Працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів

 

Розглянувши таблицю 4 правомірним  є такий висновок, що в абсолютних числах кількість безробітних випускників  ВНЗ становить близько 17,1 тис. осіб, а це приблизно кількість випускників 17 вищих навчальних закладів такого рівня як національний університети. Це каже про те, що державні організації влади при визначенні переліку спеціальностей, за якими готують спеціалістів, повинні враховувати попит на спеціалістів з боку ринку працевлаштування.

Таблиця 5

Потреба підприємств  у працівниках за видами економічної  діяльності у 2002-2006рр.

 

Роки	Всього
2002	123,9
2003	138,8
2004	166,5
2005	186,6
2006	170,5

 

 

 

 

З даних таблиці простежуємо  зростання потреби у працівниках  за видами економічної діяльності з 2002 року по 2006 рік з 123,9 тис. осіб до 170,5 тис. осіб. Але це все одно незначне зростання в потребі економістів порівняно з тим, скільки спеціалістів з цієї галузі випускають кожний рік ВНЗ. Тому більша частина фахівців з економічної діяльності не працюють по своїй галузі.

Побудуємо діаграму цієї таблиці.

Діаграма 2

 

Цей попит можна побачити в таблиці 6.

Таблиця 6

Потреба підприємств  у працівниках  за видами економічної діяльності

	Січень-березень 2007р.		Січень-червень 2007р.
	тис. осіб	у % до відповідного періоду 2006р.	тис. осіб	у % до відповідного періоду 2006р.
Потреба у працівниках  всього	194,6	87,8	214,8	85,6
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	21,4	94,6	19,0	72,3
Промисловість	58,1	81,4	68,4	85,3
добувна промисловість	7,7	68,7	7,5	69,8
переробна промисловість	44,5	81,0	54,5	85,5
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	5,9	112,0	6,4	112,8
Будівництво	16,5	87,0	18,4	77,1
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	25,3	87,6	29,9	77,5
Діяльність готелів  та  ресторанів	2,8	99,4	3,7	89,2
Діяльність транспорту та зв’язку	13,0	91,7	14,5	98,7
Фінансова діяльність	3,5	84,9	3,9	97,1
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	15,4	90,4	17,2	98,5
Державне управління	17,0	94,7	17,8	107,0
Освіта	4,3	96,5	4,3	97,9
Охорона здоров’я та надання  соціальної допомоги	11,1	96,8	12,0	99,0
Інші види економічної діяльності	6,2	81,0	5,7	66,7

 

Проаналізувавши таблицю 5 можна зробити висновок, що найбільша потреба у працівниках спостерігається в промисловості та в тому числі у переробній промисловості. А саме 68,4 тис. осіб у промисловості та 54,5 тис. осіб у переробній промисловості. Дещо нижчий попит спостерігається Потім у працівниках торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 29,9 тис. осіб. Працівників сільського господарства в 2007 році потрібно 19,0 тис. осіб. Далі така послідовність по спаданню: будівництво потребує 18,4 тис. осіб→ державне управління – 17,8 тис. осіб→операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 17,2 тис осіб→діяльність транспорту та зв’язку – 14,5 тис. осіб→охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 12,0 тис. осіб→добувна промисловість – 7,5 тис. осіб→виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 6,4 тис. осіб→інші види економічної діяльності – 5,7 тис. осіб→освіта – 4,3 тис. осіб→фінансова діяльність – 3,9 тис. осіб→діяльність готелів та ресторанів – 3,7 тис. осіб. Дані цієї таблиці кажуть про пріоритетні напрямки для підготовки фахівців з вищою освітою, яких фахівців потрібно готувати найбільше у вищих навчальних закладах. А саме: працівників промисловості та переробної промисловості, працівників торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Інші фахівці не будуть користуватися попитом на ринку праці.

Таблиця 7

Кількість незайнятого  населення, що перебувало на обліку в державній службі зайнятості у 1999-2006рр.

Роки	Всього
1999	1204,6
2000	1188,0
2001	1028,8
2002	1055,2
2003	1003,7
2004	998,9
2005	903,5
2006	780,9

 

Бачимо, що кількість незайнятого населення знижується з кожним роком. Це добре. Але ж це тільки кількість незайнятого населення, яке перебувало на обліку в державній службі зайнятості. А скільки ще незайнятого населення, зокрема, студентської молоді, яка після закінчення вищого навчального закладу не може влаштуватися на роботу.

Побудуємо діаграму 3 таблиці 7, щоб наочно побачити незначний спад незайнятого населення.

 

Діаграма 3

 

Проаналізуємо наступну таблицю 8, яка  має назву «Рівень зайнятості населення за статтю у віці 15 – 24 роки у 2005 – 2006 роках».

Таблиця 8

Рівень зайнятості населення за статтю у віці 15 – 24 роки у 2005 році та 2006 році

	всього населення, %	у віці 15 – 24 рр., %
2005 рік
Все населення	57,7	34,2
жінки	53,1	30,4
чоловіки	62,8	37,9
міське населення	56,5	31,8
сільське населення	60,5	40,4
2006 рік
Все населення	57,9	35,1
жінки	53,0	30,6
чоловіки	63,5	39,4
міське населення	56,8	32,5
сільське населення	60,5	41,5

 

Також простежуємо зростання рівня  зайнятості студентської молоді.

