Поняття та зміст: юридична деонтологія

 

Моральна свідомість виступає в якості третього складового елементу моралі. Її розглядають як специфічну форму суспільної свідомості і визначають в якості системи поглядів, ідей, уявлень про належну поведінку, яка відповідає соціальним інтересам. Характеризуючи в цілому моральну свідомість, слід визначити характерні риси: мо-ральна свідомість зароджується в процесі  моральної діяльності, відображує моральну практику, а через неї економічний  базис і надбудову суспільства; в моральній свідомості знаходять  своє відображення межі вільних дій  людини, відповідно до сприйня нею  моральних цінносіеи.

 

Характеризуючи структуру  моральної свідомості, слід зазначити, що за рівнями формування розрізняють  суспільну та індивідуальну. Якщо до першої відносять теоре-тичні вимоги, норми, кодекси, ідеали, категорії, то до другого виду включають мотиви, почуття, переконання особистості. Ці два  рівні існують у певній взаємодії. Індивідуальна свідомість визначається суспільною свідомістю, яка базується  на су-спільному бутті. Якщо людина проникається важливістю колективної  ідеї, вона сприй-має її як свою особисту. Так, в умовах обстановки поваги один до одного, ввічли-вості, шанування  практичного досвіду, нетерпимості до правопорушень формується відповідна свідомість окремої особистості, відбувається сприйняття загальноприйня-тих правил на індивідуальному рівні.

 

Зупинимося на вивченні найбільш значущих складових моральної свідомості, се-ред яких слід назвати моральні почуття та норми моралі.

 

Моральні почуття, які  проявляються в юридичній діяльності, достатньо різно-манітні, що виходить з широкого спектру зв'язків, які  формуються в процесі вирішення  значної кількості юридичних  справ. До їх переліку можна віднести такі:

 

- почуття патріотизму  (пріоритет інтересів загальної  справи перед особистим інте-ресом  або за рахунок особистого  блага);

 

- престижно-статусні почуття,  пов'язані з потребою самоствердження  (почуття гордості за свою професію, за довіру колективу, усвідомлення  необхідності подолання труднощів  з метою випробування своїх  професійних можливостей);

 

- альтруїстичні почуття  (бажання дати радість, допомогу, втішити, підбадьорити в тяжку  хвилину);

 

- комунікабельні почуття  (симпатія, довіра, повага при спілкуванні).

 

Роль моральних почуттів у юридичній діяльності виявляється  через призму спілку-вання людей. А виходячи з того, що юридична професія передбачає саме роботу з людьми різного  характеру, рівня культури, інтелекту, то можна зазначити ту значну роль, яку відіграють моральні почуття  у мотивації роботи працівників  юридичних уста-нов. По-перше, - це оцінка вчинків та поведінки людей з  позицій суспільно-виробле-них норм та ідеалів. По-друге, - моральні почуття  виступають засобом регуляції відно-син  між людьми, соціальними групами  тощо. По-третє, - завдяки почуттям суспіль-но-значущі  норми, принципи, ідеали інтуїтивно перетворюються у внутрішню пере-конливість людини. По-четверте, - моральні почуття являються  не тільки засобом регуляції, але  й засобом самоствердження людини, виявом багатства її внутрішнього світу. Тому формування моральних почуттів у кожної людини, а тим більш у юристів, співробітників правоохоронних органів, є однією з важливіших задач морального ви-ховання.

 

6. Моральні принципи та  їх відображення в юридичній  діяльності 

 

Не менш важливою умовою здійснення юристами своїх професійних обов'язків  є усвідомлення та використання у  своїй діяльності основоположних ідей - принципів і моралі, які являють  собою найбільш узагальнений вираз  вимог тої чи іншої моралі. Моральні принципи складають ядро моралі, визначають її соціально-історичну суть, ідейну націленість. На відміну від норм моралі, які визначають тактику поведінки  лю-дини в конкретних життєвих ситуаціях, принципи моралі визначають узагальнену  со-ціальну орієнтацію, стратегію  поведінки, являються своєрідною програмою  діяльності. Моральні принципи об'єднують  та систематизують всю моральну діяльність, виступа-ють фактором стабільності, визначають головну лінію поведінки.

