Закономірності процесів пам’яті та способи її розвитку

1.3.4. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПАМ’ЯТІ

Пам'ять — це розумовий  процес, що включає в себе запис, збереження і вилучення інформації. Щоб процес відтворення інформації був найбільш успішним, необхідно  знати і застосовувати на практиці закони запам'ятовування. Німецький учений Герман Еббінгауз вивів наступні закономірності запам'ятовування, встановлені в дослідженнях, де для запам'ятовування використовувалася серія безглуздих слів і складів. 
1. Порівняно прості події в житті, які справляють особливо сильне враження на людину, запам'ятовуються, як правило, міцно і надовго. 
2. Більш складні і менш цікаві події, навіть якщо вони відбуваються неодноразово, в пам'яті людини надовго не вкарбовуються. 
3. При пильній увазі до подій досить буває його однократного переживання, щоб надалі точно і в потрібний момент відтворити цю подію. 
4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але не усвідомлювати цього і, навпаки, помилятися, але бути впевненим, що відтворює їх правильно. Між точністю відтворення подій і упевненістю в цій точності не завжди існує однозначна зв'язок. 
5. Якщо збільшити кількість одиниць інформації, що запам’ятовується до кількості, що перевищує максимальний обсяг короткочасної пам'яті, то число правильно сприйнятих членів цього ряду після однократного його пред'явлення зменшиться в порівнянні з тим випадком, коли кількість одиниць у ряду, що потрібно запам’ятати, відповідало обсягам короткочасної пам'яті. Одночасно при збільшенні такого ряду зростає і кількість необхідних для запам'ятовування повторень.  
6. Попереднє повторення матеріалу, який підлягає запам'ятовуванню, економить час на його засвоєння в тому випадку, якщо число таких попередніх повторень не перевищує їх кількості, необхідної для повного заучування матеріалу напам'ять. 
7. При запам'ятовуванні довгого ряду краще всього по пам'яті відтворити його початок і кінець («ефект краю»). 
8. Для асоціативної зв'язку вражень та їх подальшого відтворення особливо важливо, чи є вони розрізненими або являють собою логічно пов'язані один з одним частини єдиного цілого. 
9. Повторення підряд завчає матеріалу менш продуктивно для його запам'ятовування, ніж розподіл таких повторень в певний період часу, наприклад протягом декількох годин або днів. 
10. Нове повторення сприяє кращому запам'ятовуванню того, що було вивчене раніше. 
11. З посиленням уваги до запам'ятовуються матеріалу число повторень може бути зменшено. 
12. Те, чим людина особливо цікавиться, запам'ятовується без жодних зусиль. 
13. Рідкісні, дивні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, часто зустрічаються. 
14. Будь-яке нове враження, отримане людиною, не залишається в його пам'яті ізольованим. Запам'ятавшись, воно з часом може дещо видозмінитися.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК І ТРЕНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

1. СПОСОБИ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

Існує чотири основних способи  запам'ятовування: механічний, логічний або осмислений, мнемотехнічний та асоціативний. 
Механічний спосіб — той, який ми називаємо зубрінням. Він найбільш неефективний, але іноді необхідний. Основою механічного запам'ятовування є повторення того, що запам'ятовується, багаторазове його сприйняття, не супроводжується осмисленням змісту. Так запам'ятовуються, наприклад, номери телефонів, які ми зберігаємо в пам'яті, не осмислюючи співвідношень між окремими числами. 

