Шляхи особистісного росту підлітка

 Основне  зростання проявів негативізму  припадає на вік 12 - 13 років. Якщо  у віці 10 - 11 років негативізм проявлявся  у 45% підлітків, то до 12 - 13 років цей  вид агресивної поведінки проявляється  вже у 64% школярів.

 Дослідження  показує вікові тенденції у  збільшенні прояву всіх видів  агресивної поведінки, тобто до 14 - 15 років у підлітків настає  пік прояви і фізичної, і вербальної, і непрямої агресії, а так само  негативізму.

 Серед  причин агресивної поведінки  виявлені наступні:

1. недоліки  сімейного виховання (гіперопіка, гіпоопека, холодне ставлення до дітей, авторитарність  батьків, сверхконтроль, інфантіліцація  і т.д.);

2. яскравий  приклад агресивної поведінки  у кого-небудь із родичів або  близьких;

3. наявність  акцентуацій характеру підлітків 

4.  фізіологічні  причини, наприклад ММД (мала мозкова  дисфункція);

 У  залежності від причин, в соціально-психологічній  службі школи проводяться консультації  психолога та соціального працівника, а так само розробляються корекційні  програми.

 

Дослідження проводилося за допомогою опитувальника Басса-Дарки.

 Дослідження  показало значну різницю у  прояві різних видів агресії  у підлітків в залежності від  віку (діаграма 1).

Діаграма 1. Вікові особливості прояву агресивності у підлітків

 

 

 

 

Дослідження показало, що ближче до 15 років всі форми агресивної поведінки посилюються. Якщо фізична агресія у підлітків 10 - 11 років спостерігалася в 49%, то вже до 12 - 13 років її прояви спостерігаються у 56% учнів, а до 14 - 15 років - у 61% підлітків.

 Непряма  агресія у підлітків 10 - 11 років  виявлена ​​в 32% випадків, але відсоток дітей, що використовують цей вид агресії в своїй поведінці, різко зростає до 12 - 13 років - до 48%, а до 14 0 15 років - до 51%.

 Протягом  підліткового віку як і дуже  інтенсивно зростає відсоток  вербальної агресії. Якщо у віці 10 - 11 років підлітки використовують  вербальну агресію в 44% випадків, то до 14 - 15 років цей показник  піднімається до 72%.

 Основне  зростання проявів негативізму  припадає на вік 12 - 13 років. Якщо  у віці 10 - 11 років негативізм проявлявся  у 45% підлітків, то до 12 - 13 років цей  вид агресивної поведінки проявляється  вже у 64% школярів.

2.2 Методичні рекомендації  для вчителів або учнів щодо  ефективнішого вдосконалення особистісного  росту

 

На основі розглянутої теми на проведених досліджень серед учнів, хочу перш за все наголосити на тому, що підлітковий вік один з найскладніших періодів людського життя. В цьому віці у більшості дітей (як показали дослідження у 67%) завищена самооцінка. Ні в якому разі не потрібно принижувати підлітків, уникати нагадувань про те, що вони ще діти, це може привести до озлобленості та поганого ставлення до вчителя, негативне копіювання дорослих (паління, вживання алкоголю, вживання нецензурних слів та інше). Не відокремлювати  на “хороших” та “поганих” учнів щоб не втратити довіру у так званих “поганих” і не настроїти дітей один проти одного. Заохочувати прагнення до самостійності, по можливості не втручатися у взаємовідносини між дівчатками та хлопцями. При проведенні різних конкурсів, змагань, художньої самодіяльності і т. п. Задіювати всіх учнів за їхніми здібностями. Незабувати про індивідуальний підхід до кожної дитини. Поважати їхні інтереси, субкультуру, нові прагнення щодо популярної музики, дружбу між підлітками, але не слід недооцінювати негативний вплив “поганих” друзів, але варто уникнути відвертої незадоволеності та критики цих зв’язків.