 

В професії юриста моральні принципи виконують свої специфічні функції. Вони допомагають орієнтуватися  у найбільш складних, нормативно не визначених ситуаціях, що дає змогу  приймати нестандартне рішення, яке  не суперечить інтересам спра-ви в  цілому. Завдяки усвідомленню принципів  моралі, які склалися у колективі  служ-бовців юридичної установи, надається  можливість програмування дій окремих  співро-бітників, гарантування впевненості  щодо виконання ними професійного обов'язку на належному рівні. Моральні принципи також забезпечують стабільність мікроклімату у колективі, а значить і стабільність його роботи, що є необхідною умовою функціону-вання всіх правоохоронних органів. З іншого боку, дотримання принципів моралі у своїй професійній  діяльності оберігає працівників юридичних  служб від аморальних вчинків, скоєння  яких породжує серед громадян недоброзичливе ставлення, недо-віру, а в окремих  випадках - люту ненависть до служителів Феміди.

 

Серед принципів моралі, які  значною мірою здійснюють позитивний вплив на сферу юридичної діяльності, слід назвати принципи гуманізму, демократизму, законності, справедливості, колективізму, чесності, порядності, гласності у  роботі та деякі інші. У чомуж  полягає суть зазначених принципів  стосовно професійного обов'язку юристів? Для висвітлення цього питання  необхідно звернутися до визначення змісту найбільш провідних моральних  принципів. Одним із загальновизнаних та важливіших принципів - вважається принцип гуманізму, який розкриває  цінностний аспект організації людсь-ких  відносин. Гуманізм (лат. humanus - людяний, людський) означає людяність, любов  до людей, вимогу на захист гідності людини, її право на щастя, всебічний розвиток. Як моральний принцип, який трансформується  у сферу юридичної діяль-ності, він із змістовного боку формулює певну систему вимог:

 

- розуміння людини, як  вищої цінності, а не як засобу  для досягнення цілей, все.  робити для забезпечення потреб  та інтересів людини;

 

- забезпечення свободи  та захисту гідності особи,  права на щастя, на духовний  розвиток;

 

- повага до особистих  якостей; 

 

- рівне ставлення та  повага до чоловіка та жінки,  повага до ідеалів людини, Л  вікових, національних ознак,  політичних поглядів;

 

- чутливість, душевність  у відносинах :

 

- чесність, прямота в оцінці  дій, доброзичливість критики,  несприйнятливість аморальних вчинків. 

 

Принцип колективізму також  притаманний юридичній роботі, стосовно якої вису-ваються певні вимоги:

 

- єдність мети та волі  колективу; 

 

- ідейна єдність; 

 

- співробітництво та взаємодопомога;

 

- керівництво колективом, як організаційний та об'єднуючий  фактор його Існу-вання; 

 

- чітке дотримання дисципліни  всіма членами колективу, незалежно  від стажу, досвіду, посади  тощо.

 

Іноді окремі вимоги принципу колективізму трактуються на підставі відстоювання | вузькогрупового або  індивідуально-егоїстичного інтересу, в результаті чого набувають іншого звучання. Так, слід відрізняти доброзичливу критику від критицизму, заздрості  або інших негативних почуттів, взаємодопомогу від кругової поруки.

 

7. Поняття та різновиди  юридичних спеціальностей 

 

Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється  серед І інших цілим рядом  специфічних властивостей, зумовлених тою роллю, яку відіграють І право  і законність у житті суспільства. Охорона прав і законних інтересів  громадян, І безкомпромісна боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане  розв'язання різноманітних юридичних  проблем - є змістом повсякденної діяльності юристів і ра-зом з  тим являється їх професійним  обов'язком. Саме юристи, які мають  ґрунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке  розуміння своєї відповідальності за долю людей, наділені владними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення  законності і правопорядку у державі. Необхідність виконання юристами своїх  професійних повноважень, громадянського обов'язку ста-вить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей. В першу чергу юрист має  глибоко усвідомлювати, що свою місію  він виконує будучи наділений  високою довірою суспільства  і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорис-ливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнен-ня до самовдосконалення  повинні бути невід'ємними рисами його натури.

 

Характерною ознакою відданості юриста своїй справі, професійної  зрілості є за-гострене почуття справедливості. Для юриста, це насамперед означає  небайдужість до біди, нещастя інших  людей, у тому числі і до таких  які через збіг складних життєвих обставин самі опинилися серед правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме завдяки своєму професійному хисту, спроможний не обмежуватися роллю  спостерігача, а активно і ефективно  домагатися відновлення порушених  прав, вста-новлення справедливості.

