Шпаргалка по "Психологии"

23Нервова  система  .ЇЇ  гігієна. Нервова система, основними функціями якої є швидка, точна передача інформації та її інтеграція, забезпечує взаємозв'язок між органами та системами органів, функціонування організму як єдиного цілого, його взаємодію з зовнішнім середовищем. Вона регулює і координує діяльність різних органів, пристосовує діяльність всього організму як цілісної системи до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища. За допомогою нервової системи здійснюється прийом і аналіз різноманітних сигналів з навколишнього середовища та внутрішніх органів, формуються відповідні реакції на ці сигнали. З діяльністю вищих відділів нервової системи пов'язане здійснення психічних функцій - усвідомлення сигналів навколишнього світу, їх запам'ятовування, прийняття рішення та організація цілеспрямованої поведінки, абстрактне мислення і мова. У більшості тварин нервова система складається з двох частин — центральної та периферичної. Центральна нервова система хребетних (зокрема людини) складається з головного та спинного мозку. Периферична нервова система складається з сенсорних нейронів, сукупностей нейронів, що називаються гангліями, та нервів, що сполучають їх між собою та з центральною нервовою системою.Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяють на чутливі, рухові і змішані. Чутливі нерви містять доцентрові волокна, рухові — відцентрові волокна, а змішані — обидва види нервових волокон. Багато нервів та їхніх розгалужень на периферії крім нервових волокон мають нервові вузли (ганглії). Вони складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів, та їхніх розгалужень (нервові сплетення).Гігієна фізичної праці. Щоб запобігти надмірно швидкому стомленню, корисно під час перерв у роботі проводити виробничу гімнастику. Під час її виконання основне навантаження переноситься на ті м’язи, які мало беруть участі в праці, що веде до збудження нових ділянок мозку. В тих його частинах, які були збуджені під час роботи, розвивається гальмування.При розумовій праці збудженим ділянкам центральної нервової системи потрібний відпочинок. Добрим засобом такого відпочинку є гімнастика або інше фізичне навантаження під час перерв у роботі. Заняття в навчальних майстернях, на шкільній ділянці не тільки готують нас до майбутньої праці, а й перешкоджають розвиткові стомлення в центральній нервовій системі. В тих ділянках мозку, які були збуджені під час уроків у класі, розвивається гальмування. Чергування фізичної і розумової праці має першорядне значення для захисту центральної нервової системи людини від наростання стомлення.Режим дня. важливо додержувати режиму дня — точного щоденного розпорядку праці й відпочинку, приймання їжі, сну. Протягом дня, чергуючи розумову працю з тими чи іншими видами фізичної праці і з відпочинком, треба відводити кожному з них раз назавжди встановлені години. Тому в людей, які суворо додержують розпорядку дня, діяльність організму легко перебудовується, коли вони переходять від одних видів повсякденної діяльності до інших. Це запобігає швидкому розвиткові стомлення нервової системи. Щоб нервова система функціонувала нормальна, треба щодня займатися різними видами діяльності — фізичною і розумовою працею, суворо додержувати режиму дня, правильно поєднувати роботу з відпочинком, не пити спиртних напоїв і не курити.

24Будова  головного   мозку. Людський мозок становить 91-95 % ємності черепа, він складається з трьох відділів: мозкового стовбура, підкоркового відділу та кори великого мозку. Стовбурова частина головного мозку складається з довгастого мозку, моста, середнього мозку і проміжного мозку. Довгастий мозок є продовженням догори спинного мозку, форму якого він зберігає. Середній мозок лежить ще вище. На його верхній поверхні добре видно дві пари горбиків чотиригорбкового тіла. Проміжний мозок розташований найвище у стовбурі. Від нижньої його поверхні відходить гіпофіз. Всередині стовбура проходить канал, що подекуди розширяється. Він є продовженням спинномозкового каналу. Більша частина поверхні стовбура мозку вкрита білою речовиною. Сіра речовина утворює ядра всередині стовбура. Від ядер починаються дванадцять пар черепномозкових нервів. Функції стовбура У сірій речовині мозкового стовбура знаходиться згаданий дихальний центр. Тут же лежать серцевий і судинноруховий центри, в яких відбувається перехід збудження з різних доцентрових нервів на відцентрові нерви серця і кровоносних судин. У стовбурі мозку розташовані центри, які регулюють скорочення м'язів, від яких залежать поза людини і всі її рухи.

