Працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів

Міністерство освіти і науки  України

Полтавський національний технічний  університет

 ім. Ю. Кондратюка

 

 

 

 

 

 

 

Наукова робота

на тему: «Працевлаштування  студентської молоді

 та випускників  вищих навчальних закладів»

 

 

 

Виконала:

студентка групи 402-ЕК

Галюкова Олена

Керівники наукової роботи:

Дубіщев В. П.

Ніконов А. В.

 

 

 

Полтава

2007 
Зміст

1. Вступ

2. Нормативно-правова база, яка регулює життєдіяльність студентської молоді та її працевлаштування

3. Аналіз статистичних даних

4. Перше робоче місце після закінчення вищого навчального закладу

5. Пропозиції

 

 

Вступ

 

У будь-якій цивілізованій країні освіта є однією з головних функцій  держави. Саме тому Україна визнає освіту приоритетною сферою соціально-економічного, інтелектуального, духовного і культурного  розвитку.

За роки незалежності України кількість молоді, яка здобуває вищу освіту і є студентами збільшилася майже вдвічі.

Студентство сьогодні володіє необхідним потенціалом, реалізація якого найближчим часом може істотно поліпшити  економічне, соціальне становище суспільства і відродити національно-духовні надбання українського народу.

Ми вважаємо, що саме через громадські об’єднання студентська молодь може стати активним суб’єктом здійснення молодіжної політики, розкрити і використати свої задуми і здібності як у власних, так і загальнодержавних інтересах.

Також потрібно відмітити, що освіта – це шлях розвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу. Людина з вищою освітою є більш конкурентноспроможною на ринку праці.

Але, якщо освіті студента буде заважати його матеріальне становище, то він буде намагатися заробити якусь копійку на своє існування замість того, щоб навчатися. Давайте просто поглянемо на розмір стипендії, яку отримує студент-бюджетник і порівняємо її із розміром прожиткового мінімума, який встановлює держава. Наприклад, відмінник отримує 199,50 грн. стипендії, староста групи – 175,96 грн., звичайний розмір стипендії – 159,60 грн.. В той же час студенти контрактної форми навчання взагалі не мають ніяких доходів. Коли прожитковий мінімум на сьогоднішній день складає 568 грн. На цю стипендію студент може тільки прохарчуватися два тижні в їдальні університету. Постає питання: а за які кошти далі жити до наступної стипендії? А тепер замислимося над тим, як студент може вижити на таку малу стипендію, яку він отримує у вищому навчальному закладі?

Це дуже актуальна проблема, з якою зіткаються студенти щоденно!

Також хочу відмітити, що раніше після закінчення вищого навчального закладу випускник обов’язково був направлений на роботу. Тобто держава гарантувала кожному випускнику перше робоче місце. А де це зараз? Цього немає!

Саме в цьому й полягає  суть моєї наукової роботи. А саме: розкрити питання про проблеми працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів.

Спочатку давайте розглянемо деякі поняття.

Об’єктом дослідження даної роботи є сукупність факторів, які впливають на суспільне середовище, в якому знаходиться працездатна студентська молодь та вплив вищого навчального закладу та державних органів влади на працевлаштування студентської молоді.

Предметом наукової роботи є працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів.

Хочу зазначити, що уцілому студентська молодь – це економічно активне населення віком 15 – 24 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг.  Економічно активними вважаються  особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті), та безробітні.

 Спочатку спробуємо проаналізувати нормативно-правову базу, яка регулює життєдіяльність студентської молоді та її працевлаштування.

Так, стаття 23 Загальної декларації прав людини каже, що:

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.
3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Крім цього стаття 9 закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», яка говорить:

«Держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму та виходячи з  реальних можливостей бюджету, підвищує розміри допомоги сім’ям на неповнолітніх  дітей, стипендій та інших видів  матеріального забезпечення молоді, яка отримує професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних закладах.

Матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та студентської молоді, яка перебуває  на повному державному забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму».

Але, якщо проаналізувати дану ситуацію в країні, то стипендія десь втричі менша, ніж зараз прожитковий мінімум. Тобто це протиріччя даній статті. Якщо по визначенню із статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. То, студенти, які отримують стипендію в ВНЗ не можуть дати таке визначення прожитковому мінімуму. Тому що вони не отримують такої стипендії, щоб назвати її прожитковим мінімумом.

Таким чином, можна зробити  висновок, що державні соціальні гарантії, прописані в статті 1 цього закону не забезпечуються.

Стаття 52 закону України «Про вищу освіту» говорить, що випускники вищих закладів освіти, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням 3 роки і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розглянемо статтю 53 цього ж закону України «Про вищу освіту», де говориться, що на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці. Порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчання і практики визнається Кабінетом Міністрів України.

Але ця стаття не зовсім виконується. Пошук студентами місця проходження виробничої практики є актуальною проблемою, тому що ВНЗ не завжди мають можливість повного забезпечення базами виробничої практики студентів. У цілому такі практики для студентів не оплачуються. Це також є проблема сьогодення. Чому студент працює на підприємство і не отримує за це гроші, навіть мінімальні?

