Асоціальна поведінка дітей та підлітків

Делінквент (правопорушник) – неповнолітній з соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює вчинки, заборонені діючим законодавством та іншими нормативними актами. Це в основному психічно і фізично здоровий учень з певним негативним життєвим досвідом, деформованими соціально-етичними знаннями, нездоровими звичками та потребами, зіпсований неправильним вихованням чи асоціальним впливом певного середовища.

Всі правопорушення поділяються на проступки (провини) та злочини.

Проступок – це протиправні дії, що регулюються нормами адміністративного, цивільного, трудового та іншими галузями права.

Виділяють такі види проступків неповнолітніх:

• агресивно-насильницька поведінка (кривдження інших, бійки, лихослів’я тощо);
• корислива поведінка (здирництво, дрібні крадіжки, викрадання автотранспорту тощо;
• бродяжництво.

Злочин – протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікуються за певними нормами кримінально-процесуального права (зґвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень тощо).

З точки зору медичної психології відхилення у поведінці неповнолітніх  поділяють на патологічні (хворобливі) та непатологічні.

Важковиховуваними в непатологічному плані є в цілому повноцінні діти з деякими відхиленнями у фізичному здоров’ї, дещо розладною чи ослабленою нервовою системою внаслідок дій психотравмуючих факторів.

У їхній поведінці можуть спостерігатися неадекватні реакції, надмірна агресивність, лицемірство, розбещеність, озлобленість, заздрість. Найбільш характерними проявами важковиховуваності дітей є ледарство, схильність до безцільного проведення часу, безвідповідальність, неорганізованість, емоційна нестійкість.

Поведінка, що передує різним видам хімічної залежності називається адиктивною поведінкою (addictive behaviour з англ. – хибна залежність, негативна пристрасть, залежна поведінка). Ця поведінка характеризується зловживанням однією або кількома психоактивними речовинами без ознак індивідуальної або психічної залежності у поєднанні з іншими порушеннями поведінки.

Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами і характеризується психічною та фізичною залежністю від них.

Хворий на наркоманію (наркоман) – особа, якій у встановленому порядку медичним закладом визначений діагноз “наркоманія”.

В статті 1 Закону “Про обіг в Україні  наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” розкриваються поняття всіх термінів, які визначаються в цьому Законі.

Наркотичні засоби – це рослини, сировини і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я.

Наркотики – речовини, які виявляють специфічну дію на нервову систему та організм людини в цілому, на розвиток певних відчуттів, с особливих станів наркотичного сп’яніння та зміну свідомості.

Психотропні речовини – це будь-які природні чи синтетичні речовини і матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини і матеріали, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними і віднесені до указаної категорії Комітетом.

Прекурсори – речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, які використовуються для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також хімічні речовини та їх солі, які використовуються з цією ж метою і віднесені до указаної категорії Комітетом.

Аналоги наркотичних і психотропних речовин – це синтетичні або виділені із природної сировини продукти, що мають хімічну структуру і властивості та призводять до стимулюючого, депресуючого чи галюціногенного стану, є небезпечними для здоров’я населення в разі зловживання ними і не затверджені як наркотичні засоби чи психотропні речовини міжнародними конвенціями ООН, а також рішенням Комітету.

Групи наркотичних речовин

Токсикоманія – захворювання, яке викликане психічною та фізичною залежністю внаслідок вживання речовин, які не включені до офіційного списку наркотиків, а також вдиханням парів речовин побутової хімії (клей, ефір, розріджувачі, аерозолі).

Алкоголізм – хвороба, що характеризується патологічною залежністю від спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості.

Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає алкоголізм, токсикоманію та наркоманію як різновиди хімічної залежності.

Синдром залежності – поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивіда. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба (часто сильна, іноді непереборна) приймати психоактивні речовини (які можуть бути прописані або не прописані лікарем), алкоголь або тютюн.

Діагноз залежності може бути поставлений тільки при наявності трьох і більше нижче перерахованих ознак, які виникали протягом певного часу:

1. Сильна потреба або необхідність прийняти речовину.
2. Порушення здатності контролювати прийом речовин, тобто початок вживання, закінчення або дозування вживаних речовин.
3. Фізіологічні ознаки.
4. Ознаки толерантності такі, як збільшення дози речовини, необхідної для досягнення ефекту, який раніше спостерігався при більш низьких дозах.
5. Прогресуюче забуття альтернативних інтересів на користь вживання речовини, збільшення часу, необхідного для придбання, вживання речовини або відновлення після її дії.
6. Продовження вживання речовини, незважаючи на очевидні шкідливі наслідки, такі, як спричинення шкоди печінці внаслідок зловживання алкоголем, депресивний стан після періоду вживання речовини, зниження когнітивних функцій внаслідок вживання наркотиків.

Адиктивна поведінка  підлітків може розвиватися двома  шляхами:

• полісубстантним;
• мономубстантним.

Етапи полісубстантної  поведінки:

1. Етап перших спроб, як правило в групі однолітків.
2. Етап пошукового полінаркотизму (проби всіх психоактивних речовин, до яких є доступ).
3. Етап фонового полінаркотизму (вибір речовини, якій надається перевага).
4. Етап групової залежності – прийом наркотика в компанії.

Етапи моносубстантної  поведінки:

1. Випадкове вживання психоактивних речовин.
2. Епізодичний прийом.
3. Зловживання.
4. Групова залежність.

По вживання підлітками наркогенних засобів часто свідчить:

• зміна кола знайомих, поява нових друзів, з якими вони не знайомлять батьків (як правило, такі друзі не заходять в квартиру, а викликають підлітка на вулицю);
• поява нової тематики у малюнках підлітків, які люблять малювати (зображення шприців, головок маку), а також аналогічного татуювання;
• виникнення грошових боргів, продаж сімейних цінностей або перепродаж речей для отримання власних грошей;
• байдуже ставлення до навчання, нехтування своїми обов’язками (погіршення успішності, прогули);
• порушення біологічних ритмів, які безпосередньо пов’язані з прийомом наркотиків: різка зміна настрою, почуття пригніченості, роздратованості; зміна тривалості сну, надмірне вживання їжі та великої кількості рідини (особливо солодкої);
• зміна ритму активності; зниження в ранкові години і вде<span class="dash041e_0441_043