Увага та її роль у навчальній діяльності

Серед молодших школярів є діти з дефіцитом уваги, тобто  нездатні довго зосереджуватись  на об'єктах навчального предмету. Для багатьох таких дітей характерна ще і гіперактивність. Це діти, які нездатні на протязі навчального часу сидіти, як переважна більшість дітей і тому постійно одержують зауваження від учителя. Така комбінація ознак у американських психологів визначається синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ). Діти з таким синдромом, як правило, погано встигають з багатьох предметів з тієї причини, що не приділяють достатнього часу на учіння. Для таких дітей необхідний особливий індивідуальний підхід, як у класі, так і вдома. Суть його в тім, щоб зменшити кількість та інтенсивність факторів, які відволікають дитину, підвищити якість пояснень і чіткість постановки конкретних завдань. Необхідно спрямувати зусилля батьків, учителів, шкільних психологів на формування у таких дітей упевненості в самому собі та у самоповазі. Без клопіткої індивідуальної роботи з таких дітей можуть вирости замкнуті люди з делінквентною поведінкою (Г. Крайг та ін.)

 

4. Увага та  її місце у навчальному процесі

 

Основний вид діяльності дитини після 7 років – навчання в школі. Ця діяльність істотно впливає на всі психічні процеси. Змінюється й увага, бо до неї в зв’язку з навчальною діяльністю ставлять нові високі вимоги. Не випадково непідготовленість старших дошкільників до роботи в класі насамперед виявляєтьсь в їх невмінні зосередитися на змісті уроку, на вимогах учителя і на власних ідеях, що й спричинює нерідко серйозні зауваження педагога.

Проте якості уваги, потрібні для успішної роботи в класі і дома, лише частково можна розвинути й підготувати  в дитячому садку в навчальній діяльності маленького школяра.

Аналіз зосередженості дітей одного класу під час різних занять протягом трьох днів показало такі причини  відвернень уваги:

– індивідуальні голосні зауваження вчителя під час  колективної  роботи класу 15 раз порушували зосередженість дітей;

– відвернення уваги сусідами – 40 раз;

– пауза у роботі вчителя (бо не все готове) – 15 раз;

– учень не бачить зразка, не зрозумів завдання, перепитує, спізнюється – 14 раз;

– закінчив роботу раніше за інших  – 9 раз.

У 1964-1966 рр. кафедра гігієни дітей  і підлітків Ленінградського  інституту санітарії і гігієни (А.П. Родіна) вивчало стомлюваність  дітей 1-2 експериментальних класів, що працювали з більшим навантаженням, ніж звичайні класи. Дослідження  показало, що коли на уроках додержують дію правильної організації уваги, навіть складні завдання, при виконанні яких діти повинні виявити певне розумове напруження, не тільки не стомлюють школярів більше, ніж робота в звичайних класах, а й навіть в окремих випадках підвищують їх працездатність. Це положення підтверджує думку, висловлену ще К.Д. Ушинським, про те, що діти стомлюються не від праці, а від неробства.

Для мобілізації уваги потрібно активізувати повчальну працю дітей. Треба, щоб вони більше думали, і  все, що їм під силу ,виконували самостійно. Є багато прийомів активізації навчальної праці молодших школярів. Навіть, здавалося б, дрібниці можуть відігравати велику роль. Так, наприклад, здебільшого недоцільно називати спочатку прізвище учня, а потім ставити йому запитання. У цей момент увага більшості учнів може бути спрямована на щось інше, а не на обдумування відповіді, бо запитання звернене вже не до них. Щоб усі діти зосередили свою увагу на цьому запитанні, спочатку треба його поставити всьому класу, а потім вже викликати того учня, який на дошці пише речення або робить обчислення. У цей час окремі діти, як правило, слабкі учні, пасивні. Вони чекають, поки щось з’явиться на дошці, щоб переписати його собі в зошит. Внаслідок цього увага і розумова активність цих школярів мінімальні.