Зовсім інший характер носить ЛОГІЧНЕ, або ОСМИСЛЕНЕ, запам'ятовування. Основою його є логічний або смисловий  зв'язок. Запам'ятовуючи щось осмислено, ми часто порушуємо послідовність у часі, в якій дано матеріал, розбудовуємо його відповідно до усвідомлюваного нами смисловими відносинами. Осмислене запам'ятовування засноване на розумінні цих відносин, на усвідомленні внутрішньої логічного зв'язку між частинами того, що запам'ятовується. З практики відомо, що осмислене заучування значно продуктивніше механічного. 
МНЕМОТЕХНІЧНИЙ СПОСІБ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ 
Те, що необхідно запам'ятати, за певними правилами або асоціативно переводиться в іншу знакову систему, в інші образи, які запам'ятовуються легше. Мнемотехнічні прийоми дозволяють запам'ятати нескладні ряди слів, числа і дати, допомагають у запам'ятовуванні іноземних слів, термінів, правил, визначень. В опануванні доведеної до досконалості мнемотехніки полягає секрет успіху для тих, хто, виступаючи з естради, вражає нашу уяву демонстрацією резервів людської пам'яті. Мнемоніка як основна частина тренованою пам'яті аж ніяк не нова і не дивна. Дивно лише те, що ці прийоми досі багатьом невідомі. Дехто думає, що мнемотехніка — занадто цінна річ, щоб ділитися нею з іншими. 
Серед них: 
1. Створення смислових фраз з початкових букв інформації, що запам'ятовується. 
2. Ритмування — переклад інформації в вірші, пісні, в рядки, пов'язані певним ритмом чи римою. 
3. Запам'ятовування довгих термінів за допомогою співзвучних слів (наприклад, для іноземних термінів шукають схожі за звучанням руські слова; так, щоб запам'ятати медичні поняття «супінація» і «пронація», використовують співзвучну жартівливу фразу «суп несла і пролила»), 
4. Знаходження яскравих, незвичайних образів, картинок, які «методом зв'язування» поєднують з інформацією, яку треба запам'ятати. Наприклад, нам треба запам'ятати набір слів: олівець, окуляри, люстра, стілець, зірка, жук. Це легко зробити, якщо ви уявите їх «персонажами» яскравого, фантастичного мультфільму, де стрункий франт в «окулярах» - «олівець» — підходить до повної дамі, «люстрі», на яку пустотливо поглядає «стілець», на чиїй оббивці виблискують « зірки ». Такий придуманий мультик забути або переплутати важко. Щоб підвищити ефективність запам'ятовування за допомогою цього методу, слід сильно спотворювати пропорції (величезний «жук»); уявляти предмети в активній дії («олівець» підходить); збільшувати кількість предметів (сотні «зірок»); міняти місцями функції предметів («стілець» до «люстрі»).  
5. Метод візуалізації: образно, в різних деталях подумки уявляти, («бачити») запам'ятовуючи інформацію. 
6. Метод Цицерона. Уявіть, що обходите свою кімнату, де вам все добре знайоме. Інформацію, яку вам треба запам'ятати, розташовуєте подумки по ходу вашого просування по кімнаті. Ви зможете знову все згадати, уявивши собі свою кімнату, — все буде на тих місцях, де ви розташували при попередньому «обході». 
7. При запам'ятовуванні цифр, чисел можна використовувати такі прийоми: 
♦ виявити арифметичну залежність між групами цифр у числі: наприклад, в номері телефону 358954 залежність 89 = 35 + 54; виділити знайомі числа: наприклад, в числі 859314 виділити 85 — рік народження брата, 314 - перші цифри числа «пі» і т. д.; 
♦ «метод зачіпок» — заміна цифр образами: наприклад, 0 - коло, 1 - олівець, 2 - окуляри, 3 - люстра, 4 - стілець, 5 - зірка, 6 - жук, 7 - тиждень, 8 - павук і т. д. Можна заміняти цифри літерами і словами. Наприклад, заміна цифр 1,2,3,8 останніми приголосними буквами в назві цих цифр: 1 - один - Н, 2 - два - В, 3 - три - Р. А цифри 4,5,6,7,9 замінити початковими приголосними в їх назві: 4 - Ч, 5 - П, 6 - Ш, 7 - З, 9 - Д. 
♦ Заміна словами: 0 - Л (ІЛ), 1 - Н (Ной), 2-В (Виття), 3 - Р (Арія), 4 - Ч (очи), 5 - П (Па), 6 - Ш ( Вуха), 7 - С (вуса), 8 - М (яма), 9 - Д (отрута), 10 - Ніл, 11 - неон, 12 - Нива, 13 - Нора, 14 - ніч, 15 - Анапа, 16 - 
Ніша, 17 - ніс, 18 - німий, 19 - анод, 20 - віл, 21 - вино, 22 - Ві-Ва, 23 - Вар, 35 - ріпа ... 44 - чача ... 56 - Паша ... 67 - ішіас ... 78-сом ... 84 - м'яч ... 93 - дар ... 99 - душа, 100 - На-лив і т. д. Наприклад, якщо вам треба запам'ятати номер телефону 9486138, то 94 - Дача, 86 - Миша, 13 - Нора, 8 - яма. Легко запам'ятовується образ «на дачі миша зробила нору і яму», — цей номер ви вже не переплутаєте.

