Суїцидальна поведінка в студентському віці: причини, характеристика, методи реабілітації

9 Проблеми, пов'язані з  намаганням підвести стосунки під алгоритмічний тип "якщо… то…"

 

Наприклад: '"Якщо він любить мене, то принесе сьогодні троянди" або "якщо я народжу йому дитину, то він більше мене не зраджуватиме"). Зрозуміло, що така постановка питання хибна за своєю суттю. По-перше, людина сама видумує собі алгоритм, не порадившись зі своїм партнером. Врешті-решт, навіть вигаданий алгоритм не повідомляється іншому. По-друге, перша і друга причини таких формулювань часто алогічні і не випливають одна з другої. По-третє, ймовірність того, що такий алгоритм випадково подіє, настільки низька, що дивуєшся, чому люди так часто вигадують собі казки і так щиро в них вірять. Варто також зазначити, що при невиконанні другої половини цього алгоритму його "автор" звинувачує в цьому свого партнера так, ніби той йому пообіцяв це здійснити. Проблеми цього типу переважно характерні для тих відносин, в яких не обговорюються взаємні почуття, а мотиви дій партнерів довільно трактуються мовчки обговорення можливе з іншими людьми, але ніколи - один з одним). В результаті, дівчина може народити небажану дитину, не думаючи про подальше своє існування, та існування цієї дитини.   

10. Проблеми пов'язані з неадекватним уявленням про нормальні стосунки, що формує думку про наявні стосунки як неповноцінні.

 

"Щасливі пари ті, що  ніколи не сваряться", або "Коли  люди кохають один одного вони ніколи не почувають ненависті і злості один до одного". Зрозуміло, що так само, як не буває ідеального партнера, так само не буває ідеальних відносин. Шукати їх - означає приректи себе до нескінченних пошуків ілюзії і до зниження цінності наявних відносин або до постійного невдоволення ними, що саме по собі сприяє їх  погіршенню.Як і в ситуації з партнером, важливо приймати наявні відносини тверезо, а іноді і з гумором, відзначаючи їх позитивні та негативні сторони. Важливо розуміти по-перше, що конфлікти (за умови їх конструктивного вирішення) допомагають відносинам розвиватись, адже партнери починають краще розуміти один одного. По-друге, стримувати гнів, роздратування тощо так само небезпечно, як і грубо висловлювати їх іншому. Важливо навчитися спокійно обговорювати свої емоції з партнером, як і вислуховувати його почуття (Можна порівняти вислови: "Я розумію, що ти любиш свою роботу, але я почуваюся самотньо, коли ти щодня затримуєшся на ній" замість "Ти мені вже в печінці сидиш разом з твоєю дурною роботою"). Слід, однак, враховувати, що чоловікам, як правило, важче обговорювати почуття, ніж жінкам, можливо тому більша частина суїцидальних спроб саме серед чоловіків, які всі свої почуття намагаються тримати в собі. 

11. Проблеми, пов'язані з чітким розмежуванням партнера, необхідного для любові (або інтимних стосунків) і партнера, потрібного для сім'ї.

 

В цілому проблеми цього  типу більш притаманні чоловікам. У жінок іноді можна зустріти переконання про те, що любов неможливо зберегти в шлюбі. ("Для того, щоб зберегти любов, нам треба розлучитися"). Насправді це зберігає не любов, а закоханість, для підтримання якої необхідно створити умови "живлення ілюзій" – тобто розлучитися, щоб не пізнавати партнера краще, адже це загрожує розчаруванням. Справжня ж любов, як ми вже зазначили, в пізнанні партнера лише зміцнюється.Говорячи ж про чоловіків, варто згадати так званий комплекс "мадонни-повії", згідно з яким кохана дівчина, з якою підтримуєш інтимні стосунки, не підходить під роль законної дружини. На роль останньої може претендувати лише "тиха", "спокійна", "цнотлива" дівчина, яка обожнює свого потенційного чоловіка і схильна жити його життям та його досягненнями (власне кажучи, дівчина, яка не має жодного бажання і намірів щодо самовираження поза межами сімейних, переважно господарських обов'язків). 

