Запобігання явищам монотонії в діяльності оператора

Напруження оператора в екстремальних умовах виявляється в зміні показників роботи вегетативних органів, опорно-рухового апарату, біохімічних реакціях. Динаміку напружених станів добре відбиває частота пульсу, артеріальний кров’яний тиск, частота дихань, температура тіла і т. п.

Так, під час підвищеної уваги, очікування якоїсь події, хвилювання частота пульсу у оператора може досягати 170…180 ударів за хвилину, артеріальний систолічний тиск — 180…190 мм рт. ст. Емоційне напруження, викликане дефіцитом часу, труднощами виконання завдання, перешкодами, супроводжується збільшенням частоти дихань до 40…60 за хвилину при зменшенні їх глибини та скороченні фази видиху. Під час таких станів порушуються силові рефлекси на подразники, плавні рухи стають різкими.

В емоційних станах оператора розрізняють емоційне напруження та емоційне збудження.

Емоційне напруження характеризується активізацією різних функцій організму в зв’язку з виконанням активної цілеспрямованої діяльності, або підготовкою до неї, з очікуванням якоїсь небезпеки.

Емоційне збудження — це такий стан, який характеризується активацією різних функцій організму, підвищенням готовності до різних несподіваних дій у відповідь на емоціогенні фактори, переважно не пов’язані з певними цілеспрямованими діями.

В емоційному напруженні особливо велике значення має психічна компонента. Саме психічне напруження супроводжується мобілізацією нервово-психічної діяльності, спрямованої на підтримання тонусу організму, забезпечення оперативної готовності до нормального виконання трудового процесу в конкретних умовах. У стані емоційного напруження в поведінці людини з’являється пильність, дії стають чіткими, прискорюються процеси мислення, сприймання інформації, скорочується час реакцій, підвищується працездатність. Емоційне напруження, таким чином, забезпечує адаптацію людини до зовнішнього середовища. Разом з тим механізм емоційної стимуляції має свої межі, перевищення яких супроводжується порушенням психічної діяльності. Перевищення цієї межі спричиняє стрес, який характеризується тимчасовим зниженням стійкості різних психічних функцій, координації рухів, працездатності.

Поведінка оператора в екстремальних умовах є проявом і результатом психологічної готовності до діяльності. Розрізняють загальну і ситуативну (як стан) готовність.

Загальна готовність являє собою раніше набуті знання, навички, вміння, мотиви щодо виконання певної діяльності.

Тимчасовий стан готовності – це актуалізація всіх сил, психологічних можливостей для успішних дій в даний момент.

Готовність до успішних дій в екстремальних ситуаціях залежить від особистісних властивостей оператора, рівня його підготовки і повноти інформації про стан керованого об’єкта.

Емоційне напруження оператора після виконання особливо відповідальної роботи супроводжується психічним виснаженням (функціональною астенією) різного ступеня. Відмічаються слабкість процесів збудження (недостатня рухливість, пасивність, сповільнення мислення) або гальмування (помірно виражена рухова суєтність, неглибокий аналіз і оцінка подій). Такий стан може тривати протягом 1–3 год (рідше добу), після чого з’являються головні болі, стомленість, апатія, неглибокий сон. Відмічаються погіршення пам’яті, сприймання. Тривалі і сильні емоційні напруження оператора негативно впливають на його діяльність, часто призводять до нервово–емоційних зривів.

Основними напрямками зменшення емоційного напруження і підвищення надійності роботи оператора є науково обгрунтований професійний відбір і тренування, врахування і погодження особливостей конструкцій машин з можливостями людини при проектуванні людино-машинних систем; раціональна організація робочого місця. [20; 56]

Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що стан монотонії посідає значне місце у сучасному житті, а особливо у роботі оператора. Зазначимо, що монотонія – неспецифічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супроводжується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії і нудьги, з наступним зниженням психофізіологічної і трудової активності.

Діяльність оператора поділяють на п’ять видів: оператор-маніпулятор, що керує роботами, маніпуляторами, тобто технічними системами, які підсилюють м'язову енергетику людини або дублюють її рухи, оператор-наглядач - контролер за роботою технічних систем, котрі працюють у реальному масштабі часу, оператор-технолог, який безпосередньо керує технологічним процесом, оператор-дослідиик різних профілів, який може використовувати сучасні комп'ютерні системи або дешифровувати зображення об'єктів, оператор-керівник, який управляє соціотехнічними системами.

