Причини дитячого суїциду

Результати дослідження  показали, що саме в юності загострюється  потреба в уособленні, бажання відгородити свій унікальний світ від вторгнення сторонніх та близьких людей для того, щоб через рефлексію укріпити почуття особистості, щоб зберегти свою індивідуальність, реалізувати свої вимоги на визнання.

Препубертатному і пубертатному віку особливо властиві емоційна нестійкість, схильність до філософських міркувань, меланхолійні переживання, незадоволення собою, переоцінка тяжкості конфлікту. Однією з причин особливого егоцентризму підлітків є властива цьому віку думка про власну винятковість. Багато форм поведінки пов'язано з віковою "кризою оригінальності" - бажанням відрізнятися від інших. Фахівці відмічають що нерідко підліткова агресія - не більше ніж захисний механізм, що маскує пубертатну сомато-психічну астенізацію.

Висновки

Про самогубства  завжди досить складно говорити як про дійсно реальні цифри. Цілий  ряд суїцидів стараннями батьків, лікарів  завжди потрапляє в графу нещасних випадків. За кордоном, наприклад, родичі самогубців не отримують страховок. Але такі випадки все одно становлять меншу частку. Суїциди з 5 до 10 років ніяк не можуть бути зумовлені якимись соціально-психологічними чинниками. У цьому віці діти ще не здатні повністю розуміти навколишню дійсність, адекватно реагувати на неї. У них це все ситуаційно. І хоч депресії в дітей, в принципі, можливі, частіше за все — це реакція на ситуацію: побили, в тому числі й батьки, отримав погану оцінку тощо. Уявлення про цінність життя у дітей і підлітків абсолютно інше. Життєвий досвід у них дуже малий і обмежується часто враженнями від телевізійних фільмів, коли герої оживають або живуть в іншому вимірі і навіть намагаються втручатися в справжнє життя. Тому дуже багато хто з підлітків, які здійснюють самогубство, впевнені, що: 1) їх врятують; 2) якщо їх не врятують, то все одно вони будуть жити далі, тільки в іншій формі.

Існує три групи  причин дитячих і підліткових  суїцидів. Перша й, напевно, найважливіша в таких випадках — це характерологічні особливості. Друга — це сам підлітковий  вік. Є навіть термін "підліткові та юнацькі самогубства". I третя причина — це складні, психотравмуючі ситуації. Але це поодинокі випадки.

Частіше за все  самовбивцями стають діти та підлітки з різними акцентуаціями характеру. Це може бути астенічний тип — дитина зі слабкою нервовою системою, замкнена, слабовільна. Другий варіант — циклоїдна акцентуація, коли на зміну хорошому настрою приходить депресивний. Це щось на межі норми та патології. Ну й третя, найпоширенiша акцентуація в підлітків — це істероїдний, демонстративний тип характеру. Він частіше виявляється в дівчаток. У таких випадках дитина самогубством хоче щось довести, чогось домогтися, приміром, жалості. Звичайно, такі діти насправді не хочуть піти назавжди. Вони часто пишуть передсмертні записки, ставлять ультиматуми, попереджають. Але їхні спроби не завжди закінчуються благополучно. Можна ж не розрахувати дозу таблеток або сусідка не встигне з’явиться вчасно. Основною причиною, що спонукає дітей до настільки страшного кроку, є сім’я, члени якої не завжди розуміють колосальну важливість своєї ролі або мають досить специфічне уявлення про "правильний" виховний процес.

Дитячий і підлітковий  суїцид є зараз великою проблемою  для України. Насамперед це пов’язано  з тим, що діти дуже рано дорослішають (що пов’язано з великою кількістю  інформації) і відповідно до своїх не за вiком дорослих мрій хочуть самоутвердитися, отримати більше від життя, зокрема, більше, ніж батьки. Природно, що внаслідок різних причин зрозуміти й пристосуватися до дорослих проблем діти й підлітки ще не можуть. Тут дуже велику роль відіграє юнацький максималізм, і, на жаль, іноді діти не знаходять нічого кращого, як покінчити життя самогубством.

Особливо сильно на прийняття такого рішення впливає  неблагополучна атмосфера в сім’ї. Тобто відсутність уваги з  боку батьків та їхня нездатність в тій або іншій мірі зрозуміти дітей. Таким чином, у самогубствах підлітки знаходять уявний вихід з психологічних проблем, що нагромадилися.

Рішення проблеми зниження самогубств серед людей  з психічними розладами і серед  населення в цілому вимагає дій з боку систем охорони здоров'я, професійних психіатрів і державних чиновників.Служби охорони здоров'я повинні прагнути до своєчасного діагностування психічних розладів. З боку систем охорони здоров'я повинна приділятися підвищена увага проблемі боротьби з негативним відношенням і дискримінацією, що дуже часто супроводжують психічні розлади і самогубства, для того, щоб люди, які потребують допомоги, змогли її одержати на ранньому етапі психічного розладу. Психіатри повинні підвищити якість надання спеціалізованої психіатричної допомоги та попередження виникнення психічних розладів для забезпечення психічного благополуччя населення, що буде сприяти підвищенню якості життя населення України. Також потрібно, щоб послуги психіатрів були доступними для усього населення, не залежно від соціального статусу. Нерозпізнані вчасно психічні розлади можуть виявитися смертельними, і до них варто ставитися як до проблеми, що має першорядне значення.

