Особливості соціальної роботи із людьми похилого віку у спецзакладах

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

 

МАГІСТРАТУРА  ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

Дисципліна: „Соціальна і гуманітарна політика ”

 

Варіант 25

«Особливості  соціальної роботи із людьми похилого віку у спецзакладах»

 

 

 

 

Виконав слухач гр. ДС-122з              Онищенко В.М..

 

Викладач            ст.вик. Козлова Л.В.

 

 

 

 

 

Луганськ 2013

Зміст

Вступ Люди похилого віку - особлива соціальна спільність суспільства. 1.1 Психологічні особливості та емоційна сфера людей похилого віку. Проблеми людей похилого віку. 1.2.Особливості соціальної роботи із людьми похилого віку у спецзакладах. 2.Основні обов’язки працівника, який надає послуги людям похилого віку у спецзакладах 2.1Законодавчі основи забезпечення життєдіяльності осіб похилого віку. 3.Висновки 4.Перелік використаних джерел

3 4   6   10   16   19   22 23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кожного року 1 жовтня в  Україні відмічається Міжнародний день людей похилого  віку. Резолюцією 45 сесії   Генеральної   Асамблеї ООН  у   1991 році 1 жовтня проголошено Міжнародним днем людей похилого віку.

В Україні, як і в більшості європейських країнах світу, змінилася демографічна ситуація, відбувається швидкий процес зменшення частки дітей та молоді та збільшення частки людей похилого віку. Багато вчених, і я підтримую їх думки, вказують на причину таких змін – це радикальні економічні та політичні зміни суспільства, які привели до  росту захворювань, психічних розладів, ростом смертності. Зниження народжуваності пов’язано із падінням рівня та якості  життя, збільшенням смертності у працездатному віці. Усе це в свою чергу потягнуло за собою, характерну тільки для розвинутих країн – старіння населення.

Тенденція зростання  осіб похилого віку, створює у суспільстві  неприйняття молодими і сильними - старих та слабких. Така складна ситуація  потребує вирішення  проблеми соціальної роботи з людьми похилого віку. Ця категорія людей перебуває у центрі уваги багатьох соціальних інститутів. Для них  вводяться в дію соціальні програми. З року в рік соціальна робота з людьми похилого віку набуває більшої актуальності, стає невід’ємною частиною  соціальної політики.

Ліди похилого віку потребують підтримки, захисту, допомоги та піклування для того, щоб повноцінно жити у суспільстві, а не бути ізольованими від суспільства, і не стати тягарем для оточуючих. Ось для цього потрібні соціальні працівники, які своєю працею розробляють та впроваджують в роботу різні форми та методи роботи  з такою категорією, як люди похилого віку. Це дуже тяжкий труд, але досить потрібний, можна сказати необхідний для нашого суспільства, адже ми  не «тваринна зграя», в якому сильний пожирає слабшого. В подальшій своїй роботі я розгляну деякі заходи по роботі з людьми похилого віку.

 

1.Люди похилого віку - особлива соціальна спільність суспільства.

Кожна розвинута держава вважає своїм обов’язком розвивати та підтримувати таку соціальну політику, яка позитивно регулює відносини в суспільстві, або як модно зараз казати комунікації.

Соціальна політика – це ряд заходів уряду, які проводить держава, направлених на отримання  добробуту населення. Функції та завдання соціальної політики :

• захист інтересів соціальних груп;
• рішення суспільних протиріч у соціальній сфері;
• підтримка цілісності суспільних систем;
• соціальний захист населення.

У ролі суб’єктів соціальної політики виступають органи державної влади, органи законодавчо-виконавчої влади різних рівнів, люди, підприємства, установи та організації, які впливають на розробку, реалізацію різних  програм, заходів державної соціальної  політики.

До об’єктів соціальної політики відносяться особи, яким потрібна соціальна підтримка і захист. У нашому випадку до цієї категорії відносяться особи похилого віку. Як  я вже у вступі писала о появі такого явища як старіння населення, яке визвано різними причинами життя людей. З’явилася особлива категорія людей, особлива соціальна спільність, яка характеризується хронологічною, біологічною, психічною характеристиками. Сукупність осіб похилого віку можна бачити у віці від 60 до 100 років. За даними Всесвітньої організації  охорони здоров’я, розділяють такі границі :

від 60-74- визнаний літнім;

від 75-89-старчим;

від 90 і більше – віком довгожителів [10, 35]

Серед пенсіонерів по праці абсолютна більшість належить пенсіонерам по старості. У зв’язку із збільшенням пенсійного віку, уже найближчим часом буде коливатися 88-89% від числа пенсіонерів  по праці.