Ефективність роботи оператора, як і всієї системи в цілому, залежить від раціонального розподілу функцій між людиною і машиною, виходячи з врахування їх переваг і обмежень, а явище монотонії згубно впливає на цю ефективність, що і являється ключовою проблемою даної теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

2.1. Способи запобігання явищам монотонії

Схильність до монотонії може виявлятися в процесі профвідбору і коректуватися шляхом оптимальної реорганізації діяльності. Полярній за типом реакцією на монотонні умови роботи є розвиток стану психічного пересичення.

Найефективніший засіб в боротьбі з монотонністю – це домогтися повноцінної діяльності психіки робітника. Вони рекомендують на великих заводах і у великих цехах створювати особливу службу сервісу: організовувати спеціальні радіопередачі, музичні сеанси, робочі паузи, а крім того, наприклад, міняти темп руху стрічки конвеєра.[20;118]

Можна виділити такі шляхи боротьби і попередження монотонності:

• об'єднання занадто простих і монотонних операцій в   більш складні і різнобічні за змістом;
• періодична зміна операцій, їх суміщення;
• періодична зміна ритму роботи,
• впровадження додаткової перерви,
• впровадження побічних подразників (музики),
• пошук  інтересів в даній роботі,
• відпрацювання дій до автоматизму, щоб була можливість думати про щось цікаве,
• при можливості, перенести роботу із приміщення на свіже повітря.

   Психофізіологічний  аналіз операцій передбачає вивчення  кількості прийомів і рухів, їх  тривалості і повторюваності, складності  елементів і траєкторій рухів, сили і точності м’язових зусиль, ритму і темпу, напруження окремих сенсорних систем, уваги, динаміки працездатності та фізіологічних зрушень в організмі працівника.

Засобами зменшення фактора монотонності:

• Ускладнення робочих операцій, дій, які виконуються, об’єднання їх у комплекси;
• Збільшення темпу роботи або подачі інформації (сигналів);
• розчленовування загального завдання на окремі частини для того, щоб з’явилися проміжні (поетапні) цілі;
• Організація пауз у роботі із заповненням їх фізичними вправами, прослуховуванням музики й інших заходів, що відповідають «активному відпочинку», за І.М Сєченовим;
• Посилення мотивації через пояснення значущості діяльності;
• Зміна діяльності, робочих місць. [5; 93]

Для операторів–початківців слід проводити вправи на формування та придбання навиків професійної діяльності. З цього приводу, Платонов К. К. виділяє наступні етапи формування навиків:

• Осмислення навику – виразне розуміння мети, але неясне розуміння способів її досягнення; грубі помилки при спробах виконання дії.
• Свідоме, але невміле виконання – виразне розуміння, як треба виконувати дію, але неточне, нестійке виконання його, незважаючи на інтенсивну концентрацію уваги, безліч зайвих рухів; відсутність позитивного переносу даного навику.
• Автоматизація навику – якісне виконання дії; з часом слабшає увага; усунення зайвих рухів, поява позитивного переносу навику.
• Високоавтоматизований навик – точне, економне, стійке виконання дії. Стало засобом виконання іншої, більш складної дії.
• Деавтоматизація навику (необов'язковий етап) – погіршення виконання дії; відродження старих помилок.
• Вторинна автоматизація навику – відновлення особливостей четвертого етапи. [8; 168]

 

2.2. Методи дослідження  психофізіологічних станів 

Монотонія –цє психофізіологічний стан. Робота оператора має тенденцію до прояву екстремальних ситуацій, тому під цим впливом важливо знати усі індивідуально–типологічні особливості оператора для розуміння успішності виконуваних ним дій. [1; 56]

 

Можна виділити три групи для діагностики оператора:

1. Фізіологічні методи:

• Електроенцифалографія (визначення α–індексу; знаходження максимальної амплітуди α–ритму; визначення рівня асиметрії висхідних і спадних фаз хвиль ЕЕГ; проведення кореляційного аналізу ЕЕГ; вимір періодів хвиль; визначення синхронізаційних – десінхронізаціонной реактивності; аналіз викликаних потенціалів). Переважання α–ритму на ЕЕГ – вагоме навіть в стані емоційної розслабленості. Коли оператор починає надто хвилюватися – по ЕЕГ біжать відповідні ритми, а реєстратори відзначають почастішання пульсу, АТ, зміни в ЕПШ (електрична провідність шкіри) або ЕКО (електро шкірний опір).

