Релігія як соціальний інститут

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

ПРЕДМЕТ: СОЦІОЛОГІЯ

Тема: Релігія  як соціальний інститут

 

 

 

 

 

Виконав:

Курсант ИПТ-10/4

 

Перевірив:

 

 

 

 

 

                                               Харків, 2011

 

 

                                                 ЗМІСТ

 

Вступ.........................................................................................................................2

Розділ 1. Поняття соціального інституту..............................................................5

1.1.Ознаки соціальних інститутів..........................................................................5

1.2.Типи соціальних  інститутів..............................................................................6

1 3. Функції соціальних  інститутів........................................................................7

Розділ 2. Загальна характеристика релігія як соціального інституту................9

2.1 Виникнення і структура релігії як соціального інституту...........................9

2.2. Еволюційний підхід до релігії як соціального інституту...........................15

2.3. Розвиток напрямку  „соціологія релігії”.......................................................22

2.4. Становлення християнської церкви як соціальної організації...................25

Розділ 3 Особливості  розвитку релігії як соціального  інституту в Україні....29

3.1. Релігія як соціальний інститут: сучасне трактування.................................29

3.2. Розвиток релегійних інститутів в Україні....................................................29

3.3. Рост уваги до  релегійних вірувань в сучасній  Україні...............................32

Висновки................................................................................................................34

Література..............................................................................................................36

 

                                          ВСТУП

 

Десяток років тому, отримуючи знання і виховання з матеріалістичних позицій, ми передбачали, що такі специфічні інститути, як релігія і її організації перестають бути чинниками національного суспільного життя, втрачають свої позиції в наданні дії на світогляд людей. Аналіз реальності наших днів показав помилковість і поспішність виводів даного роду. Сьогодні навіть непрофесійним поглядом обивателя можна відмітити, що відбувається помітна активізація релігійних установ, які безпосередньо прагнуть брати участь у вирішенні цілої лави актуальних проблем сучасності. Це можна спостерігати в різних регіонах, в країнах з різним рівнем економічного розвитку, де поширені різні віросповідання. Не обійшло явище активізації релігійної діяльності і Росію, а смутний час так званих реформ ще в більшому ступені сприяв посиленню цієї діяльності.

У чому полягає цінність релігії  для людства, які її соціальні  функції? На цих і інші питання  необхідно відповісти в процесі  соціологічного аналізу релігії  як соціального інституту.

З середини минулого століття в соціології і релігіознавстві складається і потім отримує великий розвиток самостійний напрям під назвою “соціологія релігії”. Дослідженню релігії як соціального інституту присвятили свої роботи Э. Дюркгейм, М. Вебер і інші відомі учені і громадські діячі, в т.ч. і К. Маркс.

Об'єктом дослідження виступає релігія як соціальний інститут.

Предметом дослідження є виникнення і розвиток релігії як соціального інституту

Метою є розгляд особливостей релігії як соціального інституту

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити наступні  задачі:

1. Розглянути  поняття  соціальний інститут його типи  та функції  2. Дослідити розвиток релігії, як соціального феномену

3. Проаналізувати добрі  та негативні функції релігії  як соціального інституту у  сучасній Україні

Структура  роботи: дана робота складається з вступу, трьох глав, висновку, списку використаної літератури.

 

Розділ 1. Поняття соціального інституту

 

1.1.  Ознаки соціальних інститутів

 

Перш ніж розглядувати релігію з цієї точки зору, необхідно  розглянути, що є поняттям “Соціальний інститут”.

Соціальні інститути - це організовані об'єднання людей, що виконують визначені соціально значущі функції, що забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконуваних членами своїх соціальних ролей, що задаються соціальними цінностями, нормами і зразками поведінки, а процес впорядкування, формалізації і стандартизації суспільних зв'язків і стосунків називається інституціоналізацією [1, стр.98]. Також соціальні інститути - це комплекс установлень, правил, що надає стабільність різним формам людської діяльності.

Інститути ґрунтуються  не тільки на чіткій системі правил і норм, але й на розвиненому  соціальному контролі над їхнім  виконанням.

