Причини дитячого суїциду

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

за курсом «Соціологія»

на тему:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2013

 

Зміст

 

Вступ

1. Суїциїдальна поведінка
1. Загальні риси суїциду
2. Статистика дитячих суїцидів
2. Причини дитячого суїциду
1. Діагностика та способи корекції суїцидальної поведінки
2. Шляхи подолання проблеми дитячого та підліткового самогубства

Виявлення схильності до суїциду серед  старшокласників

Висновки

Список літератури

 

 

Вступ

Дотепер проблема самогубства у світі залишається нерозв'язаною, а тому стає дедалі актуальнішою, особливо на тлі зростання показників цього явища, яке, зокрема в Україні, набуває епідемічного характеру. Якщо пощастить зрозуміти, чому людина, завзято захищаючи недоторканність життя на планеті та поглиблюючи свої знання, вибирає між життям і смертю на користь останньої, можна буде упритул наблизитися до розв'язання проблеми ефективного попередження самогубств. Тому важливим є вивчення феномену цього явища, в тому числі через призму невід'ємної частини культури людства — світових релігій.

Глибоке висвітлення деструктивної людської поведінки, а саме вчинення самогубства, досить широко репрезентоване вже у творчості мислителів античного світу. Серед досліджень цієї проблеми останніх десятиліть привертають увагу праці радянських і сучасних російських учених різних галузей знання, серед яких, зокрема, Р.З. Авакян, С.В. Бородін, Є.М. Вроно, І.О. Кирилова, М.І. Ковальов, А.Г Амбрумова, Л.І. Постовалова, А.Р. Ратінов, І. Паперно та інші. Самогубство та шляхи його попередження вивчали також українські науковці: Ю.В. Александров, В.О. Глушков, В.Ф. Войцех, С.В. Жабокрицький, М.П. Мелентьєв, О.М. Моховиков, Г.Я. Пілягіна, В.В. Сулицький, А.П. Тищенко, А.П. Чупріков, В.О. Шаповалов, СІ. Яковенко, Н.М. Ярмиш та інші, у зв'язку з чим ними висловлювалися доволі різні думки не лише щодо причин існування розглядуваного явища, способів його попередження, й навіть з приводу його дефініції та розуміння.

Актуальність  проблеми, зокрема підліткового і  дитячого суїциду полягає в тому, що, залишаючись на індивідуальному рівні затабованим через свою інтимність, нині самогубство сприймається загалом як негативне моральне явище, адже людські втрати не можна виправдати. Це розуміють і в широкому загалі, і в державі. Проте проблема мінімізації самогубства визнається дотепер не розв'язаною.

Проаналізувавши не лише літературні, релігійні, філософські, правові та наукові джерела, а також динаміку самогубств в Україні і розвинених країнах світу впродовж останніх 12 років, інші джерела, можна дійти певних висновків [1].

Можна сформулювати основну мету роботи: розглянути підліткове та дитяче самогубство не лише як соціальне (життєве) явище, ставлення до якого зазнавало змін у процесі історичного розвитку цивілізації, але і як культурний фактор, який став терезами для розв'язання фундаментальних питань свободи волі та вибору, життя, смерті та безсмертя, взаємопроникного співвідношення душі та тіла, людини та Бога.

Відповідно  до мети роботи, виділимо задачі, які  необхідно вирішити:

• аналіз наукової літератури по даній темі;
• визначення основних причин, які штовхають дітей та підлітків до самогубства;
• описати методи попередження дитячого суїциду.

Об'єкт  дослідження - причини дитячого та підліткового самогубства.

Предмет дослідження - прояв суїцидальної поведінки у дітей та підлітків.

Дитячий і підлітковий суїцид є зараз великою проблемою для України. Насамперед це пов’язано з тим, що діти дуже рано дорослішають (що пов’язано з великою кількістю інформації) і відповідно до своїх не за вiком дорослих мрій хочуть самоутвердитися, отримати більше від життя, зокрема, більше, ніж батьки. Природно, що внаслідок різних причин зрозуміти й пристосуватися до дорослих проблем діти й підлітки ще не можуть. Тут дуже велику роль відіграє юнацький максималізм, і, на жаль, іноді діти не знаходять нічого кращого, як покінчити життя самогубством.

Особливо сильно на прийняття такого рішення впливає  неблагополучна атмосфера в сім’ї. Тобто відсутність уваги з  боку батьків та їхня нездатність  в тій або іншій мірі зрозуміти  дітей. Таким чином, у самогубствах підлітки знаходять уявний вихід з психологічних проблем, що нагромадилися.

