Асоціальна поведінка дітей та підлітків

Відкритий міжнародний університет розвитку людини “УКРАЇНА”

 

 

Кафедра соціальної роботи 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                студентки V курсу 0402 групи                                                                  факультету соціальна робота

заочної форми  навчання

                                                      Губатюк Наталії Миколаївни

                                                      Науковий керівник

                                                      Лойко Неля Станіславівна

 

 

 

 

Житомир 2004 р.

 

 

 

ЗМІСТ

                                                                                                              Стор.

                                                                                                                 

ВСТУП ............................................................................................... 3-5

 

Розділ  1.   Асоціальна поведінка як науково-теоретична проблема: .........……………………………………… 6-30

 

1. Категорії асоціальності -  “важковиховуваність”, “педагогічна занедбаність”, підлітки - правопорушники”, “неповнолітні злочинці” тощо - у педагогічній теорії .………………………..  6-12

 

2.  Девіації як різновид асоціальної поведінки ..............…………12-16

 

3.  Характеристика різних форм девіації дітей та підлітків ....… 16-25

 

4.  Класифікація нервових порушень у дітей і підлітків

 груп ризику .................................................................………… 26-30

               

       

Розділ  ll.   Організація та здійснення превентивної роботи

                   з дітьми та підлітками по  попередженню 

                   асоціальної поведінки: .............................................. 31-52

 

 

2.1   Основні напрямки превентивної діяльності соціального працівника ..................................................................………… 31-32

 

2. Технологія превентизації асоціальної поведінки .……….... 33-35

 

3. Результати констатуючого експерименту .........………….. 36-42

 

4. Модель соціально-реабілітаційної роботи соціального працівника з неповнолітнім правопорушником ...…………. 42-52

 

Висновки ....................................................................................... 53-58

 

Список використаних джерел та літератури ......................... 59-61

 

Додатки .......................................................................................... 62-83

 

ВСТУП

 

 

Не  от вечного бегства в мыле,

Неустройством земным таким,

Вижу, что-то неладно в мире,

Хорошо бы заняться им.

Александр Галич

 

 

 

Актуальність  теми.

З кожним роком зростає  кількість кризових явищ у дитячому та молодіжному середовищі. Вони тісно пов’язані не тільки з політичною, соціально-економічною ситуаціями та нестабільністю в суспільстві, а й з умовами виховання та побутовим неблагополуччям у сім’ях, недоліками в організації навчально-виховного процесу в закладах освіти. Недостатня увага приділяється організації дозвілля дітей і підлітків, вихованню в них поваги до закону і загально-прийнятих правил поведінки в суспільстві, формуванню основ здорового способу життя.

Однією з багатьох проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх та молоді, збільшується кількість протиправних, асоціальних вчинків, злочинних проявів.

Так, станом на 01.01.2003 р. на обліку у службах у справах  неповнолітніх області перебувають 8 733 особи, в тому числі:

• 20 неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі;
• 308 неповнолітніх, засуджених до виправних робіт;
• 235 неповнолітніх, до яких застосовано примусові заходи виховного характеру.

 

 

Ця проблема є актуальною тому, що:

1. кожен другий злочин неповнолітніх класифікують криміналісти як тяжкий;
2. значний відсоток злочинів (57%) було скоєно особами працездатного віку, які не працювали і не навчались;
3. зростає рецидивна злочинність;
4. через вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин більшість підлтків та молоді залучається до кримінального способу життя. 60-70% молодих людей, які скоїли протиправні дії, були при цьому в нетверезому стані;
5. 40% підліткових правопорушень мають груповий характер;
6. змінилась соціальна характеристика і структура угрупувань підлітків-правопорушників. Сьогодні їх чисельність складає до 50 і більше чоловік.

Серед неповнолітніх  та молоді поширюється наркоманія, алкоголізм, венеричні захворювання тощо. Частішають випадки вагітності неповнолітніх. Помітно зростає  дитяча бездоглядність, проституція, кількість самогубств.