8. Метод тренування  зорової пам'яті — метод Айвазовського.  Подивіться на предмет, чи пейзаж, чи на людину протягом 3 с, намагаючись  запам'ятати деталі, а потім закрийте  очі і уявіть подумки цей  предмет в деталях; задавайте  собі питання про подробиці  цього образу, потім відкрийте  очі на 1 с, доповніть образ,  закрийте очі і постарайтеся  добитися максимально яскравого  зображення предмета. Так повторіть  кілька разів. [12, с.134]

Мнемотехніка — це прийоми, які полегшують запам'ятовування інформації за допомогою її смислової організації. Суть мнемотехнічних прийомів полягає  в тому, що те, що запам'ятовується, певним чином структурується.

АСОЦІАТИВНИЙ СПОСІБ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ 
 Асоціація, безумовно, є основним засобом «виклику» спогадів в область свідомості. Робота пам'яті здійснюється за допомогою спонтанних асоціацій: одна тягне за собою іншу, таким чином вибудовується логічний ланцюжок, провідна до потрібного сліду пам'яті. Чим глибше оброблялася інформація при записі на чутливому, емоційному та інтелектуальному рівнях, тим легше буде згодом витягти її. Це відноситься до мимовільної та довільної пам'яті в рівній мірі. 
 Асоціацію може викликати практично будь-який зовнішній сигнал. Сплітаючи широку мережу свідомих асоціацій в момент запису і в момент вилучення інформації з пам'яті, ви розширюєте контекст, в якому існує кожне окреме спогад, підвищується ймовірність випадкового віднайдення підказки, яка викличе до життя нові спогади. Широка мережа асоціацій -—це ключ до 
гарної пам'яті. Поет Роберт Фрост сказав: «Будь думка є породження асоціації ». 
Створюйте асоціації, це справжній секрет гарної пам'яті. Американський психолог У. Джемс писав: «Мистецтво гарної пам'яті — це мистецтво 
 створення численних і різноманітних зв'язків з будь-якими відомостями, які ми хочемо запам’ятати ». 
 Психологи стверджують, що асоціації відіграють в психології пам'яті таку ж роль, як закон тяжіння в фізиці. Одне з дуже важливих умов розвитку здатності пам'яті — це звичка до правильної асоціації. У нас зберігаються найкращі враження, коли ми зосереджуємо увагу на предметі, нами розглянутому.

Отже, знання способів запам'ятовування інформації дозволить вам раціонально використовувати час, виділений на навчання, і при цьому засвоювати значно більше інформації і на більш тривалий термін. Іншими словами, ваша пам'ять буде працювати набагато ефективніше, ніж це було раніше.

