Стреси у житті людини: причини виникнення і шляхи подолання

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Психологія  і педагогіка»

на тему: «Стреси у житті людини: причини виникнення і шляхи подолання»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг - 2013 рік

ПЛАН

 

 

ВСТУП

1. Поняття та природа стресу.
2. Причини виникнення стресу.
3. Способи боротьби зі стресом.

ВИСНОВКИ 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

Кожен день ми з навколишнього середовища отримуємо інформацію, здійснюємо дії, вболіваємо і видужуємо, сміємося і  плачем. Всі ці події , навіть позитивні, викликають у людини стрес.  

Стрес у нашому житті відіграє чи не найпомітніше місце. Адже стреси, виникають  через безліч причин: сімейних, фінансових негараздів і ще однією найголовнішою причиною, є завантаженість на роботі. Сьогодні, повідомлення про звільнення, скорочення, зниження і навіть похмурі думки призводять до стресу.

Багато людей замислюються над  тим, що вони у постійному стані стресу. Це такий психічний стан організму, коли надмірне перенапруження організму перешкоджає повноцінному відновленню сил та інколи призводить до виснаження. У народі існує вираз «Усі хвороби від нервів». І недарма! Адже, коли людина працює, вона не запитує у свого організму: «Не втомився чи ти?». Цьому сприяє те, що ми хочемо прожити свій життєвий шлях гідно й у достатку, тому ми не шкодуємо себе, щоб жити гідно у такому жорстокому світі! Стрес є причиною збільшення інтенсивності та напруженості життєдіяльності людини, соціально-економічних змін, нестабільності в сучасному світі. І багато психологічних і фізіологічних відхилень офіційно визнаються фахівцями як наслідки стресу. Тому важливими є визначення поняття «стрес», його причин, наслідків, особливостей профілактики та корекції. В цьому і полягає актуальність нашої теми.

Багато психологів, лікарів займалися дослідженням стресових станів, їх впливу на фізичне та психологічне здоров’я людини (Г.Сельє, У.Кеннон, Дж.Сміт, В.Розов, Б.Коган, М.Пірен, Б.Волков та ін. )

Метою даної роботи є вивчення стресу, визначення причин виникнення стресу та шляхів його подолання.

Задачі роботи:

1. Дати визначення поняттю «стрес» та  охарактеризувати природу стресу.
2. Визначити причини виникнення стресу та проаналізувати їх.
3. Дати рекомендації щодо подолання стресу, тобто охарактеризувати способи боротьби зі стресом.

У вирішенні поставлених  завдань застосовувалися такі методи дослідження: загальнонаукові –  узагальнення, порівняння, синтез та теоретичний  аналіз наукової літератури з даної  проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття та природа стресу

 

 

На мозок людини безперервно  діють різноманітні за кількістю  і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію - стрес.

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і  безжалісною школою для людини. Виникаючі  на нашому шляху труднощів (від дрібної  проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного  типу, що супроводжуються цілою гамою  фізіологічних і психологічних зрушень.

Існують різні наукові  підходи до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу, запропонована  Г. Селье. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в такий спосіб.

Усі біологічні організми  мають життєво важливий уроджений  механізм підтримки внутрішньої  рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу.

Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий  ряд особливих змін - організм намагається  захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини.

Екстремальні ситуації впливають  на людину по кілька разів на день, і  в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак  якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.

Стрес - це неспецифічна реакція  організму у відповідь на несподівану  та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму  і готує його до фізичної активності типу супротиву, боротьби, до втечі.

Фізіологічна та біохімічна природа стресів вивчена до теперішнього часу досить добре. Схематично фізіологічна «виворіт» стресової реакції  виглядає приблизно так. Під впливом  якого-небудь стресового чинника (конфлікт, несподівана подія і пр.) в корі головного мозку людини формується інтенсивний стійкий осередок збудження - так звана «домінанта». Її поява  запускає своєрідну ланцюгову реакцію: порушується також одна з найважливіших  структур проміжного мозку - гіпоталамус, який у свою чергу активізує тісно  пов'язану з ним провідну залозу внутрішньої секреції - гіпофіз. Останній викидає в кров порцію спеціального гормону, під впливом якого наднирники виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), які і дають в кінцевому  рахунку добре всім знайому картину  стресового стану: посилюється серцебиття, частішає дихання, підвищується кров'яний тиск і т.д . 

