Сучасны стан та ефетивнисть системи социальной допомоги в Украини

Позитивні зрушення відбулися й у частині ефективності цієї програми: порівняно з 2003 р. у 2008 р. питома вага допомоги, яка потрапляє до бідних, зросла на 7,1% і сягнула рівня 50%.

Допомога на дітей одиноким матерям [3] також є категорійною і не залежить від того, чи отримує одинока матір (або усиновитель) будь-яку іншу допомогу на дітей (див. табл. 9. Також з 2004 р. розмір допомоги був диференційований з урахуванням віку дитини, а, починаючи з 2005 р., при нарахуванні допомоги також почав враховуватися дохід домогосподарства.

Всупереч незначному, але стабільному  зростанню розміру соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, у 2008 р. мінімальна виплата на дитину віком до 6 років склала 162,1 грн. на місяць, а на дитину у віці від 6 до 18 років – 204,15 грн. (або 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), відповідно максимальний розмір допомоги дорівнював 270,1 грн. та 340,25 грн. (50%).

У 2008 р. фактичні витрати держави за даними Міністерства праці та соціальної політики України на допомогу одиноким матерям порівняно з часом початку реалізації цієї програми збільшилися зі 124,2 млн. грн. на рік до 1 329 млн. грн. В цілому, виділені державою кошти на реалізацію цієї соціальної програми по відношенню до загального розміру державного бюджету впродовж зазначеного періоду також відзначилися зростанням майже вдвічі: з 0,23% до 0,57%.

За той же період середньомісячна  чисельність одержувачів цього  виду допомоги поступово зростала з 326,3 тис. до 504,9 тис. (табл. 11).

Таблиця 11

Зведена інформація щодо стану надання  допомоги на дітей одиноким матерям, Україна, 2003 р. та 2008 р.

	2003	2008
Мінімальний (без перевірки доходів) розмір допомоги, грн. / місяць	34,55	—
на дітей до 6 років	—	134,23
від 6 років до 18 років	—	204,15
Фактичні витрати, млн. грн.	124,2	1 329,0
Середньомісячна чисельність реципієнтів, тис.	326,3	504,9
Частка витрат за цією допомогою у структурі витрат Державного бюджету України, %	0,23	0,57
Співвідношення рівня прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та мінімального розміру допомоги, рази	—	—
для дітей до 6 років	8,9	4,02
для дітей від 6 років до 18 років	11,1	3,33

Нажаль, статистична база Держкомстату дозволяє здійснити оцінку допомоги на дітей одиноким матерям, починаючи тільки з 2006 р., але й у 2008 р. вже намітилися позитивні тенденції щодо реалізації цієї допомоги. Так, рівень охоплення бідного населення цією державною соціальною допомогою навіть за останні два роки зріс з 2,9% до 3,5%. Причому, простежується закономірність підвищення популярності допомоги унаслідок зростання її розміру.

Також за означений період спостерігалося підвищення дієвості допомоги на дітей одиноким матерям: якщо у 2006 р. питома вага допомоги у структурі загальних доходів домогосподарств-одержувачів була на рівні 5,8%, то вже у 2008 р. – 8,3%.

Крім того, якщо у 2003 р. отримання допомоги сприяло підвищенню рівня добробуту серед одиноких матерів лише на 4,2%, то вже п’ять років потому рівень бідності серед реципієнтів завдяки допомозі знизився на 12% (табл. 12).

Таблиця 12

Динаміка зміни основних показників результативності від реалізації державної  соціальної допомоги на дітей одиноким матерям серед домогосподарств, які її отримують, Україна, 2006 та 2008 рр., %

	2006	2008
Рівень бідності до отримання допомоги	57,7	36,2
Рівень бідності після отримання допомоги	53,5	24,2
Дієвість (частка допомоги у сукупному  доході реципієнтів)	5,8	8,3

До державних соціальних допомог, які надаються за «комбінованим» принципом, належить допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням [3] (див. табл. 9).. Порівняно з 2005 р. розмір допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, віком до 6 років у 2008 р. збільшився в 1,4 рази, а для дітей віком від 6 до 18 років – у 1,5 разів, відповідно сягнувши рівня 540,25 грн. та 680,5 грн. на особу на місяць (табл. 13).

Таблиця 13

Зведена інформація щодо стану надання  державної соціальної допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, Україна, 2005 р. та 2008 р.

	2005	2008
Максимальний розмір допомоги, грн. / місяць	—	—
на дітей до 6 років	376,0	540,25
від 6 років до 18 років	468,0	680,5
Фактичні витрати, млн. грн.	13,2	295,2
Середньомісячна чисельність реципієнтів, тис.	23,4	36
Частка витрат за цією допомогою  у структурі витрат Державного бюджету  України, %	0,08	0,13

Але порівняно із встановленим розміром прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, розмір допомоги залишився незмінним. Тільки починаючи з 2009 р., заплановано збільшення максимальної суми допомоги, яка не може перевищувати два розміри встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідної вікової категорії.

Впродовж означеного періоду також спостерігалося зростання чисельності реципієнтів допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням. Так, якщо у 2005 р. одержувачами були 23,4 тис. осіб на місяць, то у вже у 2008 р. – 36 тис. (див. табл. 13).

Впродовж 2005-2008 рр. за даними Міністерства праці та соціальної політики України витрати держави на допомогу дітям, які перебувають під опікою чи піклуванням, зросли з 13,2 млн. грн. до майже 295,2 млн. грн. на рік. Одночасно з цим питома вага цих витрат у структурі Державного бюджету України також відзначилися збільшенням: 0,13% у 2008 р. проти 0,08% 2003 р. (див. табл. 13).

