Социологические факторы потребительского поведения

У своїй роботі я використовую такі методи як: історико-порівняльний, метод аналізу даних, метод узагальнення, структурно функціональний метод і методи індукції та дедукції.

Історичний метод – дає змогу проаналізувати предмет дослідження у різні періоди часу, з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечносте. В моїй роботі історичний метод допоміг при аналізі споживчої поведінки, а саме у встановленні схожості та відмінності у розумінні предмета за хронологічною послідовністю.

Метод аналізу даних, що використовується у моїй роботі під час прочитання наукової літератури для виділення головного з матеріалів.

Узагальнення — метод за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального. Використовувався при формулюванні висновків.

Структурно-функціональний підхід, дає змогу вивчати різноманітність зв'язків компонентів цілого, виокремлювати серед них істотні і неістотні, оцінювати їх функції шляхом віднесення їх до основних, допоміжних і непотрібних.[21]

Структурно-функціональний підхід допоміг при з’ясуванні функцій споживчої поведінки та її структурних елементів.

Індукція – метод пізнання, що ґрунтується на формально-логічному умовиводі, який дає можливість одержати загальний висновок на основі окремих фактів. Інакше кажучи, це є рух нашого мислення від часткового, окремого до загального.

Дедукція – метод, який полягає в одержанні часткових висновків на основі знання якихось загальних положень. Інакше кажучи, це є рух нашого мислення від загального до часткового, окремого.

За допомогою індукції можна зробити загальні висновки, дослідивши деякі аспекти предмета.

Таким чином, при використанні вище перелічених методів, дослідження може стати більш структурованим та коректно сформованим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ

2.1 Образ і стиль споживчої поведінки.

 

Проблематика способу і стилю життя з'являється в класичній соціології. К.Маркс однозначно робив акцент на тому, що форми ************сті визначаються пануючим способом виробництва, тобто мова у нього йшла тільки про спосіб життя. М.Вебер вводить поняття «стиль життя», підкреслюючи ********, що в його ***ові лежить «класова ситуація», тобто *******ня на ринку. Однак він зазначав, що ****ова (ринкова) ситуація – це лише *****на умова формування стилю життя. У цілому ж стиль життя він пов'язував насамперед з статусними групами. Т.Веблен акцентував увагу на тому, як ***атство перетворюється на видимі, демонстративні символи економічного успіху. Цей процес він позначив поняттям « показного споживання».

Категорія способу життя відображає силовий характер соціокультурного поля. Спосіб життя – це типові форми **************і людей, нав'язані полем. Можна дати і **** **********: спосіб життя – це соціальна структура як сукупність необхідних, типових індивідуальних *******. ******** одне поле включає безліч людей, то нав’язуванні, приписувані їм форми поведінки носять типовий характер.

Соціокультурне поле нав'язує адекватний йому образ споживання ** кількома напрямками:

1. Ресурси (насамперед економічні) ******омірно розподілені між полями і визначають межі споживання. Поле – це простір обмежених можливостей . Різні поля – різні можливості. Один з проявів примусової сили поля по відношенню до *******ння товарів і послуг індивідами * **********ожний попит. Різні дохідні шари, професійні групи, класи тощо. Соціально-економічні *пільності розрізняються своєю споживчою **********, перш за все, різним платоспроможним попитом.

2. Програма життєдіяльності. У кожному соціокультурному полі є приписувані програми споживання (цінності, норми). Вони нав'**ують індивідам обмеження вибору, заборони. Порушення *******лених культурних кордонів веде до клеймуванню ********, як «*************», «дивного» , «дикого » і т.д., що загрожує його виключенням з даної групи. В одних полях програма *******, в інших – м'яка, *******. *********ті між ними зводяться переважно до однозначності культурних програм і жорсткості санкцій за їх порушення.[22]

3. Мова споживання, тобто сукупність правил інтерпретації споживчих практик. Один і той же споживчий акт в різних полях, інтерпретується по-різному, виступаючи, *********, як символ *****лежності до «своїх » або «чужих», до «**льтурних» або «некультурним», «що мають смак» і «позбавлені ****». Образ споживання як сукупність спостережуваних і інтерпретованих форм споживчої поведінки носить знаковий характер. Інакше кажучи, за цими ознаками ************ться соціальна ідентичність індивіда чи групи. Численні ***нішні прояви образу споживання – це «застереження», які прослизають або голосно кричать *ро соціальне становище індивіда, незалежно від його ****рів.

