Особливості соціальної роботи із людьми похилого віку у спецзакладах

Цей документ рекомендує урядам країн зробити такі заходи у області соціальної підтримки осіб похилого віку:

1.розробити національну політику щодо престарілих, зміцнюючи зв'язок між поколіннями;

2.заохочувати благодійні підприємства, установи, організації;

3.захистити осіб від економічних потрясінь.

4.забезпечити якість  життя жінок у спеціалізованій установі для престарілих;

5.повністю забезпечити літню людину повним комплексом соціальних послуг  незалежно    від  місця проживання – на Батьківщині   або   іншій    країні. [14, 95]

Перераховані заходи орієнтовані на те, щоб допомогти  особам старшого покоління вести повноправне і повноцінне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримання чи досягнення гідного життя.. Можна виділити 3 групи завдань кожного віку : природно-культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні, вони покладені в основу практичної діяльності соціальної роботи.

Погано те, що входження  в старість відбувається на фоні зниження рівня життя. Люди похилого віку потрапляють  в групу високого ризику, стають залежними від економічних, медичних послуг та потребують  соціально-психологічної допомоги.

Соціальна робота з людьми похилого віку проводиться у таких напрямках:

1. соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;
2. догляд і соціальна допомога в установах Міністерства соціальної політики;
3. соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах;
4. догляд і соціальна підтримка на дому.

Соціальна допомога людям похилого віку – це забезпечення у грошовій чи натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які надаються із врахуванням законодавчо - закріплених державою соціальних гарантій. Соціальна допомога має характер періодичних або разових доплат до пенсій та допомог, послуг з метою надання адресної, диференційованої підтримки різним категоріям літніх людей, ліквідації чи нейтралізації критичних життєвих ситуацій, які викликані важкими соціально-економічними умовами життя.

Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу.

Термінова соціальна допомога являє собою надання допомоги разового характеру людям похилого віку, які її гостро потребують. Вона включає разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами; забезпечення одягом, взуттям, предметами першої необхідності; разове надання матеріальної допомоги; сприяння в отриманні тимчасового житла; надання екстреної соціально-психологічної підтримки за Телефоном довіри та юридичної допомоги у рамках компетенції.

Адресна соціальна допомога надається особам похилого віку, які знаходяться в особливо складній життєвій ситуації. Їх відвідують соціальні працівники, які надають необхідну побутову або соціально - психологічну допомогу.

Будинок-інтернат системи соціального захисту – це стаціонарна соціально-медична установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів. Які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Соціальна робота з людьми похилого віку  багатопланова і багатоаспектна. Вона торкається таких сфер життєдіяльності, як здоров’я, фінанси, подолання кризи, організація дозвілля. Індивідуальні потреби осіб похилого віку треба приводити у відповідність з реальною дійсністю, щоб особа контролювала та була вдоволена  своїм повсякденним життям. Завдяки роботі соціального працівника особа похилого віку знаходить у собі нові резервні можливості, оптимізує своє життя як у якісному так і у кількісному відношеннях. Спеціалісти, які надають соціальні послуги для осіб похилого віку  використовують у своїй роботі сучасні технології та програми, які допомагають особам поліпшувати пам'ять, компенсують втрату слуху, дозволяють збільшити активність руху.

Соціальну роботу з людьми похилого віку здійснюється на двох рівнях:

Макрорівень –вивчити умови  життя людини, рівня та якості  надання їм соціальної допомоги

Макрорівень- формування соціальної політики, враховуючи інтереси людей похилого вік, створення пенсійних та інших фондів підтримки, формування комплексної системи соціального страхування, медичного, психологічного  та консультаційного обслуговування.[10, 35]

Завданнями  будинку-інтернату є : матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку та інвалідів, створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх, організація догляду, надання їм медичної допомоги, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію, організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров’я, забезпечення інвалідів і старих, які того потребують, протезуванням і немоторними засобами пересування, проведення культурно-масової роботи.

До будинків-інтернатів приймають на повне державне забезпечення громадян похилого віку (жінок з 55 років, чоловіків з 60 років ) та інвалідів I і II груп, старших 18 років.

Пенсіонерів у будинках – інтернатах забезпечують одягом, взуттям, чотириразовим харчуванням. В усіх будинках – інтернатах є медпункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнані необхідною медичною апаратурою.

З метою соціальної адаптації і  трудової реабілітації людей похилого віку при будинках-інтернатах створюються лікувально - виробничі майстерні. Для організації трудової реабілітації громадян похилого віку та інвалідів та для поліпшення харчування літніх людей при будинках-інтернатах системи функціонують підсобні сільські господарства.[14;91]

Особливості соціальної роботи з людьми похилого віку проводиться за 3 направленнями:

вивчення характеристик особи, вивчення  його середовища;

розуміння  психосоціального становлення та розвитку особистості.

врахування соціокультурних чинників у формуванні та розвитку особистості.

Головне в роботі з  людьми похилого віку це процес залучення їх до соціальної  самодіяльності.

Соціальним працівникам відводиться специфічна, особлива роль, яка визначається типом установи, характером наданих послуг, метою, завданнями, функціями та очікуваними результатами.

У засобах масової  інформації подають таку інформацію, що за останні 5 років українців, які перебувають у спец закладах трохи зменшилося. Цього року в Україні діє 624 заклади для людей похилого віку, в них проживає 59 тис.496 осіб, 50% жінок і 50 % чоловіків. Найбільше осіб похилого віку знаходяться у закладах Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Харківської, Запорізької областей, і найменше – у Волинській, Закарпатській, Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях.  По Луганській області працюють будинки – інтернати у м.Луганськ, у Кремінському, Попаснянському, Сватівському, Антрацитівському, Білокуракинському та Троїцькому районах. Як заявила директор Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації Поліщук О.А., що у будинках –інтернатах для людей похилого віку  створені гарні умови  життя, як наслідок цього – середній вік таких осіб складає 89-90 років. У цих є закладах сучасна медична база, є спеціалісти по трудотерапії. Будинки-інтернати співпрацюють з ветеранськими організаціями, з волонтерами, зі студентами, які обрали свій шлях, націлений на виконання соціальної роботи.

