Запобігання явищам монотонії в діяльності оператора

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Гуманітарний інститут

Кафедра авіаційної психології

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Інженерна психологія»

на тему:

«Запобігання явищам моногонії в діяльності оператора»

 

 

                               Виконала:

                                             студентка IV курсу 408 групи                                                                                                                                                                            Руденко Д.А.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

Завідувач кафедри авіаційної психології,

кандидат психологічних наук, доцент

Петренко О. В.    

 

                                

 Київ 2013

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

ЗАВДАННЯ

на виконання курсової роботи

з дисципліни «Інженерна психологія»

студентки Руденко Дар’ї Андріївни

 

Тема курсової роботи: «Запобігання явищам моногонії в діяльності оператора»

Графік виконання курсової роботи: 

• Термін виконання курсової роботи з _______ до ________;
• Вивчення літератури з обраної теми: __________________;
• Теоретичне обґрунтування та узагальнення основних положень:__________________________________________;
• Оформлення курсової роботи: ________________________;
• Термін представлений на захист: ______________________;

 

 

Завдання видав                                     /Петренко О. В/

Завдання прийняв                                /Руденко Д.А/

 

Курсова робота захищена з оцінкою_______________

Голова комісії

Члени комісії

«____»______________2013р.

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА МОНОТОНІЇ У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ......................6

1.1. Загальні відомості про стан монотонії.......................................................6

1.2. Наукові підходи вивчення проблеми монотонії та роботи оператора....8

1.3. Людина – оператор як суб’єкт монотонії……………………………….11

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………....22

2.1. Способи запобігання  явищам монотонії..................................................22

2.2. Методи дослідження  психофізіологічних станів……………………....23

2.3. Технології ресурсозбереження, як метод боротьби з моногонією……25

ВИСНОВОК...........................................................................................................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМА МОНОТОНІЇ У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ

1. Загальні відомості про стан монотонії

В процесі будь – якої діяльності, людина, зазвичай, стомлюється. Звичайно ж відомі симптоми втоми та почуття, які з’являються під час неї. В процесі трудової діяльності крім стану втоми виникає стан монотонії, що  негативно впливає на працездатність людини і, відповідно, продуктивність праці. Важливою передумовою появи монотонних робіт є розвиток напівавтоматичного виробництва і автоматизованих систем керування. Функціями працівника є нескладні, одноманітні рухи, які повторюються, або функції спостереження, керування і контролю за роботою системи.

Можна визначити явище моногонії наступним чином. Монотонія - функціональний стан людини, що виникає при монотонній роботі. Характеризується зниженням загального рівня активації, втратою свідомого контролю за виконанням дій, погіршенням уваги і короткочасного запам'ятовування, зниженням чутливості до зовнішніх подразників, переважанням стереотипних рухів і дії, суб'єктивними відчуттями нудьги, сонливості, млявості, апатії, втратою інтересу до роботи.

Якщо говорити про криву працездатності, монотонія проявляється в частих «пікоподібних» коливаннях продуктивної діяльності, що відображають періодичне включення компенсаторних механізмів за рахунок додаткових вольових зусиль. Монотонія є однією з основних причин нещасних випадків і аварій на виробництві і транспорті. Виникнення монотонії багато в чому визначається індивідуально – психологічними та типологічними особливостями людини. [9;150-151]

Стає зрозуміло, що в операторській діяльності явище моногонії посідає одну з провідних проблем діяльності, адже в більшості випадків, виходячи зі специфіки своєї діяльності несе відповідальність за життя людей.

Існують наслідки монотонії:

• підвищена плинність кадрів;
• швидкий розвиток втоми в зв’язку з локалізацією м’язових і нервових навантажень;
• гіподинамія;
• незадоволення роботою і зниження творчої активності працівника;
• розвиток неврозів.

     Психофізіологічна  суть монотонності пояснюється  закономірностями взаємодії процесів  збудження і гальмування.

