Контрольна робота з «Методи соціальної роботи з наркозалежними»

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

 

Кафедра соціології та соціально-гуманітарних дисциплін

 

 

 

Контрольна робота

 

з дисципліни «Методи соціальної роботи з наркозалежними»

 

варіант 10

 

 

 

Слухачки ІІ курсу групи СР1-12з

факультету економіки управління

 спеціальності соціальна робота

 Шевченко Л.О.

                                                                  

                                                           Перевірив:

 доцент Длугош О.М.     

 

Київ – 2014

Зміст

1. Вступ
2. Основні заходи з надання допомоги споживачам психоактивних речовин
3. Складові програм зменшення шкоди
4. Практичне завдання У рамках профілактики споживання наркотиків та поширення епідемії ВІЛ-СНІДу було вирішено залучити ВІЛ-позитивних людей до проведення освітніх програм. Визначте критерії підбору таких людей та їх роль у цій роботі.
5. Висновки
6. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Історія знайомства людей з наркотиками нараховує кілька тисячоріч. Використання галюциногенних та транквілизуючих рослинних засобів у релігійних, ритуальних і медичних цілях було відомо з дописьменного періоду. Однак саме в XX столітті вживання наркотиків перетворилося в проблему, що прийняла цивілізаційний характер глобально-планетарного масштабу. Із проблемою наркоманії в тому або іншому ступені зіштовхнулися практично всі країни світу, всі народи, що їх населяють. У різних суспільствах і державах ця проблема вирішується по-різному. Від легалізації споживання деяких наркотиків у Європі до повної заборони в Ірані, Китаї. Варто визнати, що тверді заборонні міри дають непоганий результат. Проте, проблема наркоманії як і раніше залишається актуальною, оскільки її причини не викоренені. Попит на наркотики у світі не падає.

Економічний, політичний, демографічний і географічний фактори не впливають на ступінь поширення наркоманії, хоча до деякої міри виявляються пов'язаними з нею. Очевидно, що проблема наркоманії має екзистенціальний характер. Лікування, реабілітація, карне переслідування споживачів наркотиків ніяк не позначаються на викорінюванні причин наркоманії. Найбільших успіхів у боротьбі з наркоманією домоглися країни, де існує розвинена система профілактики цього недуга, у тому числі комплексна робота з родиною.

Соціально-економічні труднощі в Україні привели до того, що поширення наркоманії набуло катастрофічного розмаху, а його пік, імовірно, попереду. Існує безліч способів боротьби з наркоманією: посилення жорсткості законів, що передбачають покарання за поширення й споживання наркотиків, розширення реабілітаційної бази, посилення профілактичної роботи серед молоді й ін. Важливо, щоб боротьба з наркоманією велася одночасно на всіх напрямках. Однак в умовах економічної, політичної й правової кризи домогтися успіху в роботі хоча б по одному з перерахованих напрямків непросто, не говорячи вже про результативність комплексних, багатобічних дій.

 

 

 

 

Основні заходи з надання допомоги споживачам психоактивних речовин

Працездатне населення країни все частіше стикається з таким соціальним бичем як безробіття. У 1995р. загальне число безробітних склало 5,6 млн. осіб, у тому числі близько 2 млн. офіційно зареєстрованих. Діяльність держави набуває в офіційних документах все більшу і більшу соціальну спрямованість, тобто при визначенні пріоритетів розвитку все більш і більш враховуються потреби людини як вищі цінності суспільства, відповідно до яких будується державна соціальна політика. Невід'ємною сферою діяльності будь-якого цивілізованого суспільства стає створення і вдосконалення розгалуженої та ефективної системи соціального захисту, основною метою якої є всебічне надання разової та / або постійної допомоги індивіду (групі), що потрапив у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення найбільш повної її самореалізації.

 Соціальні працівники допомагають  усім нужденним вирішувати проблеми, що виникають в їх повсякденному  житті і в першу чергу тим, хто не захищений у соціальному  плані: людям похилого віку, інвалідам, дітям, позбавленим нормального  сімейного виховання, особам з  психічними розладами, алкоголікам, наркоманам, хворим на СНІД, сім'ям з груп "ризику", особам з девіантною поведінкою та ін

В даний час в нашій країні різко загострилися проблеми, пов'язані зі зловживанням алкоголем, наркотиками та іншими психоактивними речовинами (ПАР). На обліку перебувають понад 2,2 млн. хворих на алкоголізм і більше 150 тис. хворих наркотоксікоманіей.

