Соціально-етічні (біоетіка, евтназія, Клонування, медичний експеримент) проблеми медицини

Вступ. Тема моєї роботи - "Соціально-етічні (біоетіка, евтназія, Клонування, медичний експеримент) проблеми медицини» ". Вибір цієї теми мною не випадковий, оскільки ця тема дуже актуальна в багатьох країнах і в Україні в часності.

Так, ця проблема є актуальною, оскільки діяльність медичних працівників досить різноманітна і в ній досить важко провести чітку межу між етичністю і неетичністю. А такі питання як евтаназія, клонування, медичний експеримент досить неоднозначні, оскільки з одного боку вони гуманні, а з іншого – ні. Тому і не дивно, що ці теми викликають жвавий інтерес у людства і їм було присвячено багато літератури.

Над проблемою евтаназії  працювали як радянські автори: Капінус  О.С. , Ардашева Н. А. « Евтаназія як метод штучного переривання життя : правові умови» , Акопов В. І. «Етичні , правові та медичні проблеми евтаназії  » , Ворона В. А . «Право на евтаназію  як складового права людини на життя» , Дмитрієв Ю. А. «Конституційне право  людини в Російській Федерації на здійснення евтаназії » , Капінус  О. С. «Евтаназія як соціально-правове  явище: монографія » , Лаврін А. П . Хроніки  Харона . Енциклопедія смерті. » , Рибін  В. А.« Евтаназія . Медицина . Культура: Філософські підстави сучасного  соціокультурного кризи в медико- антропологічному аспекті » Капінус  О. С. « Евтаназія в світлі права  на життя : монографія » ; та Фут Ф. «  Евтаназія » , Террі Пратчетт «  Відкритий лист про евтаназію  »і іноземні автори: Дж . Рейчелс «  Активна і пасивна евтаназія  » , і багато інших.

Клонування людини присвячувалися фільми та серіали : «Парк Юрського Періоду » , «Секретні матеріали», « Прибульці» , серіали « Клон » , Шустерман Ніл « Втікачі  » , Документальний фільм BBC: , Письменники, які працювали над цією проблемою: Р. Докінз «Мислити ясно про клонування » , І. « Перше клонування людини». Письменники , які працювали над  проблемою клонування : Вішев . «  Клонування людини: ЗА і ПРОТИ » , Ненсі Фрідмен « Джошуа , нічий  син» , Айра Левіна « Хлопчики з Бразилії » , Ненсі Фермер «Будинок скорпіона  і багато інших.

К

Проблемі медичного експерименту присвятили свої праці Глушков В.А. , Лисаченко А.В. , Дзвонів Г.Р. , Махонько Н.І. , Юдін Б.Г. , Денисюк Н.Б. , Глушков  В.А. , Шевчук С . С.

Отже, які ж медичн проблеми є у сучасній медицині. Етичні медичні принципи завжди були спрямовані на захист прав та інтересів пацієнта , і, здавалося б , вони повинні бути абсолютно гуманні. Однак у реальному житті все йде не так просто . Медики часто бувають поставлені в таку ситуацію , коли їм доводиться приймати рішення суперечать правилам медичної етики. У такому випадку лікар намагається прийняти рішення , яке заподіє менше зла.

Життєвих прикладів дуже багато. Наприклад, медицина в надзвичай-них ситуаціях або військово -польова медична допомога, коли здійснюється сортування поранених. За правилами, всі поранені діляться на три групи: легкі поранення, важкі поранення і безнадійні . Легкопоранених перев'язують і відправляють у тил. Важко пораненим спочатку надають максимально мож-ливу допомогу на місці , а потім відправляють також у тил. « Безнадійним » полегшують страждання , але не переводять в тил.

Насправді ж, деяких поранених , що потрапили в категорію «  безна-дійних», ще можна врятувати, якщо ними займуться висококваліфіковані лікарі з спеціалізованим медичним обладнанням. Для цього їх терміново треба буде евакуйовувати в супровід медперсоналу. У такому випадку, без необхідної медичної допомоги можуть залишитися легко поранені і важко поранені, чий стан буде погіршуватися.

Тут постає медична етична проблема: з одного боку, не можна  зали-шити людину без шансів на порятунок , з іншого боку , рятувати одного , забувши про десятки людей теж не можна. Етично ідеального виходу з цієї ситуації немає. Тому кожен лікар бере відповідальність на себе і вирішує сам як йому чинити в цій ситуації. Більшість лікарів дотримується точки зору , що необхідно врятувати життя якомога більшому числу людей.

