Робота з обдарованими дітьми середнього

Відповідна робота щодо реформування вищої освіти в Україні має здійснюватися у кількох напрямах, серед яких пріоритетними визначено такі:

• необхідність створення державної системи добору і навчання талановитої молоді, розроблення і запровадження механізмів її державної підтримки. Підкреслюється необхідність удосконалення і розвитку вітчизняних традицій з пошуку, підтримки і розвитку обдарованих дітей та молоді; сприяння їх залученню до участі у всеукраїнських і міжнародних олімпіадах, конкурсах, турнірах тощо.
• потребу у забезпеченні однакового доступу до освіти дітей і молоді з особливими потребами за рахунок забезпечення варіативності здобуття базової освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей. Для цього передбачено створення цілісної багаторівневої системи закладів різних типів та форм власності для забезпечення розвитку здібностей, талантів та обдарувань дітей та молоді, а також індивідуалізацію навчання обдарованої учнівської та студентської молоді.
• необхідність залучення кращих інтелектуальних та духовних сил суспільства в освітню сферу. При цьому визнається, що у системі педагогічної освіти повільно впроваджуються багатоваріантні моделі і програми здобуття педагогічної освіти, не забезпечується диференційована підготовка педагогічних працівників для роботи з обдарованими дітьми у навчальних закладах нового типу .

Проблема обдарованостi має декiлька аспектiв, а саме: 1) визначення поняття  “обдарованiсть”; 2) виявлення обдарованих дiтей; 3) аналiз сфер життя чи наукових галузей, де обдарованiсть як специфiчний “вимiр” людини реалiзується; 4) робота з обдарованими дiтьми; 5) мiсце обдарованої особи у суспiльствi; 6) аналiз обдарованостi у межах дихотомiї “природнє-штучне”, який має визначити, чи є обдарованiсть переважно преформованим, генетично обумовленим  явищем, чи  вона може формуватися; 7) розробка “психолого-педагогiчної iдеологiї” певного гiпотетичного напрямку у навчаннi та вихованнi дитини, що забезпечує розвиток “стану” обдарованостi, якщо останню дійсно можна формувати.

Аналiз останнього аспекту є  найбiльш доцiльним, оскiльки йдеться  про можливiсть розробки певної методики, яка б сприяла розкриттю обдарованості  дитини та її формуванню. Частині педагогiв вдалося досягти значних успiхiв у справi розвитку дитячих здiбностей, у розробцi прогресивних технологiй навчання та виховання. Але жодна з цих технологiй не вилилась у пріоритетну педагогiчну концепцію. Причина того, що у процесi “природного добору” систем педагiчного досвiду жодна з них не набула характеру провідної, полягає, мабуть, у тому, що розробка педагогiчних технологiй у наш час залишається справою переважно iндивiдуального пошуку, котрий, як надбання творчо-натхненного, спонтанного акту,  почасти важко  висловити у термiнах педагогiчної теорiї, а тому й важко зрозумiти його механiзми, перейнятись його духом. 

 

          1.2. Зміст поняття „обдарованість”.

На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.

Закон України «Про освіту» передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів)

Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

У педагогіці виділяють кілька типів  обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам). Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

В умовах загальноосвітньої школи  важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.

Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний «середній» рівень, їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи.

Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.

Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.

Соціальні та психолого-педагогічні  підходи до визначення сутності “природи”  обдарованості відзначаються певною неоднозначністю; ми виходимо в нашому дослідженні з теорії про здібності і обдарованість Б.М.Теплова, Н.С.Лейтеса, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко .

Аналіз наукових досліджень цих  вчених дає змогу виявити структурні типи обдарованості та сформулювати таке розуміння їх сутності.

Обдарованість можна розглядати як високий розвиток здібностей людини, що дає їй змогу досягти особливих успіхів у діяльності.

Загальна обдарованість – високий розвиток інтелектуальних здібностей за умови достатнього обсягу знань.

Творча обдарованість – високий розвиток творчих здібностей, схильностей і прагнень до творчої роботи.

У своєму дослідженні ми відзначаємо, що обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний “середній” рівень (за В.О.Моляко).

У процесі аналізу різних підходів до визначення сутності природи обдарованості  ми прийшли до висновку, що обдарованість  дитини проявляється і розвивається насамперед у творчій діяльності і обумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та індивідуальними особливостями прояву обдарованості.