Але, незважаючи на зростання фактичних витрат держави на цю програму позитивний ефект від її реалізації став менш помітним: тобто якщо у 2006 р. отримання допомоги знижувало рівень бідності серед реципієнтів аж на 23,3%, то вже у 2008 р. – тільки на 7,3%. Така ситуація викликана низьким темпом зростання розміру допомоги (рівня прожиткового мінімуму для дитини певного віку) порівняно з темпами зростання навіть середніх розмірів доходів населення (які зросли на 77%, тоді як допомога – на 43,7% та 45,4%).

В цілому ж дієвість цієї державної  соціальної допомоги тільки за 2006-2008 рр. характеризувалася позитивними тенденціями, а частка допомоги у сукупних доходах домогосподарств-реципієнтів зросла з 15,9% до 19,5% (табл. 14).

Таблиця 14

Динаміка зміни основних показників результативності від реалізації державної  соціальної допомоги на дітей, які перебувають  під опікою чи піклуванням, Україна, 2006 та 2008 рр., %

	2006	2008
Рівень бідності до отримання допомоги	73,1	33,3
Рівень бідності після отримання допомоги	49,8	26,0
Дієвість (частка допомоги у сукупному  доході реципієнтів)	15,9	19,5

 

Висновки

Таким чином, система державної соціальної допомоги в Україні є розгалуженою та охоплює різноманітні верстви та групи населення, а в основу її організації покладено два основних принципи: адресність та категорійність. Впродовж останніх п’яти років держава збільшувала обсяги бюджетного фінансування на реалізацію різних програм соціальної допомоги, проте про досягнення однозначно позитивного ефекту говорити не можна, оскільки загальна ситуація щодо становища найбільш вразливих верств населення в країні залишалася майже незмінною. Категорійні соціальні програми, на відміну від адресних видів допомоги, все ще залишають можливість домогосподарствам, які їх не потребують, скористатися ними, про що свідчать помилки включення. Але впродовж 2003-2008 рр. питома вага небідних серед отримувачів субсидій та допомоги малозабезпеченим сім’ям відзначилася зменшенням. Окреслена ситуація свідчить про недосконалість механізму перевірки домогосподарств на право отримання допомог, тобто існування проблем методологічного характеру, які спричиняють використання значної частини державних коштів не за «адресою» та мають бути врегульовані на законодавчому рівні.

Водночас низький поріг надання допомоги, а відповідно й малий розмір виплати, небажання витрачати час на оформлення невпливової для добробуту домогосподарства допомоги чи обмеженість у можливостях щодо її оформлення тощо зумовлює як низький рівень охоплення бідного населення програмами соціальної підтримки, так і їх низьку дієвість та ефективність на шляху боротьби з бідністю.

Отже, за сучасних умов, коли одним із пріоритетних напрямів держави є підтримка нужденних верств населення та зниження масштабів бідності, коли держава обмежена щодо бюджетних можливостей і не може розпорошувати свої кошти, система державної соціальної допомоги має вдосконалюватися у напрямку економії використання державних ресурсів завдяки поширенню адресності, що дозволить охопити лише тих, хто найбільше цього потребує, тобто базуватись на принципах соціальної справедливості.

 

 

Література

 

1. Закон України «Про прожитковий мінімум» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, №38, ст. 348.
2. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, №32, ст. 410.
3. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 5, ст.21.
4. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 1, ст.2.
5. «Методика обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги» затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України №486/202524/455/3370 від 15.11.2001 р. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0112-02
6. Борецкая Н. Зарубежный опыт совершенствования рынка труда и социальной защиты населения // Экономика Украины. - 2000. - № 2313. - С. 79.
7. Лібанова Е. Проблеми соціального захисту в умовах перехідної економіки. – К.: День, від 16.02.2007.
8. Новикова О. Обеспечение социальной защиты населения // Экономика Украины. - 2003. - № 1752. - С. 91.

¹ Починаючи з 2004 р., спостерігається стабільне зростання фінансування системи державної соціальної допомоги, зокрема впродовж 2004-2008 рр. частка видатків на соціальний захист (соціальну допомогу, пільги та субсидії) у структурі ВВП за даними Міністерства праці та соціальної політики України зросла в 1,4 рази: з 1,35% до 1,93%.

2 Згідно проведених досліджень доцільно за критерій бідності обрати абсолютний – за межу береться прожитковий мінімум.

³ Тут і далі за критерій бідності було взято прожитковий мінімум, оскільки усі розрахунки щодо визначення права на допомогу та її розміру, згідно нормативно-законодавчих актів, здійснюються, виходячи з розміру прожиткового мінімуму. За даними 2003 р. межа бідності дорівнювала 342,0 грн., рівень бідності – 63,3%, у 2008 р. межа – 607,5 грн., рівень бідності – 12,6%.

4 При визначенні розміру цієї допомоги вступають в дію деякі фактори, а саме: для кожної дитини із малозабезпеченої сім’ї рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10%. Також збільшується рівень забезпечення прожиткового мінімуму для кожної дитини за умови того, що вона виховується одинокою матір’ю (батьком, усиновителем), або один чи обидва батьки є інвалідами І чи ІІ групи, або громадянин має статус особи, яка працює чи проживає на території населеного пункту із статусом гірського.