Формуючи особистість підлітка, учитель повинний спиратися на надзвичайно характерне для підлітка емоційно пофарбоване прагнення активне брати участь у житті колективу. Придбання досвіду колективних взаємин прямим образом позначається на розвитку особистості підлітка. У колективі розвивається почуття боргу і відповідальності, прагнення до взаємодопомоги, солідарності, звичка підкоряти особисті інтереси, коли це потрібно, інтереси колективу. Думка колективу однолітків, оцінка колективом вчинків і поводження підлітка для нього дуже важливі. Як правило, суспільна оцінка класного колективу значить для підлітка більше, ніж думка чи вчителів батьків, і він звичайно дуже чуйно реагує на дружний вплив колективу товаришів. Тому пред'явлення вимог до підлітка.

У формування його активності й самостійності важливу роль відіграють стосунки з дорослими. У цей період не слід нехтувати рекомендаціями типу: “Ти вже не маленький, повинен сам розуміти”, “Сам зроби”. Активізація сил підлітка буде ефективнішою за умови, якщо дорослі не залишатимуть дитину сам на сам, а тактовно керуватимуть її діями. Водночас керівництво не повинно зводити нанівець активність і самостійність підлітка, принижувати його гідність, стримувати позитивні прагнення.

Зробивши щось не так, підліток часто не визнає своєї помилки, виявляє впертість, намагається будь-що виправдатися, хоча помилка очевидна і для нього самого. Іноді така риса виявляється і в старшому підлітковому та молодшому юнацькому віці. Цю складну психологічну особливість треба обов’язково враховувати у стосунках з підлітками. Слід створювати умови, за яких підліток пережив би недоречність свого вчинку, його непотрібність або й шкідливість, але вимагати прилюдно обіцянки, що подібне “більше не повториться”, мабуть, не завжди доцільно. Хоча підліток уперто не визнає своєї провини, це не означає, що він не відчуває її. Найчастіше він розуміє і глибоко переживає свою провину, але прилюдно визнати не може — це для нього рівнозначне самознищенню.

Найголовніше щоб завоювати довіру і повагу підлітків, щоб уникнути негативних сторін дорослості, треба поважати індивідуальність кожної дитини, підтримувати їхнє прагнення до самостійності, а також завуальовувати “виховні впливи”. У зв’язку з тим, що в підлітковому віці діти думають лише про себе, одним словом — егоїсти, то слід розвивати відчуття турботи про інших людей, вміння входити в положення інших. Наприклад, якщо хтось в класі захворів, сходити всім разом і провідати його, поцікавитись здоров’ям хворого; коли один з учнів виграв олімпіаду (конкурс і т. п.) не виділяти цього учня (не робити з нього героя тим самим підкреслюючи неспроможність  та нікчемність інших), а показати це як загальне досягнення класу. Надавати підтримку учням з неблагополучних сімей, сиротам. Старатися підключати до життя класу, до активної участі в позакласних мироприємствах дітей, яким важко знайти спільну мову з ровесниками, замкнутих у собі або флегматичних. У виробленні виховного підходу слід зважати на те, що у підлітків існує дві системи взаємин: з ровесниками і дорослими, в яких він по-різному виявляє себе. Так, вдома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників — лідер, ініціатор, тощо.

У становленні особистості у підлітків головну роль відіграє праця, хоч значення пізнання і спілкування не зменшується. За допомогою спілкування здійснюється взаємодія людини з іншими людьми, групами і колективами. Поза між особистісним спілкуванням неможливе формування людини як особистості суб’єкта діяльності, індивідуальності.

Нагадаємо також і про такий шлях засвоєння дорослості як у безпосередньому контакті з дорослими, у спільних з ним справах, заняттях і праці.

Для заспокоєння нервової системи психологи часто рекомендують використовувати тренінги. Пропонуємо ряд вправ, які допоможуть подолати стрес та привести в порядок загальний стан організму. Цей тренінг можна проводити як вчителеві з учнями, так і самостійно.

1. Вправа "Посмішка Будди". Вона допомагає швидко повернутися в стан душевної рівноваги. Заспокойтеся і постарайтеся ні про що не думати. Повністю розслабте м'язи обличчя і уявіть, як вони наливаються тяжкістю і теплом і як би «стікають» вниз в приємній знемозі. Зосередьтеся на куточках ваших губ. Уявіть, як губи починають злегка розсовуватися в сторони, утворюючи легку посмішку. Не застосовуйте м'язових зусиль. Ви відчуєте, як губи самі розтягуються в ледь вловимий посмішку, а в усьому тілі з'являється приємне відчуття. Вправу «Усмішка Будди» фахівці рекомендують виконувати щодня -- це відмінна профілактика-антистрес для нервової системи.
2. Музика

 Постарайтеся  не допускати нав'язливих думок. Відкиньте все непотрібне і  послухайте приємну, розслаблюючу  музику.

