Причини дитячого суїциду

Спробуємо розібратися  в причинах дитячого суїциду. Почнімо  з того, що суїцидальна поведінка  — це не тільки крик про допомогу. Це якоюсь мірою відповідь на глибинні переживання людини, визнання своєї  розгубленості перед тим, що для неї по-справжньому актуально і чого вона з тих або інших причин не має змоги дозволити (або так думає). Однією з основних причин трагедії є так званий дитячий романтизм. Це нещасна любов, страждання. Якщо фізично молодь у розвитку випереджає свій віковий стандарт, то психічно — відстає. Вона має дуже сильно розвинений рефлекс наслідування, наприклад, кумирів з екранів телевізорів і часто не тих, на кого варто бути схожим. Також у причинах дитячого суїциду дуже важливу роль відіграє значущість мікрогруп, конфлікт у них для дитини — уже трагедія. Помиляються ті, хто стверджує, що до суїциду схильні тільки діти з неблагополучних сімей. Давно помітили, що зводять рахунок із життям і зовні цілком благополучні діти із сімей середнього і навіть великого достатку. Хлопці та дівчата з неблагополучних сімей, як правило, мають вищу психологічну витривалість. Неподілена любов, уплив релігійних сект, побутова невлаштованість, відсутність тепла й розуміння з боку батьків, внутрішня спустошеність — усе це може стати причиною дитячої трагедії. Відчуття самотності — вельми часта причина суїцидальних спроб і завершених суїцидів у підлітків.

Можна виокремити деякі ознаки бажання накласти на себе руки, серед яких: проблеми зі сном, втрата апетиту, апатія; схильність до самотності й відчуження; різкі зміни у зовнішності та поведінці; зловживання алкоголем і наркотиками; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини; роздавання особистих речей; нездатність довго залишатися уважним; утрата інтересу до улюблених занять; самоїдство; несподіване погіршення успішності, невідвідуваність школи; членство в угрупованні або секті; ейфорія після депресії та інше.

На перше  місце серед соціально-психологічних  чинників самогубств висувається сімейна  дезорганізація. Це: відсутність батька в ранньому дитинстві, недостатність  материнської прихильності до дитини, відсутність батьківського авторитету, матріархальний стиль стосунків у сім’ї, гіперавторитарність батьків, тілесні покарання дитини. Суїцидальний вплив справляє й розпад сім’ї: розлучення батьків, повторне укладення шлюбу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1 Діагностика та способи корекції суїцидальної поведінки

 

Обговорюйте - відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це - більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

Будьте уважні до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.

Ставте запитання - узагальнюйте, проводьте рефреймінг - "Таке враження, що ти насправді говориш...", "Більшість людей замислювались про самогубство...", "Ти коли-небудь думав, як це зробити?" Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на них прийде? Недомовлене, приховане ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити та обмірковувати про свої задуми.

Підкреслюйте тимчасовий характер проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Шляхи подолання проблеми дитячого та підліткового самогубства

 

До основних засад, що впливають на невирішеність  проблеми зростання саморуйнуючої  поведінки, можна, насамперед, віднести:

• неадекватне усвідомлення характеру та поширеності проблеми саморуйнуючої поведінки в українському суспільстві в цілому та в системі охорони здоров’я зокрема;
• відсутність адекватної оцінки реальної ситуації, що в першу чергу виражається в недосконалості статистичного обліку (відсутність статистичного обліку суїцидальних спроб, незнання і відсутність статистичного обліку еквівалентних форм саморуйнуючої поведінки);
• неадекватна (непрацююча) схема надання допомоги тим, хто її потребує, у загальнодержавному масштабі.

Все це безпосередньо  впливає на загальний стан психічного здоров’я нації та рівень її психологічного благополуччя і викликає постійне зростання прямих і непрямих економічних витрат внаслідок дуже високого рівня різних видів саморуйнуючої поведінки й її еквівалентних форм.