Існування інститутів пов'язане  з діяльністю людей, організованих  у групи, у яких проведений поділ на відповідні статуси, що відповідають потребам суспільства або даної групи.

Процес створення інститутів - інституционалізація - має на увазі заміну спонтанного й експериментального поводження на поводження регульоване, очікуване, передбачуване. Це процес, етапами якого виступають:

– виникнення потреб, задоволення яких вимагає спільних організованих дій.

 – поява в ході стихійної соціальної взаємодії соціальних норм і правил.

– прийняття, застосування цих норм і встановлених санкцій для їхньої підтримки.

–створення системи статусів і ролей, що охоплюють всіх членів інституту.

 

1.2. Типи соціальних інститутів.

 

Типи та ознаки соціальних інститутів можна представити у вигляді таблиці.

                    Таблиця 1.1. Типи та 0знаки соціальних інститутів

Родина	Освіта	Держава	Економіка	Релігія
I. Кодекс усний і письмовий.
Норми:
деякі сімейні заборони й допущення	навчальний розклад, Держстандарт, правила учнів	конституція
Статуси:
дружина, дитина, теща	Студент, викладач, декан	президент, політичний лідер
II. Соціальні  установки й зразки поводження (ролі) - загальна   орієнтація людини на який-небудь соціальний об'єкт.
прихильність, лояльність, відповідальність, повага, любов...	любов до знань, кар'єрна орієнтація		одержання прибутку, ощадливість, ощадливість
III. Ідеологія  - система ідей норми, що санкціонує.
будинок, індивідуалізм, романтична любов	ідеологія академічної  волі, рівність при навчанні		право на працю, вільна торгівля.
IV. Символи  - знаки, комплекси знаків, створення образа інституту.
шлюбні ритуали	емблеми, атрибути факультетів, студентські пісні,	прапор	фабрична марка
V. Матеріальні  умови.
будинок, меблі	аудиторії, бібліотеки, устаткування.		виробничі відносини  й устаткування

 

                             

                          1 3. Функції соціальних інститутів.

 

Функція соціальних інститутів можна представити наступні.

1.Функція  закріплення й відтворення суспільних відносин. Вона зв'язана зі стандартизацією поводження в певних сферах, зі стандартизацією соціальних зв'язків (задати правила гри).

Функції, які  в основному виконується у  родині:

 – репродуктивна функція

– функція передачі статусу (у тому числі майнового статусу)

–  функція емоційного задоволення

Регулятивна функція - забезпечує передбачуване поводження. 
родина: - сексуальне регулювання

Інтегративна функція. Пов'язана з консолідацією зусиль (зімкненням). 
родина: - захисна й економічна функція (спільне ведення господарства).

Функція транслювання. Пов'язана з передачею соціального досвіду. Комунікативна функція. Пов'язана з поширенням інформації усередині інституту й між інститутами.

Родина: - функція соціалізації (передача досвіду з покоління в покоління)

Релігія теж відноситься до соціальних інститутів. Вона включае такі поняття як:

Релігійна група — соціальна спільнота, що утворюється в процесі відправлення релігійних обрядів.

Сукупність таких груп утворює релігійну організацію.

Релігійна організація — форма соціальної організації, об'єднання послідовників певного віросповідання.

Її характеризують ієрархічність  соціальних статусів учасників. Так, у  православній церкві клір (духовенство) поділяється на нижчий, що не має  сану («церковнослужителі»), і вищий, що має сан («священнослужителі»). Для  вищого духовенства встановлені три ступені священства: диякони, священики, архієреї.

У функціонуванні релігії  як соціального інституту важливе  значення мають духовно-моральні феномени (релігійна свідомість, релігійна  психологія, морально-етичні правила), а також релігійна діяльність.

Релігійна свідомість — сукупність вірувань (віросповідань), що встановлюють зв'язок між людською натурою, навколишньою природою і надприродними силами, яких віруючі вважають священними.