Біохімічні зрушення при  стресі є сформованої в процесі  тривалої еволюції оборонної реакцією організму на зовнішню загрозу. За нашою крові циркулюють які знайшли застосування гормони, які розбурхують організм і не дають заспокоїтися нервовій системі. Будь вони тут же витрачені на який-небудь вид фізичної активності, стрес не мав би руйнівних наслідків. Але таких можливостей у ведучого сучасний спосіб життя людини небагато. Тому і потрапляє його організм на своєрідну стресову пастку: аварійний викид гормонів стресу в кров виснажує їх запас в корі надниркових залоз, яка тут же починає їх посилено відновлювати. Від того навіть при відносно слабкому повторному емоційному збудженні організм рефлекторно реагує підвищеним виділенням гормонів. Така біохімічна природа стресу, яка «стоїть за лаштунками» нервозного, неадекватної поведінки людини. 

Стресовий стан небезпечно не саме по собі, а тим, що здатне провокувати  цілий букет органічних порушень у вигляді серцево-судинних, алергічних, імунних та інших захворювань. Не кажучи вже про те, що різко падає  працездатність людини, його життєва  і творча активність. Безпричинна  начебто млявість, пасивність, безсоння або що не дає відпочинку сон, дратівливість, невдоволення всім світом - типові симптоми стресу. Тут природним чином виникає питання: а чи можна з усім цим що-небудь вдіяти? Чи можна уникнути стресів? 

Відповідь на останнє питання  має бути безумовно негативним. Стресів  уникнути не можна в принципі. Бо природа їх рефлекторна. Це автоматична  реакція організму на важкі або  несприятливі ситуації. Такі реакції  являють собою механізми природної  біологічного захисту людини, чисто  природний спосіб пристосування  до мінливої ​​середовищі. Зруйнувати їх - значить погасити в людині життя, зробити його бездушним до зовнішніх  подразників.  
Як підкреслював основоположник вчення про стрес Г. Сельє, стрес - обов'язковий компонент життя. Він може не тільки понизити, але і підвищити стійкість організму до негативних факторів. Для розведення цих полярних функцій стресу Сельє запропонував розрізняти власне «стрес», як необхідний організму механізм подолання несприятливих зовнішніх впливів, і «дистрес», як стан, безумовно шкідливий для здоров'я. (Слово «дистрес» можна перекласти як «виснаження», «нещастя».) 

Таким чином, стрес - це напруга, мобілізуюче, що активізує організм для боротьби з джерелом негативних емоцій. Дистрес - це надмірна напруга, котре знижує можливості організму  адекватно реагувати на вимоги зовнішнього  середовища. 

Разом з тим було б помилкою однозначно пов'язувати дистрес  з проявом негативних емоцій людини, а всі позитивні емоції оголошувати  захистом від нього. Буває й по-іншому. Будь-яка емоційний струс людини є стресором (джерелом стресу). Стійкість  організму до несприятливих зовнішніх  впливів за рахунок виникаючої напруги  підсилюється! Механізми стресу і  покликані забезпечити опірність організму. Дистрес ж виникає тоді, коли ці механізми недостатньо ефективні. Або коли вони «виснажують свій ресурс» при тривалому і інтенсивному стрессирующим впливі на людину. 

Таким чином, стан дистресу фактично відповідає третій з виділених            Г. Сельє фаз стресового реагування. Саме з нею і треба боротися, точніше - намагатися не допустити переходу стресу в дистрес. Сам же по собі стрес - це цілком нормальна реакція. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Причини виникнення  стресу

 

 

Фактори, які зумовлюють стрес, поділяють на дві групи: організаційні  та персональні.