Тому, для вирішення  з попередженням асоціальної  поведінки підлітків та молоді, необхідно  зосередження зусиль державних органів  у справах молоді, фахівців соціальних служб для молоді та інших соціальних інститутів.

Об’єкт даного дослідження – асоціальна поведінка підлітків та молоді.

Предмет дослідження – формування асоціального типу поведінки та можливості її превентизації.

Завдання:

1. Визначити особливості морально-ціннісної сфери дітей та молоді в сучасних умовах.
2. Визначити передумови виникнення правопорушень та злочинності у дитячому та молодіжному середовищі.
3. Вивчити реальний стан поширення асоціальної поведінки дітей та молоді в Україні.
4. Проаналізувати чинники формування асоціальної поведінки дітей та молоді в сучасному соціумі.
5. Систематизувати основні форми та методи соціальної та профілактичної роботи ССМ для дітей груп ризику.

Гіпотеза:

1. Асоціальна поведінка людини залежить від факторів, що характеризують розвиток суспільства.
2. Причини появи асоціальної поведінки неповнолітніх пов’язані з недоліками та помилками сімейного виховання, кризовими явищами середовища та  індивідуально-психологічними характеристиками особистості.
3. Превентивна діяльність ССМ та соціальних працівників може запобігти розповсюдженню асоціальних явищ серед молоді.

У дослідницькій діяльності застосовані такі методи: аналізу, синтезу, порівняння, класифікації і систематизації, опитування, спостереження тощо.

Об’єктом експериментального спостереження стали учні смт.Чуднова, загалом 80 осіб.

Наукова новизна дипломного дослідження полягає у науковій систематизації теоретичного знання щодо проблеми асоціальної поведінки дітей та підлітків та експериментальному підтвердженні основних положень дослідження.

Дипломна робота складається  зі вступу, двох розділів, загальних  висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг дипломної роботи складає 53 сторінок основного тексту та 22 сторінок додатків. Список літератури вміщує 32 джерела.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Асоціальна поведінка  як науково-теоретична проблема:

 

1. Категорії асоціальності – „важковиховуваність”, „педагогічна    занедбаність”, підлітки-правопорушники”, „неповнолітні

 злочинці” тощо  – у педагогічній теорії.

 

Проблема асоціальної поведінки  дітей та підлітків – одна з  центральних психолого-педагогічних проблем, що спричинена труднощами у вихованні підростаючого покоління, і зумовила потребу суспільства у віковій та педагогічній психології, загальній та соціальній педагогіці.

Психіка неповнолітніх дуже вразлива і легко піддається негативному  впливу. Адже підлітковий вік – період статевого дозрівання, і зміни, що відбуваються в цей період, викликають у підлітка почуття невпевненості у собі, неповноцінності. Неповнолітні швидко підпадають під вплив інших людей, тому можуть бути  легко втягнені у кримінальні структури, особливо, якщо у них погані зв’язки з родиною. Такий спосіб життя, безперечно, травмує не тільки фізично, а й психічно.

Проте з цією проблемою найчастіше стикається педагогічна практика. Вона виділяє такі поняття, як “важковиховуваність”, “педагогічна занедбаність”, “підлітки-правопорушники”, “неповнолітні злочинці”.

1. Важковиховувані – категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних умов з’являється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зниження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки. Таким дітям властиві: грубощі, брехливість, нечесність тощо.

2. Педагогічно занедбані підлітки негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну й правила поведінки, постійно проявляють негативні моральні якості особистості.

3. Підлітки-правопорушники – перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ.

4. Неповнолітні злочинці, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми й направлені судом до виправно-трудових колоній.

Термін “важковиховуваність” також  використовується для позначення максимального  наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини, яка потребує відповідної уваги й зусиль вихователя для його подолання. Важковоховуваність зумовлюють певні психофізіологічні особливості дитини, недостатня вікова розвиненість її мотиваційно-вольової сфери, психічних процесів, соціально психологічні вади розвитку її особистості.