 

Розділ 2. Загальна характеристика релігія як соціального інституту

          2.1 Виникнення і структура релігії як соціального інституту

 

Під часом виникнення релігійних вірувань слід мати на увазі  період дуже великої тимчасової протяжності, що зайняв десятки або, можливо, сотні  тисяч років. Це був процес, що відбувався протягом життя сотень поколінь. Можна стверджувати, що первинні релігійні уявлення - вельми смутні і невизначені - почали з'являтися в період середнього палеоліту, а в пізньому вже існували більш менш оформлені вірування і пов'язані з ними магічні ритуали.

Само поява релігійних вірувань і культів мала об'єктивні  і суб'єктивні причини. На якомусь  етапі розвитку первісного суспільства  в поведінці і свідомості суспільної людини разом з діяльністю, в основі якої лежать все більш усвідомлені закономірності об'єктивного світу, з'являються дії, що базуються на фантастичних уявленнях про надприродних істот і явища. Релігійна практика співіснує і переплітається з реальною практикою.(3, стр.18-19).

На виникнення в свідомості первісної людини релігійних примар повинні були робити вплив, перш за все негативні емоції: страх, внутрішня пригніченість, відчуття безсилля, інколи - відчай. У цих умовах чоловік випробовує потреба у втісі. Його свідомість підказує йому такі можливості варіанти розвитку подій, які здатні дати цю втіху. Потреба людини, його бажання вкривають і захищають ілюзорне уявлення, що обіцяє рятівний вихід з положення, що здається безвихідним, або якесь полегшення цього положення.

Стимулом до виникнення релігійних уявлень були і деякі  позитивні емоції. Радість і захоплення, що наповнили людину при якому-небудь успіху, відчуття подяки тому, що сприяло цьому успіху, відчуття власного фізичного здоров'я і морального комфорту - все це вимагало свого вираження.

Отже, релігія виникла  тоді, коли це стало неминучим і можливим. Неминучість коренилася в тяжких умовах життя людини, і як наслідок цих умов, постійній нервово-емоційній напрузі, в прагненні до самовтішення. Можливість появи релігійних ідей і пов'язаних з ними культів з'явилася тоді, коли людська свідомість досягла такого рівня розвитку, при якому уява була вже в змозі створювати релігійно-фантастичні конструкції.(3, стор. 25-26).

Релігія давала людству  ілюзію відносної безпеки, забезпечуваною допомогою дружніх надприродних сил. І навпаки, релігія породжувала у нього страх перед ворожими надприродними силами.

У первісному суспільстві  виникають тотемізм (уявлення про  споріднений зв'язок всіх членів роду з якимсь видом тварин або рослин - тотемом), магія (сукупність символічних  обрядових дій, направлених на досягнення якого-небудь конкретного результату), фетишизм (поклоніння предмету, якому приписувалися не властиві йому надприродні властивості), міфологія, анімізм (віра в духовні істоти). Разом з появою уявлень про надприродних істот з'являються і люди, здатні вступати з ними в контакт. Це - маги, чаклуни, шамани, які ще не були жорстко відокремлені від маси віруючих.

До істотних змін в  характері релігійних вірувань привело  розкладання родоплемінних стосунків  і поглиблення соціальної диференціації усередині племен. Соціальне розшарування усередині племен, формування племінної аристократії, становлення ранньоклассового суспільства знайшли також своє віддзеркалення і в змісті релігійних уявлень. На передній план виходить завдання по забезпеченню регулювання помислами і поведінкою людей на користь правлячих класів. Зачинають формуватися відносно самостійні системи культових дій - богослужіння, а разом з ним організація служителів культу - жрецькі корпорації - не просто професійна організація людей, зайнятих однотипною працею, а соціальний стан. Жречество стає спадковою професією, з'являються постійні святилища і храми, жертвопринесення, доходи з храмових земель, матеріальна підтримка світської влади укріплюють вплив жречества.

Таким чином, в даний період релігія перетворюється на відносно самостійну сферу суспільного життя, відкривається нова сторінка в історії релігії про розвиток і функціонування релігійних систем державно-організованих народів. Проте на даному етапі навряд чи слід говорити про утворення релігійної організації як самостійного соціального інституту.