Інакше буде, коли учень якого  викликають, записує продиктоване речення  або розв’язує задачу на зворотному боці дошки, що повертається. Тоді кожен  учень деякий час змушений працювати  самостійно. Потім написане на дошці  показують класу і колективно перевіряють те, що зроблено на дошці і написано в зошитах учнів.

Урізноманітнювати працю на уроці  можна не лише змінюючи види занять. Треба, щоб викладення матеріалу  було не монотонним і одноманітним ,а жвавим, динамічним. Відомо, що бесіда, під час якої учні не тільки слухають, а й відповідають на запитання вчителя, більше активізує їхню працю, краще привертає увагу, ніж лекція чи оповідання. Але і в початкових класах учителю іноді доводиться певний час розповідати або пояснювати. У таких випадках важливо, щоб мова вчителя не була довгим монологом. Добре, коли вчитель ставить запитання, на які сам дає відповідь. Тоді його мова нагадує жваву бесіду, діалог. Така форма викладання легше привертає увагу молодшого школяра.

Невеликий відпочинок (2-3 хвилини), фізкультхвилинка на уроці позитивно впливають на відновлення уваги учня.

Увагу малят привертає яскравий, потужний подразник. Це мимовільна увага. Пізнавальне ставлення до навколишнього  світу, що формується у дошкільника, перебудовує й увагу дитини. Вона стає мимовільно (вторинною), тобто опирається на інтерес. Після того як дитина навчиться говорити і опановувати правила, зважати на вимоги дорослих, в неї формується довільна (вольова) увага і водночас зростають можливості розподіляти й переключати увагу, тобто керувати нею.

Увагу, що виникає в активній діяльності дитини, не тільки зумовлює, а й підтримує  раціонально організована її діяльність, і насамперед активно-розумова праця. Організована вчителем навчальна діяльність дітей, що ґрунтується на різних формах її мислительної активності, формує особливу рису особистості – уважність.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Головною особливістю  розвитку уваги молодшого шкільного  віку є посилення їх пізнавальної діяльності під впливом шкільного  навчання. Діяльність молодшого школяра перших днів підпорядковане чіткому режиму, загальному ритму життя школи, новим для нього вимогам поведінки. За несприятливих умов до школи звички в поведінці дитини втрачають свою силу, а навіть створюються повільно, і вона залишається на якийсь час безпорадною. Це виявляється у деякій розгубленості першокласника, іноді замкнутості чи підвищеній збудливості.

Вчитель повинен  з перших уроків навчання наполегливо  вчити дітей умінню працювати  в колективі, спілкуватися один з  одним і з учителем, оволодівати навичками користування навчальним приладдям, уважно слухати пояснення на уроках. Усе це дуже важливо для формування позитивного ставлення дитини до навчання.

У перші дні  занять у школі першокласники  помітно стомлюються, але рівень стомлювання на різних уроках і в різних учителів не однакова.

Здебільшого це залежить від якості навчально-виховної роботи вчителя, вміння правильно організовувати увагу молодших школярів.

Фактором, що організовує  і активізує увагу учнів молодших класів, є велика сприйнятливість їх до впливу вчителя. Слово вчителя – для них закон, усе, чого вимагає вчитель, вони виконують звичайно з великою старанністю, хоч часто ще й не так, як треба.

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Виготський Л.В. Розвиток вищих психологічних функцій. - М.: АПН, 1960. - С.132-200.
2. Гальперін Введення в психологію. - М.: МГУ, 1976. - 263 с.
3. Джеймс У. Класики світової психології: Психологія. - М.: Психологія, 1991. - С.187-201.
4. Леонтьєв О.М. Розвиток уваги. - М., 1931 - 278 с.
5. Загальна психологія - курс лекцій. - М.: Владос, 1995. - 420 с.
6. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - М.: Учпедізд, 1946. - 680 с.
7. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. Том 2. - М.: Учпедізд, 1939. - С.388.