 

Основні поняття

 

• Суїцидальна поведінка — поняття більш ширше і поряд з суїцидом, включає в себе суїцидальні замахи, спроби та прояви.
• Суїцидальні замахи — всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній від суїцидента.
• Суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі дії, при яких суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюючого ним акту.
• Суїцидальні прояви — думки, вислови, натяки, які не супроводжуються будь-якими діями, направленими на позбавлення себе життя.
• Аномічні самогубства — акт самогубства, що є наслідком неспроможності людини пристосуватися до швидкоплинних умов суспільства.
• Фрустрація — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети.
• Евтаназія — практика припинення (або скорочення) лікарем життя людини (чи тварини), яка страждає невиліковним захворюванням, відчуває нестерпні страждання, на задоволення прохання хворого в безболісній або мінімально болісній формі з метою припинення страждань.
 

1. Суїциїдальна поведінка

 

Самогубство (суїцид) - тема, що була актуальною в усі часи, але ставлення до неї протягом епох було різне й багато в чому залежало від релігій та морально-етичних норм і традицій. Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю профілактики самогубств серед учнівської молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень, 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % - уважають, що нікому немає до них справ, 25,5 % - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9 % - не стримуються в ситуації конфлікту.

Щорічно в нашій країні не одна й не дві дитини від 7 до 14 років здійснюють спробу самогубства, проте офіційна статистика не має достовірних даних про ступінь поширення цього явища. Перед обличчям дитячого суїциду дорослі, практично безсилі: у кожного другого маленького суїцидента відсутній так званий пресуїцидальний синдром — психологічний симптомокомплекс, який супроводжує період формування суїцидальної поведінки. Іншими словами, рішення про смерть народжується в дитячій голові майже блискавично, і часу на обмірковування ситуації чи зіставлення фактів у його рідних уже немає.

Попри існування сьогодні безлічі теорій і наукових гіпотез  про причини суїцидальних актів, жодний психіатр і жодний суїцидолог не скажуть вам, що саме стоїть за цим  страшним феноменом і куди ідуть його корені. Дітей не можна віднести до жодного параграфу суїцидології — науки, яка вивчає теоретичний і практичний аспекти аутоагресивної (суїцидальної) активності людини, тому що споконвічно вони були і є джерелом життєрадісності та чистоти. Їм не властиві ті дикі, сповнені мороку й розпачу стани, які дуже часто рухають і управляють дорослими людьми. Ніхто з них навіть не думає поневолювати свою свідомість тією "естетичною аурою самогубства", про існування якої вже понад десять років сперечаються вчені-суїцидологи й котру деякі з них вважають превалюючою у стані будь-якого суїцидента. Та все-таки вони здійснюють "це".

Щоб зняти стрес, позбутися  психотравми дитина вдається до різних, але однаково страшних засобів: мотузки, висоти, отруйних речовин. Причому, говорять спеціалісти, рівень умисності дій, що самозашкоджують, зростає зі збільшенням віку дитини. Вже не одне покоління психіатрів знає про те, що будь-який випадок, у якому людина старша за шість років немов "провокує" свою смерть, — далеко не трагічна випадковість. Особливо це характерно для дитячих отруєнь. "Випадкові" передозування дуже рідкісні серед дітей, тому навіть якщо згодом маля стверджуватиме, що просто хотіло пограти в "лікаря" і тому скористалося вмістом домашньої аптечки для власного лікування, — вірити йому не можна. Тому що, відповідно до статистики, дитячі самогубства дуже рідко були наслідком якоїсь захоплюючої гри.

Навіть якщо психіатри  не знаходять у маленького суїцидента психічного розладу та в його сім’ї "усе як завжди" — це не означає, що в нього не може бути ніяких причин для здійснення акту sui caedo.

 

 

 

 

 

 

1.2 Статистика дитячих суїцидів

 

Частота завершених суїцидів в порівнянні зі спробами в підлітковому віці відносно невелика.

За одними даними, суїцидні спроби більш часті у хлопчиків (Michaux L, 1953), за іншими - у дівчаток "(Otto U., 1972). У Франції 0 , 4% підліткової популяції здійснюють суїцидні спроби (Davidson F., Choquet M., 1978) Обстеження юнаків перед призовом до армії в Швейцарії показало, що 2% з них у підлітковому віці здійснювали суїцидні спроби і ще у 24% хоча б один раз з'являлися суїцидні думки (Widmer A., 1979). Частота суїцидів і суїцидних спроб, мабуть, від року до року схильна до значних коливань. У Чехословаччині в період з 1961 по 1969 р. величини завершених суїцидів у віці 15-19 років на 100 тис. загального населення були в різні роки від 13 до 36 для чоловічого і від 6 до 15 для жіночої статі. Відповідно кількість незавершених спроб було від 80 до 158 і від 192 до 386 (Drdkova S., Zemek P., 1978). Суїцидальної поведінки у підлітків - це в основному проблема "прикордонної психіатрії", тобто галузі вивчення психопатій і непсихотичних реактивних станів на тлі акцентуації характеру. Лише 5% суїцидів та спроб падає на психози, у той час як на психопатії - 20-30%, а все інше - на так звані "підліткові кризи" (Michaux L., 1953; Otto U., 3972). За нашими даними, серед вчинили спроби підлітків співвідношення числа психопатій і акцентуацій характеру приблизно однаково. Лише в 10% у підлітків є щире бажання покінчити з собою (замах на самогубство), у 90% суїцидальну поведінку підлітка - це "крик про допомогу". Не випадково 80% спроб коїться дома, при тому в денний або вечірній час, тобто крик цей адресований до ближніх перш за все. Частота завершених суїцидів в порівнянні зі спробами в підлітковому віці щодо невелика. За американськими даними (Jacobziener H., 1965), завершується лише 1% спроб, по скандинавських - 25% у хлопчиків і 3% у дівчаток (Otto U., 1972). Величина, зазначена для хлопчиків, безсумнівно є завищеною. Суїцидні дії у підлітків часто носять "несерйозний", демонстративний характер, можуть набувати рис "суїцидальної шантажу" (Michaux L, 1953). Однак саме в підлітковому віці диференціація між істинними замахами і демонстративними діями буває надзвичайно ускладнена. Нашим співробітником А. А. Александровим (1973), поряд з істинною суїцидальної і демонстративним поведінкою, у підлітків виділено особливий тип "неясних" спроб, де всі дії визначалися надзвичайно сильним афекту при пригніченні розумової діяльності.