25Спинний  мозок . Рефлекторні   дуги. спинни́й мо́зок — нижній відділ ЦНС, розташований в хребтовому каналі. Він починається на рівні нижнього краю отвору потиличної кістки і є безпосереднім продовженням довгастого мозку (нижня частина головного мозку), а внизу закінчується конусоподібним звуженням, від якого вниз відходить кінцева нитка, сформована із сполучної тканини. Спинний мозок у дорослої людини являє собою тяж довжиною 41-45 см, дещо сплющений спереду назад, діаметром — 1 см, масою близько 35 г.Спинний мозок виконує функцію каналу, яким передається інформація (вниз та вгору), а також є центром координації деяких рефлексів.Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, що відповідають місцям виходу з нього нервів, які йдуть до верхніх і нижніх кінцівок.У центрі спинного мозку проходить вузький спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною, який сполучається з системою шлуночків головного мозку. Спинний мозок вкритий трьома оболонками: твердою, павутинною, м'якою, які також сполучаються з аналогічними оболонками, що вкривають головний мозок. Навколо центрального каналу розташована сіра речовина, яка складається з тіл вставних нейронів (інтернейронів, 95 %) і рухових (моторних) нейронів (5 %). На поперечному розрізі сіра речовина формує фігуру, схожу на метелика. Передні та задні корінці поблизу від спинного мозку з'єднуються між собою, вкриваються єдиною жироподібною оболонкою і утворюють спинномозковий змішаний нерв. Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних нервів, відповідно до яких виділяють 31 сегмент (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1 куприковий). Кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла, що пов'язана руховою та чутливою іннервацією з даним сегментом.Рефлекторна дуга — це найпростіший нервовий провідний шлях, що дозволяє вам миттєво реагувати на що-небудь. Якщо ви наступите босою ногою на осколок, це пустить у хід рефлекторну дугу. Болючий рецептор, розташований у підошві ноги, пустить чутливим нервом вгору по нозі імпульс у спинний мозок. Потім по руховому нерву імпульс повернеться назад і примусить м'яз ніг різко відсмикнути ступню.

26. Будова  нейрона .Типи  гліальних  клітин .Нейрон (від дав.-гр. νεῦρον — волокно, нерв)  — електрично збудлива клітина, що обробляє та передає інформацію у вигляді електричного або хімічного сигналу. Типовий нейрон складається з тіла клітини (соми), дендритів та аксону. Дендрити являють собою відростки, що виходять з тіла клітини. Вони можуть тягнутися на сотні мікрон та багаторазово розгалужуватися, утворюючи складне «дендритне дерево». Аксон являє собою особливе клітинне волокно, що виходить з тіла клітини у місці, називаному аксонним горбиком, і простягається на відстань, що в людини може складати близько 1 м, та навіть на більшу в деяких видів тварин. З тіла клітини часто виходить декілька дендритів, але не більше одного аксону, хоча останній може розгалужуватись сотні разів. На більшості синапсів сигнали передаються від аксона одного нейрона до дендрита іншого. Однак із цього правила є чимало винятків: деякі нейрони можуть не мати дендритів чи аксону, синапси можуть сполучати аксон з аксоном, дендрит з дендритом тощо.У зрілій центральній нервовій системі (ЦНС) існують чотири типи гліальних клітин: астроглія, олігодендроглія, епендима та мікроглія. Макроглією називають сукупність астроглії та олігодендроглії.Астроглія Астроглія, зустрічається винятково в головному та спинному мозку, має характерний малюнок відростків, що надає клітині зіркоподібного вигляду (завдяки чому в назві з'явився префікс астро-). Олігодендроглія Олігодендроглія, зустрічається тільки в ЦНС, мають мало контактів (без синоптичного типу). МікрогліяКлітини мікроглії — невеликі клітини, що знаходяться по всій ЦНС, та походять безпосередньо від стовбурових клітин («батьківських» клітин для всіх інших типів клітин в нервовій системі; астроцити та олігодендроцити розвиваються вже з мікроглії). Епендима Епендимні клітини (або епендима) вистілають заповнені рідиною шлуночки та інші порожнини мозку.