Адекватне вирішення проблеми саморуйнуючої поведінки серед населення країни та її наслідків в загальнодержавному масштабі включає розробку Національної програми превенції саморуйнуючої поведінки в Україні з подальшим розвитком спеціалізованої суїцидологічної медичної допомоги шляхом створення національної суїцидологічної служби. Зокрема, негайна потреба вирішення зазначених проблем зауважена у Міжгалузевій комплексній програмі "Здоров’я нації" (Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.02 р. № 14), де в окремому розділі визначено заходи, спрямовані на запобігання зростанню самогубств в Україні, та у Європейській декларації з охорони психічного здоров’я, що була прийнята на Європейській конференції ВООЗ на рівні міністрів охорони здоров’я у Гельсінкі (Фінляндія, 12–15 січня 2005 р.; ЕUR/04/5047810/6 від 14 січня 2005 р. № 52670) за участю посадовців Міністерства охорони здоров’я України.

Найважливішими  аспектами створення Національної програми є:

• адекватна оцінка реального рівня самогубств, суїцидальних спроб та інших несмертельних і еквівалентних форм саморуйнуючої поведінки і постійне здійснення такого аналізу в подальшому;
• на підставі такого аналізу теперішньої ситуації з АП в Україні — виділення найбільш значущих аспектів Національної програми для початку її реалізації, оцінка результативності того, що вже зроблено для її реалізації задля планування подальших конкретних кроків з урахуванням фінансового забезпечення.

В сучасних соціально-економічних  умовах розвитку України, соціальні  проблеми набувають значного загострення. Безробіття, хвороби, втрата засобів  існування, неготовність людей жити в сучасних умовах – це болючі питання, які особливо вразливо діють на молодь, впливають на формування психіки молодої людини, тому можна зрозуміти, чому українське суспільство має певний грунт для такого небажаного явища, як самогубство серед молоді.

Суїцид або самогубство являє собою складну форму поведінки, які зумовлюють психологічні, соціальні, педагогічні, біологічні чинники. Вирішальним серед них є психологічні, бо самогубство - це поведінка, вчинок особистості, тобто психологічне за своєю природою, сутністю явище. Всі інші сприятливі щодо самогубства чинники діють опосередковано через емоційні переживання, мотивацію людини, що є складними процесами її психіки [32, с.13].

Е.Дюркгейм виходить з того, що в кожному суспільстві існує нахил до суїциду, який визначається контингентом осіб, схильних до посягань на власне життя. Нажаль, на сьогоднішній день в Україні цим контингентом осіб стають молоді люди – підлітки. Суїцидальна поведінка досліджувалась у роботах М.Андроса, О.Карпенко, В.Кобильченко, В.Сулицького.

Самогубство у підлітків має багато схожого з самогубством дорослих, але відрізняється природою вікової своєрідності. Підліткам притаманна виражена вразливість, навіюваність, егоцентрична спрямованість, імпульсивність у прийнятті рішення. Існує багато класифікацій мотивів, які спонукають молоду людину до суїциду. Спільними для них є переживання образу самотності, відчуження, неможливості бути зрозумілим іншим, дійсна або уявна втрата батьківської любові, переживання пов‘язані з розлученням батьків, почуття провини, сорому, та ін. Аналіз літератури дає можливість зрозуміти, що дослідженням причин і мотивів займалась велика кількість науковців. Справжні мотиви глибоко приховані і залишаються неосягненими для дослідника. Причини самогубства видимі, але вони є лише викривленою тінню справжніх мотивів.

Мета соціально-педагогічної роботи з підлітками полягає у  сприянні молодої людини успішно  вирішувати її проблеми. Особливість  роботи соціального працівника, соціального  педагога полягає у зменшенні  відчуття тривоги, безнадійності, неповноцінності. Досвід показує, що уважне відношення до суїцидента, словесна підтримка, постійне повторення людині про те, що вона потрібна суспільству - є незмінною умовою для досягнення гармонії у душі. Участь соціального працівника, педагога в емоційній підтримці - потрібна і необхідна умова. Необхідно працювати з найближчим оточенням самогубця. Вступаючи в контакт з соціальним оточенням, слід підготувати його шляхом бесід, лекцій, тренінгів, індивідуальних та групових консультацій відповідної тематики. Вступаючи в контакт із суїцидальносхильним, рекомендуємо не проявляти до нього агресивності і жорстокості, неефективним буде і жалісливе відношення. Найбільш корисний спосіб профілактики суїциду - формування людського взаєморозуміння. Виховання такого розуміння, співчуття, милосердя - найважливіше повеління нашого часу.

