсім інше. Але на це можна відповісти одне: “Скільки людей, стільки й думок”.

Актуальність  теми. Трансформації базисних структур суспільства, динамізм поновлення середовища проживання неминуче призводить до зміни механізмів життєдіяльності особистості. Старі моделі, за якими раніше діяла людина, не працюють в новому середовищі, отже, виникає необхідність пристосування до нових моделей поведінки, що, в кінцевому рахунку, вимагає оновлення поглядів, думок, цінностей особистості.Таким чином, перетворення в культурі закономірно відбиваються на такому соціокультурному феномені як життєвий успіх. Актуальним стає вивчення сутнісних характеристик життєвого успіху, виявлення змісту, протиріч формування та тенденцій зміни уявлень про успіх у різних соціальних груп. Життєвий успіх є складним, багатовимірним явищем. Складність вивчення успіху обумовлена ​​його суперечливим характером. По - перше, можна говорити про протиріччя суб'єктивного та об'єктивного в успіху. З одного боку, успіх суб'єктивний, так як співвідноситься з особистісними критеріями успішності - неуспішності, з індивідуалізацією своєї особистості в соціальному середовищі. З іншого боку, успіх об'єктивний, оскільки обумовлений соціальними стереотипами успішності, прагненням не бути ізольованим від оточення, прагненням бути визнаним в соціальній групі, самоствердитися в ній. По - друге, життєвий успіх, з одного боку, є результатом життєдіяльності особистості, вибудуваної в логіці послідовних досягнень, з іншого боку, відправним пунктом, метою, направляючої особистість на її життєвому шляху. По - третє, існує суперечність між життєвими домаганнями і реальними можливостями для їх реалізації. Це обумовлено, з одного боку, нестабільністю соціального середовища, з іншого - неготовністю, невмінням особистості до проектування свого життя. Все це робить актуальною проблему життєвого успіху. Проблема життєвого успіху важлива для всіх соціальних груп. Однак особливий інтерес для нас представляє молодь. Інтерес до цієї групи традиційно загострюється в кризові періоди розвитку суспільства. Нестабільність середовища веде до трансформації механізмів соціалізації молодого покоління. Молодь є важливим об'єктом і суб'єктом соціальних перетворень, що володіє мобільністю, інноваційністю, ініціативністю. Таким чином, вивчаючи подання про життєвий успіх у молоді, ми вивчаємо і якісні характеристики даної соціальної групи. Дослідження порушеної в цій роботі проблематики актуально не тільки з наукової точки зору, але і з позиції практичного використання результатів.Аналіз уявлень молоді про життєвий успіх, сутнісних характеристик успіху у свідомості різних категорій молоді, факторів формування уявлень необхідний для розробки навчальних програм і технологій у середній та вищій школі. Таким чином, теоретична нерозробленість проблеми та її практична значущість говорять про актуальність і новизну рукопиу.