Сьогодення показує, що по України показник людей похилого віку щороку зростає. Статистичні дані по Луганській області вказують, що серед 2250,0 тис. жителів, 711,2 тис. - пенсіонери, як бачимо це практично десь одна третя від усього населення Луганської області. [16]

У суспільстві вагоме місце зайняла дана категорія  громадян. Із статистичного прогнозу до 2050 року  населення України зменшиться до 34,8 мільйона чоловік, і людей похилого віку буде багато, навіть я буду також людиною похилого віку (то б то мені буде 82 роки).

Отже, старість є віковим етапом (у деяких людей досить тривалим), який завершує життя. Для нього характерні фізіологічні обмеження, зміни в усіх сферах особистості. [11; 323-324]

Тенденція зростання  кількості осіб похилого віку потребує зміни соціальної політики до найбільш незахищеної  особливої соціальної  спільності суспільства.

 

1.1.Психологічні особливості та емоційна сфера людей похилого віку. Проблеми людей похилого віку.

Зміна соціального статусу  людини  викликане перед усім  припиненням чи обмеженням праці, зміною ціннісних орієнтирів, самого способу життя і спілкування. Виникають соціально-побутові труднощі. Сам процес старіння  викликаний такими факторами:

- біологічний процес;

- соціальний фактор;

- екологічний фактор.

Старість є останнім етапом онтогенезу людини. Головною її особливістю є генетично зумовлений процес старіння, який проявляється в еволюційних змінах в організмі та психіці, послабленні їх функціонування. Фізіологічні перетворення, а також соціально - психологічні чинники впливають на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя старої людини.

У період старості розвиток і функціонування духовної, інтелектуальної, емоційної, фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому віковому етапі особистість припиняє трудову діяльність, обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її поведінці.[ 11; 323]

Після періоду зрілості відбувається послаблення  діяльності організму, такі особи вже не витримують фізичного та нервового навантаження, загальний запас енергії згасає. Організм такої людини починає адаптуватися до нових умов життя.

Вчені довели, що є різні шляхи підвищення біологічної активності різних структур організму. Виникла потреба посилення свідомого контролю та регуляції біологічних процесів. Це здійснюється за допомогою емоційної та психомоторної сфери людини. Певною системою тренувань можна покращити функції дихання, кровообігу і м’язову  працездатність  осіб похилого віку. Б.Р.Ананьєв писав, що «речові, второ сигнальні функції протистоять загальному процесу старіння, перетерплюють еволюційні зрушення значно пізніше інших психологічних функцій. Ці найважливіші  придбання історичної природи стають   вирішальним чинником онтогенетичної еволюції людини» [12,11].

Різнорідний характер процесу  старіння притаманний і такою психофізіологічною функцією, як мислення, пам'ять, відчуття, сприйнятті. Велику позитивну роль відіграють багато чинників, рівень освіти, ряд занять, зрілість особи , творча діяльність.

Типовими особливостями старої людини  є невпевненість у собі,  зниження самооцінки, побоювання самотністю, безпорадність, дратівливість, песимізм, похмурість, бурчання, замикання інтересів на собі, егоїстичність, підвищена увага до свого здоров’я, невпевненість у майбутньому, скупість, занадто обережними, сторожність, консервативними.

І.С.Кон виділяє такі  соціально - психологічні типи :

1) активна, творча старість.

2.)пенсіонери опікуються  справами, на які раніше бракувало  часу: самоосвітою, відпочинком,  розвагами,. Цьому типу характерні: гарне пристосування, гнучкість, адаптація, але енергія спрямована головним чином до себе.

3) до цієї групи  входять переважно жінки, які знаходять себе у насназі в реалізації сім’ї, домашньому господарстві, задоволення у цій групі менше ніж у перелічених вище.

4)люди, які сенсом свого  життя вважали  догляд за  власним здоров’ям,  схильність  до збільшення дійсних та мнимих  хвороб, підвищена, тривожність .