Важковиховуваність передбачає, перш за все, протистояння дитини цілеспрямованому впливу, викликаному досить різноманітними причинами, включаючи педагогічні  прорахунки вчителя, батьків, дефекти  психічного і соціального розвитку, особливості характеру, темпераменту, інші особистісні характеристики дітей та підлітків. Протест проти педагогічного впливу не зводиться до соціальної занедбаності і навіть не завжди проявляється у відхиленнях асоціального характеру і педагогічної занедбаності. Важковиховуваність може проявлятися як результат вікового періоду розвитку підлітка. Вона може з’являтися і в дітей з особливо раннім розвитком здібностей, коли діти вступають в суперечку з учителями, дратують їх своїм “всезнайством”, небажанням погоджуватися з загальноприйнятою думкою тощо.

В результаті можна назвати три  істотні ознаки складових змісту поняття “важкі діти”. Перша: такі діти досить часто характеризуються відхиленням від норми поведінки; по-друге, порушення поведінки таких дітей важко піддаються корекції; по-третє, ці діти особливо потребують індивідуального підходу з боку вихователя та уваги однолітків.

Важковиховуваність в основному  проявляється у формі різного  роду конфліктів підлітка з його найближчим оточенням. Перші прояви спостерігаються у небажанні коритися педагогічному впливу, в емоційній неврівноваженості, відсутності витримки, грубості, гніву, що потім може трансформуватися за несприятливих умов у правопорушення. Водночас, проблемний підліток володіє підвищеною активністю, творчою енергією та іншими позитивними якостями, які через негативні умови середовища не знаходять соціально корисної реалізації.

Таким чином, зовнішньо важковиховуваний підліток характеризується неповноцінним  і викривленим ставленням до дійсності. Досить часто такій дитині буває важко не лише з іншими, але й з самою собою. Внутрішній конфлікт із власним “Я” є ще однією істотною ознакою важковиховуваності.

В останні роки клініцисти, біологи, психологи і педагоги відзначають  у процесі зростання дітей відомі зміни, зокрема що стосується прискорення їх розвитку. Терміни підліткового віку змістилися в середньому на два роки вперед: у дівчаток статева зрілість відбувається у 11-13 років, у хлопчиків – в 13-15 років. Це явище називається акселерацією і проявляється воно у більш посиленому фізичному розвитку і психічній зрілості дітей. На жаль, ці якості не супроводжуються адекватним моральним формуванням особистості, що призводить не лише до відхилення у розвитку особистості, але й до здійснення правопорушень.

Труднощі досить помітно відбиваються на основному розвитку підлітка –  формуванні свідомості, самооцінки, уявлення про себе як суб’єкта діяльності і  спілкування.

Самосвідомість, яка формується у  підлітковому віці, відбиває в сукупності три сторони: самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе як суб’єкта і саморегуляція, яка відбувається на основі перших двох.

Узагальнені результати пізнання себе й емоційно-ціннісне ставлення до себе закріплюються у відповідній  самооцінці. Основними характеристиками самооцінки є міра адекватності, міра стійкості, значущості. Адекватна і значуща самооцінка викликає почуття впевненості, врівноваженості, емоційної комфортності, сприяє бажанню займатися самовдосконаленням.

Проблемні підлітки, зазвичай, не володіють такою самооцінкою. В результаті несприятливих умов виховання у них формується занижена самооцінка, яка викликає гострі переживання, несміливість, невпевненість, почуття неповноцінності, незадоволенням своїм становищем у колективі. Неадекватні переживання сприяють формуванню негативних якостей. Такі підлітки особливо вразливі, починають обурювати, щоб уникнути покарання, негативної оцінки їх як особистості, порушують дисципліну. За умови незначущої самооцінки, навіть якщо вона адекватна, спостерігається байдуже, пасивне ставлення до своїх достоїнств і недоліків.