27.Відділи травної системи.  Їх особливості й дітей.Травлення - це початковий етап обміну речовин між організмом і зовнішнім середовищем. Розщеплення поживних речовин відбувається в органах травної системи поетапно за допомогою травних соків. Травні соки містять ферменти. Ферменти - це біологічні прискорювачі хімічних реакцій. Вони мають білкову природу. Кожний фермент діє тільки на певний хімічний зв'язок, тобто прискорює тільки певну хімічну реакцію. Одна група ферментів розщеплює білки до амінокислот, друга - жири до гліцерину і жирних кислот, третя - складні вуглеводи (наприклад, крохмаль) до глюкози. Продукти розщеплення білків, жирів і вуглеводів всмоктуються в кров і розносяться до всіх клітин організму. Там із них утворюються нові, властиві тільки даному організмові органічні сполуки.Кожний з відділів травної системи має свої характерні особливості, але в усіх відділах можна виділити загальні риси. Система органів травлення складається з травного каналу і травних залоз. Травний канал поділяється на такі відділи: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, який закінчується прямою кишкою і анальним отвором. Стінки травного каналу складаються з чотирьох основних оболонок: внутрішньої слизової оболонки, підслизової оболонки, м'язової і зовнішньої оболонок. У слизовій оболонці утворюється слиз, що зволожує стінки каналу. Підслизова оболонка утворює складки, які збільшують поверхню травного каналу і в яких проходять кровоносні та лімфатичні судини, нервові сплетення. М'язова оболонка утворена двома шарами непосмугованих м'язів. У зовнішньому шарі м'язової оболонки волокна розташовані вздовж каналу, а у внутрішньому - кільцеподібне. Зовнішня оболонка є сполучнотканинною, у ній містяться судини, нервові волокна.

28. Основні вимоги до  здорового харчування• відповідність харчування фізіологічним потребам та енерговитратам організму;• дотримання кількісної та якісної збалансованості за основними харчовими та біологічно активними речовинами в добовому раціоні; • дотримання правильного режиму харчування.

29.Значення правильного  харчування у нормальному розвитку  організма.Раціональне харчування - це правильно організоване і своєчасне забезпечення організму смачно приготовленою і безпечною їжею, вміст в раціоні оптимальної кількості харчових речовин, необхідних для розвитку і життєдіяльності організму. Раціональне харчування забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень працездатності і стійкості до несприятливих факторів навколишнього середовища, максимальну тривалість активного життя.Велике значення для кращого засвоєння їжі має правильний розподіл її на окремі прийоми. Для нормальної роботи шлунково-кишкового тракту необхідно твердо встановити години прийому їжі і правильно розподілити її як по калорійності, так і по продуктах, які входять до неї. Найкращим режимом харчування слід вважати чотириразовий прийом їжі. Перший, ранковий, сніданок повинен містити 25-30% всього добового раціону, другий сніданок - 10-15%, обід - 40-45% і вечеря 15 - 20%. Продукти, багаті на білок (м'ясо, риба, яйця), а також бобові раціонально використовувати для сніданку та обіду. Білки тривалий час затримуються в шлунку і вимагають значної кількості травних соків; перетравлення і засвоєння продуктів, багатих білком (м'яса, риби), відбувається тому вдень краще, ніж вночі. На вечерю слід залишати овочеві і круп'яні страви.

30.Транспортна іммобілізація Іммобілізація (від лат. immobilis - «нерухомий») - створення нерухомості (спокою) певної частини тіла людини при різних пошкодженнях та захворюваннях. Виділяють транспортну та лікувальну іммобілізацію. Транспортну імобілізацію виконують за допомогою стандартних засобів, які випускає промисловість, і з підручних матеріалів, в основному в амбулаторних умовах. Для виконання лікувальної іммобілізації використовуються спеціалізовані засоби. Її виконують і в амбулаторних умовах, і в стаціонарних.Основні заходи першої допомоги при переломах кісток:1) створення нерухомості кісток в області перелому - іммобілізація;2) проведення заходів, спрямованих на боротьбу з шоком або на його попередження;3) організація якнайшвидшої доставки потерпілого в лікувальні установи.Правила при проведенні транспортної іммобілізації:• шини повинні бути надійно закріплені і добре фіксувати область перелому;• шину можна накладати безпосередньо на оголену кінцівку, шину, кінцівку треба обкласти ватою, обмотати бинтом;• обов'язкова фіксація шиною двох суглобів: вище і нижче перелому, а при переломах стегна слід фіксувати всі суглоби нижньої кінцівки.