12. Проблеми, пов'язані з неадекватним сприйняттям ставлення до нас небайдужого нам представника протилежної статі.

 

Коли ми закохуємося, то схильні  переоцінювати (а іноді й просто вигадувати) взаємні почуття людини, яку кохаємо. Це породжує певні очікування і "плани на майбутнє", в яких ми бачимо себе в парі з обраною нами людиною.Фантазія малює найсміливіші картини в той час, як реальність може їх зовсім не підкріплювати. Зрозуміло, що коли ми нарешті дізнаємося правду, це призводить до певної психологічно травмуючої ситуації. Іноді трапляється так, що кохана нами людина дійсно демонструє неабияку зацікавленість нашою персоною, але в результаті може виявитися, що ця людина веде себе подібним чином з багатьма іншими, або діє так, аби використати нас у своїх цілях. І тут постає нова проблема - розуміючи, що обрана людина не відповідає очікуванням, її прагнуть розлюбити, що нерідко викликає значні змали у внутрішньому світі. 

13. Проблеми, пов'язані з розлученням двох закоханих,

 

Виникають у ситуаціях, коли один з пари зустрів іншого (іншу) або втратив почуття до партнера. Завжди важко "починати життя спочатку", а за даних обставин важливо контролювати свої дії, не допустити імпульсивних учинків, які потім можуть призвести до неочікуваних небажаних наслідків.  У разі смерті коханого допомога полягає в сприянні відреагування на втрату, оскільки відсутність реакції обов'язково проявиться в майбутньому (наприклад, за умов втрати іншо близької чи рідної людини) з набагато більшою силою і деструктивними наслідками. Важливо також визнати своє право на щасливе життя без коханої людини, яка покинула, зрадила чи померла. 

 

Всі вищезазначені проблеми, які визначені І.Попиком,[14] пов'язані з "кризою злиття", можна віднести до трьох блоків:

 Проблеми, які унеможливлюють  саму спробу "злитися" з іншоюлюдиною.

 Проблеми, які виникають  у процесі спроби "злитися".

 Проблеми, які виникають  як наслідок реалізації такої  спроби.

 

Звичайно, список причин "кризи  злиття" можна продовжити. Слід також  зазначити, .що ці проблеми рідко зустрічаються  в "чистому вигляді", частіше - співіснують, породжують одна одну і  т. д.З одного боку, зазначені проблеми пов'язані з особистісними рисами та особливостями юнаків і дівчат, з другого боку - вони пов'язані з неадекватними і нереалістичними уявленнями про потенційного чи наявного партнера, любов і близькі стосунки взагалі.

 

Тому корекційна і терапевтична робота зі студентами, які переживають "кризу злиття", повинна проявлятися саме в цих двох руслах:

 корекція особистісних  рис; 

 корекція паттернів  - уявлень про партнера і стосунки  з ним.   

 ІІІ. Шляхи та методи  допомоги суїцидентам 

 

Дослідження суїцидальності молоді, як і суїцидальності загалом, пов'язане з труднощами отримання, пізнання об'єктивної інформації. Хворі з суїцидальними тенденціями потребують медичної, насамперед психіатричної допомоги.

 

Можна виділити два рівня допомоги:

 запобігання суїциду; 

 допомога після реалізації суїцидальної спроби. 

 

