Закономірності процесів пам’яті та способи її розвитку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

кафедра української мови та літературознавства

 

 

 

 

 

 

Наукове дослідження

Закономірності процесів пам’яті  та способи її розвитку

 

 

 

 

 

 

виконала:

студентка групи У-11

Нестеренко О.Я.

 

 

 

 

 

Острог-2012

ЗМІСТ

ВСТУП .........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАМ’ЯТІ

1.1.Визначення та загальна характеристика  пам’яті................................................5

1.2.Основні види пам’яті............................................................................................6

1.3.Основні процеси та закономірності  пам’яті.......................................................9

1. Запам'ятовування.........................................................................10
2. Збереження та забування............................................................11
3. Відтворення.................................................................................12
4. Закономірності пам’яті..............................................................13

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК І ТРЕНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ 

2.1.Способи запам’ятовування.................................................................................15

2.2.Роль мнемотехніки в керуванні  пам’яттю.........................................................18

2.3.Дослідження закономірностей процесів запам’ятовування ...........................20

ВИСНОВКИ...............................................................................................................24

СПИСОК ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ........................................................................26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми наукової роботи полягає в тому, що в умовах колосальної кількості інформації в сучасному світі питання раціонального користування пам’яттю постає як ніколи гостро. Пам'ять є у всіх живих істот, але найбільш високого рівня свого розвитку вона досягла у людини.

Кожен день ми дізнаємося багато нового, з кожним днем ​​збагачуються наші знання. Все, що дізнається людина, може бути надовго збережене в  скарбницях її мозку. Мозок не тільки зберігає наші знання про навколишній  світ, але й має здатність за нашим бажанням відтворювати ці знання. 
Значення пам'яті в житті людини дуже велике. Абсолютно все, що ми знаємо, вміємо, є наслідок здатності мозку запам'ятовувати й зберігати в пам'яті образи, думки, пережиті почуття. Пам'ять зберігає наші знання, і без знань немислима ні плідна діяльність, ні успішне вчення. Чим більше людина знає і вміє, тобто чим більше зберігається у нього в пам'яті, тим більшу користь вона зможе принести. 
Людина свідомо регулює процеси своєї пам'яті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які він ставить у своїй діяльності.

Будучи найважливішою  характеристикою всіх психологічних  процесів, пам'ять забезпечує єдність  і цілісність людської особистості.

Мета наукової роботи: дослідити закономірності процесів пам’яті та запропонувати ефективні способи розвитку пам’яті.

Завдання наукової роботи обумовлені її метою:

• ознайомитися із загальною характеристикою пам’яті, її видами.
• вивчити основні процеси пам’яті.
• навчитися застосовувати на практиці різні способи запам’ятовування.
• визначити роль мнемотехніки в керуванні пам’яттю.
• оволодіти закономірностями процесів запам’ятовування.

Об'єктом дослідження для даної наукової роботи є пам’ять особистості.

Предметом є дослідження властивостей та способів розвитку пам’яті, закономірності її процесів.

Новизна: дослідження мнемонічної діяльності людини є однією із центральних проблем сучасної психології.

Структура: зміст, вступ, два розділи, висновки, список літератури.

Розробленість: найбільш докладно питання пам'яті людини розроблені в працях учених минулого і сучасності: А. Біне, Г. Еббінгауз, К. Бюлер, Т. Рібо, З. Фрейд,  Л.С. Виготський, П. І. Зінченко, А.А.Смирнов, М. Н. Шардаков і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ  ПАМ’ЯТІ

1. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАМ’ЯТІ

Враження, які людина одержує  про навколишній світ, залишають  певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності і можливості — відтворюються. Ці процеси називаються  пам'яттю.

Пам'ять — процеси фіксації поточної інформації, організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості. [9, с.168] 
 Пам'ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. 
 Пам'ять можна визначити як здатність до отримання, зберігання і відтворення життєвого досвіду. Різноманітні інстинкти, вроджені та набуті механізми поведінки є не що інше, як зображений, рухаючись в спадщину або набуття у процесі індивідуального життя, досвід. Без постійного оновлення такого досвіду, його відтворення у схожих умовах живі організми не змогли б адаптуватися до мінливих подій життя. Не пам'ятаючи про те, що з ним було, організм просто не зміг би вдосконалюватися далі,  йому не було з чим порівнювати, а вже набуте безповоротно втрачалося б. Пам'ять є у всіх живих істот, але найбільш високого рівня свого розвитку вона досягає у людини. Такими мнемонічними можливостями, які вона має, не володіє жодна інша жива істота у світі. У організмів, що передували людині, були тільки два види пам'яті: генетична і механічна. Перша проявляється в передачі генетичним шляхом з покоління в покоління життєво необхідних біологічних, психологічних і поведінкових властивостей. Друга виступає у формі здібності до навчання, до придбання життєвого досвіду, який інакше, як у самому організмі, ніде зберігатися не може і зникає разом з його відходом з життя. 
 В основі пам'яті лежать асоціації. Предмети і явища, пов'язані в дійсності, зв'язуються і в пам'яті людини. Ми можемо зустрівшись з одним з цих предметів, по асоціації згадати інший, пов'язаний з ним; запам'ятати щось — значить зв'язати те, що потрібно запам'ятати, з чимось уже відомим, утворити асоціацію. 
 Найдавніша гіпотеза про механізм пам'яті — це гіпотеза про слід. В історії науки змінювалися уявлення про природу сліду, але вчені ніколи не мислили збереження в пам'яті без сліду в якій-небудь формі. Стародавні греки порівнювали запам'ятовування з відбитком на воску. Кілька століть існує розуміння сліду як зв'язку, асоціації. Вивчення умовних рефлексів значно збагатило конкретні уявлення про анатомо-фізіологічну основу сліду. Асоціативні та рефлекторні механізми пам'яті експериментально досліджувались протягом багатьох десятиліть.