Також медичної етичною проблемою  є навчання студента на живих людях. Студенти , за своїм невмінню , можуть ненавмисно заподіяти біль пацієнту , що суперечить лікарській етиці . Однак  як можна підготувати висококваліфікованого  фахівця без практики на живих  людях? ! Ні муляжі , ні практика на трупах не зможуть підготувати фахівця  так , як робота з люди-ною. Ця етична проблема нерозв'язна.

З одного боку цілком зрозуміло , що молодому лікарю треба практи-куватися на людях , але мало хто погодиться надати себе « для дослідів ». Двоїстість цій ситуації підтверджують результати опитувань у США , згідно з якими більше 80 % добровольців , які погодилися надати своє тіло для експериментів , і близько 70 % донорів погодилися на медичні маніпуляції , перебуваючи в складному матеріальному становищі. Постає інше питання : чи етично скористатися матеріальними ускладненнями людей?

 

Соціально-етичні проблеми біоетики

Біоетика виникла у  відповідь на деякі технологічні проблеми медици-ни. І насамперед це пов'язано з трансплантацією (пересадкою) деяких людсь-ких органів. Названий технологічний процесс вступив  у суперечність з тра-диційними  культурними та моральними цінностями.

Всесвітня організація охорони  здоров'я (ВООЗ) дала визначення здо-ров'ю:

це відсутність не тільки фізичних і психічних хвороб, а  й повне мате-ріальне й соціальне  благополуччя людини. Звичайно, скоріше  ідеал, до якого треба прагнути, бо сьогодні його неможливо досягти  навіть у розвинутих країнах світу. І можна цілком погодитись з Сократом, який говорив: здоров'я - це ще не все; набагато гірше, коли є все, але немає здоров'я.

Тепер зупинимося на одному з найскладніших питань, яке обговорює-ться сьогодні в медичних колах. Це питання  про нове визначення смерті. Во-но виникло  у зв'язку з розвитком реаніматології. Можливість оживлення призвело до того, що зупинка серця і припинення дихання перестали бути

ознакою смерті. Завдяки  відкриттям, зробленим в останні  десятиліття, було доказано на практиці, що при своєчасному і якісному застосуванні реаніма-ційних засобів  людина може бути повернена до життя  після припинення ди-хання та серцевої діяльності. Більше того, навіть при  серйозни пошкоджен-нях життєво  важливих органів стало можливим на тривалий термін продов-жити існування  людини шляхом застосування апаратури  штучного дихання, кардіостимуляторів, штучних клапанів серця і т.п. проводяться інтенсивні роботи по створенню  штучного серця.

Навіть наукові дані дозволяють стверджувати, що грань між життям і

смертю визначають не діяльність серця і легенів, а життєдіяльність  мозку. Поки мозок живий, слід вважати, що людина жива навіть при зупинці  серця і

припиненні дихання; і  навпаки, ставиться діагноз смерті, якщо навіть серце б'ється, людина дихає, але мозок мертвий. Сьогодні діагноз  смерті може ста-витись навіть поступово. А справа ось у чому. Спочатку гине кора великих півкуль, яка забезпечує реалізацію вищих особистісних якостей  людини - її мислення і волі. Виникає  стан, який може продовжуватися навіть кілька років. Якщо залишився живим ствол людського мозку, то при відповідній медичній підтримці тіло людини може залишатися досить тривалий час, тоб-то існувати на чисто біологічному рівні.

Після кори гине ствол мозку. Виникає стан, який називають "стволо-вою  смертю". Організм людини повністю втрачає  здатність самостійно під-тримувати  гомеостаз. Про і в даному випадку, при застосуванні найновіших технічних  засобів, можна продовжити на тривалий час біологічне функціону-вання  організму. Серце буде битися і зовнішньо  тіло буде вважатися живим.

Наступний рівень - смерть внутрішніх органів. Якщо при цьому і мо-зок  мертвий, то на цьому завершується існування  людини. Проте деякі кліти-ни вже  мертвої в духовному відношенні людини можна ізолювати, помістив-ши їх у спеціальний розчин і в  такому вигляді законсервувати, і  вони будуть

життєдіяльними досить тривалий термін. Тим самим зберігатиметься  в живо-му стані маленька частина  померлої людини, оскільки в ядрах  клітин людсь-кого організму є набір усіх його генів. Якщо врахувати, що в ембріології про-водяться успішні експерименти по пересадці ядер з одних клітин в інші, то в майбутньому, на думку деяких учених, відкривається можливість відтворити людину, що померла, на основі законсервованих клітин. Але наскільки вона буде схожа на свого попередника? Цього ніхто не знає.