Споживання ПАР - це системне явище біопсихосоціальне, соціальні, медичні, економічні, кримінальні наслідки якого впливають на суспільний добробут.

При роботі з хворими на наркоманію застосовується мультидисциплінарний підхід, який включає в себе роботу нарколога, психолога, соціального працівника, який здійснюється паралельно і одночасно. При аналізі комплексу соціальних проблем, пов'язаних з вживанням ПАР, доцільно буде виокремлювати ті з них, які формуються на доклінічному, преклінічні і клінічному рівнях, і ті, які є вторинними, похідними від тієї чи іншої наркологічної патології. Це важливо в плані визначення спрямованості та змісту окремих технологій соціальної роботи в цій сфері, диференціації її специфічних видів, орієнтованих на різні контингенти та групи населення.

Соціальна робота з наркозалежними клієнтами складається з декількох етапів: оцінка, відбір засобів втручання, робота з клієнтом обраним методом.

Згідно підходам Р.М. МакОліфф і Б.М. МакОліфф, виявити ступінь біологічної залежності у клієнта дозволяє діагностика. Для цього застосовують наступну схему, що дозволяє визначити ступінь звикання до наркотичних засобів:

• психологічна залежність;
• персеверация (нав'язливе відтворення одних і тих же рухів, думок, уявлень. Виступає як мимовільна форма спогади, коли образи спонтанно виникають у свідомості. Розрізняють моторні, сенсорні та інтелектуальні персеверации);
• нав'язливі емоції;
• низька самооцінка;
• негативні ригідні установки;
• галюцинації (від лат. hallucination - марення, видіння) сприйняття, що виникають без наявності реального об'єкта при психічних, деяких інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, травмах головного мозку);
• безсилля;
• фізична толерантність;
• фізична звикання;
• порушення пам'яті.

Після з'ясування картини наркотичної залежності планується втручання в ситуацію клієнта. Сьогодні на практиці соціальної роботи склалися три основні підходи до вирішення даної проблеми: інсайт-орієнтовані підходи, поведінкові підходи, підходи, засновані на самодопомоги.

Інсайт-орієнтовані підходи спрямовані на роботу з госпіталізованими клієнтами, що проходять курс дезінтоксикації. Первинна допомога соціальним працівником зв'язується з фінансовими проблемами і майбутнім місцем проживання клієнта. У цей період можливі різні моделі допомоги, наприклад, модель прояснення цінностей, запропонована Рефсом і Харменом. В її основі - розуміння, що людина має потенційну можливість робити ціннісні допущення. Цінності зв'язуються з досвідом, і вони не є постійними і жорсткими, це дозволяє клієнту включати вільний набір цінностей, виходячи з можливостей і ситуації, що в кінцевому підсумку знімає ціннісне замішання, супутнє інтоксикації.

Поведінкові підходи засновані на зміні негативного або формування позитивної поведінки клієнта. Як приклад можна навести соціобіхевіорістскій метод, запропонований Едвіном Томасом. У його основі - вивчення поведінки клієнта, контрольоване стимулами. Класифікація поведінки базується на оцінці, визначаються основні лінії поведінки в соціумі, уточнюються стимули, що передують зміні поведінки, оцінюються наслідки, після чого здійснюється втручання.

Групи самодопомоги засновані на взаємопідтримці людей, які мають подібні проблеми. За аналогією груп Анонімних Алкоголіків (група АА) формуються групи Анонімних Наркоманів (група АN). Дана група самодопомоги використовує ті ж принципи 12-ти кроків, де в процесі спілкування клієнти розповідають, як вони навчилися жити без наркотиків.

При складанні програм медико-соціальної роботи необхідно враховувати специфіку медико-соціального статусу різних груп пацієнтів наркологічного профілю.

Група підвищеного ризику розвитку наркологічних захворювань характеризується наявністю клінічної та субклінічної патології, формує схильність до вживання ПАР та розвитку наркологічних захворювань, а також спадкової обтяженістю. Виразність власне наркологічних проблем залежить від сукупності ендогенних (внутрішніх) і екзогенних (зовнішніх) факторів, що сприяють залученню клієнта в алкогольну та наркотичну залежність. Правові проблеми можуть виникнути у зв'язку із забороною вживання певних ПАР в суспільстві, проявами неадекватної поведінки членів сім'ї, наявністю статусу біженця або інваліда, а також вчиненням правопорушень у зв'язку з конфліктами, участю в кримінальних групах.