При підготовці вчителя до роботи з обдарованими дітьми необхідно  конкретизувати індивідуально-особистісні риси прояву обдарованості, сукупність яких визначає його творчі можливості, і на розвиток яких вчителю слід звернути увагу у навчально-виховному процесі. В дослідженнях О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко виділяються творчі якості особистості, які характеризують спрямованість на творчу діяльність.

Серед них: адекватна Я-концепція, потяг до процесу творчості, сміливість, самостійність, готовність до ризику, ініціативність, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, вимогливість до себе, спостережливість, енергійність, самовідданість, емоційна активність, здатність до виявлення протиріч, критичність мислення, розвинута інтуїція та інші (всього понад 60 якостей).

 

1.3. Характерні особливості обдарованих дітей

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

-  часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;

- у них чудова пам’ять, яка  базується на ранньому мовленні;

-  рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;

- із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета — не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;

- мають великий словниковий  запас, із задоволенням читають  словники та енциклопедії, придумують  нові слова і поняття;

- можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;

-  дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;

- у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;

- можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» у своє заняття, якщо воно їм цікаве;

-  мають розвинуте почуття гумору;

-  постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

- відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

- часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

-   їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.

 

1.4. Діагностика потенційно обдарованих дітей та їх подальший розвиток

Виявлення обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей та обдаровань є однією з проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, саме тому так важливо виявити обдарованість дітей на ранньому етапі.

Проблеми виявлення обдарованості  ускладнюються неоднозначністю розуміння самого терміну «обдарованість», відсутністю фактору або групи факторів, які були б визначені як складові обдарованості.

Не зважаючи на те, що в сучасній науці існує понад сто визначень поняття «обдарованість», досі не створено валідного і прогностичного тесту для виявлення цього явища. Це пояснюється постійною трансформацією самого поняття у зв’язку з розвитком суспільства, ускладненням його змісту, варіативністю критеріїв для його оцінки.

Керол Текекс, досліджуючи талановитих  дітей,  виділяє три взаємопов’язаних критерія: випереджаючий розвиток пізнання, психічний розвиток і фізичні дані. Однак, можна зауважити, що існують випадки, коли в дітей не спостерігається інтенсивного розвитку всих трьох компонентів, хоча вони швидко і успішно оволодівають знаннями, набувають необхідних вмінь і навичок.

Л.С. Виготський високий рівень розвитку здібностей,  розглядає як швидкість  переходу зони найближчого розвитку в зону актуального розвитку.

Д. Векслер  вважає, що IQ – найголовніший показник обдарованості, величина його повинна досягти. Однак, коефіцієнт інтелекту не впливає на рівень розвитку здібностей у художній діяльності.

 Гіллфорд, Б.М. Тєплов  вважають, що обдарованість може бути  виявлена тільки професійно підготовленими  людьми, які спостерігають за такими основними параметрами :

• рівнем розвитку здібностей;
• потенційними можливостями в досягненні високих результатів і вже продемонстровані досягнення в одній або декількох галузях (інтелектуальній, академічній, художній та ін.).

Отже, для з’ясування рівня обдарованості бажано проаналізувати здібності в різноманітних галузях:

• інтелектуальній;
• академічних досягнень;
• спілкування і лідерства;
• художньої діяльності;
• руховій.

Розглянемо основні показники  здібностей дітей у різних сферах діяльності.

Інтелектуальна сфера. Дитина виділяється гостротою мислення, спострежливістю, винятковою  пам’яттю, виявляє різнобічну допитливість, часто з головою занурюється у роздуми, з охотою і легко навчається, вирізняється вмінням послідовно і логічно викладати думки, демонструє здібності у практичному застосуванні знань, знає багато того, що недоступне для розуміння одноліткам.

Сфера академічних досягнень. Читання: дитина багато і часто читає, використовує багатий словниковий запас і складні синтаксичні конструкції; розуміє і швидко запам”ятовує все, що їй читають; здатна довго утримувать у пам”яті символи і букви; демонструє вміння читати. Математика: дитина виявляє інтерес до обчислень, вимірів, виявляє незвичайне для свого віку розуміння математичних відношень, демонструє легкість у сприйнятті і запам”ятовуванні математичних символів; часто використовує математичні навички і поняття в процесі занять, які не стосуються математики. Природознавство: дитина уважна до предметів і явищ; виявляє інтерес або виняткові здібності до класифікації; може довго концентрувати увагу на предметах, пов’язаних з природою; часто задають питання про походження або функції предметів; демонструє випереджаючий вік розуміння причинно-наслідкових зв’язків; добре запам’ятовує абстрактні поняття .