1.2. ОСНОВНІ ВИДИ ПАМ’ЯТІ

Існує кілька основних підходів щодо класифікації пам'яті. В даний  час прийнято розглядати залежність характеристик пам'яті від особливостей діяльності по запам'ятовуванню і відтворенню. При цьому окремі види пам'яті  діляться згідно з трьома основними  критеріями: 1) за характером психічної  активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову, емоційну, образну і словесно-логічну; 2) за характером цілей діяльності — на мимовільну і довільну; 3 ) за тривалістю закріплення і збереження матеріалу (у зв'язку з його роллю і місцем у діяльності) — на короткочасну, довготривалу та оперативну.  
Класифікація видів пам'яті за характером психічної активності була вперше запропонована П. П. Блонським. Хоча всі чотири виділені їм виду пам'яті (рухова, емоційна, образна і словесно-логічна) не існують незалежно один від одного, і більш того, перебувають у тісній взаємодії, Блонському вдалося визначити розходження між окремими видами пам'яті. Розглянемо характеристики цих чотирьох видів пам'яті. 
 Рухова (або моторна) пам'ять — це запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів. [4, c.123] Рухова пам'ять є основою для формування різних практичних і трудових навичок, так само як і навичок ходьби і т. д. Без пам'яті на рухи ми повинні були б кожного разу вчитися здійснювати відповідні дії. 
 Емоційна пам'ять — це пам'ять на відчуття. Даний вид пам'яті полягає в нашій здатності запам'ятовувати і відтворювати почуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби та інтереси, як здійснюються наші стосунки з навколишнім світом. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті і діяльності кожної людини. Пережиті та збережені в пам'яті почуття виступають у вигляді сигналів, або спонукають до дії, або утримують від дій, які викликали в минулому негативні переживання. [6, c.116] 
 Образна пам'ять — це пам'ять на уявлення, картини природи і життя, а також на звуки, запахи, смаки та ін. Суть образної пам'яті полягає в тому, що сприйняте раніше відтворюється потім у формі уявлень. Характеризуючи образну пам'ять, слід мати на увазі всі ті особливості, які характерні для образів, і перш за все їх блідість, фрагментарність і нестійкість.  
 Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні і відтворенні наших думок. Ми запам'ятовуємо і відтворюємо думки, що виникли у нас в процесі обмірковування, роздуми, пам'ятаємо зміст прочитаної книги, розмови з друзями. 
 Особливістю даного виду пам'яті є те, що думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічною, а словесно-логічною. При цьому словесно-логічна пам'ять проявляється у двох випадках: а) запам'ятовується і відтворюється тільки зміст даного матеріалу, а точне збереження справжніх виражень не потрібно; б) запам'ятовується не тільки зміст, але і буквальне словесне вираження думок (заучування думок). Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається смисловій обробці, то буквальне заучування його виявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням. 
 Обидва ці види пам'яті можуть не збігатися один з одним. Наприклад, є люди, які добре запам'ятовують зміст прочитаного, але не завжди можуть точно і міцно завчити матеріал напам'ять, і люди, які легко заучують напам'ять, але не можуть відтворити текст «своїми словами». 
 Існує також поділ пам'яті на види,  що пов'язано з особливостями самої виконуваної діяльності. Так, в залежності від цілей діяльності пам'ять ділять на мимовільну і довільну. [3, c.356] В першому випадку мається на увазі запам'ятовування і відтворення, яке здійснюється автоматично, без вольових зусиль людини, без контролю з боку свідомості. При цьому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати або пригадати, тобто не ставиться спеціального завдання. У другому випадку таке завдання присутнє, а сам процес вимагає вольового зусилля. 
 Мимовільне запам'ятовування не обов'язково є більш слабким, ніж довільне. Навпаки, часто буває так, що мимоволі запам'ятали матеріал відтворюється краще, ніж матеріал, який спеціально запам'ятовувався. Наприклад, мимоволі почута фраза або сприйнята зорова інформація часто запам'ятовується більш надійно, ніж якби ми намагалися запам'ятати її спеціально. Мимоволі запам'ятовується матеріал, який виявляється в центрі уваги, і особливо тоді, коли з ним пов'язана певна розумова робота. 
 Існує також поділ пам'яті на короткочасну і довготривалу. Короткочасна пам'ять — це вид пам'яті, що характеризується дуже коротким збереженням сприйманої інформації. З цієї точки зору короткочасна пам'ять чимось схожа на мимовільну. Так само як і у випадку з мимовільної пам'яттю, при короткочасної пам'яті не використовуються спеціальні мнемічні прийоми. Але на відміну від мимовільної, при короткочасної пам'яті для запам'ятовування ми робимо певні вольові зусилля. 
 Короткочасна пам'ять відіграє дуже велику роль в житті людини. Завдяки їй переробляється значний обсяг інформації, відразу ж відсіюється непотрібна і залишається потенційно корисна. Внаслідок цього не відбувається перевантаження довготривалої пам'яті. В цілому ж короткочасна пам'ять має величезне значення для організації мислення, і в цьому вона дуже схожа на оперативну пам'ять. 
 Поняттям оперативна пам'ять позначають мнемічні процеси, що обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії, операції. Коли ми виконуємо якусь складне дію, наприклад арифметичну, то здійснюємо його по частинах. При цьому ми утримуємо «в умі» деякі проміжні результати до тих пір, поки маємо з ними справу. В міру просування до кінцевого результату конкретний «відпрацьований» матеріал може забуватися. Аналогічне явище ми спостерігаємо при виконанні будь-якого більш-менш складної дії. Частини матеріалу, якими оперує людина, можуть бути різними (наприклад, дитина починає читати зі складання літер). Обсяг цих частин, так званих оперативних одиниць пам'яті, істотно впливає на успішність виконання тієї чи іншої діяльності. Тому для запам'ятовування матеріалу має велике значення формування оптимальних оперативних одиниць пам'яті. [10, с.220] 
 Без хорошої короткочасної пам'яті неможливе нормальне функціонування довгострокової пам'яті. В останню може проникнути і надовго відкластися лише те, що колись було в короткочасній пам'яті, тому короткочасна пам'ять виступає у вигляді своєрідного буфера, який пропускає лише потрібну, вже відібрану інформацію в довгострокову пам'ять.