Коротко проаналізуємо кожну  з них, детальніше зупинившись на першій, адже цю допомогу може надати кожен  з нас. Загальновідомо, що більшість  студентів висловлююють свої наміри  про самогубство, зазначаючи, що життя  вратило для них сенс, вони не бачать себе в майбутньому. Завдання родичів і друзів, почувши таке висловлювання не проігнорувати його, а спробувати ввійти в довіру, пам"ятаючи, що не потрібно боятися прямого запитання про майбутні наміри. Кожна людина в своєму житті прагне спілкування, тож допоможемо один одному. Не варто перконувати себе в тому, що після невдалої суїцидальної спроби, юнак ніколи більше до цього не повернеться. Статистика доводить, що майже половина з тих, хто здійснив незавершений суїцид, повторюють суїцидальні спроби. Серед них приблизно 10 % - протягом першого року. Потрібно пам'ятати, що якщо дитина спромоглася на цей вчинок, без надання належної допомоги, вона спробує це знову і знову.Іноді ми можемо несерйозно сприймати суїдидальні спроби, вважаючи, що дитина таким чином хоче привернути до себе увагу, проте більшість діє дуже серйозно, і треба зробити все для запобігання такого вчинку, щоб потім не шкодувати все своє життя.Після суйдидальної спроби, перша невідкладна допомога надається психіатром, який вводить в організм психофармакологічних препаратів для зняття психомоторного збудження. Тактика лікаря-психіатра залежить від конкретної ситуації та психосоматичного стану хворого. Одних хворих у постсуїцидальному періоді госпіталізують у психіатричну лікарню, інших, якщо необхідна спеціалізована допомога, - в соматичну лікарню. Із соматичних лікарень, куди суїцидентів було направлено для надання необхідної медичної допомоги, після консультацій лікарів – психіатрів їх переводять до психіатричного стаціонару, де їх очікує обмежувальний режим та медикаментозне лікування в окремо відведених палатах. Питання про можливість виписки із лікувального закладу вирішує комісія лікарів, які керуються певними чинниками, задля запобігання повторих спроб. Після виписки із лікарні, суїциденти продовжують перебувати під наглядом суїцидологічного кабінету психоневрологічного диспансеру. 

 Висновки 

 

Акт самогубства особливо вражає людську свідомість тоді, коли його вчиняє юна людина. Наявність суїциду, наркоманії та алкоголізму (існує тісний взаємозв'язок між наркоманією, алкоголізмом, депресією і суїцидальною поведінкою) серед молоді, а особливо його зростання глибоко вражає.В роботі подано короткий екскурс поглядів на феномен суїциду в світовій історії, визначено поняття суїциду. Основна частина роботи присвячена аналізу  зовнішніх чинників суїцидальності серед студентів, адже суїцидальні настрої і суїцидальна поведінка пов'язані з глибинною кризою у світогляді, ціннісно-оріїнтаційній сфері особистості (життя втрачає сенс, стає тужливим і безрадісним, а майбутнє – безперспективне і позбавлене цінності). Це чинники пов'язані з качанням у вищому учбовому закладі (зміна стандартних умов життя, зміна оточення, вихід з-під опіки батьків, матеріальна невлаштованість у житті, збільшення інтелектуальних навантажень).

 

У зв'язку з цим виділено та проаналізовано класифікацію криз, пов'язаних з циклом навчання у вищому учбовому закладі за Н. Хазратовою, а саме:

 криза адаптації до  умов навчання у вузі (1 курс);

 криза "середини" навчання (2-3 курси);

 криза завершення навчання  і переходу в інший соціальний статус (5 курс - початок трудової діяльності);

 криза відрахування  з вузу, яка створює деривацію  такого необхідного у 20-річному  віці почуття причетності. 

 

Крім того в роботі звернута увага на такий суїцидальний чинник, як неможливість побудови здорових взаємовідносин з протилежною статтю.

 

За основу взята класифікація причин кризи взаємостосунків з  протилежною статтю за І.Попиком, де зазначено, що основними проблемами у побудові взаємовідношень є:

 проблеми, пов'язані з  високим рівнем вимог до свого обранця;

 проблема пов'язана  з пошуком (на підсвідомому рівні) партнера, який має реалізувати в житті ті плани, які особистість не здатна реалізувати самостійно;

 проблеми на комунікативному  рівні;

 проблеми пов'язані з нав'язаними стереотипами (розмежування обов'язків між хлопцем і дівчиною, страх перед статевим зближенням, проблеми створення сімейних стосунків);

 та проблеми пов'язані з втратою коханою людини, чи то від її смерті, чи від розриву стосунків.

 

Кожна з цих проблем  може сильно вразити остаточно ще не сформовану психіку молодої людини, і без надання вчасної і  належної допомоги може призводити до патологічних висновків. У зв'язку з  цим зазначено, якими методами і  шляхами можна надавати допомогу суїцидально налаштованим студентам. Основним методом допомоги є спілкування з фахівцем, який шляхом віднайдення основної причини кризової ситуації, зорієнтовує свої сили на вихід із становища, головними серед яких мають бути  любов до дитини, чесність з нею, компромісність та відвертість.

