Розрахунок річної потреби у кормах для 115 корів, молочною продуктивністю 3500 кг та для 105 голів відгодівлі ВРХ

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА  УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ  ім. С.З. ГЖИЦЬКОГО 

               

           Кафедра годівлі тварин і технології кормів

                                                                 

                                                                              

 

 

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

 

 

«СИСТЕМИ ОЦІНКИ ПОЖИВНОЇ ЦІННОСТІ КОРМІВ ДЛЯ ЖУЙНИХ ТА МОНОГАСТРИЧНИХ ТВАРИН».

Виконала: Студентка   2 п/гр.  III курсу БТФ

 

                                ГРУЩАК    ГАЛИНА   РОМАНІВНА

 

 

 

Перевірив: професор  кафедри

годівлі тварин і технологій кормів               __________Л.М.ДАРМОГРАЙ

 

Допущено до захисту:…………………» ____« _______________« 2011р.

 

 

 

                                           

 

 

 

 

 

ЛЬВІВ-2011

ЗМІСТ

ЗМІСТ …………………………………………………………………...............2

ВСТУП …………………………………………………………………..............3

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ “Історія розвитку систем оцінки поживної

цінності кормів” ……….………………………………………………………4

1. Оцінка поживності кормів. Поняття про поживні речовини,

поживність  корму та нормовану годівлю тварин ………................5

1.2. Оцінка енергетичної поживності кормів ……………………………..8

2. СИСТЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОЖИВНОЇ ЦІННОСТІ

    КОРМІВ ..……………………………………………..……………..............9

2.1. Сінний еквівалент ……………………………………………….............9

2.2. Сума перетравних поживних речовин (СППР) …………………….10

2.3. Крохмальний еквівалент ………………………………………............11

2.4. Скандинавська кормова одиниця ……………………………………12

2.5. Нетто – енергія Армсбі (терми) ……………………………………….14

2.6. Вівсяна кормова одиниця ……………………………………………..16

2.7. Біоенергетична оцінка кормів  ………………………………………..18

2.8. Визначення обмінної енергії  у кормах для свиней …………...........22

3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА. Розрахунок  річної потреби у кормах для

   115 корів, молочною продуктивністю 3500 кг та для 105 голів

   відгодівлі ВРХ (середньодобовий приріст 800 г) ……………………..31

ВИСНОВКИ …………………………………………………………...........

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..

 

 

ВСТУП

Годівля сільськогосподарських  тварин як наука й практика безпосередньо  пов’язана з матеріальним виробництвом, тому в широкому значенні основним завданням її слід вважати розробку шляхів і методів підвищення ефективності суспільного виробництва. Своє конкретне  втілення вона знаходить у розробці науково обґрунтованих норм і  систем годівлі тварин, технології заготівлі та підготовки кормів до згодовування з використанням балансуючих  добавок і біологічно активних речовин, що забезпечує максимальний вихід високоякісної  продукції з одиниці земляної площі.

Для того, щоб почати розгляд  і зрозуміти важливість даної теми цього курсового проекту все таки перш за все потрібно згадати деякі питання, які з’являються в ході самого розгляду.

« Що собою являє історія розвитку систем оцінки поживної цінності кормів і чи не дарма багато видатних вчених займались вирішенням ряду питань з приводу розвитку цієї науки (а може навіть мистецтва?) і чи потрібно продовжувати їхню справу?»

Згодіться, щоб зрозуміти і знати чого потребує тварина для нормального функціонування її організму і одержання від неї тих продуктів, які ми очікуємо одержати, потрібно докласти багато зусиль і праці. Але це можна вважати лише половиною шляху. Це розуміння і знання ще потрібно змогти правильно використати у годівлі тварин і не нашкодити їй при цьому, а навпаки зробити так, щоб збільшити кількість отримуваної продукції від певного виду тварин і покращити її якість.

Знання і практичний досвід годівлі тварин нагромаджується  з глибокої давнини. Хоча лише протягом останніх 200 років питання живлення тварин не тільки систематично і послідовно вивчаються, а й вирішуються шляхом організації їх годівлі.

Народи давнього світу, приручивши диких тварин, набули практичного  досвіду з годівлі останніх, хоча і не мали на той час знань про  процеси  перетворення речовин кормів їх в організмі.

Цей курсовий проект можна  вважати невеликим екскурсом з історії розвитку такої науки  як годівля тварин і зокрема розвитку систем оцінки поживності кормів. Над цією проблемою працювало багато закордонних і вітчизняних вчених.