Проаналізувавши дану таблицю 8 за 2005 рік і 2006 рік мибачимо, що економічна активність студентської молоді у віці 15 – 24 роки зростає. Це говорить про те, що студентам не вистачає коштів на проживання, харчування. Та, взагалі, щоб почувати себе задоволеною людиною. Робимо висновок, що потрібно збільшити стипендії, які становлять у відмінника-бюджетника 199,50 грн, коли прожитковий мінімум 568 грн.

Пропоную розглянути Полтавську область України.

Таблиця 9

Зайняте населення в Полтавській області

 

	2005р.				2006р.
	всього, у віці 15–70 років		з них працездатного  віку		всього, у віці 15–70 років		з них працездатного  віку
	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %	тис. осіб	у %
Україна	20680,0	57,7	18886,5	65,4	20730,4	57,9	19032,2	65,9
Полтавська	690,3	58,3	627,1	67,4	692,7	58,6	630,8	68,0

 

Серед зайнятого населення віком 15-70 років,  кожен четвертий  працював у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві; кожен п'ятий – у промисловості; кожен  сьомий – у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Найбільш інтенсивне збільшення зайнятості у 2006р. спостерігалося у фінансовій діяльності, будівництві, торгівлі, освіті, а також у сфері надання  комунальних та індивідуальних послуг і операціях з нерухомістю. Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване у сільському господарстві, переробній промисловості, охороні здоров'я та у сфері діяльності готелів та ресторанів.

Зростання обсягів зайнятості відбувалося  за рахунок збільшення кількості  працюючих у секторі самостійної  зайнятості на фоні скорочення найманих працівників. Частка найманих працівників порівняно з 2005р. скоротилася на 0,8 в.п., у тому числі в  сільській  місцевості - на 2,5 в.п. Цей показник в цілому по країні у 2006р. становив 81,0%, у тому числі у міській місцевості - 93,4%, а у сільській – 54,0%.  Кожен тринадцятий найманий працівник працював на умовах усної домовленості з роботодавцем.

Серед зайнятого населення віком 15-70 років питома вага осіб, які самостійно забезпечували себе роботою, у 2006р. становила 19,0% проти 18,2%  у 2005р.

Розвиток самостійної зайнятості  відбувався в основному за рахунок активізації трудових відносин у неформальному секторі економіки України. Кількість зайнятих у цьому  секторі економіки у 2006р. складала 4,6 млн. осіб, або 22,3% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років (у 2005р. – 4,4 млн. осіб та 21,5% відповідно).

Тобто ми бачимо, що населення, в тому числі й студентська молодь шукає  неформальну роботу самостійно.

Ось, нарешті, найактуальніша проблема сьогодення. Давайте подивимося на заробітні плати та прожиткові мінімуми для працездатних осіб.

Таблиця 10

Заробітна плата  та прожитковий мінімум

 

	Мінімальна заробітна  плата	Прожитковий мінімум  для працездатних осіб
2000	118	287,63
2001	118	331,05
2002	165	365,00
2003	205	365,00
2004	237	386,73
2005	332	453,00
2006	410	505,00
2007	440	568,00

 

Аналізуємо дану таблицю. Мінімальна заробітна плата зросла з 2000 року по 2007 рік відповідно з 118 грн. до 440 грн. Але це не дуже радує населення, тому що прожитковий мінімум також зріс з 287,63 грн. до 568,00 грн. Тому що із зростанням заробітної плати підвищуються ціни на комунальні послуги, продукти харчування, освіту і т. д. Держава не дає населенню жити – воно тільки існує.

А тепер ще раз подивимося на прожитковий мінімум та згадаємо слова міністра освіти та науки України, який обіцяв у вересні підняти стипендії студентів-бюджетників до 600 грн до Нового Року. Це було б дуже добре для студентської молоді.Вони хоча б трохи жили.

Робимо висновок, що проаналізувавши  дані зі статистичного щорічника ми побачили не дуже добрі результати. Куди нам до Євросоюзу наближатися, якщо ми не можемо забезпечити населенню України і, зокрема, студентській молоді нормальне життя? Це нереально!

Хто займається працевлаштуванням студентів у вищих навчальних закладах?

Працевлаштуванням студентів  у вищих навчальних закладах займається відділ маркетингу та спеціальні сектори, студентські самоврядування та профспілкові комітети студентів, молодіжні центри праці. Але в цьому аспекті доречно було б посилити інформаційні роботи молодіжного центру зайнятості та підвищити рівень співпраці з громадськими студентськими організаціями вищих навчальних закладів.

Отримання першого робочого місця після закінчення вищого навчального закладу

В умовах ринкової економіки рівень добробуту постає визначальним чинником у забезпеченні переважної частини матеріальних і духовних потреб молоді. Обмеженість спроможності держави безпосередньо розв’язувати значну частину проблем означає перекладання їх тягаря на самих молодих людей.

В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. – студенти вузів I – IV рівнів акредитації. Певна частина їх не має можливості отримувати безоплатну освіту, підвищувати кваліфікацію або перекваліфіковуватися. Через високий рівень безробіття виникають ьруднощі з отриманням першого робочого місця. Надзвичайно складною є проблема забезпечення молоді житлом: державні кошти на житло майже не виділяються, а молодь через низькі особисті доходи здебільшого не має змоги його придбати. Держава повинна забезпечити студентську молодь житлом.

Перше робоче місце –  місце роботи молодих громадянпісля  закінчення будь-якого навчального  закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної  підготовки і перепідготовки, а також  після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби.