Норми права в систмі соціальних норм

Тема: «Норми права  у системі соціальних норм»

 

Зміст

Вступ  

Розділ І. Нормативно-правові  акти   
Розділ ІІ. Норми права, як особливий різновид  
соціальних норм 

2.1. Поняття,  ознаки, види та структура норм  
права

2.2. Шляхи вирішення  проблемних питань пов’язаних з нормами права у системі соціальних норм

Висновки 

Список використаних джерел 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Предметом вивчення теорії держави і права, як видно з назви є держава і право. Держава і право - явища суспільного життя людей. Поза людського суспільства, соціуму, поза людського буття не може бути ні держави, ні права. Саме тому дана теорія є однією з наук про людському суспільстві і про таких супутніх йому явищах як держава і право. 
          Так питання про сутність права, виступаючого предметом дослідження цієї роботи, є одним з основних у теорії держави і права. І це цілком закономірно. Сутність - це те, що становить суть речі, сукупність її істотних властивостей, рис характеристик.Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише на основі певних правил, з-поміж яких обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта. Задля регулювання поведінки людей та їх об'єднань у суспільстві формуються певні правила поведінки, котрі орієнтують на досягнення тієї чи іншої мети. Правила, що покликані регулювати життя суспільства, забезпечувати в ньому бажаний порядок і стабільність, називаються соціальними нормами.

           Розмаїття, складність та інші особливості суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх регулюють. У своїй сукупності існуючі норми являють собою єдину систему соціального регулювання, в якій ефективність кожного виду норм найбільшою мірою виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи [2].

Актуальність  теми. В умовах формування правової держави в Україні зростає значення соціальних регуляторів суспільних відносин, в яких знаходять своє відбиття загально людські потреби й цінності. Людське суспільство, як будь-яка інша складна система, не може функціонувати та успішно розвиватися без існування певних правил. Вони допомагають особі обирати з багатьох можливих варіантів поведінки той, що відповідає її меті та схвалений суспільством. Особливе місце серед соціальних регуляторів життя суспільства та поведінки особи посідають норми права. Вони вбирають в себе основні властивості права, є мірою свободи та справедливості.

Формування  правової держави передбачає поступове  перетворення права на головний важель стосунків людини й держави, держави й суспільства, ось чому соціальний зміст норм права постає на перше місце. З огляду на це досліджувана тема є досить актуальною в контексті сучасної вітчизняної правової думки. Предмет дослідження в роботі - норми права в системі соціальних норм.

Метою роботи є дослідження соціальних норм та норм права в системі нормативного регулювання.

Предмет роботи - норми права в системі нормативного регулювання.

Об’єкт курсової роботи – вплив норм права на соціальні норми

Одним з найоптимальніших шляхів формування правової свідомості та правової культури молоді є засвоєння основ правознавства в навчальному процесі. Зокрема, усні професійно-технічних навчальних закладів для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійній діяльності повинні здобути необхідний мінімум правових знань.

Задовольняючи свої життєві потреби та інтереси, людина вступає у зв'язки та відносини з іншими людьми, без яких вона не може існувати. Відтворення цих відносин згодом стають особливою потребою людей і перетворюється на відносно самостійну сферу їх життєдіяльності. Цей процес має безперервний характер і тому кожне суспільство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання та охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм [1].

Оскільки суспільне життя складне і різноманітне, то соціальні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за сферами регулювання суспільних відносин, а й за способами свого встановлення і забезпечення. Кожна людина порізному усвідомлює та сприймає соціальні норми, що нав'язуються чи впроваджується суспільством, державою, групою людей. Вони можуть відповідати або не відповідати її інтересам, світогляду, ціннісним орієнтаціям, переконанням.

У зв'язку з чим  ці норми можуть виконуватися або  зовсім не виконуватися. І тому громадянське суспільство повинно відповідати за зміст соціальних норм, які воно встановлює, за їх принципову здійсненність, їх практичне виконання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  І. Нормативно-правові акти

Нормативно-правовий акт - офіційний акт-документ, ухвалений уповноваженими суб'єктами нормотворчості у визначеній формі і порядку, який встановлює (змінює, доповнює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.