На сьогодні питання з вивчення оцінки поживної цінності кормів та систем для її обрахунку також є актуальним. Оскільки будь – який nпідприємець хоче затрачати як найменше кормів, але водночас отримувати більше якісної продукції. Ось чому тему свого курсового проекту я вважаю потрібною для розгляду і подальшого вивчення.

 

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. “Історія розвитку систем оцінки поживної цінності кормів”

Прискорений розвиток тваринництва припадає на початок ХІХ століття, що викликало  необхідність заготовляти корми  про запас. Тому від природного лучного  людина змушена була перейти до польового  кормовиробництва. Це сприяло застосуванню в практиці тваринництва нових видів  кормових культур: люцерни, конюшини, кормових буряків, картоплі, моркви, капусти, а також зерна злакових і бобових культур. Водночас постало питання оцінки поживності кормів і норм годівлі тварин на наукову основу.

Наука про годівлю сільськогосподарських  тварин у своєму розвитку охоплює  кілька періодів:

• перший період – оцінка поживності кормів і нормування годівлі тварин у сінних еквівалентах, яка пов'язана з іменем Альбрехта Даніеля Теєра;
• другий період – оцінка поживності кормів за хімічним складом, яка пов'язана з іменем Юстуса Лібіха;
• третій період – оцінка поживності кормів і визначення норм годівлі тварин, яка пов’язана з іменем Оскара Кельнера.

Але і в наш час вчені всього світу зацікавлені у розвитку цієї науки та дослідженні оцінки усіх якостей кормів. Оскільки продукція тваринництва повинна бути не лише якісною, але собівартість цієї продукції повинна бути такою, щоб приносити прибуток як господарству так і державі в цілому.

 

1.1 Оцінка поживності  кормів

Оцінка поживності кормів застосовують для того, щоб порівняти їх властивості  і правильно використовувати  для виробництва продукції тваринництва з мінімальними витратами. Економно використовувати кормові ресурси  неможливо без ретельного і систематичного контролю забезпечення тварин поживними  речовинами як за їх кількістю так  і за співвідношенням у раціоні.

Основним показником якості корму  є його поживність, під якою розуміють  комплексний показник, який характеризує властивість корму задовольняти потребу тварин в енергії та поживних речовинах.

Корми оцінюють за:

 загальною енергетичною поживністю - це кормова одиниця, крохмальний еквівалент та ін.;

енергетичною  поживністю - обмінна енергія, перетравна, чиста енергія; протеїновою поживністю; мінеральною поживністю; вітамінною поживністю.

У нашій країні загальну поживність різних кормів виражають кормовими  одиницями. За одну кормову одиницю  взято поживність 1 кг вівса середньої  якості, під час згодовування якого  зверх підтримуючого раціону  у дорослого вола відкладається 150 г жиру, або 1414 Ккал чистої енергії. Всі інші корми порівнюють за поживністю з 1 кг вівса. Наприклад, 1 кг зерна кукурудзи  за загальною поживністю дорівнює 1,34 кормової одиниці, 1 кг моркви - 0,27 кормової одиниці. Це означає, що 1 кг вівса за загальною поживністю можна замінити 0,75 кг кукурудзи або 3,7 кг моркви. [1,10,14]

Підтримуючим вважається такий  рівень годівлі тварин у непродуктивному  стані, під час якого вона не змінює своєї маси. Визначають поживність корму в кормових одиницях, виходячи з хімічного складу корму і  коефіцієнтів перетравності. На їх підставі обчислюють вміст перетравних поживних речовин. Останні перемножують на коефіцієнт переводу їх у кормові одиниці  і роблять поправку на повноцінність  концентратів і коренебульбоплодів та сирої клітковини грубих і зелених  кормів та продуктів їх переробки (силос, сінаж, трав'яне борошно). [10,15]

Зважаючи на те, що оцінка поживності кормів у вівсяних кормових одиницях має ряд недоліків (продуктивна  дія поживних речовин встановлена  лише для відгодівлі дорослих волів, а рекомендована для всіх видів  тварин без врахування складу раціону, віку, напряму продуктивності тощо), І.С. Попов та О.П. Дмитроченко запропонували  оцінювати поживність кормів за енергетичним критерієм - величиною обмінної енергії.

Обмінна енергія виражається у МДж (раніше виражали у енергетичних кормових одиницях (ЕКО)) і визначається для кожного виду тварин окремо. Наприклад, поживність 1 кг зеленої маси люцерни становить 0,22 кормових одиниць загальної поживності, або 1,75 МДж обмінної енергії для великої рогатої худоби, 1,99 МДж обмінної енергії для свиней, 1,98 МДж обмінної енергії для овець.