Зупинимось що не одній  проблемі соцільно-етичного характеру, яка також є предметом біоетики. Йдеться про різного роду біологічні експери-менти. Виникає запитання: чи можна проводити біологічні експерименти над

людьми, випробовувати різні ліки або в якості фармацевтичної "сировини", людські зародиші або плід, у якого практично відсутній головний мозок, або живі трупи (тіла з серцями, що б'ються, але мертвим мозком)? Адже це не люди, а лише фрагменти. Проте людські, а не тваринні. Але ж їх можна вико-ристати в гуманних цілях. Дати однозначну відповідь на це запитання прак-тично неможливо.

Хочу навести один приклад  з американської практики. Дівчинка, якій дали ім'я Габріела, народилася 12 жовтня 1987 року. Стан безнадійний, ос-кільки в неї був відсутній головний мозок. Як правило, такі діти помирають зразу ж після народження. Проте лікарі звернулися до батьків дівчинки з про-ханням дозволити підключити немовля до спеціальної апаратури (апарат штучного дихання і харчування). Батьки дали згоду, керуючись гуманними мотивами: серце їх нежиттєздатної доньки могло бути використане для по-рятунку іншої дитини.

14 жовтня лікарі провели  додаткові дослідження, які підтвердили

попередній діагноз. У  відповідності з їх висновками, було заявлено, що

Габріела мертва в результаті мозкової смерті. Мертва, але серце  б'ється,

ручки і ніжки рухаються. Тіло живе, а новонароджена дитина в духовному

відношенні мертва.

16 жовтня тіло Габріели  спеціальним літаком доставили  в один з хі-рургічних центрів  Каліфорнії, де її серце було  пересаджено хлопчику Пау-лю, який  днем раніше народився з важким  пороком серця і був приреченим. Хлопчика вдалося врятувати і пізніше його розвиток проходив нормально. Отже, дівчинка Габріела ніби й не зовсім померла, оскільки її живе серце б'ється в грудях іншої людини (докладніше про це див.: Тищенко П.Д. Феномен біоетики // Вопр.философии. - 1992. - № 3. –СІ 07-108).

Проте не в усіх країнах  світу лікарям дозволяється робити пересадку

серця та інших внутрішніх людських органів. Як засвідчують доповіді на

Міжнародному симпозіумі з біоетики (Москва, 1991 p.), навіть констатацію

смерті на основі мертвого мозку в різних країнах світу  сприймають по-різ-ному. Так, японські і китайські вчені, які виступала на симпозіумі, повідоми-ли, що для їх народів нова концепція смерті непридатна, оскільки для буд-дизму і конфуціанства ознакою кончини людини є зупинка серця і дихання, а це означає, що поки серце б'ється (навіть при мертвому мозку), його пересад-жувати іншій людині заборонено. Неоднозначна оцінка в різних країнах світу абортів, евтаназії та інших практичних дій лікарів.

 

Соціально-етичні проблеми евтаназії

Серед різноманітних проблем  обов'язку та совісті в професії лікаря серйоз-

ної уваги заслуговує проблема ставлення до невиліковних і вмираючих  хво-рих. Останнім часом їй надається чимало уваги в нашій і закордонній пресі.

Відомо, що люди бояться смерті. Іноді бояться панічно. Багато тися-чоліть смерть здавалася миттєвим актом, принципово відмінним від своєї протилежності - життя. Це уявлення міцно укоренилося в нашій свідомості, літературі, мистецтві та взагалі в усій сучасній культурі. Знадобилося багато років, величезний запас знань з найрізноманітних галузей науки, щоб з'явила-ся реаніматологія - наука про закономірності вмирання та оживлення організ-му, а разом із нею й новий термін - "клінічна смерть".

Реаніматологія навчила  повертати до життя тих, що переступили  поріг

смерті. Це - величезна перемога медицини, що змінила наші уявлення про

смерть.

Кожний успіх реаніматології наближає медицину до її ідеальної  мети,

визначеної ще старогрецькими лікарями в їхньому знаменитому  девізі: "Зціли!".

В цьому заклику закладене  глибоке філософське розуміння  ролі меди-цини в суспільстві, яке в силу своєї гуманності не може виправдати насиль-ницьке передчасне припинення життя. Природна смерть - явище надзвичайно рідкісне. Більшість людей вмирає від хвороб. Це свого роду насильницька, "незаконна" смерть, адже інстинкт життя ще збережений, і організм веде бо-ротьбу з хворобою, іноді затягуючи страждання вмираючого на довгий час.

Подекуди існує точка  зору, що головне завдання медицини в подібних випадках - граничне скорочення часу страждань, її прихильники звинува-чують  медиків за опір насильницькому їх припиненню та змушують перег-лянути один із деонтологічних постулатів.

Медична громадськість світу, в тому числі й більшість членів Амери-