Вирощування пшениці озимої

ВСТУП

Озима пшениця – найважливіша зернова культура в Україні. За посівними  площами вона  займає перше місце  і є головною продовольчою культурою.  Пшеничний хліб характеризується високою  поживністю, смаковим якостями, а за перетравністю переважає хліб із борошна інших зернових культур. У 100г пшеничного хліба міститься 245-255 ккал, що свідчить про його високу поживність і енергоємність. Цінність пшеничного хліба визначається багатим хімічним складом зерна. У зерні  пшениці міститься від 11 до 22% білка, 63-74%  крохмалю, близько 2% жирів, до 2%  зольних мінеральних речовин і багато вітамінів (В₁, В₂, РР, Е, провітаміни А, Д). Пшеничне борошно крім хлібопечення використовується для виробництва макаронних  і кондитерських виробів. Зерно переробляють на спирт, крохмаль, декстрин тощо.

Проте високоякісний  хліб  та хлібобулочні вироби одержують  тільки із борошна сильних пшениць, які належать до виду м’якої пшениці. За державним стандартом, зерно сильних пшениць належить до вищого, першого та другого класів, які містять відповідно 36, 32 і не менше 28% сирої клейковини першої групи і має натуру не менше 755 г/л, скловидність – не нижче 60%, а хлібопекарську силу борошна 280 і більше одиниць альвеографа.

Озима пшениця – важлива  кормова культура.

Пшеничні висівки –цінний корм для всіх видів сільськогосподарських тварин. Значну кормову цінність має  солома і полова. Солому в подрібненому і запареному вигляді або здобреною кормовою патокою  використовують як грубий корм для великої рогатої худоби. У 100 кг соломи міститься  20-22 кормові одиниці і 0,5-1 кг перетравного протеїну. Озиму пшеницю у чистому вигляді або в суміші з викою вирощують на зелений корм, який використовується рано на весні, вслід за житом.

Агротехнічне значення  озимої  пшениці полягає в тому, що вона є добрим попередником для інших культур сівозміни.

Але існує багато шляхів підвищення продуктивності цієї найважливішої  сільськогосподарської культури. Один із них – вирощування сортів місцевої селекції, найбільш адаптованих до конкретних умов довкілля.

В нашій зоні таким  є сорт Дріада 1 , селекції ІЗПР. Крім того в останній час все більшого поширення набуває застосування стимуляторів росту та розвитку рослин, які допомагають рослинам краще  переносити несприятливі умови навколишнього  середовища, усуваючи стресові ситуації.

Наша робота присвячена вивченню  впливу янтарної кислоти, яка є добрим стимулятором біохімічних  процесів рослин на продуктивність озимої пшениці сортів Одеська 267 та Дріада 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

1.1. Історія та поширення.

  Пшениця одна з найдавніших і найбільш поширених культур. Вона була відома за 6,5 тис. років до н.е. на території сучасного Іраку, за 6 тис. років до н.е. її вирощували в Єгипті і за 3 тис. років до н.е. – в Китаї. З давніх часів вирощують пшеницю і на Україні. Археологічними дослідженнями встановлено, що вже в четвертому тисячолітті до н.е. пшеницю вирощували на території сучасної Хмельницької області. [2; 8]

Світова площа озимої і ярої пшениці тепер близько 240 млн. га. Вона є основною хлібною  культурою більшості європейських країн, США, КНР, Японії, Росії, Казахстану. В Україні, в основному, вирощується озима пшениця на площі до 7,5 млн. га. До 90% посівних площ зосереджено в Степу та Лісостепу і близько 10% на Поліссі  і в західних районах України.[9]

Озима пшениця – одна з найбільш продуктивних культур .Середня  врожайність озимої пшениці в 1990 р. досягла 40,2 ц/га, що є наслідком  впровадження у виробництво інтенсивної  технології ії вирощування. У Черкаській області на полях, де пшениця вирощувалась за інтенсивною технологією, врожайність досягла 51,5 ц/га, а в Христинівському районі – Полтавської області врожайність пшениці досягла 81,7 ц/га. [9]

 

1.2. Біологічні особливості.

Вимоги до вологи. Озима пшениця вимоглива до вологи протягом усієї вегетації. При проростанні насіння поглинає води 50-55 % від своєї маси. Коефіцієнт транспірації - 400-500. У сприятливі за вологою роки він знижується до 300, а в несприятливі підвищується до 600-700. Найкраща вологість ґрунту 70-80 % НВ. [6;10]

Велику шкоду  посівам наносить нестача вологи в ґрунті під час проростання насіння і появи сходів. Сходи при такому стані зволоження будуть зріджені. Дефіцит вологи в період кущення зменшує продуктивну кущистість, а в період колосіння і цвітіння – озерненість колоса.