Соціальна допомога підліткам  з високим суїцидальним ризиком  ставить своїм завданням зберегти його живим. Вагому роль в проведенні суїцидальної превенції відіграє турбота  і психологічна підтримка з боку рідних, близьких, а також самодопомога. Суїциденти страждають від глибокого почуття ізоляції та відчаю. Вони потребують обговорення свого болю, розуміння власних проблем. Рідні та друзі повинні сприймати суїцидента як особистість, допомагати знаходити витоки психологічного дискомфорту, пропонувати альтернативні способи вирішення проблеми, залишаючись поряд з ним доти, поки він повністю не адаптується до життя. Для того, щоб повністю зрозуміти суїцидальних підлітків, потрібно добре знати їх сімейне життя, особливості спілкування та виховання в сім’ї.

Особливість роботи соціального  працівника полягає у тому, щоб  підліток сам розповів про свої проблеми і відчував, що його сприймають, розуміють, надають підтримку. Поради, рекомендації чи контроль - неефективні способи. Суїцидента слід підштовхнути на одкровення, намагаючись не впустити бодай найменшої інформації. Як правило, в суїцидента в такому стані втрачена надія. Розмова має бути побудована таким чином, щоб показати клієнту альтернативу, відродивши надію. Для того, щоб визначити істину проблему людини, слід наштовхнути на визначення сутності проблеми. Спрацьовує і фраза соціального працівника “Я не хочу, щоб ви це робили”. Це проста, банальна фраза часто відіграє вирішальну роль не тільки у встановленні контакту, а стає ключовою у поверненні людини до життя. Людина звертається за допомогою для того, щоб хтось зупинив її, підтримав, розкрив сутність її проблеми, вислухав і т.д. Ці люди, як правило, не знають, як жити далі.

В умовах сучасної соціально-економічної кризи особистість опинилась в надскладних життєвих умовах, які вимагають від неї надмірного зусилля, щоб вижити. Завдяки цьому духовний та психічний стан людини досягає найвищої напруги, що призводить до повної або часткової втрати сенсу життя і, на жаль, не дає можливості адекватно сприймати кризову ситуацію і особистісний конфлікт.

Проблема дослідження  полягала у дослідженні ролі емоційних  порушень в юнацькому віці на виникнення девіантної поведінки. В сучасних умовах життя порушення психічного розвитку і відхилення у поведінці дітей, підлітків та юнаків спостерігаються все частіше. Порушення і відхилення можуть бути обумовлені захворюванням, нещасними випадками, недостатнім, неправильним вихованням або взагалі його відсутністю. У ранньому юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості, набуті раніше. Водночас відбуваються подальші якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які і є основою становлення особистості на цьому етапі розвитку. Особливості емоційної сфери старшокласників залежать також від соціальних факторів і умов виховання, причому індивідуально-типологічні відмінності часто суттєвіші за вікові. Порушення поведінки, її відхилення від загальноприйнятих норм зустрічаються серед молоді досить часто. Характер порушень поведінки може бути найрізноманітнішим. Найчастіше вони виражаються в протиправних діях, ігноруванні існуючих вимог і порядків, пияцтві, сексуальній розбещеності, бродяжництві, суїцидальних тенденціях.

Проблему девіантної поведінки вивчали Л.С Виготський, Н.Ю.Максимова, В.М. Мясищєв, Ю.А.Клейберг, Д.І. Фельдштейн та ін. Проблемою вивчення емоційних станів займалися такі вчені як В.А.Ганзен, Е.П.Ільїн, Н.Д.Левітов та ін.