Разом із благополучними типами є негативні типи :

• старі агресивні буркуни, незадоволені станом навколишнього світу,
• самотні  і сумні невдахи, розчаровані власним життям, [13,56]

Зі старістю пов’язані  і специфічні зміни в емоційній  сфері людини, які проявляються в некерованому посиленні мимовільних реакцій (сильному нервовому збудженні), схильності до безпричинного суму, сльозливості. У більшості людей з’являється тенденція до ексцентричності (дивацтва), знижується чутливість, здатність знаходити вихід зі складних ситуацій, вони часто заглиблюються у свої думки, переживання, тривоги.

На схилі літ люди рідше переживають радість, здивування, багато з них втрачає почуття гумору, інтерес, допитливість. Вони часто відчувають тривогу, пов’язану з очікуванням смерті, із захворюваннями, самотністю, фізичною неспроможністю. Їхня тривога, не має конкретної причини. У них страх поєднується із гнівом, почуттям вини, соромом. Страх може бути зумовлений фізіологічними процесами в організмі, усвідомленням життєвих небезпек, що реально загрожують людині. Часто людина відчуває сум, який є породженням пережитого горя, самотності, хвороби, розчарування у житті, втрати значущої людини, перспективи. Сум супроводжується зумовленою звуженням кровоносних судин загальмованість рухів. Складні переживання змушують її оглянутися, по-новому відчути цінність життя, кожного прожитого дня і навіть години.

Нудьга і пов’язана з нею  стан монотонії (зниження загального рівня активності). Виникають у зв’язку з відсутністю яскравих сенсорних вражень, спричиненою послабленням слуху, зору та інших видів чутливості; інтелектуальною пасивністю, зумовленою зниженням рівня інтелекту та мотивації пізнавальної діяльності; руховою пасивністю, спричиненою зниженням фізичних можливостей організму.

Емоційне життя літніх людей суттєво змінюється. Частіше  виникають у них негативні  переживання, які здебільшого пов’язані  із пристосуванням до старості й наближенням  смерті. Однак і в цьому віці люди нерідко переживають позитивні емоції. [11; 335-337]

Багато рис, які належать людям похилого віку я спостерігаю  через свої окуляри, моїй свекрові виповнилося 80 років, вона усе життя була «за чоловіком,», ніяким серйозними хворобами не хворіла,  була задоволена життям, працювала вчителькою навчальних класів. Зараз це зовсім інша людина, яка поховала чоловіка і сина, хворіє хворобою Паркінсона, самостійно вже не може за собою доглядати, незадовільна зараз усім, плаче, байдужа до чужого болю та проблем, для всіх повинні бути важливими тільки проблеми здоров’я та проблеми її побуту. Вона не розуміє, як лікарські засоби для підтримки її життєдіяльності можуть стоять понад 1500 тис. грн. на місяць. При всій повазі до неї, подяці за подарене життя – але бувають моменти, коли така поведінка доводить до білого коліна. Ось такі вони – люди похилого віку, якими колись будемо і ми.

Проблеми людей похилого віку дедалі розширюються. Щоб працювати з літніми та старими людьми потрібно знати їх соціальне становище, рівень життя, фізичний та психологічний стан,  духовні і матеріальні потреби.

Для осіб похилого віку серйозними проблемами є обмеження життєдіяльності, погіршення здоров’я, підтримка матеріального рівня життя, до якого звикла особа, зміна способу життя й адаптація до нових умов життя, отримання якісної своєчасної медичної допомоги.

 

 

1.2.Особливості соціальної роботи із людьми похилого віку

 у спецзакладах.

Проблеми соціальної роботи з людьми похилого віку  перебувають  в центрі уваги багатьох соціальних інститутів. Люди похилого віку потребують  підтримки, захисту, допомоги та піклування для того, щоб повноцінно функціонувати в суспільстві і не бути тягарем для оточення. Саме тому  і для цього були створені будинки-інтернати для людей похилого віку, територіальні центри при управліннях соціального захисту при адміністраціях.

Сучасна соціальна робота з людьми похилого віку має будуватися відповідно до принципів ООН «Зробити повноправною життя осіб похилого віку»[14, 36]