31 Перша медична допомога  при пораненнях і кровотечах. Раною називається пошкодження шкіри, слизової оболонки чи глибокої тканини, що супроводжується болем та кровотечею і має вигляд зяючого отвору. Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені, розміжчені.  Вогнепальні рани виникають внаслідок кульового або осколкового поранення. Вони бувають: наскрізні, якщо є вхідні і вихідні ранові отвори; сліпі, якщо куля або осколок застряє у тканині тіла; дотичні, якщо куля або осколок, пролітаючи по дотичній пошкоджує шкіру і м’які тканини тіла, але не застряє в них.Різані і колоті рани мають невелику зону пошкоджень, рівні краї, стінки ран зберігають життєздатність, дуже кровоточать, менше піддаються інфікуванню. -Колоті проникаючі рани при невеликій зоні пошкодження шкіри чи слизової оболонки можуть мати значну глибину і бути дуже небезпечними через пошкодження внутрішніх органів і занесення до них інфекції. Рубані рани бувають різної глибини, з удареними місцями і розміжченими м’якими тканинами тіла. Вкушені рани завжди інфіковані слиною.Усі рани, крім операційних, вважаються первісно інфікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із предметом, яким заподіяно рану, а також із землею, шматками одягу, повітрям і при дотиках до рани руками. Найнебезпечніші ті мікроби, що розвиваються в рані за умови відсутності повітря і спричиняють газову гангрену. Небезпечним ускладненням ран є зараження їх збудником стовбняка. Профілактика зараження рани – це якомога швидше накладання на неї асептичної пов’язки для запобігання доступу мікробів. Рани можуть бути поверхневими або проникаючими в порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину. Проникаючі рани найнебезпечніші.Кровотечами називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин.Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Розрізняють капілярну, венозну і артеріальну кровотечі.

33. Перша медична допомога  при обмороженнях і переохолодженні. Дії при наданні першої медичної допомоги відрізняються в залежності від ступеню обмороження, стану загального охолодження організму людини, його віку та наявних хвороб. При наданні першої допомоги необхідно припинити дію охолодження, зігріти кінцівки для відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах із метою попередження розвитку інфекційних ускладнень. У першу чергу слід направити постраждалого до найближчого теплого приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг, шкарпетки та рукавички. Одночасно з проведенням заходів першої черги треба викликати швидку медичну допомогу для проведення кваліфікованих заходів щодо рятування постраждалого. При обмороженні І ступеню, ділянки тіла, що охолоджені, необхідно зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, розтиранням тканиною з вовни, диханням, а потім накласти ватно-марлеву пов’язку. При обмороженні II-IV ступеню швидке зігрівання, масаж або розтирання не робіть. Слід накласти на уражену поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар марлі, товстий шар вати, знов шар марлі, а зверху клейонку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний картон), які накладаються та фіксуються зверху пов’язки. Для теплоізоляції можна використовувати ватники, куфайки, вовняну тканину тощо. Ураженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, невелику кількість алкоголю, таблетку аспірину або анальгіну, по 2 таблетки „Но-шпи” або папаверину. Не потрібно розтирати уражених снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна застосовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла, тому що це погіршує перебіг обмороження. При загальному охолодженні організму людини легкого ступеню достатньо ефективним методом лікування є зігрівання постраждалого в теплій ванній при початкової температурі води 240 С, поступово температуру води збільшують до нормальної температури тіла людини. В разі наявності у постраждалого середнього або важкого ступеню охолодження, з порушенням дихання та кровообігу, людину необхідно швидко відвезти до лікувального закладу.