 Література 

 Амбрумова А.Г. Возрастные  аспекты суицидального поведения  // Сравнительно-возрастные исследования  в суицидологии: Сб. научн. Тр. –  М.,1989

 Амбрумова А.Г., Вроно  Е.М.. О некоторых особенностях  суицидального поведения детей  и подростков // Журнал невропатологии  и психоатрии им. С.С.Корсакова.  – Т.83. – Вып. 10. - 1983.

 Амбрумова А.Г., Вроно  Е.М. , комарова Л.Э.Суицидальное поведение  в роду других девиаций подростков // Комплексные исследования в  суицидологии: Сб. научн. Тр. – М., 1986

 М.Бердяев. О самоубийстве. - М., 1992.

 Варбан Є.О. Стратегії  і прийоми психологічного подолання  життєвих криз особистості // Практична  психологія та соціальна робота. -№ 8, 9, - 1998.

 Доній В.М. Життєві  кризи особистості. - К.,1998.

 Достоевский Ф. Дневник  писателя. – М., 1964

 А.Камю. «Миф о Сизифе.».-М.,1990.

 Козлов Н.И. Как относателя. к себе и людям, или практическая  психология на каждый день. - М.; Новая шк., АСТ-Пресс, 1996. - 320с. 

 Курьянски Дж. Как найти  мужчину моей мечты. - М.: МИРТ, 1995.-416с. 

 Пауль Дж. М. Как  сохранить твою любовь. - М.: МИРТ, 1994. -448 с.

 І.Попик. Проблеми взаємостосунків  з протилежною статтю в студентські  роки,або "криза злиття"// Особистісні кризи студентського віку:Зб. Наук.статей/За ред. Т.М.Титаренкою – Луцьк, 2001. –112 с.

 Психологія суїциду:посібник/За ред. В.П.Москальця.-К.,2004.

 Суицид. Хрестоматия по  суицидологии. – К., 1996

 Суицидология. Прошлое  и настоящие. Проблемы самоубийства в трудах философов…-М.,2001

 Суицидологыя:теорыя та практика (зб. Наук. Ст.) / За ред. О.М.Морозова, А.Г. Чуприкова. – К., 1998

 Сатир В. Как строить  себя й свою семью. - М.: Педагогика - Прес, 1992.- 192с. 

 Фромм 3. Искусство  любить / Душа человека. - М.: Республика, 1992.-430с. 

19. Хазратова Н. Психологічні  проблеми та особистісні кризи  студентського віку// Особистісні  кризи студентського віку:Зб. Наук.статей/За ред. Т.М.Титаренкою – Луцьк, 2001.

 Шестопалова Л.М. Самогубство  як явище. - К.,2000

 Шихи Г. Возрастные  кризисы. Ступени личностного  роста. - СПб.: Ювента, 1999. - 436 с.

 

 

 

 

[1] Доній В.М. Життєві  кризи особистості.  -  К.,1998. –  С.226

 

[2] Достоевский Ф. Дневник  писателя. - М.,1964

 

[3] М.Бердяев. О самоубийстве.- М., 1992. – С.8-9   [4] А.Камю. «Миф  о Сизифе.».-М.,1990. 

 

[5] Психологія суїциду:посібник/За ред. В.П.Москальця.-К.,2004.-С.7

 

[6] Там само 

 

[7] Доній В.М. Життєві  кризи особистості.  -  К.,1998. –  С.229

 

[8] Психологія суїциду:посібник/За ред. В.П.Москальця.-К.,2004.-С.46

 

[9] Психологія суїциду:посібник/За ред. В.П.Москальця.-К.,2004.-С.270

 

[10] Хазратова Н. Психологічні  проблеми та особистісні кризи  студентського віку// Особистісні  кризи студентського віку:Зб. Наук.статей/За ред. Т.М.Титаренкою – Луцьк, 2001. –С.14