3. Дихальна гімнастика

 Заспокоїти  нерви допоможуть різні дихальні  вправи. Одне з найпростіших - це  уповільнення дихального ритму. Зробіть глибокий вдих і повільний  видих. Уявіть, що під час видиху  ви надуваєте велику кулю, куди  виходять всі ваші переживання, роздратування і проблеми. А потім  «відпустіть» уявний кулю в  небо. Приводів для занепокоєння  більше немає!

4. Гумор

 Чудовий засіб  для лікування нервів - гумор. Смішні  ситуації або події бувають  щодня - постарайтеся навчитися їх  бачити. Повідомити та читайте  смішні історії, анекдоти, дивіться  кінокомедії.

Людина сама на психічному рівні здатна контролювати свій організм, переконати його і привести себе в стан спокою. Тому варто навчитися контролювати свої емоції, цим самим зберігаючи внутрішню гармонію.

 

 

 

ВИСНОВОК

Людина не народжується особистістю, а стає нею, тому однією із центральних проблем, безпосередньо пов’язаних з питаннями про сутність особистості, її становлення та розвитку, є процес, у ході якого людська істота з певними біологічними задатками набуває якостей, необхідних для її життєдіяльності в суспільстві. В такому розумінні соціалізація — це процес розвитку людини як соціальної істоти, становлення її як особистості.

Підлітковий вік називають перехідним віком, тому що протягом цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитячого до дорослого стану, від незрілості до зрілості. У цьому змісті підліток — напівдитина і напівдорослий: дитинство вже пройшла, але дорослість ще не наступила. Перехід від дитинства до дорослості пронизує всі сторони розвитку підлітка: і його анатомо-фізіологічне, і інтелектуальне, і моральний розвиток — і усі види його діяльності.

Формуючи особистість підлітка, учитель повинний спиратися на надзвичайно характерне для підлітка емоційно пофарбоване прагнення активне брати участь у житті колективу. Придбання досвіду колективних взаємин прямим образом позначається на розвитку особистості підлітка. У колективі розвивається почуття боргу і відповідальності, прагнення до взаємодопомоги, солідарності, звичка підкоряти особисті інтереси, коли це потрібно, інтереси колективу. Думка колективу однолітків, оцінка колективом вчинків і поводження підлітка для нього дуже важливі. Як правило, суспільна оцінка класного колективу значить для підлітка більше, ніж думка чи вчителів батьків, і він звичайно дуже чуйно реагує на дружний вплив колективу товаришів. Тому пред'явлення вимог до підлітка в колективі і через колектив — один зі шляхів формування його особистості.

Які ж особливості формування особистості в підлітковому віці? Тут насамперед варто виділити ряд найважливіших напрямків, по яких йде розвиток особистості. Це інтенсивне формування і розвиток: а) морального (морального) свідомості, б) самосвідомості, в) почуття дорослості, г) діяльності спілкування.

Як наслідок поступового придбання досвіду суспільного поводження, росту моральної свідомості і соціальних переконань, вивчення основ наук у школі, формування теоретичного мислення в підлітків починає складатися світогляд.

Що стосується особливостей розвитку особистості, то слід зазначити наступне. Самосвідомість підлітків здобуває якісно новий характер, вона зв'язане з потребою усвідомити й оцінити морально-психологічні властивості своєї особистості вже в плані конкретних життєвих цілей і устремлінь. Підліток оцінює себе стосовно до сьогодення.

Специфічна риса морального розвитку в такому віці — посилення ролі моральних переконань, моральної свідомості в поводженні. Саме тут формується уміння вибирати правильну лінію поводження в різних умовах і обставинах, потреба надходити, діяти відповідно до власного морального кодексу, зі своїми моральними установками і правилами, свідомо керуватися ними у своєму поводженні.

В окремих випадках у результаті неправильного виховання, вплив людей у деяких юнаків і дівчат можуть складуться моральні омани і навіть далекі нашому суспільству моральні принципи й установки, що визначають появу моральної розбещеності, цинізму, неповаги до навколишніх, нездорового скептицизму, егоїзму.