Не менш важливу роль у долі людей похилого віку відіграють територіальні центри обслуговування. Практично в кожному місті та районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та інших соціально-незахищених громадян. Ці державні установи  надають соціальні послуги особам похилого віку  за місцем їх проживання. Створення таких закладів дає змогу наблизити стаціонарні соціальні послуги до звичайного місця проживання особи, щоб не розривати родинні та соціальні зв’язки , що склалися протягом життя людини.

Територіальний центр  соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам послуги, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.

Територіальні центри мають  у своїй структурі: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально - побутової реабілітації; відділення гуманітарної та благодійної допомоги; відділення організації харчування; відділення денного перебування; лікувально – оздоровчий комплекс; відділення медично-соціальної реабілітації; стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання; спеціальні житлові будинки для самотніх непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні сільські господарства, дієтичні їдальні.

Територіальний центр працює за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету на соціальний захист населення, інших надходжень, в тому числі у вигляді прибутку від діяльності підсобних сільських господарств, спеціальних цехів і діяльність центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань тощо.

Силами працівників  територіальних центрів надаються  різні види послуг: до 40 побутових, медико – соціальних послуг; придбання та доставка товарів з магазину або ринку працівниками центрів, приготування їжі, доставка горячих обідів, годування; допомога при оформленні субсидій, привезення палива, прибирання житла, пранні виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів; оплата платежів; читання вголос преси; обробіток присадибних ділянок; організація надання різних видів протезно - ортопедичної допомоги, послуги перукаря або швачки, тощо.[14, 135-136]

Для покращення роботи територіальних центрів проводиться робота по забезпеченню соціальних працівників велосипедами, спец сумками, спецвзуттям.

У зв’язку із збільшенням навантаження на кожного соціального працівника органами місцевого самоврядування проведена низка заходів щодо залучення шкільної та студентської молоді, залучення безробітних державної служби зайнятості. Так, у Луганській області Краснодонський, Свердловський, Краснолуцький терцентри залучили до надання соціальної допомоги людям похилого віку  116 безробітних Луганської обласної служби зайнятості.

Патронажна служба вирішує  багато питань побутового характеру  – доставка продуктів харчування, ліків, приготування їжі, оплата комунальних послуг, влаштування до будинків-інтернатів

 

 

2.Основні обов’язки соціального працівника, який надає

послуги людям  похилого віку  у спецзакладах

 

В Україні визначені  напрями реформування системи соціальних послуг, які передбачають створення широкої мережі служб і закладів, які надають якісні послуги,залучення до надання таких послуг недержавних організацій, наближення соціальних послуг створення альтернативних механізмів фінансування, підвищення результативності надання соціальних послуг через впровадження нових технологій з покращення якості. Одним з найважливіших заходів у вирішенні цих завдань є наявність професійно підготовленого персоналу, оволодіння керівництвом та працівниками всіх рівнів сучасним методам соціальної роботи, методами управління якістю послуг.

В залежності від кваліфікації роботи, від категорії громадян з  якими працює соціальний працівник. В нашому випадку установлюються вимоги, щодо  виконання їм основних його функцій таких, як :діагностична, прогностична, профілактична, соціально-медична, соціальна побутова,соціально-медична, психологічна, комунікативна. Суть психологічних знань позначається із застосування до кожної особи похилого віку свого підходу, надання необхідного консультування з урахуванням характеристик особи, корекція її поведінки, сприяння соціальній адаптації. Комунікативна функція також впливає на роботу з особою похилого віку, організацією обміну інформацією, формування розуміння іншої людини. Соціальний працівник дає поради, допомагає в побутовому обслуговуванні, надавати медико-соціальну реабілітацію в залежності від стану здоров’я та хвороб, від патології. Медико-соціальна реабілітація включає :

- роботу з лікувальними  установами 

- освоєння та апробація  нових методик реабілітації;

- організація  та здійснення  медико-соціального патронажу самотніх осіб

- навчання членів сімей,  в яких є хворі літні люди  необхідними  медичними та  психологічними знаннями 

- забезпечення осіб  похилого віку слуховими апаратами,  окулярами;

-  проведення оздоровчої фізкультури, масажу, водні процедури.[11, 205 ]

Крім цього для людей  похилого віку важливою є надання психологічної допомоги, організація їхнього дозвілля, допомоги у працевлаштуванні осіб похилого віку, патронаж сімей, в яких живуть старі люди

Соціальний працівник, який надає послуги  людям похилого віку повинен бути активною людиною, яка має знання, досвід, репутацію, харизматичні дані, наполегливою, терпеливою, вміння впливати на людей похилого віку. Соціальний працівник повинен бути доброзичливим, чуйним, чесним, комунікабельним, терпеливим, приймати рішення в екстрених ситуаціях, бути обізнаним у багатьох сферах для розмови з клієнтами, вміло контактувати з особами похилого віку, розуміти іншого, вміти володіти собою. Ці риси набуваються протягом  життєвої практики, в процесі навчання, самовиховання. Перелік вимог дуже великий. Сукупність особистих якостей втілюються у силі поведінки, і системі стосунків. Деякі з працівників  вільно почуваються в конфліктних ситуаціях, інші віддають перевагу співробітництву. Деякі знаходять підходи до балакучих бабусь та дідусів, інші до мовчазних.