 

Зробити це - його професійний  і громадянський обов'язок. Всупереч відомому прислів'ю "людині властиво помилятися", юрист, як і лікар, не має права на помил-ку. Адже вона занадто дорого обходиться людині і  суспільству в цілому. Її ціною  іноді можуть бути тяжкі наслідки - втрата волі, здоров'я і навіть життя. Звичайно, ніхто не застрахований  від прийняття хибних рішень, але  у тому і полягає особливість  юридич-ної діяльності, щоб "метод  спроб та помилок" був для неї  неприйнятний. Тому, рішення з будь-якої юридичної справи має бути глибоко  виваженим, всебічно обміркованим, що і являється головною передумовою  його непогрішимості. Специфічною рисою  діяль-ності юриста є повсякденне  зіткнення з найрізноманітнішими  життєвими ситуаціями, юридичними казусами, які мають деякі спільні ознаки і у той же час часто істотно  відрізняються Досвідченим юристам  добре відомо, що на практиці фактично не бу-ває цілком ідентичних справ, випадків, абсолютно тотожніх ситуацій, а відтак не може бути і стереотипів  для їх вирішення. У професії юриста має місце нагальна потреба у  творчому підході до встановлення істини у кожній конкретній справі, постійний  пошук, можливість миттєво орієнтуватися  у ситуації, готовність до прийняття  нестандартних у межах закону рішень.

 

Таким чином юрист- це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний  у винятковому призначенні права  і законності для суспільства, кваліфіковано  користується юридичним інструментарієм  при розв'язанні юридичних проблем  в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

 

З розвитком сучасного  суспільства, здійсненням великих  перетворень у різнома-нітних сферах людської діяльності, як соціальній, економічній, політичній, духовній, природно відбуваються і певні зміни у юриспруденції, самому характері юридичної діяльності, спеціалізації правової роботи.

 

По-перше, помітно зростає  значення і престижність юридичної  діяльності, праці юристів. Все більшого суспільного визнання ця діяльність набуває на різних рівнях державно-політичної системи соціального середовища, як одного з найважливіших факторів суспільного прогресу.

 

По-друге, проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони  прав і законних інтересів людини, громадянина, імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство  України ставить перед юридичною  громадою нові, у певній мірі складні  завдання щодо удосконалення форм і  методів роботи в цьому напрямку. По-третє, оновлення економіки, створення  нових видів, форм економічної діяль-ності  потребують внесення, істотних коректив, новацій, як у зміст правового  регулю-вання економічних відносин, практику використання відповідних  форм і методів, так і в існуючий зараз "набір" юридичних спеціальностей, а то і формування нових юридич-них  спеціальностей, пов'язаних, наприклад, із застосуванням норм комерційного, господарського права тощо.

 

8. Загальна характеристика  окремих юридичних спеціальностей 

 

У суспільстві існує ряд  юридичних спеціальностей, які традиційно належать до 1 числа провідних і  мають особливе значення у справі забезпечення правопорядку і законності. Це суддя, прокурор, слідчий, інспектор  карного розшуку, адвокат, юрисконсульт, нотаріус.

 

Суддя - це посадова особа, виключно якій надано право від імені держави  здійснювати правосуддя шляхом розгляду у судовому засіданні кримінальних, цивіль-них справ, справ про адміністративні  правопорушення і виносити відповідне судове рішення. Органи судової влади  здійснюють свої повноваження у встановлених Кон-ституцією межах і відповідно до законів України /ст.6 Конституції  України/.

 

Крім, судів загальної  компетенції в Україні створений  і діє Конституційний Суд,

 

Який є єдиним органом  конституційної юрисдикції, призначений  вирішувати питання про відповідність  законів та інших правових актів  Конституції і давати офіційне тлума-чення  Конституції та законів України.

 

Робота судді надзвичайно  складна, багатогранна і відповідальна. Високий рівень судової діяльності, винесення компетентного і справедливого  рішення судом є од-нією з найважливіших  гарантій надійного забезпечення прав і законних інтересів гро-мадян. Відправлення правосуддя завершальна  і вирішальна ланка ланцюга проход-ження  юридичної справи від початку  до кінця. Від рішення суду залежить її кінцевий результат, а то і доля людини. Соціальна значимість діяльності суду виявляється та-кож і у  її впливі на активізацію профілактики правопорушень. Все це зобов'язує суд-дю до об'єктивної оцінки своїх професійних  якостей і культивує такі риси характеру, які специфічні і необхідні  саме для такого роду діяльності. Особливостями  мислення судді є незалежність від  будь-яких впливів зовні, об'єктивність у підході до оцінки суті справи і прийняття рішення, глибокий і  всебічний аналіз усіх її обставин, вміння бачи-ти за чисто зовнішніми деталями справжні мотиви поведінки  людей, дійсні причини виникнення подій  і явищ. інтелект судді найбільш виявляється у встановленні, виз-нанні  істотних для справи фактів і відокремлення  їх від недостовірних, сумнівних  да-них.