В статті 38 закону України «Про вищу освіту» написано, що студентське самоврядування повинно сприяти працевлаштуванню випускників. Зараз ця робота ведеться, але потрібно посилити інформаційні роботи молодіжного центру зайнятості та підвищити рівень співпраці з громадськими студентськими організаціями вищих навчальних закладів (зокрема, студентськими самоврядуваннями, профспілковими комітетами студентів).

До речі, міністр освіти й науки України Станіслав Ніколаєнко зауважував у своїй доповіді на Всеукраїнському студентському форумі, який проходив у Харкові, що в окремих вищих навчальних закладах порушуються права студентів – і при навчанні, і при складанні екзаменів, і при поселенні у гуртожитки, і при прийнятті на роботу. Також він говорив, що є поодинокі випадки хабарництва. Для боротьби з цими проблемами потрібно розвивати студентське самоврядування в ВНЗ та підвищувати ознайомлення студентів з їхніми правами та обов’язками. В цьому аспекті заслуговує на увагу ідея, стосовно впровадження в навчальний план студентів спеціального курсу, присвяченого вивченню законодавчої бази з питань забезпечення прав та гарантій студентів.

Це лише мала частка нормативно-правової бази, яка регулює життєдіяльність студентської молоді та її працевлаштування.

Сучасний  стан на сьогодення. Аналіз статистичних даних

Одним із негативних факторів, який впливає  на працевлаштування студентів ВНЗ  є безробіття. Спробуємо дослідити  динаміку цього показника в Україні.

Безробітні по методології МОП (міжнародна організація праці) - це незайняті особи у віці 15-70 років, які шукали роботу самостійно або перебували на обліці в державній службі зайнятості. Динаміку безробіття в Україні можна побачити на таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка безробіття в Україні за період з 2000 року по I квартал 2007 року

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006		I квартал 2007
У віці 50 – 70 років	2655,8	2455,0	2140,7	2008,0	1906,7	1600,8	1744,5	1515,0	1633,8
У працездатному  віці	2630,0	2440,3	2128,6	1994,0	1888,2	1595,2	1743,6	1513,7	1632,7

 

Аналіз таблиці 1 показує, що в І кварталі 2007 року кількість безробітніх у віці 15-70 років за визначенням МОП (зареєстровані та ті, які шукають роботу самостійно) у порівнянні з співпадаючим періодом минулого року скоротилося на 110,7 тис. і склало 1,6 млн. чол. При цьому вказаний рівень безробіття серед населення у віці 15 – 70 років скоротилося з 7,9% до 7,4%, а серед осіб працездатного віку з 8,5% до 8,0%. Ми бачимо, що рівень безробття поступово зменшується, але все ще знаходиться на досить високому рівні.

Далі розглянемо таблицю попиту та пропозицій робочої сили у 2007 році.

Таблиця 2

Попит та пропозиція робочої  сили у 2007 році

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній  службі зайнятості, тис. осіб	Потреба підприємств  у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб	Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб
Січень	823,2	177,7	5
Лютий	838,2	174,4	5
Березень	803,1	194,6	4
Квітень	757,4	200,7	4
Травень	707,7	212,4	3
Червень	656,2	214,8	3
Липень	631,5	211,1	3
Серпень	615,4	218,1	3

 

Проаналізувавши таблицю 2 правомірно зробити такий висновок, що кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості знижується з 823,2 тис. осіб у січні 2007 року до 615,4 тис. осіб у серпні 2007 року, а потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад збільшується з 177,7 тис. осіб у січні 2007 року до 218,1 тис. осіб у серпні 2007 року. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) знизилося з 5 осіб у січні 2007 року до 3 осіб у серпні 2007 року. Просліджується позитивна динаміка, але незважаючи на це навантаження на 1 вільне робоче місце залишається досить високим. Це також негативно впливає на можливість працевлаштування студентської молоді та випускників ВНЗ.

Розглянемо таблицю 3.

 

 

 

 

Таблиця 3

Кількість зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості у 1999-2006рр.

 

Роки	Всього  чоловік	Випускники  ВНЗ
1999	1174,5	65,5
2000	1155,2	56,4
2001	1008,1	44,6
2002	1034,2	38,6
2003	988,9	36,7
2004	981,8	34,8
2005	881,5	28,7
2006	759,5	21,0

 

Бачимо, що кількість безробітних випускників з 1999 року по 2006 рік знизилась з 65,5 тис. осіб до 21,0 тис осіб відповідно.

На основі таблиці 3 побудуємо діаграму кількості зареєстрованих безробітніх.

Діаграма 1

 

Інформацію стосовно кількості зареєстрованих безробітних випускників вищих навчальних закладів за причинами незайнятості в 2007 році можна побачити в таблиці 4.

 

 

Таблиця 4

Кількість зареєстрованих безробітних на кінець звітного періоду
	січень – березень 2007 рік			січень – червень 2007 рік
	тис. осіб	у %		тис. осіб	у %
		до відповідного періоду 2006 року	до підсумку		до відповідного періоду 2006 року	до підсумку
Всього	781,6	85,5	100,0	640,0	85,4	100,0
випускники навчальних закладів	17,1	72,2	2,2	10,0	71,5	1,6