Образ споживання нав'язує індивідам соціокультурну ідентичність. Наприклад, бідність проявляється в *асі деталей споживчої поведінки, які індивід часто хотів би ********и , але зробити це в не в змозі. [22]

Стиль життя – це стійкі форми індивідуальної *********, що є результатом ***ьного особистого вибору в межах, нав'язаних полем. Це спосіб реалізації ***бистістю соціальних можливостей. Ядром стилю життя є стиль споживання. Він конкретний і прив'язаний до *****го об'єкту: *****ету, послузі.

Стиль споживання – це стійкі ***** використання тих чи інших ****, ****** обрані індивідом в межах *****, нав’язуваних способом життя. Наприклад, в межах одних і тих же доходів і однієї субкультури часто можна вибирати різні варіанти *****вання, різні стилі одягу, проявляти різні смаки в галузі музики, дозвілля ****. «Молекулою» стилю життя є соціальна роль, ***** вільний вибір моделі *********, ********* в даній ситуації. У своєму **тті навіть у межах одного дня люди змінюють роль за роллю. Соціальні ролі, **ив'язані до конкретної ситуації, зливаються в стиль ********** конкретного товару або *******, а він – у стиль життя.

Стиль – це типовий вибір в межах можливого. Якщо спосіб життя відображає структурні обмеження, що ***********я на індивіда, і характеризують сферу несвободи, то стиль життя, навпаки, відображає свободу вибору.

Порівняльна таблиця образу споживання та стилю.

Критерій порівняння	Образ споживання	Стиль споживання
Ступінь свободи вибору зразка поведінки.	Обмеження вибору, примус до вибору.	Свобода вибору.
Обумовленість вибору зразка поведінки.	Детермінованість характеристиками поля.	Вибір серед доступних стилів, виходячи з індивідуальних схильностей.
Ступінь прихильності до місця в системі суспільного виробництва.	Жорстка прив'язка до місця в системі суспільного виробництва (класова, професійна приналежність).	Відносна автономія по відношенню до місця в системі суспільного виробництва.
Схильність до змін.	Стабільність, традиційність.	Мінливість, рухливість.
Характер.	Знаковий характер.	Символічний характер.
Домінування.	Домінуюча форма диференціації в індустріальному.	Одна з ключових форм диференціації в постіндустріальному.
Схильність до експериментів	Закритий для експериментів.	Відкритий для експериментів.

 

Отже, спосіб життя охоплює всі сторони соціального життя людини. Його ядром є праця, способи отримання засобів до існування. Проте однією з його сторін є і образ споживання, тобто сукупність форм споживчої поведінки, нав'язаних соціальним полем.

Стиль життя найчастіше формується в межах одного способу життя. Це особливо характерно для товариств з обмеженими ресурсами і жорстокими культурними програмами. Але в сучасних суспільствах все частіше зустрічаються стилі життя, які мають міжкласовий, міжнаціональний характер, тобто розвиваються в ****х різних способів життя.

 

2.2 Фактори формування  споживчої поведінки

 

На споживчу поведінку завжди впливають внутрішні ** зовнішні *******.

До факторів зовнішнього впливу на поведінку споживачів відноситься: культура, цінності, демографія, соціальний статус, референтні групи. Ці фактори являють собою, по суті, різнохарактерний вплив груп різного масштабу на споживача.

Розглянемо ці фактори детальніше:

Фактори культурного рівня

Найбільший глибокий вплив на поведінку споживача роблять фактори культурного **вня.

Культура – ******* ************, яка визначає потреби і поведінку людини. Дитина засвоює ****вий набір цінностей сприймає, *******и, *****и і вчинки, характерні для її сім'ї та *****них інститутів суспільства.

Культурні цінності – значимий фактор ***кції споживачів на ринкові стимули. Досягнення специфічної *******, *бо бажаної поведінки споживачів, передбачає знання специфіки культурних цінностей і вміння її використовувати.