У підлітковому віці, школяр прагне, щоб його визнали дорослим, прагне встати поруч у дорослим, нічим не відрізняться від них. 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Аверин В.А. Психология личности: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 89 с.
2. Алфимова М.В. Трубников В.И. Психогенетика агрессивности // Вопросы психологии. 2000. - №6. -- С.112-121.
3. Алфімова М.В. Трубників В.І.  Психогенетика агресивності / / Питання психології. - 2000. - № 6. - С.112-121
4. Альберт Бандура. Теория социального научения. -- Санкт-Петербург: Издательство ЕВРАЗИЯ, 2000.
5. Бандура А. Уолтерс Р. Підліткова агресія / Пер. з англ. Ю. Брянцевої Б. Красовського, - М. Квітень Прес, ЕКСМО-Прес, 2000.
6. Бех І.Д. “Спадкові передумови розвитку особистості”// Рідна школа, 2004 — № 7 — 2-5 с.
7. Бодалев А. А. Психологія спілкування М.: Издательство «Институт практической психологи», Воронеж: НПО «МОДЭК», 2003.-256 с.
8. Булах І.С. Змістовний контекст поняття ''особистісне зростання'' в ракурсі феноменологічного та гуманістичного напрямків у психології // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. – Випуск 2 (9). – С. 176-185.
9. Булах І.С. Нормативне “Я” як структурне утворення моральної самосвідомості особистості підлітка // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного університету імені Г.С.Сковороди: наук.-теоретич. зб. статей. – Переяслав-Хмельницький, 2000. - №1. – С. 117-126.
10. Булах І.С. Погляди Л.С. Виготського на розвиток самосвідомості підлітка як освітній простір практичного психолога // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. – Випуск 1 (8). – С. 217-223.
11. Булах І.С. Пріоритетні позиції у визначенні провідних компонентів та критеріїв розвитку особистості підлітка // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. – Випуск 12.- С. 102-112.
12. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка: Монографія. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. – 340с.
13. Булах І.С. Психологія особистості підлітка // Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / Авт. О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – С.175-232. - 57 авт.с.
14. Булах І.С. Специфіка особистісного зростання підлітка: ракурс сучасного психологічного дослідження // Журнал практикуючого психолога. – 2002. – Випуск 8. – C. 72 – 85.
15. Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. Навчально-методичний посібник К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. – 114с. - 64 авт.с.
16. Заброцький М.М. Вікова психологія. – 2 вид. - Київ, 2002.
17. Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей. - СПб, 2000. - 156 с.
18. Ільїн Є.П. Емоції і почуття. - СПб.: Питер, 2001
19. Левітів, Н.Д. Психологія характеру [Текст]/Н.Д. Левітів. -М., Просвітництво. 2001. - 424 с.
20. Литовченко Н. Ф., Здоровець Т. Г. Психокорекція депресії у підлітковому віці // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - № 4. - С.40-50.
21. Мухіна У. З. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво. – М.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 456 з.
22. Мягков И.Г. Клиника и психология неврозов у детей и подростков // Вопр. психологии. - 2006. - № 4. - С. 172-173.
23. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. Навч. посіб. - К.: Академвидав, 2005. - 448 с.
24. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. Підручник: У 2кн. К.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004. -576 с.
25. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко та ін.: Либідь, 2003. -536 с.
26. Психологія людини від народження на смерть / Під загальною редакцією Реана А. А. – СПб.:ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. – 656 з.
27. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста.— СПб.: Питер, 2000.— 624 с.
28. Рассел Р.А. Как избавиться от страха и тревог: Пер. с анг. - К.: Вища школа, 2005. - 96 с.
29. Реан А.А. Агресія і агресивність особистості // Психологічний журнал. – 1996. - №5. –С.3-18.
30. Савчин М. В, Висиленко Л. П. Вікова психологія: навч. посіб. - К.: Академвидав, 2005. - 360 с.
31. Соціальна робота в Україні: теорія і практика. Посібник для підвищення кваліфікації психологів центрів соціальних служб для молоді: 5 ч. / За ред. А. Я. Ходорчук. - К.: ЦСССМ, 2003. - 264 с.