Протеїнову поживність визначають за кількістю та якістю протеїну в кормах. Вміст сирого або перетравного протеїну виражають у відсотках, в грамах на 1 кг натурального корму або сухої речовини.

Мінеральна поживність корму визначається кількістю мінеральних речовин, які надходять в організм тварини з кормами і частково з питною водою.

Крім загальної кількості мінеральних  речовин, у раціонах тварин визначають співвідношення між окремими елементами. Співвідношення між кальцієм і фосфором повинно становити 1,5-2:1, тобто на одиницю фосфору потрібно 1,5-2 одиниці  кальцію.

Вітамінна поживність корму. Вітаміни входять до складу кормів у дуже малих кількостях, але відіграють важливу роль у регулюванні процесів обміну речовин в організмі. Вони є в складі багатьох ферментів. Нестача вітамінів під час годівлі викликає порушення обміну речовин в організмі, сповільнює ріст, знижує продуктивність, плодючість, життєздатність приплоду, опірність організму тварин різним захворюванням.

Недогодовування, як і перегодовування, негативно позначається на організмі  тварин, підвищує собівартість продукції  тощо. Тому важливе значення в сільському господарстві має нормована годівля  тварин. [9,14]

 

 Поняття про поживні  речовини, поживність корму та нормовану годівлю

Поживні речовини – це сполуки, що залучаються до обміну речовин в організмі тварин, і є необхідними для забезпечення певних фізіологічних функцій.

Поживність корму  – це його здатність задовольняти природні потреби тварин у поживних речовинах. Вона встановлюється в процесі взаємодії речовин корму і організму тварини.

Недогодовування, як і перегодовування, негативно позначається на організмі  тварин, підвищує собівартість продукції  тощо. Тому важливе значення в сільському господарстві має нормована годівля  тварин. [9,14]

Нормована годівля  – це фізіологічно повноцінна і економічно вигідна годівля тварин, за якої тварини отримують всі необхідні поживні речовини в потрібній кількості.

Основним завданням нормованої годівлі сільськогосподарських  тварин є забезпечення повної реалізації їх генетичного потенціалу продуктивності за економного витрачання кормів.

На основі потреби тварин в енергії  і поживних речовинах протягом певного  часу, встановлюють норму годівлі. В  довідниковій літературі частіше всього норму годівлі подають на одну добу, з врахуванням ваги тварини, віку, фізіологічного стану, продуктивності тощо.

На підставі норм годівлі складають  кормові раціони. Кормовим раціоном називають набір певних кормів у  відповідній кількості, які згодовуються тваринам, згідно норми годівлі. Кормовий раціон, як і норма годівлі, охоплює  певний проміжок часу - добу, декаду, місяць, рік. [8]

За поживністю кормовий раціон повинен  обов'язково відповідати нормі годівлі, а також бути достатнім за масою, враховувати певні особливості  тварин (масу, вік, рівень продуктивності тощо), наявність певних кормів у  господарстві, кліматичні умови тощо.

У виробничих умовах, як правило, раціони  складають для групи тварин певної статті, маси, віку та продуктивності, і таку годівлю називають груповою. Для такої годівлі формують більш-менш однорідні групи тварин, визначають норму і складають раціон із розрахунку на середню голову.

Відповідно до питомої ваги окремих  кормів у складі раціонів виділяють  різні типи годівлі тварин. Наприклад, для дійних корів за кількістю  концентратів розрізняють концентратний, напівконцентратний, малоконцентратний  і об'ємистий типи годівлі. В свою чергу для свиней розрізняють такі типи годівлі як концентратний, концентратно – коренеплідний та концетратно – картопляний.  [10,12]

 

1.2.  Оцінка енергетичної поживності кормів 
      Енергетична поживність — це здатність корму забезпечувати потребу тварин в енергії, вона є одним із найважливіших показників його поживної цінності.

Енергія, яка звільняється при повному окисленні корму, називається валовою.

Її визначають спалюванням  невеликої маси корму у калориметрі в атмосфері кисню. Вміст перетравної енергії визначають у прямих дослідах на тваринах за різницею між валовою енергією корму та енергією калу, а непрямим методом — за кількістю перетравлених поживних речовин та їхнім тепловим коефіцієнтом.

Енергія перетравлених поживних речовин в організмі втрачається  із сечею, а у жуйних — із кишковими  газами.