Організаційні фактори. Широко поширеною, зрозумілою причиною стресу в організаціях є перевантаження або, навпаки, дуже мале робоче навантаження. Якщо підвищене робоче навантаження відіграє важливу роль у виникненні стресу, то істотне значення має  і хронічне робоче недовантаження людини. У цій ситуації людина почуває  себе як би не при справах, не знає, куди прикласти свої сили, втрачає почуття  своєї значущості і потреби, що позначається на їх моральному настрою і на взаєминах  з навколишнім середовищем. Правда, серед керівників виробництва явище  недовантаження зустрічається досить рідко, але цілком скидати з рахунків цю причину не можна. Впливають на стрес і різкі зміни навантаження керівників. Це, як правило, пов'язано  з посадовим переміщенням, нерідко  викликаним станом здоров'я. Зменшення  навантаження при такому переміщенні  дуже болісно переживається керівниками  і часто призводить до виникнення стресу в таких ситуаціях, коли здавалося  б, ніяких причин для цього немає. От один із прикладів. Головний технолог великого підприємства за станом здоров'я  перейшов на більш спокійну і навіть більш високооплачувану роботу. На посаді головного спеціаліста він  майже щодня піддавався стресу. Здавалося  б, на новій посаді він повинен  був знайти себе і спокійно трудитися. Однак цього не відбулося. Різке  зниження навантаження ніби вибило його зі звичної колії, і відчуття своєї  непотрібності стало для нього  найсильнішим стресором. Інший приклад. Начальник великого цеху, що проробив на цій посаді не один десяток років, теж за станом здоров'я попросив звільнити його з посади, яку він  обіймав. Прохання задовольнили. При  наступному працевлаштуванні його, у  першу чергу, цікавило не те, як нове призначення відіб'ється на його матеріальному добробуті, а те, що він повинен буде робити, тобто  які будуть його функції. Він справедливо  побоювався того, що різка зміна навантаження, відрив від звичайного йому виробничого життя також приведе його до відчуття своєї непотрібності.

Другим фактором є конфлікт ролей. Він виникає коли до праці  пред'являють суперечливі вимоги. Конфлікт ролей може відбутися в  результаті порушення принципу єдиноначальності. Два керівники в службовій  ієрархії можуть дати робітнику суперечливі  завдання. Конфлікт ролей може з'явитися  також у результаті різниці між  нормами групи і вимогами організації. В цій ситуації індивідуум може відчути  напругу і неспокій, тому що хоче бути прийнятий групою, з однієї сторони, і зберегти вимоги керівника, з іншої.

Третій фактор — невизначеність ролей. Невизначеність ролей виникає, коли працівник не впевнений в  тому, чого від нього очікують. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими, але вони будуть невизначеними. Люди повинні мати правильне уявлення про очікування керівника, про те. що і як вони мають робити і як їх після цього будуть оцінювати. 
Четвертий фактор — нецікава робота. Люди, які мають більш цікаву роботу, проявляють менше неспокою і менше схильні до фізичних недомагань, ніж які займаються нецікавою роботою.

На додаток до цих факторів, стрес може виникнути через погані фізичні умови. Наприклад, відхилення в температурі приміщення, погане освітлення або надмірний шум. Неправильні співвідношення між повноваженнями і відповідальністю, погані канали обміну інформацією в організації і необгрунтовані вимоги один до одного також можуть спричинити стрес.

Важливими джерелами стресу є взаємини з вищестоящими керівниками, з керівниками, рівними за рангом, і зі своїми підлеглими. Особливу значимість тут відіграють неприязні відносини  не тільки між вищестоящими і нижчестоящими  керівниками, але і з колегами по горизонталі. Стан стресу в подібних випадках викликає вже саме чекання  виробничого конфлікту, і будь-який незначний промах одержує неадекватну  взаємну оцінку, приводячи найчастіше до обопільного стресу.

Істотний вплив на виникнення стресу робить некомпетентність підлеглих, а також контакти з "важкими" (некомунікабельними) особами. 
Для керівника дуже важливим є одержання достовірної своєчасної і повної інформації. Тому коли він такої інформації не має, то практично завжди потрапляє в стан стресу.

Для керівників оперативної  ланки важливою причиною стресу є  необхідність виконання термінових робіт, що не завжди повною мірою забезпечені  зовнішніми стосовно підрозділу службами: цехами-суміжниками, відділами матеріально-технічного постачання, службами ремонту і налагодження устаткування тощо. При цьому для начальників цехів і майстрів велика завантаженість оперативною, не завжди, властивою їм роботою, і терміновість її виконання є основною причиною стресу.

Багато в чому подібні  погляди на причини стресу висловлюють  і закордонні фахівці, хоча інші умови  виробництва накладають і свої специфічні особливості на виникнення явищ стресу. Однію з головних причин стресу, про що майже не пишуть західні дослідники, є страх втратити роботу. Цей стресор, варто відмітити, набуває дедалі більшої значимості і в Україні. 
Ось, наприклад, як оцінює причини стресу американський фахівець ФіглерХомер: незадоволеність організацією управління, некомпетентність підлеглих, непоінформованість про стандарти продуктивності, недовіра персоналу до менеджменту і недовіра з його боку до персоналу, несумісність з колегами по роботі, незадоволеність працею, нездатність підприємства задовольнити особисті потреби працівників тощо.