Ознаки монотонних робіт:

• малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій;
• незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій;
• висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу. [20; 74]

          Спільним для монотонії і втоми є те, що вони впливають на працездатність і переживаються як неприємне відчуття. Відмінність між ними полягає у тому, що втома зумовлюється важкістю роботи, а монотонність може мати місце при виконанні легкої, невтомної роботи; втома є фазовим процесом у динаміці працездатності, а монотонність характеризується хвилеподібною кривою, тобто періодичними підвищеннями і спадами; втома посилює психічне напруження, а монотонність послаблює його.

     Залежно від  переважаючого навантаження розрізняють два види монотонності:

                                              ↙                                            ↘

                       рухову                                                     сенсорну.

Рухова монотонність – характеризується одноманітними трудовими рухами і діями, коли навантаження припадає на обмежені групи м’язів (штампувальні, шліфувальні, прості верстатні роботи, праця на конвеєрі, напівавтоматизованих лініях, ручні допоміжні роботи тощо).

        Сенсорна монотонність – має місце у випадках, коли діяльність працівника пов’язана з тривалим пасивним спостереженням, з сприйманням одноманітної інформації, або характеризується браком інформації, що надходить, а значить обмеженим впливом на нервову систему виробничих сигналів.

    Суб’єктивне переживання  монотонії проходить у формі  фазного розгортання таких психічних  станів, як перенасичення, зниження  психічної активності, нудьга, апатія  і байдуже ставлення до роботи, стомлення, сонливість.

    Отже, монотонія – неспецифічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супроводжується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії і нудьги, з наступним зниженням психофізіологічної і трудової активності.

 

2. Наукові підходи до вивчення проблеми монотонії та роботи оператора

Монотонна робота, як і всяка інша, викликає втому і відчуття стомлення. Існує дві точки зору на проблему монотонності. Одні вчені розглядають монотонність як різновид втоми. Інші, навпаки, вважають монотонність самостійним явищем, незважаючи на схожість фізіологічного механізму втоми.

Згідно з ученням І. П. Павлова про вищу нервову діяльність для кожного умовного рефлексу в корі головного мозку є своя точка прикладання, тобто нервова клітина, яка відповідає за цей рефлекторний акт. Це означає, що кожною трудовою дією або трудовим рухом управляє спеціальна нервова клітина або група нервових клітин. При виконанні простих одноманітних операцій і дій в стані збудження знаходиться обмежена кількість нервових клітин. За образним висловлюванням І. П. Павлова, у цьому разі має місце «довбання в одну клітину». Внаслідок цього відбувається швидке виснаження енергетичних речовин в працюючих коркових центрах, і процес збудження в них змінюється процесом охоронного гальмування.

Відновлювальна функціональна система блокує робочий акт, щоб запобігти перенапруженню і виснаженню нервових клітин. При цьому гальмування в працюючих коркових центрах розвивається на фоні загального гальмування в корі головного мозку, яке було необхідною умовою формування робочої домінанти. Отже, охоронне гальмування при монотонних роботах виявляється в сонливості працівника і відчутті стомленості, що виключає можливість їх виконання без напруження волі.

М. І. Виноградова – у фізіологічній основі монотонності лежить гальмівна дія одноманітних повторних подразників, яка проявляється тим швидше і глибше, чим більш обмежена подразнювальна область кори, тобто чим простіший склад подразнювальної стереотипної системи.[16; 54]