Високий урожай озимої пшениці можна одержати при умові, якщо весняні запаси  вологи в метровому шарі ґрунту досягатимуть 200 мм, а на період колосіння – не менше 80-100 мм. [8]

Вимоги до світла

Озима пшениця – рослина  довгого дня, але вимоглива до світла. При недостатньому освітленні вузол кущення формується близько від поверхні ґрунту, рослини недостатньо загартовуються і зимостійкість їх знижується. Недостатня весняна освітленість рослин призводить до надмірного витягування нижніх міжвузль і вилягання рослин. При недостатньому освітленні під час наливу і достигання погіршується якість зерна, що трапляється в загущених посівах. [9]

Вимоги до тепла

Озима пшениця – холодостійка культура. Насіння починає проростати при температурі 1-2⁰ С, але повільно. Для швидкого проростання і з’явлення сходів потрібна більш висока температура ( 12-15⁰ С). При температурі 14-16⁰ С і наявності вологи в посівному шарі ґрунту сходи з’являються через 7-9 днів. Найсприятливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14-17⁰ С. Сума ефективних температур за період сівба – сходи складає 116-139 ⁰ С. [4;9]

Взимку, при доброму  загартування пшениця витримує зниження температури на глибині вузла  кущення до мінус 16-18⁰ С, а високо морозостійкі сорти – до мінус 20⁰С. Проте високою морозостійкістю відзначається тільки та пшениця, яка добре розкущилась ( 2-4 пагони ) і нагромадила у вузлах  кущення до 30-35 % цукрів. Перерослі рослини, які утворили восени 5-6 пагонів  втрачають морозостійкість, пошкоджуються або гинуть.[2;8]

Найбільш сприятливою  протягом вегетації середньою температурою є  16-20 ⁰С. У той же час озима пшениця спроможна витримувати і більш високі температури (35-40⁰С), особливо при достатній вологості ґрунту.[9]

Вимоги до ґрунту

Добре росте озима пшениця і формує високу врожайність на родючих ґрунтах з високим вмістом гумусу (не нижче 2%) і елементів мінерального живлення. Кращими для пшениці є чорноземи, каштанові, темно – сірі опідзолені ґрунти середньо суглинистого механічного складу з нейтральною реакцією (рН 6,0-7,5). Погано вдається на солонцюватих і кислих ґрунтах важкого механічного складу, а також схильних до заболочування. [8;9]

На формування 1ц зерна  пшениці виносить з ґрунту 3-4 кг азоту, 0,9-1,3 кг фосфору і 2-3 кг калію. Більше всього азоту і калію вона споживає в період між кущенням і молочною стиглістю, а фосфору – до цвітіння. Для інтенсивного росту  та формування зерна з більшим вмістом у ньому білка азот більш ефективний у період весняно – літньої вегетації. [10]

1.3. Технологія вирощування пшениці

Сучасні сорти озимої пшениці спроможні формувати  високий урожай внаслідок їх генетичного  потенціалу продуктивності. Щоб досягти  цієї мети і реалізувати цінні  якості сортів, необхідна система  агротехнічних заходів, спроможних оптимізувати умови вирощування пшениці на всіх етапах росту і розвитку рослин. Така система заходів, яка спроможна максимально реалізувати генетичний потенціал сорту і одержати врожай в 2 – 3 рази вищий називається інтенсивною. Вона передбачає розміщення посівів у сівозміні після кращих попередників, використання сортів інтенсивного типу, оптимальне забезпечення рослин мінеральним живленням з врахуванням його вмісту в ґрунті, роздрібне внесення азотних добрив протягом вегетації за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, регулювання росту ретардантами, систему заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту, систему протиерозійних заходів, сівбу із залишенням постійних технологічних колій, високу професійну та виконавську дисципліну механізаторів при виконанні всіх технологічних операцій, організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу, своєчасне і високоякісне виконання всіх технологічних операцій при строгому дотриманні строків, норм, способів використання хімічних засобів боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами та добрив.[1;9]

Попередники пшениці

  Озима пшениця вимоглива до попередників. У різних грунтово – кліматичних умовах кращими попередниками є ті культури, які рано звільняють поле, не виснажують грунт, залишають після себе достатню для одержання сходів кількість вологи і чисті від бур’янів. У посушливих і напівпосушливих районах півдня України кращими будуть ті попередники, які найменше висушують кореневмісний шар ґрунту. У районах достатнього зволоження краще сіяти пшеницю після попередників, які забезпечують оптимальні строки сівби, сприятливий поживний режим ґрунту і незначну забур’яненість.[2;9]

У зоні Степу і в  Південному Лісостепу найкращим попередником є чорний пар, який забезпечує нагромадження вологи, поживних речовин і зменшення забур’яненості. Чорні пари не тільки сприяють підвищенню врожайності, але і покращенню якості зерна. Вирощують озиму пшеницю в цій зоні також після парів зайнятих різними культурами на зелени корм, зернобобових культур (горох), кукурудзи на силос, пшениці після чорного пару та при зрошенні – люцерни. Не слід вирощувати озиму пшеницю після суданської трави, сорго, кукурудзи на зерно, соняшнику, які пізно збираються і висушують грунт  на значну глибину.[8]

У лісостепових районах  добрими попередниками є пари зайняті конюшиною, еспарцетом, ранньою  картоплею; горох,

 Багаторічні трави  на один укіс.