Ступінь розробленості проблеми. Феномен життєвого успіху до теперішнього часу ще не став предметом цілеспрямованого наукового аналізу у вітчизняній соціології. Роботи, в яких здійснювалися спроби вивчення успіху, нечисленні. У більшості досліджень розглядаються окремі аспекти та елементи даного феномена. Таким чином, концепція життєвого успіху вимагає подальших теоретичних і емпіричних досліджень. Вивчення наукової літератури, що відноситься до теми дослідження, дозволило виділити кілька підходів до аналізу життєвого успіху. Соціологічний підхід. До нього відносяться роботи В.І. Бакштановскій, М. Вебера, Г.Л. Тульчинського, Ю.А. Согомонова, Ю.В. Согомонова, В.А. Чурилова, в яких розглядається сутність, структура успіху, специфіка успіху молоді. Роботи, присвячені проблемам самоствердження особистості (Є.П. Нікітіна, Н.Є. Харламенковой). Також до даного підходу слід віднести роботи, предметом досліджень в яких є фактори формування життєвого успіху (У. Бек, П. Бергер, Т. Веблен, Е. Гідденс, Т. Лукман, Дж. Мід, А. Щюц). Психологічний підхід (Дж. Аткінсон, О.Н. Арестова, Л.В. Бороздіна, AB Глухарьова, Л.М. Головіна, У. Джеймс, Т. Дембо, К. Левін, О.М. Батьківщина, Г.В. Турецька, X. Хекхаузен, Ф. Хоппе, М. Хорнер). Ці дослідники роблять акцент на вивченні психологічної сутності успіху - рівні домагань, мотивації досягнення / уникнення успіху, їх детермінації і впливу на поведінку індивіда. Культурно - антропологічний підхід. До даного підходу слід віднести роботи Р. Бенедикт, Ф. Боаса, К. Гирца, Б. Малиновського, В. Тернера, Д. Шнейдера. У центрі аналізу перебуває культурна детермінація досягнення успіху, соціокультурні моделі досягнення успіху. Життєвий успіх, таким чином, це життєва стратегія особистості, вибудувана в логіці прямування культурних зразків і ідеалам. Філософський підхід (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Є.В. Грунт, Р. Декарт, І. Кант, T.H. Коган, С. К'єркегор, Т.Мор, Ф. Ніцше, Ж.-Ж. Руссо) . Життєвий успіх розглядається як вирішення проблеми сенсу життя і сенс життя як вираз уявлень про успіх. До окремої групи робіт слід віднести дослідження, присвячені вивченню молоді як соціально - демографічної групи. Її сутнісні характеристики розглянуті в роботах І. Андрєєвої, Д. Аусубеля, Р. Бенедикт, В.М. Бикова, Ю.Р. Вишневського, С.Н. Воробйова, Н. Голубкової, Ю.А. Зубок, С.Н. Іконникової, Л.Н. Когана, І.С. Кона, В.Т. Лісовського, М. Мід, JI. Новікової, Б.С. Павлова, В.Г. Попова, O.A. Раковської, З.В. Сікевич, М.Х. Тітми, Ф.Р. Філіппова, С. Хола, В.І. Чупрова, В.Т. Шапко, Е. Шпрангер, С. Ейзенштадта та ін.

Мета. Вивчити основні характеристики і протиріччя розвитку уявлень молоді про життєвий успіх у сучасному світі; на основі вториних даних провести соціологічний аналіз.

Завдання. 1. Уточнити поняття «життєвий успіх».2. Виявити основні сутнісні характеристики життєвого успіху в уявленнях молоді та особливості їх прояву в декількох підгрупах досліджуваного об'єкта. 3. Дослідити вплив основних об'єктивних і суб'єктивних факторів на подання молоді про життєвий успіх. 4. На підставі теоретичного та соціологічного дослідження розробити типологію уявлень молоді про життєвий успіх.

Об’єкт. Молодь.

Предмет. Життєвий успіх молоді.

Структура курсової роботи. Вступ, 2 розділи, 6 підрозділів, висновки та списки використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЖИТТЄВОГО УСПІХУ

1. Концепція життєвого успіху

  Розглядаючи концепцію "життєвий успіх" як конструкт першого порядку (повсякденне визначення), дослідник сполучає поняття з різним змістовним наповненням, що часто приводить до неясності. Повсякденне трактування поняття "успіх" припускає:

1) удачу в досягненні  чого-небудь;

2) суспільне визнання;

3)гарні результати  в роботі й навчанні.

  В українському словнику приблизно таке тлумачення концепту успішності: щасливий, вдалий, благополучний, тріумфальний. Слова "вдалий" і "щасливий" є інтенсифікаторами даного змісту, оскільки "благополучний" вказує на сприятливе, без певних ускладнень завершення певної справи. Можна помітити, що всі тлумачення успіху ухвалюються й перебувають у рамках життєвого простору особистості. Однак концепт "життєвий успіх" проявляється і може фіксуватися як соціальний феномен, оскільки поза соціальним полем даний конструкт сприймається й емпірично фіксується лише як емоційний стан задоволеності, щастя, благополуччя і т.д.

  Досить ґрунтовне визначення феномену "життєвий успіх" дають російські соціологи Ю.В.Согомонов, А.Ю. Согомонов [8, с.202]. Уточнивши їхнє визначення під життєвим успіхом ми будемо розуміти сукупний конструкт репрезентативної досягницької культури і набору суб'єктивованих практик інтерпретації соціокультурних умов. Виходячи із запропонованої концептуалізації, будемо вважати, що практики сприйняття життєвого успіху здіснюються агентом у рамках об'єктивних і суб'єктивних структурі обумовлені соціокультурними умовами, у яких вони конструюються й відтворюються агентами. Згідно з теорією практик П. Бурдь'є, об'єктивні соціальні структури інтеріоризуються у формі соціально структурованих ансамблів практичних схем або інкорпорованих структур - "габітусів", схильних функціонувати як структуруючі структури, що породжують практики й уявлення".