Нормативно-правовий акт  виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права. При цьому він є найбільш досконалим серед усіх форм (джерел) права.

Ознаки нормативно-правового  акта:

1) є правоутворювальним  актом, оскільки встановлює чи закріплює нові норми права або змінює (доповнює, скасовує) діючі; чітко формулює зміст юридичних прав, обов'язків, відповідальності;

2) є офіційним актом  - приймається чи санкціонується  уповноваженими органами держави  (нормотворчими органами) або ухвалюється народом (референдум) в межах їх компетенції;

3) поширюється на неозначене  коло осіб і розрахований на  неодноразове застосування;

4) має конкретну форму,  яка залежить від органу, котрий  його (акт) видає. Його форма  визначена Конституцією, а також законом про нормативно-правові акти (у разі його прийняття);

5) займає чітко визначене  місце серед інших нормативних  актів, відповідно до субординації  за юридичною силою - не суперечить  актам вищої юридичної сили, передусім  Конституції, міжнародним договорам, ратифікованим парламентом тощо;

6) розробляється і  приймається з додержанням встановленої  законом нормотворчої процедури  (нормотворча ініціатива, розробка, обговорення, прийняття, підписання, реєстрація, оприлюднення, набрання  чинності);

7) має форму письмового документа, що складається відповідно до правил нормотворчої техніки, визначену структуру й офіційні реквізити - назва акта вказує на орган, який видав, вид акта, предмет регулювання; дата і місце прийняття; підпис (підписи) відповідальних посадових осіб;

8) підлягає обов'язковій  державній реєстрації та обліку (в Україні існує Єдиний державний  реєстр нормативних актів);

9) доводиться до відома  населення у встановленому законом  порядку - публікується в офіційних  спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка.

У юридичній субординації з нормативно-правовим актом перебувають  піднормативні акти:

- інтерпретаційні (акти тлумачення норм права) - мають допоміжний характер і, як правило, "обслуговують" нормативні акти54;

-індивідуальні (акти застосування норм права) - породжують права й обов'язки лише у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, з конкретного випадку.

Поєднує їх те, що вони усі - взаємозалежні акти правового змісту. Відмінність нормативного від піднормативного акта (акта застосування норм права та акта тлумачення норм права) полягає в такому:

1. Нормативно-правовий  акт містить у собі правові  норми, установлює нові права  й обов'язки, яких раніше не  було, або змінює (скасовує) їх, тому  його називають правовстановлювальним актом. Акт застосування права та акт тлумачення права зазвичай не встановлюють норм права. Акт застосування права лише конкретизує (індивідуалізує) чинні норми, а акт тлумачення права дає роз'яснення цим нормам. Вони - піднормативні.

2. Нормативно-правовий  акт містить норми права, що  адресуються усім або певній  частині населення, тоді як  акт застосування норм права  має індивідуальну спрямованість  - стосується конкретної особи  (наприклад, ушкодження насаджень  заборонено - адресовано до всіх, а стягнення штрафу з громадянина "А" за ушкодження насаджень - акт застосування норм права). Інтерпретаційний акт адресується суб'єктам, котрі застосовують норми права, що роз'яснюються [4].

3. Нормативно-правовий  акт застосовується неодноразово, діє тривалий час, а правозастосовний - винятково при вирішенні певної юридичної справи, тобто в конкретному випадку. Інтерпретаційний акт, що роз'яснює норми права, виражені в приписах нормативного акта, діє разом з цим нормативним актом і має допоміжне значення.

4. Нормативно-правовий  акт "дає життя" індивідуальному  та інтерпретаційному актам - скасування нормативно-правового  акта призводить до неможливості  дії на його підставі правозастосовного  акта й автоматичного скасування  інтерпретаційного акта.

5. Нормативно-правовий  акт має іншу процедуру прийняття,  ніж акт застосування та акт  тлумачення норм права.