• Дослідження вегетативних процесів. У дослідженнях ці методи, використовуються для оцінки енергетичних витрат на виконання роботи, тобто носять неспецифічний характер. [20; 76]

2. Психофізіологічні методи:

• Тремометрією визначаються спонтанна м'язова активність і робочий тонус рухової системи;
• Динамометр визначається сила рук і стану (сила м'язів розгиначів спини);
• Стабілографія вивчаються здатність утримувати рівновагу тіла.

Дослідження сенсомоторної активності:

1.Проста сенсомоторна реакція (вимірювання середнього часу реакції під впливом навантаження; динаміка зміни середнього часу реакції від серії до серії; варіативність часу реакції і її динаміка від серії до серії);

2. РРО (реакція на рухомий об'єкт) - число запізнілих і випереджальних реакцій; сума запізнілих і випереджальних реакцій; виробничі показники. Дослідження лабільності зорового аналізатора. Вважається, що рівень функціонального стану і лабільності пов'язані прямою залежністю. 
Визначають двома способами: при збільшенні частоти від явно сприйманих коливань як роздільні до їх і при зменшенні частоти до того моменту, поки коливання не стануть, сприйматися як роздільні. [20; 68]

3. Психологічні методи:

• Методика Спілбергера – Ханіна (реактивна і особистісна тривожність);

• САН (самопочуття, активність, настрій), де кожну категорію характеризують 3 показника: середня арифметична, середньоквадратичне відхилення, помилка середньої арифметичної;
• Методика «Шкала станів»;
• Методика «Т і Д» (тривожність і депресія, обумовлені неврівноваженістю нервових процесів);
• Опитувальник «Ступінь хронічної втоми»;
• Методика «Шкала-градусник» (Ю. Я. Кисельов, 1990) спрямована на оцінку різних видів актуальних функціональних станів, в даний момент.
• Тест Люшера - визначає велику інформацію про усвідомлених і неусвідомлених прагненнях індивіда за суб'єктивною шкалою.
• Акустичний безконтактний метод психодіагностики психоемоційного стану оператора.

Враховуючи хоча б ці данні можна «відсіювати» операторів в певні категоріальні групи, розраховувати час для роботи в змінах, перерви під час роботи та ін.

 

2.3. Технології  ресурсозбереження, як метод боротьби з монотонією

Ресурсозбереження відіграють роль певних механізмів захисту людини від психологічних та фізичних чинників. Ці технології є несвідомими і всі люди тим чи іншим чином використовують їх, але якщо використовувати їх на повну, розробляти певні свої технології, вони принесуть значну користь для психологічного та фізичного регулювання станами.

 

 

 

Технологія зняття напруги

Перелічити речі, що викликають стрес та емоційні зриви. Це допоможе уникати провокативних ситуацій. Слід намагатися розслабляти організм та формувати психологічну установку на спокій.

Виконання фізичних вправ. Психічне та фізичне здоров’я людини нероздільні, а виконання фізичних вправ урівноважує нервову діяльність. Дозована ходьба, оздоровчий біг, плавання, велоспорт — ідеальні засоби для зняття напруги, покращують сон і не мають вікових обмежень.

Здорове харчування. Допоможе обмеження вживання кухонної солі, насичених жирів та холестерину, достатнє споживання калію, кальцію, магнію.

Використання засобів терапії. Варто використовувати засоби ароматерапії (м’ята, розмарин, сосна) та фітотерапії (валеріана, пустирник, глід, м’ята, меліса, звіробій). Вони діють заспокійливо та нормалізують сон. Лікувальний ефект мають теплі ванни з хвойним екстрактом та морською сіллю.