2. РОЛЬ МНЕМОТЕХНІКИ В КЕРУВАННІ ПАМ’ЯТТЮ

Існують десятки систем, які допомагають запам'ятовуванню, а в деяких випадках і замінюють  пам'ять. Речі читаються з папірця, телевізійні ведучі покладаються на телешпаргалки або телесуфлер, продавці отримують товар зі складу за допомогою  наочних індексів, терапевти звіряють симптоми з довідником, а студенти складають шпаргалки. 
 У багатьох методиках, спрямованих на поліпшення організації розміщення спогадів у мозку, використовується мнемоніка. Мнемоніка  — це прийоми, які полегшують запам'ятовування інформації за допомогою її смислової організації. Стародавні грецькі та римські оратори використовували прийом, який називається методом розміщення, щоб полегшити декламацію формальних молитов, віруючі використовували чотки або молитовні колеса;  
Метод розміщення. З ранніх мнемонічних прийомів метод розміщення документований найкраще.  
Пауер сформулював ряд компонентів методу розміщення, найбільш суттєві з яких наведені в наступному списку. 
1. Є певний список підказок. 
2. Роль підказок виконують образи географічних місць розташування в пам'яті. 
3. Щоб запам'ятати набір елементів, що підлягають заучуванню, його потрібно асоціювати зі списком підказок. 
4. Асоціювання повинно проводитися попарно, один до одного, шляхом активації уяви. 
5. При відтворенні людина повинна підказувати собі відтворювані елементи списку. 
Згідно з Пауером, істотним компонентом методу розміщення є формування образних асоціацій між добре відомими ознаками. 
Система слів вішалок. Мнемонічна система слів-вішалок або списку вішалок має кілька різновидів, але основна її ідея в тому, що людина завчає ряд слів, що служать їй в якості вішалок, на які вона розвішує елементи, що потрібно запам’ятати. В одній із версій цієї системи людина завчає ряд пар, що римуються, наприклад: 
один — це булка 
два — це черевик 
три — це дерево 
чотири — це двері 
п'ять — це вулик 
шість — це палиця 
сім — це небо 
вісім — це ворота 
дев'ять — це рядок 
десять — це курка 
Після того, як список вішалок завчено на них потрібно розвісити елементи для запам'ятовування (ЕЗ). Зробити це можна, наприклад, уявивши деякий зв'язок між словом-вішалкою і ЕЗ-словом. Якщо, скажімо, перше з ЕЗ-слів — це слон, то можна уявити собі, що воно якось пов'язане з булкою і чим дивніше буде цей зв'язок, тим кращим буде ефект. Якщо наступний ЕЗ елемент — це лев, його можна пов'язати зі словом башмак, уявивши лева в тенісних туфлях або уявити собі величезні котячі лапи в черевиках. 
Метод локусів. Цей метод запам'ятовування іноді називають домашнім. Спочатку треба пройти по своєму будинку, квартирі або іншому добре знайомому місці і дати номер кожному предмету меблів або інших речей, повз яких будете проходити. Більшість людей успішно справляються із запам'ятовуванням списку, що містить близько двадцяти місць. Коли ви добре освоїли метод, то можете поступово збільшувати їх кількість. Після того, як визначено список предметів в порядку їх розташування на вашому шляху, його треба завчити напам'ять [8, с.126]. 
Цей метод дуже ефективний. Пауер виявив, що студенти, які застосовували метод локусів, могли згадати в два-три рази більше, ніж ті, хто користувався традиційними методами механічного заучування. Метод локусів допомагав студентам запам'ятовувати предмети зі списку в правильному порядку. Вплив мнемонічних прийомів на запам'ятовування і їх механізм дії досі залишається маловивченим.

2.3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ  ПРОЦЕСІВ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

В принципі, кожен процес, що відбувається в корі мозку внаслідок впливу зовнішнього подразника, залишає  після себе сліди, хоча ступінь їх міцності буває різна. Найкраще запам'ятовується те, що має життєво важливе значення для людини: все, що пов'язано з  її інтересами і потребами, з цілями і завданнями її діяльності.  
 Слід зазначити, що велике значення при заучуванні має не тільки постановка загальної задачі (запам'ятати те, що сприймається), але і постановка приватних, спеціальних завдань. В одних випадках, наприклад, ставиться завдання запам'ятати тільки суть сприйманого нами матеріалу, тільки головні думки і найбільш істотні факти, в інших — запам'ятати дослівно, в третіх — точно запам'ятати послідовність фактів і т. д. 
 Таким чином, постановка спеціальних завдань відіграє істотну роль у запам'ятовуванні. Під її впливом може змінюватися сам процес запам'ятовування. Однак, на думку С. Л. Рубінштейна, запам'ятовування дуже сильно залежить від характеру діяльності, в ході якої воно здійснюється. Більш того, Рубінштейн вважав, що не можна робити однозначні висновки про більшу ефективність довільного або мимовільного запам'ятовування. Переваги довільного запам'ятовування з всією очевидністю виступають лише на перший погляд. Дослідження відомого вітчизняного психолога П. І. Зінченко переконливо довели, що установка на запам'ятовування, що робить його прямою метою дії суб'єкта, не є сама по собі вирішальною для ефективності процесу запам'ятовування. У певних випадках мимовільне запам'ятовування може виявитися ефективніше довільного. 
Доведено, що осмислене запам'ятовування у багато разів продуктивніше механічного. Механічне запам'ятовування неекономне, вимагає багатьох повторень. Механічно завчене людина не завжди може пригадати до місця і до часу. Осмислення ж запам'ятовування вимагає від людини значно менше зусиль і часу, але є більш дієвим. Однак практично обидва види запам'ятовування — механічне та осмислене — тісно переплітаються один з одним.  Так, один із способів збільшення обсягу і міцності запам'ятовування не пов'язаних між собою слів полягає у створенні умовної логічного зв'язку між ними. У певних випадках цей зв'язок може бути безглуздим за змістом, але дуже яскравим з погляду уявлень. Наприклад, вам треба запам'ятати ряд слів: кавун, стіл, слон, гребінець, гудзик і т. д. Для цього побудуємо умовно-логічний ланцюжок такого вигляду: «Кавун лежить на столі. За столом сидить слон. У кишені його жилета лежить гребінець, а сам жилет застебнутий на один гудзик ». І так далі. За допомогою такого прийому протягом однієї хвилини можна запам'ятати до 30 слів і більше (в залежності від тренування) при одноразовому повторенні. 
 Якщо ж порівнювати ці способи запам'ятовування матеріалу — осмислене і механічне, — то можна прийти до висновку про те, що осмислене запам'ятовування набагато продуктивніше. При механічному запам'ятовуванні в пам'яті через одну годину залишається тільки 40% матеріалу, а ще через кілька годин - всього 20%, а в разі осмисленого запам'ятовування 40% матеріалу зберігається в пам'яті навіть через 30 днів.