1.3. ОСНОВНІ ПРОЦЕСИ  ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ПАМ’ЯТІ

Основними процесами пам'яті є  запам'ятовування, збереження і забування, впізнавання і відтворення. 
 Запам'ятовування — процес, спрямований на збереження в пам'яті отриманих вражень, це передумова збереження. 
 Збереження — процес активної переробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння їм.

Забування виражається в неможливості відновити сприйняту інформацію. 
 Відтворення і впізнавання — процеси відновлення раніше сприйнятого. Різниця між ними полягає в тому, що пізнавання відбувається при повторній зустрічі з об'єктом, при повторному його сприйнятті, відтворення ж — при  відсутності об'єкта.

1.3.1. ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ 
 Запам'ятовування може бути довільним і мимовільним, в залежності від наявності або відсутності мети запам'ятовування. 
 Мимовільне запам'ятовування — це запам'ятовування без заздалегідь поставленої мети, без використання яких-небудь прийомів і прояву вольових зусиль. Це просто вловлення того, що впливало на нас і зберегло деякий слід в корі головного мозку. 
 На відміну від мимовільного, довільне запам'ятовування характеризується тим, що людина ставить перед собою певну мету і використовує спеціальні прийоми запам'ятовування. Довільне запам'ятовування містить у собі різноманітні дії, виконувані для того, щоб краще досягти поставленої мети. До таких дій відноситься заучування, суть якого полягає в багаторазовому повторенні навчального матеріалу до повного і безпомилкового його запам'ятовування. Головна особливість навмисного запам'ятовування — це прояв вольових зусиль у вигляді постановки завдання на запам'ятовування. 
 Таким чином, постановка спеціальних завдань відіграє істотну роль у запам'ятовуванні. Під її впливом може змінюватися процес запам'ятовування. Однак, на думку С.Л. Рубінштейна, запам'ятовування дуже сильно залежить від характеру діяльності, в ході якої воно здійснюється. С.Л. Рубінштейн вважав, що не можна робити висновки про більшу ефективність довільного запам'ятовування або мимовільного запам'ятовування. [13, с.73] Дослідження П.І. Зінченко довели, що установка на запам'ятовування не є сама по собі вирішальною для ефективності процесу запам'ятовування. У певних випадках мимовільне запам'ятовування може виявитися ефективніше довільного. 
 Присвячене тієї ж проблеми дослідження А.А. Смирнова підтвердило, що мимовільне запам'ятовування може бути продуктивнішим, ніж навмисне: те, що випробовувані запам'ятали мимоволі, попутно в процесі діяльності, метою якої було не запам'ятовування, запам'яталося краще, ніж те, що вони намагалися запам'ятати спеціально. 
 Іншою характеристикою процесу запам'ятовування є ступінь осмислення матеріалу, що запам'ятовується. Тому прийнято виділити осмислене і механічне запам'ятовування [11, с.106]. 
 Механічне запам'ятовування — це запам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинами сприйманого матеріалу. Прикладом такого запам'ятовування є завчання статистичних даних, історичних дат і т.д. Основою механічного запам'ятовування є асоціації по суміжності. Одна частина матеріалу пов'язується з іншого тільки тому, що слідує за нею в часі. Для того щоб встановилася така зв'язок, необхідно багаторазове повторення матеріалу. 