Основні моделі трудової діяльності оператора

1. Імітаційна модель Зігеля і Вольфа. Розділивши відносно невелику, але важливу ділянку трудового процесу на окремі завдання, визначивши пріоритети між ними і встановивши час виконання кожної, задавшись функцією, визначальною залежність точності і швидкості виконання завдання від індивідуальних особливостей оператора, автори зуміли з досить високою точністю передбачити статистичні результати реальних випробувань ( посадка літака на авіаносець, дозаправлення в повітрі, повітряні перехоплення). Модель враховує гнучкість, характерну для досвідченого фахівця: темп праці залежить від обставин - у складній обстановці час, який витрачає оператор на одну задачу, може бути скорочено вдвічі порівняно з періодом спокійного, нормального режиму праці. Разом з тим зростає і напруга, проте, до деякої межі, після якої швидкість виконання роботи різко знижується. Модель дозволяє врахувати можливість оператора скоротити час на одну задачу за рахунок резервів групової діяльності. Таким чином моделюється синхронізація, яка типова для будь-якої праці - сповільнюючи або прискорюючи дії, оператор домагається збігу в часі різних подій трудового процесу. На жаль, спроби втілити ідеї моделі на вітчизняному грунті поки не привели до успіху.

2.Інформаційні та інформаційно-процесуальні моделі (наприклад, модель Шеннона). Модель Шеннона визначає інформацію як міру невизначеності сигналу. Інформація, яку несе сигнал, залежить від його ймовірності: найбільшу інформацію несуть найбільш рідкісні з випадкових сигналів; сигнали, які не випадкові, не несуть ніякої інформації. Модель була використана для моделювання процесів в каналі зв'язку між джерелом і приймачем інформації. Канал характеризується обмеженою пропускною здатністю: при проходженні через канал частина інформації втрачається. Психологи використовували ці уявлення для своїх описів разом з інформаційною мірою для визначення о’єму пам'яті: 1 біт і заходи пропускної здатності каналу: 1 біт / сек. У роботах по вимірюванню часу реакції на сигнали, що несуть різні кількістні інформації, було встановлено, що час реакції зростає із збільшенням невизначеності сигналу. Модель цілісного процесу дозволяє проводить подальші дослідження або може бути використана в ході проектування або модифікації системи «Людина-машина».

3.Лінійні моделі. Головна особливість - вони використовуються для тимчасового аналізу послідовності операцій, які виконуються в ході простого, тобто одиночного акту. Це окремий руховий акт, результати якого не можуть бути поліпшені усередині нього самого (щоб поліпшити результат, потрібно зробити інший акт). Тимчасовий опис такого простого акта проводиться одночасно з побудовою якісної моделі, блоки якої відповідають вимірюваним процесам (Бродбент ввів у модель слухову пам'ять і блок послідовного зчитування, а Сперлінг - іконічну пам'ять і блок сканера).

4.Кореляційні моделі. Факторні, кластерні й інші моделі дозволяють вивчити зв'язки між характеристиками суб'єкта й успішністю трудового процесу. [18; 218]

Статистичні методи дозволяють будувати цілісні моделі, визначати зв'язки між різноманітними показниками, однак вони практично не піддаються осмисленню та психологічній інтерпретації.

 

1.3 Людина – оператор як суб’єкт монотонії

«Діяльність» в інженерній психології, розглядається як предмет об'єктивного наукового пізнання. Вона розкривається і відтворюється в теоретичних схемах і моделях відповідно до методологічних принципів і залежно від конкретних завдань.

Особливий вид діяльності «операторська діяльність» – сформувалась у зв'язку з досягненнями науково-технічного прогресу, розвитком технічних систем і систем управління ними. Мета діяльності оператору задається, як правило, і полягає в забезпеченні функціонування СЛМ (до якої він сам і належить) щодо встановленої програми для отримання необхідного кінцевого продукту. Об'єктом діяльності людини–оператора виступає машина. Для уточнення меж діяльності використовують термін «цикл діяльності», який визначається сукупністю дій для виконання повної трудової задачі  або періодом безперервної роботи. Щоб зовнішня мета стала особистісною, вона повинна відповідати його потребам. Але при розподілі праці оператор може виконувати такі функції, які самі по собі не задовольняють його потреби. В цих випадках людина задовольняє потреби тільки завдяки своїй участі в колективній праці. Мотиви останньої тісно пов'язані з особистісними мотивами діяльності оператора.