На Поліссі України озиму  пшеницю вирощують після багаторічних трав, зайнятих парів, сидеральних люпинових парів, гороху, ранньої картоплі.[8]

 

 

 

Обробіток ґрунту

Своєчасний і якісний  обробіток ґрунту – важлива умова  вирощування озимої пшениці. Спосіб обробітку залежить від особливостей попередників, вологості і забур’яненості ґрунту. У посушливих районах основною метою обробітку ґрунту є збереження вологи на час сівби пшениці, у районах достатнього зволоження – боротьба з бур’янами, якісне загортання поживних решток і добрив, особливо при розміщенні озимої пшениці після кукурудзи і багаторічних трав. [4;6]

Обробіток ґрунту розпочинається відразу після збирання попередника. Починають обробіток з одно –  або дворазового лущення залежно від забур’яненості поля одно – чи багаторічними бур’янами. Якщо поле забур’янене однорічними бур’янами, то по стерньових попередниках проводять, як правило, одне  лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15 ) на глибину 6-8 см одночасно з боронуванням зубовими боронами БЗСС-1,0, БЗТС-1,0, або коткуванням кільчасто – шпоровими котками ЗККШ-6. Лущення зменшує втрати вологи з нижніх шарів ґрунту, знищує шкідників, сприяє проростанню бур’янів. На полях забур’янених кореневищними бур’янами, в тому числі на чистих і зайнятих парах, проводять дворазове дискування на глибину 6-8 см, другий -  лущать полицевими лущильниками ( ПЛП-10-25 ) при відростанні розеток бур’янів на глибину 10-12 см. В умовах достатнього зволоження, на полях які рано звільняються від урожаю, після лущення проводять оранку плугами з передплужниками ( ПЛН-5-35 ) на глибину 20-22 см, після багаторічних трав і кукурудзи – 25- 27 см, на дерново-підзолистих ґрунтах – 16-18 см.[4]

Поля відведені під  чорні пари навесні боронують. Першу  культивацію з боронуванням проводять  на 12-15 см. Протягом літа пар утримують  в пухкому і чистому від бур’янів стані, для чого поле 2-3 рази культивують і боронують з поступовим зменшенням глибина на 1,5-2 см. Остання культивація проводиться на глибину 5-6 см.

Поверхневий обробіток  ґрунту на глибину 8-12 см дисковими лущильниками, голчастими боронами (БИГ-3А), плоскорізами ефективний після всіх попередників у роки з посушливою погодою, сівби на чистих від багаторічних бур’янів полях і при пізньому збиранні попередників. Після гороху такий обробіток ґрунту дає добрі наслідки як у посушливі, так і вологі роки. Після кукурудзи, яка збирається не раніше, як за 20 днів до сівби, поле обробляють поверхневим способом. Проводять лущення і плоскорізний обробіток на глибину 8-10 см а агрегаті з голчастими боронами БИГ-3 з наступним боронуванням і коткуванням кільчасто – шпоровими котками. [6]

Проти коренепаросткових  бур’янів при необхідності, використовують також гербіциди 2,4Д – 1,2 кг/га, 2М  – 4Х – 1,5 кг/га.

Мета передпосівного обробітку – створення дрібногрудковатого посівного шару ґрунту і ущільненого ложе для насіння. Перед сівбою проводять культивацію на глибину загортання насіння і боронування, використовуючи для цього культиватори КПС-4, УСМК-5,4, ФКПШ-9 та ін., обладнані стрілчастими лапами. Важкі ґрунти краще обробляти комбінованими агрегатами РВК-6, ВИП-5,6 та ін. легкі ґрунти боронують у два сліди. Сидеральні пари перед сівбою дискують на глибину 5-7 см. [4;9]

Удобрення

Озима пшениця – одна з найбільш вимогливих до родючості  ґрунту зернових культур і позитивно  реагує на внесення добрив. Добрива сприяють економічному використанню ґрунтової вологи, покращують зимостійкість, сприяють збереженню і покращенню родючості ґрунту, підвищують урожай зерна і його якість. Позитивний вплив добрив на врожайність пшениці пояснюється тим, що в ґрунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі і через недостатню фізіологічну активність кореневої системи не доступні рослинами. Під пшеницю застосовують органічні і мінеральні добрива. [9]

Органічні добрива під пшеницю  вносять тільки на тих ґрунтах, в  яких вміст гумусу не перевищує 2%. На родючих ґрунтах органічні добрива вносять під попередник. Застосовують гній, як правило, при вирощуванні озимої пшениці по чистому або зайнятому пару.

На чорноземних ґрунтах  під пшеницю вносять 20-25 т/га, на дерново  – підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах і на схилах – 30-35 т/га органічних добрив під основний обробіток ґрунту.  Вносять гній розкидачами РОУ-5, ПРП-10, ПРТ-16 або розкидачем «Буран» і відразу приорюють.