Перераховані особливості цієї групи повинні враховуватися в ході медико-соціальної роботи з її учасниками. Необхідно проводити профілактику несприятливого розвитку та декомпенсації соматичного і психічного статусу, виявляти належність до конкретної групи ризику, регулярно контактувати з клієнтами, проводити цілеспрямовану роботу з метою змусити клієнта відмовитися від вживання ПАР. Потрібні комплексна психокорекційна робота, що включає груповий та індивідуальний тренінг соціальних та комунікативних навичок і прийомів саморегуляції, залучення в благополучну соціальну мікросередовище.

Члени сімей наркологічних хворих і їх найближче оточення представляють собою групу, особливостями якої є медичні проблеми, пов'язані з особистісною реакцією на тривалу або гостру психотравматичну ситуацію, потреба в медичній допомозі виникає періодично в період загострень конфліктів або на «піке» фрустрації, причому організація цієї допомоги ускладнена у зв'язку з острахом членів сім'ї хворого соціальної розголосу. Власне наркологічні проблеми виникають при наявності «сімейного пияцтва», в тому числі в рамках феномену співзалежності. Правові проблеми можуть виникнути у зв'язку з неправильною поведінкою хворого члена сім'ї, власної неадекватної реакції на ситуацію, порушеннями поведінки в рамках співзалежності або формування наркологічної патології.

Особливість соціальної роботи з даною групою - цілеспрямована профілактика, як неадекватної поведінки хворого члена сім'ї, так і розвитку декомпенсації психічного та соматичного статусу у членів сім'ї та його найближчого оточення, інформування відповідних служб про наявність соціальних проблем, організація наркологічної та іншої допомоги з метою оптимізації особистісного і соціального статусу.

До заходів, спрямованих на соціальне оздоровлення, відносяться комунікативний тренінг, соціально-психологічний тренінг, техніка самоконтролю, сімейна психотерапія, оцінка соціального статусу сім'ї в цілому і окремих її членів, виявлення потенційних проблем, залучення до соціально благополучного колі спілкування та ін

Для групи тривало і часто хворіючих пацієнтів наркологічного профілю характерні медичні проблеми, зумовлені тяжкістю основного захворювання, його ускладненнями і наслідками; можлива одночасно залежність від декількох ПАР. Особливості медико-соціальної роботи з даною групою клієнтів - сприяння у забезпеченні специфічного довгострокового лікування в оптимальних умовах, вирішенні проблем визначення працездатності та інвалідності, сімейне консультування і сімейна психотерапія, виявлення потенційних проблем та їх попередження, сприяння включенню в роботу терапевтичних спільнот.

Працюючи з групою хворих наркологічного профілю, які мають виражені соціальні проблеми, фахівці враховують тяжкість наркологічних розладів, часто супроводжуються особистісними та психічними відхиленнями, антисоціальними установками; аналізують соціальну дезадаптацію в одній або декількох фазах соціального функціонування, кримінальний анамнез, проходження примусового лікування в минулому і актуальні проблеми .

Особливості медико-соціальної роботи в цій групі - виявлення навколишнього хворого неблагополучного контингенту і його оздоровлення, особистісно-орієнтована психотерапія, психічна саморегуляція, сприяння у проведенні наркологічного лікування і реабілітація, комплексна оцінка соціального статусу та попередження потенційних проблем, сприяння у вирішенні матеріальних проблем хворого за рахунок реалізації його власного потенціалу (професійне навчання і працевлаштування).

Специфічною групою є інваліди, причому інвалідність в даному випадку встановлюється не з основного захворювання наркологічного профілю, а за його ускладнень і супутніх захворювань. Для даної групи хворих характерна наявність важкої і різноманітної патології, яка супроводжується втратою працездатності в тій чи іншій мірі, у зв'язку з чим вони постійно мають потребу в лікуванні та медичному спостереженні. Деградація особистості, зниження інтелектуального рівня, патологічна адаптація до хвороби, сильна психічна залежність від ПАР обумовлюють наявність психологічних проблем. Соціальна дезадаптація інвалідів проявляється у багатьох сферах - мікросоціального, сімейної та трудовий; внаслідок є потреба в соціальній опіці; деякі з пацієнтів мають кримінальний анамнез або правові проблеми. Для них характерні економічна залежність і матеріальна скрута.