За даними психіатрів, серед дітей 7—14 років найбільшу  кількість суїцидів здійснюють хлопчики, оскільки їхня психіка в цьому  віці неміцна й більше, ніж у  дівчаток, схильна до психотравм. Якщо казати про форми суїциду, то медикаменти найчастіше обирають дівчатка, тоді як хлопчики вважають за краще (якщо ці слова доречні в подібній статті) йти з життя "з допомогою мотузки".

Афектна суїцидальна  поведінка: іноді суїцидальні демонстрації можуть бути наслідком реакції на гострі афектні ситуації. Такі "афекти" у підлітка найчастіше викликані ударами по самолюбству, приниженням в очах оточуючих, втратою надій. Справжня суїцидальна поведінка: результат обдуманого рішення піти з життя. Можливі численні спалахи суїцидальних думок без здійснення певних спроб. Вони зазвичай можуть з’являтися, коли життя завдає ударів по "слабких місцях", особливо якщо водночас виникають уявлення про власну неповноцінність, і в критичних ситуаціях можуть мати справді суїцидальний характер. Суїцидальні дії здійснюються під впливом ланцюга невдач, розчарувань, а останньою краплею може стати якийсь нікчемний привід.

Серед об’єктивних  чинників, що впливають на суїцидальну  поведінку дітей, можна виокремити такі: більшість неповнолітніх "суїцидентів" висловлювали свої наміри позбавити себе життя друзям, родичам; більшість дітей та підлітків, які роблять суїцидальні спроби або скоюють завершене самогубство, не діагностуються як психічно хворі; у більшості випадків діти, підлітки демонструють своє бажання піти з життя, однак дорослі не завжди це помічають.

У підлітковому віці мотиви суїцидальних дій найчастіше є егоїстичними. Суїцидальна поведінка підлітків часто пояснюється тим, що молоді люди, не маючи достатнього життєвого досвіду, не можуть правильно визначити мету свого життя та шляхи її досягнення. Із загальних причин суїцидів серед підлітків можна назвати такі: втрата улюбленої людини, стан перевтоми, уражене відчуття власної гідності, руйнування захисних механізмів особи в результаті вживання алкоголю, психотропних засобів і наркотиків, ототожнення себе з людиною, що вчинила самогубство, всілякі форми страху, гніву й смутку з різних приводів. Звісно, кожний випадок суїциду — індивідуальний, але деякі загальні тенденції, властиві саме підлітковим і дитячим суїцидам, усе-таки існують. І, треба сказати, вони значною мірою відрізняються від причин, із яких добровільно йдуть із життя дорослі люди. Будь-яка дитина діє відповідно до своїх бажань за принципом "тут і зараз", не враховуючи при цьому можливих наслідків своїх учинків. Спроможність витримати, перетерпіти, затримати реакцію, подумати, перш ніж зробити, розвивається з віком.

Якщо міркувати  тверезо, то словосполучення "схильність до суїциду" — не вирок, не ярлик. Деколи, щоб позбутися цієї схильності, дитині достатньо трохи уваги з боку інших людей. Але, хоч як це сумно, запобігання суїциду — це делікатна і тривала робота з маленькою людиною, що заплуталася, перебуває на межі відчаю. Самогубство скоюється в особливу, виняткову хвилину життя, коли чорні хвилі заполоняють душу і гасне будь-який промінь надії. Психологія самогубства це передусім психологія безнадійності. Чому діти? Тому, що, по-перше, діти дуже тонко відчувають батьківські складнощі; по-друге, у дітей завжди є свої особисті психологічні проблеми, які дорослим на тлі власних негараздів здаються дурницями. Але дитяча душа не хоче і не може так вважати, і одного разу дитина не витримує тягара невирішених питань, які їй просто нікому поставити... Дуже важливе питання — як у голові зовсім молодої людини могла зародитися, дозріти й перерости в дію руйнівна думка?