  У межах психологічного підходу досліджується особистісне переживання досягнення успіху, а сам успіх розглядається як основа самореалізації, особистості, тенденція до самоактуалізації та особистісного росту. Вчені психологи зосереджують свою увагу на дослідженні чинників, які є передумовами успішної діяльності особистості. Успіх з психологічної точки зору - це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого прагнула особистість, збігається з її очікуваннями або перевищує їх. Успіх передбачає оптимальне співвідношення між очікуваннями особистості та результатами її діяльності. Успішність розглядається як характерологічна особливість особистості, що показує наскільки цей індивід результативний у досягненні поставлених цілей [10, c. 312].

  У психологічній літературі поняття успіху розкривається через його зв'язок з рівнем домагань особистості, мотивацією досягнення (потребою індивіда досягати успіхів і уникати невдач). Цей підхід до вивчення успішності особистості реалізований в роботах засновників концепції мотивації досягнення (Дж. Аткінсон, В. У. Майер,Х. Хекхаузен, Ф. Мак-Клелланд). Психологи - представники біологічно орієнтованої теорії обдарованості, (Д. Гольман) досліджують особистісні детермінанти успішної поведінки особистості, а саме: особливості органічної конституції особистості, інтелект, здібності, навички, самооцінка, особливості ціннісних орієнтацій, локус контролю. Поряд з цими чинниками, передумовою успішної діяльності вважається наявність певного набору психологічних характеристик та рис характеру особистості, які сприяють досягненню успіху.

  У предметному полі філософії обґрунтування поняття “успіх” пов'язане з проблемою самовизначення особистості, реалізації її “проекту буття”, життєвого призначення. Успіх розглядається як вирішення проблеми сенсу життя, а сенс життя, - як вираження уявлень про успіх.

  Вчені - філософи роблять акцент на дослідженні сутнісної природи успіху, його буттєвих проявів, залежності сутнісного наповнення успіху від особливостей життєвої філософії людини, місця успіху у світоглядній картині особистості. Успіх пов'язують як із зовнішніми чинниками й обставинами, корисністю та практичною доцільністю (Н. Макіавелі, засновники протестантизму - Ж. Кальвін, У. Цвінглі, ідеологи утилітаризму, представники філософії прагматизму - Ч. Пірс, У. Джеймс, Д. Дьюі), так і з внутрішнім станом рівноваги, гармонії і спокою, відсутністю хвилювань і страждань, співвідносячи його з поняттям щастя (Епікур, Лао Цзи, Чжуан Цзи, Б. Спіноза, Л. Толстой) .

  Успіх у філософській традиції нерозривно пов'язаний з поняттям свободи особистості, як можливості самостійного вибору способів діяльності, з категоріями активності та волі, які розглядаються як необхідні передумови успіху. Як запорука успішної діяльності, воля розглядається як в аспекті цілепокладання, так і в аспекті слідування вищій волі, волі абсолюту [13, c. 39].

  У літературі з управлінської діяльності, психології бізнесу та організаційного консультування поняття успіх є одним із найчастіше використовуваних. У теорії управління успіх розглядається як отримання максимального результату при найменших затратах енергії, часу і зусиль. Акцент робиться на досягненні поставлених цілей при мінімальних затратах матеріальних, соціальних і психологічних ресурсів. Успіх в цьому контексті є метою діяльності суб'єкта економічних відносин, а управління - необхідною умовою її досягнення. Тому основним фокусом дослідницьких інтересів є формування стратегій успішної діяльності, розробка методів, прийомів і технологій досягнення успіху, практичних схем підвищення ефективності діяльності та саморегулювання поведінки, технологій самоменеджменту. Значна кількість досліджень присвячена вивченню рис успішного управлінця, виділенню чинників та складових успіху суб'єкта економічної діяльності, а також показників успішності, серед яких основними є результативність, ефективність, продуктивність, практична реалізація.