Слід мати на увазі, що, окрім зазначених класичних актів - нормативних, інтерпретаційних, правозастосовних,- є акти змішаного змісту, тобто  такі, що складаються з нормативних і правозастосовних норм. Якщо в тексті правового акта містяться правові норми й індивідуально-конкретні розпорядження, він вважається нормативним. Однак поєднання в одному акті норм нормативного і конкретного (індивідуального) призначення не відповідає правилам юридичної техніки і ускладнює розуміння документа щодо його дії в часі.

Підзаконний нормативно-правовий акт - нормативний акт, виданий на основі закону, відповідно до закону і  спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм.

Слово "підзаконний" не означає меншу юридичну обов'язковість  цього акта порівняно з нормативно-правовим актом. Підзаконний акт володіє  необхідною юридичною силою. Щоправда, його юридична сила не має такої ж загальності і верховенства, як це властиво закону. Проте він посідає важливе місце в системі правового регулювання, оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого нормативного регулювання усього комплексу суспільних відносин [2].

Ознаки підзаконного нормативно-правового акта:

1) містить вторинні (похідні)  норми, що приймаються на основі  закону, відповідають йому;

2) розвиває, конкретизує,  деталізує первинні норми, вміщені  в законах з метою їх реалізації, або регулює забезпечувальні чи допоміжні суспільні відносини;

3) приймається як колегіальним  органом держави (уряд), так і  уповноваженими особами (Генеральний  прокурор);

4) залежно від виду  має свою процедуру прийняття,  яка не настільки сувора і  деталізована, як при прийнятті законів;

5) порівняно із законами  кількість їх більша, оскільки  суб'єктами їх прийняття виступають  органи влади як виконавчі  (згори донизу), так і представницькі (органи місцевого самоврядування  та їх посадові особи тощо).

Підзаконність нормативно-правового акта означає його відповідність не лише законам, а й іншим актам, що мають більш високу юридичну силу. Акт нижчої державної інстанції має перебувати не лише "під законами", а й "під" нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акт Міністерства о світи України повинен відповідати не лише Закону про о світу, але й нормативним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів України.

Систему підзаконних  нормативно-правових актів в Україні складають такі їх види:

Загальні - поширюються  на всіх осіб у межах держави, містять  первинні норми:

o акти парламенту (постанови) - видаються в переважно з організаційних  питань; набирають чинності через  10 днів після їх офіційного  опублікування;

o акти Президента (нормативні  укази: внутрішні і зовнішні; одноосібні  і контрасигновані). Контрасигнованими  є акти

Президента, що скріплені  підписом прем'єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання - набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування; акти уряду (постанови): 1) що не визначають прав і обов'язків громадян, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений у самих актах; 2) що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше, ніж з дня їх опублікування. Відомчі - містять вторинні (похідні) норми, які розкривають і конкретизують первинні норми; приймаються на їх основі, спрямовані на їх виконання, поширюються на всіх суб'єктів права:

Акти центральних органів виконавчої влади (комітетів) зі спеціальним статусом (Національний банк України, його Правління; Центральна виборча комісія та ін.) видають накази, постанови, розпорядження, рішення; Акти міністерств і державних комітетів - накази, розпорядження, рішення. Зазначені акти є видами розпорядчих актів, якими затверджуються (ухвалюються) відомчі акти - положення, інструкції, правила, порядок, переліки [5]. Зазвичай положення затверджується наказом чи постановою, інструкція і правила - наказом вищої посадової особи, що реєструються в Міністерстві юстиції України. Наприклад, Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження "Положення про Спадковий реєстр" (07.07.2011) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569. Відомчий нормативно-правовий акт може бути виданий спільно декількома центральними органами виконавчої влади або одним з них за узгодженням з іншими.

Відомчі акти набувають  чинності через 10 днів після їх державної  реєстрації, якщо в них не встановлено  пізніший строк.

Місцеві - мають територіально обмежену дію:

- акти, прийняті колективними суб'єктами безпосередньої місцевої демократії: а) у порядку місцевого референдуму (рішення); б) шляхом голосування на загальних зборах громадян (рішення); в) територіальними громадами (статути територіальних громад);