  Найважливішим методом осмисленого запам'ятовування матеріалу і досягнення високої міцності його збереження є метод повторення.  Але щоб бути продуктивними, повторення повинні відповідати певним вимогам. Проведені дослідження дозволили виявити деякі закономірності у використанні методу повторень. По-перше, заучування протікає нерівномірно: слідом за підйомом у відтворенні може наступити деяке його зниження.  
 По-друге, заучування йде стрибками. Іноді кілька повторень підряд не дають істотного приросту в пригадуванні, але потім, при наступних повтореннях, відбувається різке збільшення обсягу запам’ятованого матеріалу.  
 По-третє, якщо матеріал в цілому не являє собою праці для запам'ятовування, то перші повторення дають більший результат, ніж наступні. Кожне нове повторення дає вельми незначне збільшення обсягу запам’ятованого матеріалу.  
 По-четверте, якщо матеріал важкий, то запам'ятовування йде, навпаки, спочатку повільно, а потім швидко. 
 По-п'яте, повторення потрібні не тільки тоді, коли ми вчимо матеріал, але й тоді, коли треба закріпити в пам'яті те, що ми вже вивчили. При повторенні заученого матеріалу його міцність і тривалість збереження зростають багаторазово. 
 Крім зазначених вище закономірностей використання методу повторень існують умови, що сприяють підвищенню ефективності запам'ятовування. Дуже важливо, щоб повторення було активним і різноманітним. Для цього перед заучуваванням ставлять різні завдання: придумати приклади, відповісти на питання, накреслити схему, скласти таблицю, виготовити наочний посібник і т. д.  
 Дуже важливо також правильно розподілити повторення в часі. У психології відомі два способи повторення: концентроване і розподілене. При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення слід одне за іншим без перерви. Наприклад, якщо для заучування вірша потрібно 12 повторень, то учень 12 разів поспіль читає його, поки не вивчить. При розподіленому повторенні кожне читання відокремлене від іншого деяким проміжком. 
 Проведені дослідження показують, що розподілене повторення раціональніше концентрованого. Воно економить час і енергію, сприяючи більш міцному засвоєнню знань. В одному з досліджень дві групи школярів заучували вірш різними способами: перша група — концентрованим, друга —розподіленим. Повне заучування при концентрованому способі зажадало 24 повторення, а при розподіленому способі — лише 10, тобто в 2,4 рази менше.  
 Продуктивність запам'ятовування залежить і від того, як здійснюється запам'ятовування: в цілому або по частинах. У психології відомі три способи заучування великого за обсягом матеріалу: цілісний, частковий і комбінований. Перший спосіб (цілісний) полягає в тому, що матеріал (текст, вірш і т. д.) читається від початку до кінця кілька разів, до повного засвоєння. При другому способі (частковому) матеріал ділиться на частини і кожна частина заучується окремо. Спочатку кілька разів прочитується одна частина, потім друга, потім третя і т. д. Комбінований спосіб є поєднання цілісного і часткового. Матеріал спочатку прочитується цілком один або кілька разів, залежно від його обсягу та характеру, потім важкі місця виділяються і заучують окремо, після чого знову весь текст читається повністю.  
 Дослідження М. Н. Шардакова показали, що із зазначених способів найбільш доцільним є комбінований. Він забезпечує рівномірний запам'ятовування всіх частин матеріалу, вимагає глибокого осмислення, вміння виділити головне. У дослідах Шардакова учням, які заучували вірш комбінованим способом, треба було всього 9 повторень, при заучуванні в цілому — 14 повторень, а при заучуванні по частинах — 16 повторень.