 На відміну від цього, осмислене запам'ятовування грунтується на розумінні внутрішніх логічних зв'язків між окремими частинами матеріалу. Два положення, з яких один є висновком з іншого, запам'ятовується не тому, що слідують в часі один за одним, а тому, що пов'язані логічно. Тому осмислене запам'ятовування завжди пов'язане з процесами мислення і спирається головним чином на узагальнені зв'язки між частинами матеріалу на основі другої сигнальної системи.

Отже, суб'єктивний фактор має істотне  значення в діяльності пам'яті. Інтерес  людини, його емоційний стан, почуття  відповідальності, підготовленість, установка  на тривалість збереження запам'ятовування різко змінюють продуктивність пам'яті, її обсяг і спрямованість.

1.3.2. ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗАБУВАННЯ 
 Збереження заученого залежить від глибини розуміння. Добре осмислений матеріал запам'ятовується краще. Збереження залежить також від установки особистості. Значимий для особистості матеріал не забувається. Забування відбувається нерівномірно: відразу після заучування забування сильніше, потім воно йде повільніше. Ось чому повторення не можна відкладати, повторювати треба незабаром після завчання, поки матеріал не забутий. 
 Іноді при збереженні спостерігається явище ремінісценції. Суть її в тому, що відтворення, відстрочене на 2-3 дні, виявляється краще, ніж безпосередньо після заучування. Ремінісценція проявляється особливо яскраво, якщо первісне відтворення не було досить осмисленим. 
 Забування може бути частковим і повним. Часткове забування проявляється в неможливості відтворити, але в можливості дізнатися. Дізнатися легше, ніж відтворити. При повторному читанні чи слуханні матеріал здається знайомим, але для самостійного відтворення цього недостатньо. Засвоєним можна вважати те, що людина може не тільки дізнатися, але і відтворити. 
 Міцність збереження забезпечується повторенням, яке служить підкріпленням і охороняє від забування, тобто від згасання тимчасових зв'язків у корі головного мозку. Повторення повинне бути різноманітним, проводитися в різних формах: у процесі повторення факти необхідно порівнювати, зіставляти, їх треба приводити в систему. При одноманітному повторенні відсутня розумова активність, знижується інтерес до заучування, а тому й не створюється умов для міцного збереження. Ще більше значення для збереження має застосування знань. Коли знання застосовуються, вони запам'ятовуються мимоволі. 
1.3.3. ВІДТВОРЕННЯ 
 Відтворення може бути мимовільним і довільним. Мимовільне — це ненавмисне відтворення, без мети згадати, коли образи спливають самі собою, найчастіше по асоціації. Довільне відтворення — цілеспрямований процес відновлення у свідомості минулих думок, почуттів, прагнень, дій. Іноді довільне відтворення відбувається легко, іноді вимагає зусиль. Свідоме відтворення, пов'язане з подоланням відомих утруднень, що вимагає вольових зусиль, називається пригадуванням. 
 Якості пам'яті найбільш чітко виявляються при відтворенні. Воно є результатом і запам'ятовування, і збереження. Судити про запам'ятовуванні і збереженні ми можемо тільки по відтворенню. Відтворення — не просте механічне повторення відбитого. Відбувається реконструкція, тобто розумова переробка матеріалу: змінюється план викладу, виділяється головне, вставляється додатковий матеріал, відомий з інших джерел. 
 Успішність відтворення залежить від уміння відновити зв'язки, які були утворені при запам'ятовуванні, і від уміння користуватися планом при відтворенні. 
 Для того щоб довільне відтворення було більш успішним, слід використовувати спеціальні способи відтворення: пригадування смислових асоціацій, пригадування основних думок і т. д.