Список літератури

1. Л. Шестопалова. Феномен самогубства в контексті захисту життя у вченнях світових релігій та праві // Вісник НАВСУ. – 2002. –№ 3.
2. Личко А. Е. "Психопатии и акцентуации характера у подростков", Л., 1983;
3. Г. Я. Пилягіна, М. І. Винник. Проблема саморуйнуючої поведінки серед населення україни
4. Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированными школьниками: Методические рекомендации. - К.: ІЗМН, 1997. - 136 с.
5. Пачковський Ю.Ф., Корнієнко І.О Проблеми молоді: соціолого-психологічні аспекти вивчення та діагностики // Збірник науково-методичних матеріалів для роботи з дітьми, що зазнали насильства. - Львів: ВНТЛ, 1999 - 68с.
6. Здіорук С.І. Психологічне обґрунтування використання ЗМІ та різних видів рекламної продукції з метою профілактики нарко-, токсикоманії та алкоголізму. // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний та освітньо-методичний журнал.--№10., 2004.—7с.
7. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений.—М.: Издательский центр "Академия", 2003.—288с.
8. Федорченко Т.Є. Рання профілактика негативних проявів у поведінці дітей: Навч.-метод. Посібник. – К.: ТОВ „ХІК", 2003. – 128с.
9. Тимченко О.В. К проблеме о зависимости уровня счастья и склонности к самоубийству от основных демографических характеристик // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика / Під ред. С.І.Яковенка.— К.: КІВС, 2000.— 200с.
10. Журов М.С. Социально-психологическая природа суицида и возможные пути его прогнозирования // Психологія суїцидальної поведінки : діагностика, корекція, профілактика / Під ред. С.І. Яковенка.— К.: КІВС, 2000.— 200с.
11. Балабанова Л.М., Михайленко А. Мотивационные аспекты формирования суицидного поведения у юношей и его психокоррекция //Мед. психология. – 2007. – Т.2. - №1. – С.42 – 45.
12. Вашека Т.В. Профілактика самогубства серед підлітків: методика вимірювання суїцидальної поведінки //Практич. психол. та соц. робота. – 2005. - №4. – С.53 – 57.
13. Вашека Т.В. Рання діагностика та профілактика суїцидної поведінки у підлітковому віці //Практик. психол. та соц. робота. – 2006. - №6. – С.64 – 66.
14. Вереніч Н. Особливості тривожності сучасник підлітків //Психолог. – 2004. - №23-24. – С.41 – 43.
15. Гайдученко І.Ф. Психологічні передумови суїцидальної поведінки підлітків: Маг. роб. /Наук. кер. О.Блинова. – Херсон, 2005. – 98с.
16. Гаткин Е. Психологические травмы и самоубийства //ОБЖ. – 2000. - №2. – С.31-37.
17. Гришина О. Емоційні порушення в дітей, що виявляються під впливом тривалої психічної деривації //Соц. педагог. – 2007. – №4. – С.15-17.
18. Довгань О. Специфіка кризи особистості у юнацькому віці //Психол. і суспільство. – 2004. - №2. – С.144-151.
19. Живаєва Н. Психологічна допомога молоді, яка схильна до суїциду //Психолог. – 2006. - №2-3. – С.42-45.
20. Калініна Ю. Запобігання суїцидальній поведінці серед підлітків //Психолог. – 2005. - №35. – С.26-32.
21. Кльоц Л.А., Заброцький М. Соціальному педагогу про суїцид. Шляхи допомоги при потенційному суїциді //Соц. працівник. – 2007. - №17. – С.15-32.
22. Панок В., Коврижник Ю. Скривджений діти. Що таке зловживання щодо дітей //Психолог. – 2004. - №48. – С.2-12.
23. Подмазін Г., Сироватко О. Діти із суїцидальними тенденціями. Психологічна підтримка //Психолог. – 2002. - №12. – С.8-11.
24. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків: Метод. рек. для педагогів, практ. психологів, соціальних педагогів, батьків //Все для вчителя. – 2003. - №30. – С.53-64.
25. Рекомендації щодо роботи з підлітками, у яких спостерігаються ознаки суїцидальної поведінки //Псих. газета. – 2005. - №5. – С.23.
26. Романовська Д., Собкова Г. Робота з підлітками, схильними до суїциду //Психолог. – 2006. - №15. – С.26-30.
27. Сидорика Л.Л. Соціально-психологічні чинники суіцидальної поведінки молоді: Вип. роб. /Наук. кер. О.Блинова. – Херсон, 2005. – 108с.
28. Сокирська Л. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків //Соц. педагог. – 2007. - №1. – С.30-35.
29. Титаренко Т.М. Вікова динаміка особистісних дисгармоній //Практ. психол. та соц. робота. – 2004. - №9. – С.67-75.
30. Цушко І.І. Профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді //Практ. психол. та соц. робота. – 2001. - №7. – С.46 – 47.
31. Шавровська Н. та ін. Суїцид як соціально-психологічний феномен //Психолог. – 2002. - №38-39. – С.46.
32. Шевцова Т.І., Сікалюк А.І. Особливості соціальної роботи з суїцидальносхильними підлітками.