Цінності, які впливають на ******ання, досить різні. Кожному суспільству ***таманні свій набір цінностей і їхні пріоритети. За **итерієм спрямованості виділяють:

• Цінності орієнтовані на іншого – відображають погляди суспільства на доречні відносини індивідуумів і груп у суспільстві.
• Цінності орієнтовані на середу * ********** ****лення суспільства до його ************, технічного та фізичного середовища.
• Цінності орієнтовані на себе – відображають цінності і підходи до життя, які вважають бажаними індивідуальні члени суспільства.[1]

Культурні цінності, що мають найбільший вплив на споживчу поведінку, можуть бути віднесені до однієї з цих трьох загальних груп .

Демографічний чинник

Демографічні характеристики – це об'єктивні статистичні дані *********. Споживачів можна описати за допомогою таких демографічних характеристик як: стать, вік, мови ***********, **віта, етична приналежність і тому подібне.

Вік – один з ключових параметрів ***начення поведінки, знаючи його, з більшим ***пенем ймовірності можна сказати, що цікаво людям, а що ні.

З віком потреби і можливості покупців змінюються. Наприклад, чим старше стає людина, тим більше вона консервативна, а в підлітковому віці більш схильна до **дивідуалізації та експериментів.

Соціальний статус

Майже в кожному суспільстві існують різні суспільні класи, які визначаються таким чином: суспільні класи – порівняно стабільні групи в рамках суспільства, розташовані в ієрархічному порядку і характеризуються наявністю в їхніх членів *хожих ціннісних уявлень, інтересів та поведінки. Громадським класам **итаманна *************а:

1 ) *соби, що належать до одного і того ж класу, ***льні поводитися майже однаково;

2 ) *алежно від приналежності до того чи іншого класу люди займають **** або більш низьке положення в суспільстві;

3 ) *успільний клас визначається не на основі якоїсь однієї змінної, а на основі ******, ***одів, освіти, ********* орієнтації і **** подібних характеристик;

4 ) *ндивіди можуть переходити у вищий клас або опускатися в один з нижніх класів.

Статусна позиція – це місце в соціальному просторі, *аділене певним статусом.

Статус – це комплекс прав, обов'*****, соціальних **ікувань, властивих цій ********* позиції. Від індивіда, що зайняв одну з цих позицій, *********і чекають поведінки, що відповідає їх  рамкам, правам, обов'язкам та *********.

Статусним символам служать багато торгові марки та продукти, покупка яких може або буквально підвищити ******ьний статус і престиж споживача, або просто повідомляти про його статус оточуючим. В обох випадках ефект *осягається за рахунок загальної ************і з приводу того, які продукти і марки дають статус, а які ************ увагу від статусу.

Одним з важливих політичних показників соціального статусу є класова свідомість. Під цим терміном розуміється ступінь усвідомлення людьми ****ї приналежності до певної групи, що має власні, особливі **літичні та економічні інтереси. Принаймні при зростання цього усвідомлення збільшується і ймовірність організації людей в політичні партії, професійні спілки та **** групи з метою зміцнення своїх інтересів. [23]

Наступність і мобільність – два поняття, що відображають відповідно стабільність і нестабільність систем стратифікації суспільства. Під наступністю розуміється спадкування ****** класової позиції своїх *******, а мобільність – це процес переходу в більш високі *** низькі класові групи в порівнянні з ******ми. Коли відбувається рух вгору, люди повинні вчитися новим манерам ********* *********. Вони повинні *****, які продукти і марки поєднуються з їх новим статусом.

Тому те, що людина здатна ********, ****ачається його соціальним класом, а саме доходом або ********ом.

Професія, або рід діяльності – це показник соціального класу, застосовуваний у більшості досліджень споживачів.

Вплив сім’ї та референтних груп на споживчу поведінку

Референтні групи – це ті групи, які впливають на позицію та поведінку індивіда. Люди можуть відчувати вплив так званих еталонних груп, до яких вони не належать, але хотіли б належати.

Група належності та референтна група індивідуума можуть не збігатися і надавати різноспрямований вплив на індивідуума. Референтна група – це група, яку індивідуум використовує, як орієнтир для поведінки в конкретній ситуації. Референтні групи формують стандарти (норми) і цінності, що детермінують перспективу мислення і поведінку людей.